Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №608/2034/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Справа № 608/2034/25

Номер провадження1-кп/608/191/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в місті Чорткові, в режимі відеоконференції із застосуванням прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 власних техніних засобів зв`язку, в системі easycon, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12025211110000305 від 17.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , в даний час звільненого в запас, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 на протязі 2024 року, перебуваючи на лінії бойового зіткнення Збройних Сил України та військ Російської Федерації, а саме: на Донецькому напрямку, поблизу населеного пункту Лиман (більш точних обставин, місця та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, всупереч положенням постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24.01.1995, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів» затвердженої наказом МВС України №662 від 21.08.1998, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав 73 (сімдесять три) предмети, які являються боєприпасами, бойовими патронами патрони калібру 5, 45 мм (5,45х39мм), зразка 1974 р., із звичайними кулями, промислового виготовлення, 8 (вісім) предметів, які являються боєприпасами, бойовими патронами калібру 5, 45 мм (5,45х39мм), зразка 1974 р., із трасуючими кулями, промислового виготовлення, 17 (сімнадцять) предметів, які являються боєприпасами, бойовими патронами калібру 7,62 мм (7,62х39 мм), зразка 1943р., із звичайними кулями промислового виготовлення, 30 (тридцять) предметів, які являються боєприпасами, бойовими патронами калібру 7, 62 мм (7,62х54R), із бронебійно-запалювальними кулями, 5 (п`ять) предметів, які являються боєприпасами, бойовими патронами калібру 7, 62 мм (7,62х54R), із звичайними кулями промислового виготовлення та вибухові речовини, а саме суміш вибухових речовин метальної дії-одноосновного бездимного пороху та димного пороху, загальною масою 354,124 грами, вибухову речовину метальної дії двохосновний, бездимний порох на основі нітроцелюлози та дифеніламіну, як стабілізатора, загальною масою 88,36142 грам, вибухову речовину метальної дії одноосновний, бездимний порох на основі нітроцелюлози та дифеніламіну, як стабілізатора, загальною масою 840, 99378 грам, які заховав у особистих речах та не маючи відповідного, передбаченого Законом дозволу (ліцензії) на придбання і зберігання бойових припасів, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав незаконно зберігати без мети збуту на території Донецької області (більш точних обставин, місця та часу досудовим розслідуванням не встановлено), за місцем дислокації своєї військової частини.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2024 року, солдат ОСОБА_4 , не маючи відповідного, передбаченого Законом дозволу (ліцензії) на перевезення бойових припасів та вибухових речовин, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, помістив зазначені бойові припаси та вибухові речовини в свої особисті речі та у невстановлений досудовим слідством спосіб незаконно перевіз їх до місця свого проживання, а саме на територію домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_1 , де почав незаконно зберігати без мети збуту.

Про вказані бойові припаси та вибухові речовини солдат ОСОБА_4 правоохоронні органи не повідомив, для поставлення на облік у військову частину не здав та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.07.2025 року, помістив їх у поліетиленовий пакет, в якому, без передбаченого законом дозволу, носив при собі до 21 год. 00 хв. 16.07.2025 року, тобто до моменту виявлення та вилучення працівниками Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області на ділянці дороги між населеними пунктами села Біла та села Білобожниця Чортківського району Тернопільської області.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, розкаюється у вчиненому.

Суду пояснив, що прокурором в обвинувальному акті вірно вказано про час, місце та обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Просить не досліджувати письмові докази та не допитувати свідків, оскільки фактичні обставини кримінального провадження ним визнаються і не оспорюються.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину, та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, просить не досліджувати докази щодо тих обставин, які ним та, ніким іншим не оспорюються, обмежитись дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат та долі речових доказів, як про це просить сам обвинувачений.

З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, вирішивши обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням відомостей, що характеризують обвинуваченого, та документів, що стосуються процесуальних витрат та долі речових доказів.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд долучив до матеріалів судового провадження та дослідив надані стороною обвинувачення докази, які характеризують особу обвинуваченого, та стосуються процесуальних витрат і речових доказів.

Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об`єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні, носіння та зберіганні бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, доведена повністю.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.

За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, фактично з початку повномасштабного вторгнення в Україну пішов захищати Батьківщину та був тривалий час діючим військовослужбовцем, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає у повному обсязі та усвідомлює неправомірність своїх дій, щиро розкаюється у вчиненому, висловивши щирий жаль з приводу вчиненого, та засудив свою поведінку.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, не встановлено.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та висловлював готовність нести відповідальність за злочин, що свідчить про розуміння особою тяжкості наслідків своїх дій та демонструє щире розкаяння, оскільки обвинувачений дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що за вказаних вище обставин призначення обвинуваченому ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції вказаної норми, було б явно несправедливим.

Суд вказує, що згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з встановленням іспитового строку, на підставі ст. 75 КК України, та без покладення на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 року), не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, покарання у виді позбавлення волі є винятковим покаранням, яке застосовується щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави стягнути документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз:

судової експертизи зброї, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9110-БЛ від 24.07.2025 в сумі 6685, 50 гривень; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9128-ФХВР від 28.07.2025,в сумі 2674, 20 гривень; судової вибухово-технічна експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9231-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9236-ФХВР від 30.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9237-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9235-ФХВР від 30.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9234-ФХВР від 31.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9238-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9227-ФХВР від 28.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9239-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової вибухово-технічна експертиза, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9241-ФХВР від 24.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судова вибухово-технічна експертиза, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9233-ФХВР від 25.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9229-ФХВР від 25.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9230-ФХВР від 28.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9228-ФХВР від 31.07.2025, в сумі 2228, 50 гривень; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9240-ВТХ від 11.08.2025, в сумі 4902, 70 гривень, а всього на загальну суму 42232 гривні 90 копійок.

Речовий доказ: відеозапис на DVD – R диску, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Долю інших речових доказів, суд вважає, вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу майна для потреб ЗСУ» №186-р від 26 лютого 2022 року, враховуючи умови воєнного стану, що запроваджений і триває в державі Україна.

Крім того, суд вважає необхідним застосувати спеціальну конфіскацію відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 96-2 КК України.

Так, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, при цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, без покладенням на нього обов`язків, визначених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз:

судової експертизи зброї, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9110-БЛ від 24.07.2025 в сумі 6685 гривень 50 копійок; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9128-ФХВР від 28.07.2025, в сумі 2674 гривень 20 копійок; судової вибухово-технічна експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9231-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9236-ФХВР від 30.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9237-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9235-ФХВР від 30.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9234-ФХВР від 31.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9238-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9227-ФХВР від 28.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9239-ФХВР від 29.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової вибухово-технічна експертиза, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9241-ФХВР від 24.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судова вибухово-технічна експертиза, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9233-ФХВР від 25.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9229-ФХВР від 25.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9230-ФХВР від 28.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9228-ФХВР від 31.07.2025, в сумі 2228 гривень 50 копійок; судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/120-25/9240-ВТХ від 11.08.2025, в сумі 4902 гривень 70 копійок, а всього на загальну суму 42232 гривні 90 копійок.

Речовий доказ: відеозапис на DVD – R диску, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: 123 патрони, придатні для стрільби, які згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, ( постанова про визнання речовими доказами від 30.07.2025 року), після набрання вироком законної сили конфіскувати у власність держави, в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України.

Речовий доказ: вибухову речовину метальної дії, одноосновний, бездимний порох, на основі нітроцелюлози та дифеніламіну, як стабілізатора, в кількості 369, 87933 грами, який згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили конфіскувати у власність держави, в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України.

Речовий доказ: вибухова речовина метальної дії, одноосновний, бездимний порох, на основі нітроцелюлози та дифеніламіну, як стабілізатора, в кількості 471, 1144, який згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили конфіскувати у власність держави, в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України.

Речовий доказ: вибухова речовина метальної дії, двохосновний, бездимний порох, не основі нітроцелюлози та дифеніламіну, як стабілізатора, в кількості 88, 3614 грам, який згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, ( постанова про визнання речовими доказами від 15.08.2025 року), після набрання вироком законної сили конфіскувати у власність держави, в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України.

Речовий доказ : суміш вибухових речовин метальної дії – одноосновного бездимного пороху та димного пороху, загальною масою 354, 124 грами, який згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили конфіскувати у власність держави, в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя/підпис/

Копія вірна:

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах справи № 608/2034/25

Вирок набрав законної сили " " __________________ року.

Суддя: ОСОБА_1

Копію вироку видано " " __________________ року.

Секретар: