Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №686/14984/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/14984/26

Провадження № 2-а/686/279/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Порозової І.Ю.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7096553 від 27.04.2026 року, оскільки не погоджується із оскаржуваною постановою та накладеним на нього стягненням. Вважає рішення уповноваженої особи УПП в Хмельницькій області незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи позов вказав, що 27.04.2026 інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону капралом поліції Ляшковим І.О. було винесено постанову серії ЕНА № 7096553 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн., у якій зазначено, що водій керуючи транспортним засобом не подав лівий покажчик повороту відповідного напрямку при перестроюванні у ліву крайню смугу, а також на задніх розсіювачах світлових приладів (задніх фонарях) нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Позивач зазначив, що під час здійснення маневру ним було завчасно ввімкнено покажчик повороту, що відображено на відеозаписі із бодікамери працівника поліції, а відтак вважає що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Щодо покриття ліхтарів, позивач зазначив, що на задніх світлових приладах автомобіля встановлена прозора захисна антигравійна плівка, призначена для захисту оптики від механічних пошкоджень та вигорання, що на його переконання не є «тонуванням», оскільки не змінює колір сигналу та не зменшує прозорість ліхтарів нижче встановлених норм. Зазначив, що інспектором не проводилося технічних замірів світлопроникності за допомогою спеціальних приладів, а висновок про «зменшення прозорості» є суб`єктивною думкою працівника поліції.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25.05.2026 року позов прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

29.05.2026 на адресу суду від представника відповідача, надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки факт порушення ним Правил дорожнього руху зафіксовано на відеозаписах із нагрудних камер спостереження працівника поліції, а також на відеореєстратор службового автомобіля. При цьому, представник відповідача посилається на норми ДСТУ 3649:2010 якими передбачено вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів та методів контролювання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2026 інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Ляшковим І.О. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченого ч.2 ст. 122 КупАП.

У оскаржуваній постанові зазначено, що «27.04.2026 о 11 год. 56 хв. в м. Хмельницькому по вул. Шевченка, 51, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , не подав лівий сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні у ліву крайню смугу, чим порушив п. 9.2 б Правил дорожнього руху, а також на задніх розсіювачах світлових приладів (задніх фонарях) нанесено тонування або покриття. Що зменшує їх прозорість чи світло пропускання, чим порушив п. 31.4.3 ґ, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 121 КУпАП».

Як вбачається зі змісту постанови на ОСОБА_1 , на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП, накладено стягнення в розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч.1 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом обставин правопорушення, викладених інспектором в оскаржуваній поставі, водієм ОСОБА_1 порушено вимоги Правил дорожнього руху України.

Так, згідно п. 9.2 б Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зокрема частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, серед іншого, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд у відповідності до ст. 90 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до переглянутого судом відеозапису, наданого відповідачем, твердження позивача про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку із відсутністю події та складу зазначеного в постанові адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження.

Наявним відеозаписом чітко зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 27.04.2026 об 11 год. 56 хв. по вул. Шевченка, 51 в м. Хмельницькому, та не подання ОСОБА_1 сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні у крайню ліву смугу руху, всупереч вимогам п. 9.2.б ПДР України(1:30 хв. запису). Вказані обставини ОСОБА_1 , у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.

Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису ОСОБА_1 , суду не було надано. Не встановлено таких обставин і під час розгляду справи судом.

Суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував вимоги п. 9.2.б ПДР України, його твердження викладені у адміністративному позові з приводу того, що ним заздалегідь було увімкнуто покажчик лівого повороту, спростовуються оглядом в судовому засіданні відеозапису із відео реєстратора службового автомобіля. На переконання суду такі дії ОСОБА_1 вірно розцінені працівником поліції як порушення вимоги подання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП

З приводу порушення позивачем норми Правил дорожнього руху щодо нанесення тонування або покриття на задніх фонарях, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання, суд зазначає наступне.

Згідно п. 31.1 Правил дорожнього руху України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.31.4.3ПДР зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

З долучених представником відповідача до відзиву відеоматеріалів, а також фотозображення автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , вбачається, що на транспортному засобі «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Пунктом 6.1.2 ДБН 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» передбачено, що не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах приладу зовнішнього світлового (далі ПЗС), установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.

Крім того, як зазначено в пункті 7.1.1. ДСТУ 3649:2010, нанесення тонування на світлові прилади встановлюється візуально, тобто без застосування спеціальних придадів, що було дотримано працівником поліції при встановленні обставин вчинення правопорушення.

Із змісту доданих до відзиву відеозапису, розміщеному на оптичному диску, вбачається, що на розсіювачах задніх світлових приладів автомобіля, яким керував позивач, нанесено тонування чи покриття, що з огляду на його темний відтінок явно зменшує світлопропускання та силу світла таких приладів.

Крім того, як вбачається із матеріалів відеозапису, ОСОБА_1 , під час спілкування із працівником поліції не заперечував наявність покриття на розсіювачах задніх світлових приладів транспортного засобу, однак зазначив, що таке покриття є прозорим та призначене для захисту оптики від пошкоджень та вигорання.

Однак, суд критично ставиться до твердження позивача, про те, що нанесене на задні зовнішні світлові прилади покриття, зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Таким чином, викладені у позовній заяві твердження ОСОБА_1 про те, що він не скоював адміністративного правопорушення є таким, що суперечить матеріалам справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки факт вчинення ним адміністративного правопорушення, доведений належними та допустимими доказами, а постанова серії ЕНА № 7096553 від 27.04.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, є законною, правомірною, винесеною у відповідності до норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а отже в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 72,73,75, 77, 205, 139, 242, 244,246, 286 КАС України суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: