Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №596/557/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. Справа № 596/557/26

Провадження № 3/596/204/2026

Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Митражик Е.М., розглянувши матеріали, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя хутора Лісничівка, Тернопільського району Тернопільскої області, громадянина України, військовоcлужбовець військової частини НОМЕР_1 , за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, займаючи посаду солдата пиляра лісопильного відділення взводу інженерних конструкцій в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, був відсутній в місці дислокації військової частини НОМЕР_1 , без поважних причини в період з 15.04.2026 по 16.04.2026, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду.

Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглядати справу у його відсутності.

Дослідивши письмові докази в справі, приходжу до наступних висновків.

Частиною 1 статті 172-11 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.

Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Під військовою частиною слід розуміти територію у межах казарменого, табірного, похідного чи бойового розташування частини.

Місцем служби військовослужбовця, як правило, є військова частина, в якій він проходить службу, і тому поняття військової частини і місця служби звичайно збігаються. Якщо вони не збігаються, то під місцем служби слід розуміти всяке інше місце, де військовослужбовець повинен протягом деякого часу виконувати військові обов`язки або перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника). Військова частина типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами розуміють органи військового управління, з`єднання, військові частини, військові кораблі(екіпажі), військові навчальні заклади та установи».

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місця служби, а кінцевим - день повернення в частину або затримання поза межами частини.

Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Факт вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП ОСОБА_1 , стверджується: даними з протоколу ЛВТ/Ч №54 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП від 16.04.2026 року; доповіддю тимчасово виконуючого командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 №1540/1766 від 15.04.2026 року; доповіддю командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 про факт повернення з самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 №1540/1791 від 16.04.2026 року; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 листопада 2024 року №350; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 лютого 2026 року №54; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 26 липня 2025 року №651; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 16.04.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 16.04.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 16.04.2026 року.

Як слідує з письмових пояснень ОСОБА_1 від 16.04.2026 року, він відбував чергову щорічну відпустку з якої мав з`явитися до військової частини НОМЕР_1 на службу до 8 год. 00 хв. 15.04.2026 року, однак у вказаний раніше день у військову частину не повернувся та керівництво не повідомляв по причини неявки. Причиною неявки була неможливість добратися до місця служби.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, згідно вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Приписами статті 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, зокрема, те, що нез`явлення вчасно на службу та відсутність ОСОБА_1 була короткочасною, а саме, з 15.04.2026 по 16.04.2026 року та не понесла жодних тяжких наслідків, шкоди майну, зриву бойових завдань чи підриву військової дисципліни підрозділу військової частини, дані про особу, який згідно протоколу вперше притягується до адміністративної відповідальності, причину невчасного з`явлення з щорічної відпустки, на яку посилається ОСОБА_1 , а саме, неможливість вчасно добратися до місця служби, суд дійшов висновку про можливість у даному випадку, відповідно до вимог ст.22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 7, 22, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 172-11 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення на підставі на підставі ст. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Елла МИТРАЖИК