Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №513/484/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/484/26

Провадження № 3/513/225/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В.,

прокурора Франчука О.В.,

захисника Левіт В.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , депутат VIII скликання Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 09 липня 2025 року,

за ч.1 ст.172-6 КУпАП,,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи депутатом Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області VIII скликання, являючись суб`єктом декларування відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 21 березня 2026 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 45, п. 2-7 розділу XIII Закону та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 , будучи депутатом Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області VIII скликання, являючись суб`єктом декларування відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 21 березня 2026 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 45 Закону, та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

30 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Левіт В.С. щодо складеного адміністративного протоколу за несвоєчасне подання щорічної декларації за 2021 рік, надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому адвокат просить суд провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки несвоєчасне подання декларації було зумовлене поважними причинами. У разі якщо суд дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, застосувати положення ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. 12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Пунктом 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корудції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій oсіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік не пізніше 31 січня 2024 року. Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення частини першої статті 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону, подав щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, лише 21 березня 2026 р. о 10 год. 12 хв. Для правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Несвоєчасне подання декларації не є триваючим правопорушенням. Таке правопорушення вважається закінченим з дня, наступного за останнім днем встановленого строку подання декларації. Вважають, що моментом вчинення правопорушення є 01 лютого 2024 року - день, наступний після спливу строку подання декларації. Таким чином, на момент складання протоколу 26 березня 2026 року вже минуло більше двох років з дня вчинення правопорушення, а отже провадження підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Водночас, якщо суд прийде до висновку, щодо відсутності підстав для закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, просив врахувати наступні поважні причини несвоєчасного подання декларації. ОСОБА_1 має гіпертонічну хворобу з 2015 року Кризовий перебіг відмічає з 2022 р. на фоні регулярних стресових ситуацій. Зафіксовано регулярне підвищення АT макс. до 220/130 мм.рт.ст. з частими гіпертонічними кризами, які ускладнюються гострою гіпертензивною енцефалпатією, носовими кровотечами. ОСОБА_1 регулярно знаходився під наглядом на амбулаторному та денному стаціонарному лікуванні у сімейного лікаря, невролога, кардіолога. З приводу даного захворювання з 31 січня 2023 року по 10 лютого 2023 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП «Саратська ЦЛ». З 04 січня 2024 року по 12 січня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «МКЛ №8» OMP, терапевтичному відділенні № 2. З 06 грудня 2024 року по 12 грудня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП «Саратська ЦЛ». З 23 січня 2025 року по 03 лютого 2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП «Саратська ЦЛ». Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (Номер витягу 235/25/1087/В, Дата прийняття рішення 16 червня 2025 року) ОСОБА_1 встановлено 3-ю групу інвалідності. Також слід зазначити, що захворювання мало хронічний та безперервний характер та не обмежувалося періодами госпіталізації; часті гіпертонічні кризи супроводжувалися гіпертензивною енцефалопатією, що істотно впливала на когнітивні функції та можливість самостійно виконувати юридично значимі дії; встановлення ІІІ групи інвалідності у 2025 році є підтвердженням тривалого розладу здоров`я з 2015 року, а не нововиявленої хвороби; ОСОБА_1 подав декларацію самостійно після покращення стану здоров`я, без будь-якого примусу чи після складання протоколу.

Разом з тим, 30 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Левіт В.С. надійшло клопотання щодо складеного адміністративного протоколу щодо несвоєчасного подання щорічної декларації за 2024 рік про закриття адміністративного провадження, в якому представник просить суд провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки несвоєчасне подання декларації було зумовлене поважними причинами. У разі якщо суд дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, застосувати положення ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік не пізніше 31 березня 2025 року. Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення частини першої статті 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону, подав щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, лише 21 березня 2026 р. о 10 год. 24 хв. ОСОБА_1 має гіпертонічну хворобу з 2015 року Кризовий перебіг відмічає з 2022 року на фоні регулярних стресових ситуацій. Зафіксовано регулярне підвищення АT макс. до 220/130 мм.рт.ст. з частими гіпертонічними кризами , які ускладнюються гострою гіпертензивною енцефалпатією, носовими кровотечами. ОСОБА_1 регулярно знаходився під наглядом на амбулаторному та денному стаціонарному лікуванні у сімейного лікаря, невролога, кардіолога. З приводу даного захворювання з 31 січня 2023 року по 10 лютого 2023 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП «Саратська ЦЛ». З 04 січня 2024 року по 12 січня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «МКЛ №8» OMP, терапевтичному відділенні № 2. З 06 грудня 2024 року по 12 грудня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП «Саратська ЦЛ».З 23 січня 2025 року по 03 лютого 2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП «Саратська ЦЛ». Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (Номер витягу 235/25/1087/В, Дата прийняття рішення 16 червня 2025 року) ОСОБА_1 встановлено 3-ю групу інвалідності. Звертає увагу, що частина 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність лише за несвоєчасне подання декларації без поважних причин. Вважають, що поважними причинами несвоєчасного подання декларації є тривала хвороба декларанта та неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні, що істотно обмежувало можливість своєчасного виконання обов`язку щодо подання декларації та потребувало тривалого лікування і постійного медичного нагляду, що також підтверджується доданими медичними документами. Також слід зазначити, що захворювання мало хронічний та безперервний характер та не обмежувалося періодами госпіталізації часті гіпертонічні кризи супроводжувалися гіпертензивною енцефалопатією, що істотно впливала на когнітивні функції та можливість самостійно виконувати юридично значимі дії; встановлення ІІІ групи інвалідності у 2025 році є підтвердженням тривалого розладу здоров`я з 2015 року, а не нововиявленої хвороби; ОСОБА_1 подав декларацію самостійно після покращення стану здоров`я, без будь-якого примусу чи після складання протоколу.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав клопотання адвоката Левіт В.С. та просив суд закрити провадження у справі, та пояснив що, вину визнає, коли почалася війна, було вказано що не потрібно депутатам здавати декларації, також він часто перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні, точні дати наразі назвати не може. Перебував на стаціонарному лікуванні від семи до десяти днів, амбулаторно лікувався до п`яти днів.

Адвокат Левіт В.С. у судовому засіданні заявлені раніше клопотання підтримав з підстав викладених у них, та також просив закрити провадження у справі за ст. 38 КУпАП.

Прокурор у судовому засіданні, вбачаючи в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, просив притягнути його до адміністративної відповідальності.

Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника, думку прокурора, дослідивши надане клопотання, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність у діях останнього складу корупційного діяння.

Відповідно до п. 9 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а, в-г пункту 2, частини першої статті 3 цього Закону (тобто особи, на яких поширюється дія Закону), зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно Закону України № 3384-ІХ від 20 вересня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», набрав чинності 12 жовтня 2023 року, та п.п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченому за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання щорічної декларації за 2021 рік, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, несвоєчасно 21 березня 2026 року, а мав подати таку декларацію не пізніше 31 січня 2024 року. Як вбачається з наданих захисником до клопотання виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №64/13, ОСОБА_1 перебував в стаціонарі КНП «Міська лікарня» з 04 січня 2024 року по 12 січня 2024 року, діагноз: гіпертонічна хвороба II стадія, ступінь 3, ризик 4, кризовий перебіг з частими кризами (2-4 рази на тиждень).З Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1997/504 виданого терапевтичним відділенням №2 КНП «Міська лікарня №8» Одеської міської ради, ОСОБА_1 перебував в стаціонарі на лікуванні з 08 травня 2024 року по 15 травня 2024 року, клінічний діагноз: гіпертонічна хвороба II стадія, ступінь 3, ризик 4, кризовий перебіг з частими кризами (2-4 рази на тиждень). Гіпертонічний криз, ускладнений носовою кровотечою (08 травня 2024 року). 11 червня 2024 року ОСОБА_1 був направлений на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК). Підстави для направлення на МСЕК: наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, складання індивідуальної програми реабілітації. 01 червня 2024 року ОСОБА_1 видана виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, повний діагноз: (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): гіпертонічна хвороба II ст. Ступінь III. Ризик IV. Ангіопатія сітківки. Гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночка- за ЕХО КС; ЕКГ; рентген ОГП). Кризовий перебіг. Як вбачається з виписки з медичної картки стаціонарного хворого №2941/1668, виданої загальнотерапевтичним відділенням КНП «Білгород-Дністровська районна лікарня», перебував у стаціонарному лікуванні з 06 грудня 2024 року по 12 грудня 2024 року., основне захворювання: гіпертонічна хвороба 2 стад, 3 ступ, кризовий перебіг, з частими неускладненими та ускладненими (по анамнезу) кризами. Ризик дуже високий: гіпертензивне серце 2 ступ, ДЕП 2 стен. З виписки №344/165 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КП «Саратська центральна лікарня» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області з 23 січня 2025 року по 03 лютого 2025 року, діагноз: гіпетронічна хвороба. Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 має третю групу інвалідності.

Досліджені судом документи, підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні: з 04 січня 2024 року по 12 січня 2024 року, з 08 травня 2024 року по 15 травня 2024 року, 23 січня 2025 року по 03 лютого 2025 року, з 01 травня 2025 року по 08 травня 2025 року.

Суд критично ставиться щодо посилання захисника на поважність причини несвоєчасного подання декларації, а саме тривала хвороба декларанта та неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні, що істотно обмежувало можливість своєчасного виконання обов`язку щодо подання декларації та потребувало тривалого лікування і постійного медичного нагляду, оскільки ОСОБА_2 являючись суб`єктом декларування відповідно до п.п. «б» п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» мав подати вчасно декларацію за 2021 рік, а саме не пізніше 31 січня 2024 року.

Щодо позиції захисту, що на момент складання протоколу 26 березня 2026 року вже минуло більше двох років з дня вчинення правопорушення, а отже провадження підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст.212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Оскільки правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , є триваючим, то датою і часом закінчення його вчинення є фактичний час і дата несвоєчасної подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, тобто 10 год. 12 хв. 26 березня 2026 року, тобто на момент судового розгляду не сплив 2-річний строк з дня вчинення правопорушення, що виключає застосування наслідків спливу строку накладення адміністративного стягнення, який передбачений ст. 38 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного корупційного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №378/2026, копією поданої декларацій за 2021 рік, рішенням про початок повноважень депутатів Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченому за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання щорічної декларації за 2024 рік, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, несвоєчасно 21 березня 2026 року, а мав подати таку декларацію не пізніше 31 березня 2025 року.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного корупційного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №378/2026, копією поданої декларацій за 2024 рік, рішенням про початок повноважень депутатів Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно з роз`ясненнями Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами слід розуміти: неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, через стихійні лиха (повінь, пожежа, землетрус), технічними збоями офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою тощо.

У той же час, поважних причин, що об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 подати у передбачений Законом строк декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, судом не встановлено.

Відтак, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме без поважних причин, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2024 рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, подав цю декларацію 21 березня 2026 року, хоча зобов`язаний був подати не пізніше 31 березня 2025 року.

Щодо доводів захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначності правопорушення, суд зазначає таке.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27 січня 1999 року, главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15 травня 2003 року, главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31 жовтня 2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 року та є обов`язковими для України.

Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05 травня 1998 року).

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних правопорушень та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету органу виконавчої влади та зашкодити суспільним інтересам.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначності правопорушення.

Визначаючи розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, щире каяття у вчиненому, відсутність обтяжуючих відповідальність порушника обставин.

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи вищевикладене та вирішуючи питання про адміністративне стягнення, яке слід застосувати до особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції ч.1 ст. 172-6 КУпАП, із застосування вимог ч.2 ст.36 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ч.1 ст.172-6, ст.33, 36, 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665,60 грн.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена, на підставі ст.294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду.

Повний текст постанови складений 10 червня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова