Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №515/1515/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1515/25

Провадження № 2/515/155/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Васильєва П. О., звернулася до Татарбунарського районного суду із позовом, в якому просить визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 149 від 28 жовтня 2010 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області на підставі ст. 128 СК України із одночасним внесенням змін до актового актовий запис про народження № 149 від 28 жовтня 2010 року, складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області:

- в графі «Відомості про дитину» вказати – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , замість ОСОБА_3 ;

- в графі «Відомості про батька» вказати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, замість ОСОБА_5 .

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував на те, що він з початку 2009 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , з якою в подальшому був зареєстрований шлюб та якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач народила доньку – ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження дитини, батьком дитини записано ОСОБА_5 , відомості про батька записані відповідно до частини статті 135 СК України.

Сторони є кровними батьками ще двох дітей, батьком яких записаний позивач.

На підставі викладеного, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рух справи

29 вересня 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем`яновій О. А.

01 жовтня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області передано цивільну справу № 515/1515/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства, для повторного розподілу між суддями Татарбунарського районного суду Одеської області в порядку, передбаченому ч.3 ст.14 ЦПК України.

01 жовтня 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

01 жовтня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу копії ухвали.

14 жовтня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

22 жовтня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

23 грудня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області залучено до участі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 січня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу. Зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

07 квітня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник позивача, адвокат Васильєв П. О. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій підтримав доводи позовної заяви у повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак направила на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позову.

Представник Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання не з`явився.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 28 жовтня 2010 року, ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьки записані: мати - ОСОБА_6 та батько - ОСОБА_5 , який вказаний зі слів матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народжень із зазначенням відомостей про батька, відповідно до ч.1 ст.135 СК України від 09 грудня 2014 року №00014807506, тобто, на момент реєстрації народження у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері (а.с.14, 15).

Копією повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 16 вересня 2024 року, ОСОБА_8 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьки записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.18).

19 вересня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис за № 252. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище дружині « ОСОБА_7 », що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 29 квітня 2022 року (а.с.13).

Копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 22 листопада 2022 року, ОСОБА_9 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьки зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.19).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_5 від 30.11.2022 р батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.20)

Довідкою №830 виданою Мологівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 25.07.2024 р підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що згідно по господарської книги №29, особовий рахунок № НОМЕР_6 до складу сім`ї входять – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (дружина); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (падчерка); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (падчерка) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (син) (а.с.21).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 310/3095/17 (провадження № 61-7887св19) Верховний Суд констатував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Разом з им, у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 30 вересня 2021 року у справі № 715/2537/19 (провадження № 61-16191св20).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15 (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є юридичні факти.

До конклюдентної дії у цивільному праві належать дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір.

У справі, яка переглядається, суду не надано жодних письмових доказів, які б свідчили про участь у житті й вихованні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводження разом відпочинку, піклування про дитину, спільного проживаня (ведення спільного господарства) з її матір`ю та дітьми у період до народження Ізабелли чи після її народження.

Позивачем також не було залучено свідків, які б могли підтвердити такий факт.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21.

Доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).

Разом з цим, у січні 2026 року представник позивача, адвокат Васильєв П. О., звернувся до суду із клопотанням про призначення молекулярно-генетичної експертизи з метою встановлення батьківства, проведення якої просив доручити експертам КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», й ухвалою суду від 07 січня 2026 року таке клопотання було задовлено і у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, однак у квітні 2026 до суду повернулися матеріалами цивільної справи № 515/1515/25 без виконання, у зв`язку з неодноразовим неприбуттям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_3 до експертної установи для відбору біологічних зразків.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.

За загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Зважаючи на те, що у справі відсутні будь-які докази які б свідчили про те, що позивач дійсно є батьком Ізабелли, ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд позбавлений можливості обгрунтовано констатувати такий факт.

Суд враховує, що факт того, що дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ймовірно може бути донькою позивача, випливає лише із пояснень самого позивача, та визнається відповідачем, однак суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи, а тому, у даному випадку, визнання відповідачем позову суперечить закону, у звя`зку з чим суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову.

Разом з цим, суд не приймає посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 367/4662/22 (провадження № 61-15826св23) з огляду на наступне.

Чинним цивільним процесуальним законодавсвтом визначено, що суди мають враховувати висновки викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Натомість, предметом спору у справі № 367/4662/22 було встановлення факту батьківства у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини.

Таким чином, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 367/4662/22 (провадження № 61-15826св23), здійснені у справі з неподібними правовідносинами, а тому суд не приймає посилання адвокта на вказане судове рішення.

Висновки за результатами розгляду справи

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства, однак таких доказів позивачем до суду не надано.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, однак сторони усунулись від її проведення.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для задволення заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-268, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання батьківства – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя К. І. Олійник

повний текст судового рішення складено 10 червня 2026 року