Суд: Борзнянський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 09 червня 2026 р.
Справа: №730/811/26
Суддя: Ріхтер В. В.
БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/811/26
Провадження № 3/730/266/2026
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2026 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Березівка, Борзнянського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
22.05.2026 близько 11-20 год. у м. Борзна по вул. Г. Барвінок поблизу буд. № 31 водій ОСОБА_1 , під час паркування автомобіля «ВАЗ 21103», д.н.з. НОМЕР_1 , не вжив заходів щодо недопущення його самовільного руху, не поставив на стоянкове гальмо, унаслідок чого автомобіль почав самовільний рух та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка проходила по тротуару. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 15.12. ПДР України.
Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав. Пояснив, що 22.05.2026 близько 11-20 год. він приїхав до КП «Борзна-Комунальник», вийшов з автомобіля та пішов у справах. У цей час автомобіль почав котитися та з`їхав з гірки у ставок, при цьому зачепивши дівчину, яка йшла повз.
Що стосується вчиненого, то зазначив, що йому все байдуже, він не винуватий, автомобіль самостійно покотився. Допускає, шо він міг не поставити його на гальма, або міг там «щось не докрутити», але «таке буває», вини не відчуває. Уважає, що дівчини там не мало бути взагалі, а якщо вона там і була, то вона розмовляла по телефону, й могла побачити автомобіль та відійти від нього самостійно.
З дівчиною після ДТП не спілкувався, не намагався вирішити питання відшкодування шкоди, оскільки не уважав за потрібне. Якщо їй щось було б треба, вона сама б його знайшла, а він не має за нею бігати. Тим більше, синяків він в неї не бачив.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вона рухалася тротуаром по вул. Г. Барвінок. Тротуар біля річки. Поруч з річкою є крута гірка, де ОСОБА_1 припаркував своє авто. Коли вона йшла, то автомобіль покотився вниз, це було дуже швидко, вона не встигла зреагувати та автомобіль її збив, від чого вона та автомобіль впали у річку. Вона відчула біль, викликала швидку, яка її забрала у лікарню, де в неї діагностували забої внутрішніх органів. ОСОБА_1 перед нею не вибачився, не намагався з нею вирішити ситуацію миром, не намагався щось відшкодувати. Загалом, уважає, що ОСОБА_1 є неадекватним, оскільки не розуміє всю серйозність ситуації, відноситься до неї легковажно, уважає, що саме вона винувата у тому, що її збив його автомобіль. ОСОБА_1 перед нею навіть не вибачився ані після ДТП, ані в суді.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , потерпілої, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 15.12. ПДР України водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.
Згідно зі ст. 124 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Як убачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема, щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України, зі змістом якого ОСОБА_1 погодився;
- копією рапорта працівника поліції;
- схемою місця ДТП, яка містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортного засобу та відомості про його пошкодження;
- відомостями, що містяться у письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які кореспондуються з даними, що містяться у схемі ДТП та протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, ураховуючи вищевикладене, суд у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП вважає, що у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
У цій ситуації суд ураховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 124 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Так, при визначенні виду стягнення судом враховується те, що залишаючи транспортний засіб на ділянці дороги зі значним ухилом, ОСОБА_1 не вжив усіх необхідних заходів, які б унеможливили його самовільний рух, унаслідок чого автомобіль скотився та здійснив наїзд на потерпілу, якій були заподіяні тілесні ушкодження.
Допущене порушення свідчить про грубе нехтування вимогами Правил дорожнього руху та елементарними заходами безпеки, оскільки транспортний засіб, залишений без належного убезпечення, становить джерело підвищеної небезпеки для життя і здоров`я людей. Настання шкідливих наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності допущеного порушення.
Суд вважає, що застосування до правопорушника штрафу не відповідатиме тяжкості вчиненого та не забезпечить досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП. З огляду на характер порушення, реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а також фактичне настання шкідливих наслідків, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім заходом впливу є позбавлення права керування транспортними засобами на визначений законом строк.
На думку суду, у цій справі стягнення у виді штрафу не є достатнім, оскільки правопорушення не обмежилося створенням потенційної небезпеки, а призвело до фактичного заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої. За таких обставин застосування менш суворого стягнення у виді штрафу не відповідало б принципу індивідуалізації відповідальності та не забезпечило б належного превентивного впливу. Позбавлення права керування транспортними засобами є необхідним і достатнім заходом впливу для виховання особи в дусі додержання законів та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Тим більше, суд погоджується з потерпілою, що ОСОБА_1 , фактично, не усвідомив до кінця, що трапилося, не зробив висновків, не вибачився перед потерпілою, уважає, цю ситуацію цілком нормальною.
Окремо суд уважає за необхідне зазначити, що після оголошеного судом виду стягнення у виді позбавлення права керування ТЗ, ОСОБА_1 бурно, емоційно відреагував, зазначив, що такого не може бути, він є пенсіонером МВС, після ДТП він мав розмову щодо ДТП та йому пообіцяли, що в суді він отримав штраф.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 124, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред`явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Ріхтер В.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua