Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №517/542/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/542/26

Провадження № 3/517/250/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року с-ще Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Фрунзівка Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП

установив:

До Захарівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Протокол складений поліцейським СРПП Відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Сторожем С.В.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення встановлено, що 25 травня 2026 року біля 19 год 50 хв по вул. Адамівська в с-щі Захарівка Роздільнянського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував електроскутером «Spark», державний номерний знак відсутній, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою та проходження медичного огляду у лікарні ОСОБА_1 відмовився під відеозапис на нагрудну камеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , якому роз`яснені судом положення статті 268 КУпАП, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, при обставинах вказаних в протоколі, визнав повністю та розкаявся.

Крім цього, ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що права, передбачені статтею 268 КУпАП, йому зрозумілі, проводити технічну фіксацію судового засідання, ознайомлюватися з матеріалами справи, залучати до участі у справі захисника, перекладача, надавати докази, викликати свідків, він не бажає.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_1 , його винність у вчиненні даного правопорушення підтверджується також матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 675441 від 25 травня 2026 року, з якого вбачаються дані про його особу, дату, час, місце, обставини скоєного ним правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень щодо його змісту (а.с. 1), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують реакцію та швидкість реакції від 25 травня 2026 року, з якого вбачається, що у результаті огляду працівниками поліції водія ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя та те, що останній не доставлявся до медичного закладу у зв`язку з відмовою водія від проходження медичного обстеження у медичному закладі (а.с. 2), з відеозаписів з персонального нагрудного відеореєстратора NC-M6B працівників поліції, який містяться на DVD-R диску 4.7 GB убачається, що ОСОБА_1 під час керування електроскутером зупинений працівниками поліції. При спілкуванні працівників поліції із ОСОБА_1 , у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Із вказаним ОСОБА_1 погодився та вказав, що дійсно вживав алкогольні напої. Працівники поліції запропонували водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що останній відмовився. Після цього, поліцейські повідомили ОСОБА_1 ,, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення та роз`яснили йому права та обов`язки передбачені законодавством. Також, в подальшому працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із протоколом про адміністративне правопорушення, який останній підписав, без будь-яких зауважень (а.с. 6).

Щодо транспортного засобу «Spark», державний номерний знак відсутній, яким керував ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Диспозиція статті 130 КУпАП крім іншого, передбачає відповідальність за керування водіями транспортних засобів з ознаками алкогольного сп`яніння та їх відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема статті 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема пункт 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма статті 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб – дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

З довідки № 185999-2026 від 26 травня 2026 року наявної в матеріалах справи вбачається, що транспортний засіб «Spark», яким керував ОСОБА_1 має: потужність 400 Вт, максимальну конструктивну швидкість 25 кілометрів на годину та споряджену масу 150 кілограмів (а.с. 7).

Тобто, транспортний засіб «Spark», яким керував ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легкого персонального електричного транспортного засобу.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, з огляду на викладене вище, транспортний засіб - «Spark», яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким в стані алкогольного сп`яніння, настає адміністративна відповідальність, передбачена статтею 130 КУпАП.

За змістом частини 2 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, для фіксування факту відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння достатньо зафіксувати його відмову за допомогою технічного пристрою на який здійснюється безперервний відеозапис. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні пристрої для здійснення такого виду відеозапису.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З досліджених в судовому засіданні доказів судом установлено, що водій ОСОБА_1 всупереч пункту 2.5 ПДР не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції від ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 266 КУпАП з застосуванням технічних засобів відеозапису.

Згідно із пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі-Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, працівники поліції вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Вимога працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу та відеозаписом.

Факт відмови ОСОБА_1 , пройти в установленому законом порядку огляд на стан сп`яніння підтверджується дослідженими судом доказами.

З урахуванням викладеного вище, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , своїми умисними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм держави Україна.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При цьому слід зауважити, що альтернативи застосування іншого адміністративного стягнення санкція частини 1 статті 130 КУпАП не передбачає.

З довідки начальника ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області № 185997-2026 від 26 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 в підрозділах ТСЦ посвідчення водія не отримував. Протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, не притягувався (а.с. 8).

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження №51-944 кмо 23) суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту або в таких порушеннях, вчинених у стані сп`яніння, незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами тому як створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода.

Незважаючи на те, що у вказаній постанові йдеться про додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення особою кримінальних правопорушень, передбачених статтями 286, 286-1 КК України, але правовий висновок, наведений у ній, підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про можливість застосування додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, йдеться про той самий захід примусу, а саме про позбавлення права керувати транспортними засобами, у зв`язку з вчиненням правопорушення, а також, у будь-якому разі, має бути дотримана засада справедливості та принцип рівності всіх перед законом при застосуванні цього заходу примусу.

Ураховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративних правопорушень отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Отже, ураховуючи вказані обставини справи, беручи до уваги особу правопорушника, суд дійшов висновку, що з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненням як ним, так і іншими особами нових правопорушень, на нього необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції за вчинене правопорушення. Також, на ОСОБА_1 підлягає накладенню додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Отже, з ОСОБА_1 також підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок, сплата якого передбачена пунктом 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 23, 33-35, 130, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суд

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Фрунзівка Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів – ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300, код отримувача (за ЄДРПОУ) – 37607526, рахунок отримувача UA848999980313080149000015001, код банку отримувача (МФО) – 899998, код класифікації доходів бюджету - 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Фрунзівка Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Згідно із статтею 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто 34000 гривень, що передбачено статтею 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Захарівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання на протязі трьох місяців з дня її винесення.

Суддя