Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №585/1995/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1995/26

Номер провадження 1-кп/585/363/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200470000218 від 01.04.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області, українця, громадянина України, перебуваючого на посаді старшого стрільця-вогнеметника 3 мотопіхотного відділення З мотопіхотного взводу 2 мотопіхотої роти 1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.5 ст. 407 КК України

встановив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, введеного на території України відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-ІХ затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», вирішив вчинити умисний корисливий с. Перекопівка, Роменського району, Сумської області за наступних обставин.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 34 від 21.01.2026 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрільця - вогнеметника З мотопіхотного відділення З мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти 1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 та з 21.01.2026 року та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

01.04.2026 близько 14 год. 15 хв. ОСОБА_4 маючи на меті взяти в борг грошові кошти у свого знайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшов до місця його мешкання за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, на прохання надати в борг грошові кошти, ОСОБА_4 отримав відмову.

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на відкрите заволодіння грошовими коштами належних ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, в умовах воєнного стану, перебуваючи у приміщенні літньої кухні адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 з метою подолання можливого опору потерпілого, наніс один удар рукою в область потилиці ОСОБА_6 від чого останній впав на тверду поверхню підлоги. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання ОСОБА_4 із куртки, яка знаходилася в приміщенні літньої кухні, витягнув гаманець в якому перебували грошові кошти в сумі 4000 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_6 .

Після цього, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ігноруючи прохання потерпілого зупинитися та повернути йому грошові кошти, покинув місце скоєння злочину разом із викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи СЕ-19/119- 26/5512- ТВ від 13.04.2026, ринкова вартість гаманця становила 76 гривень.

В результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 4076 гривень.

Крім того, відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022,у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 34 від 21.01.2026 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрільця - вогнеметника 3 мотопіхотного відділення З мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 та з 21.01.2026 року та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Під час проходження військової служби, військовослужбовець ОСОБА_4 , відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою.

Однак, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 проходячи військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту достовірно знаючи, що військовослужбовцем військової служби і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасового незаконного ухилення від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме 05.02.2026 приблизно о 07 год. 00 хв., самовільно залишив місце служби, пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_4 та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього до 01.04.2026.

У подальшому, 01.04.2026 року слідчим слідчого відділу Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Сумській області, у порядку ст. 208 КПК солдата ОСОБА_4 затримано в с. Перекопівка Роменського району Сумської області.

Солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.02.2026 по 01.04.2026 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин.

По епізоду за ч.4 ст. 186 КК України обвинувачений зазначив, що пішов до свого знайомого ОСОБА_6 позичити кошти, однак останній йому відмовив. Він побачив гаманець у ОСОБА_6 , який був у піджаку який висів. Після він узяв гаманець, штовхнув потерпілого, і пішов додому. Потерпілий чинив супротив, просив повернути гаманець, однак він не повенув гаманець. Гроші з гаманця він забрав, а сам гаманець викинув на подвір`я свого сусіда ОСОБА_7 . Обвинувачений визнав, що в гаманці були кошти в сумі 4000 грн. Приїхали працівники поліції і його затримали. Викрадений гаманець працівники поліції йому показали на території де проживає потерпілий ОСОБА_6 . Потерпілому він відшкодував частину збитків в сумі 2420 грн. Щиро розкаюється у вчиненому.

По епізоду за ч.5 ст. 407 КК України обвинувачений зазначив, працівники ТЦК привезли його до м. Сум, а з м. Сум його повезли до ВЧ НОМЕР_1 , де він перебував тижні два, три. Потім його відправили на базу військової підготовки, що знаходиться недалеко від с. Калинівка. Дружина сказала, що немає дров і він зібрався і пішов, це було 05.02.2026 року. Він перебував за адресою: АДРЕСА_2 . 01.04.2026 року його затримали працівники поліції. Військову службу проходить з 20.01.2026 року. На запитання чому не повертався до військової частини, відповів, що боявся, що потрапить в підрозділ штурмовиків 425 Скеля. Щиро розкаюється у вчиненому, та має намір повернутися до військової частини.

Обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.5 ст. 407 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_6 в заяві до суду просив судові засідання по справі проводити без його участі, не заперечує проти проведення скороченого судового розгляду, по мірі обрання покарання відносно ОСОБА_4 , покладається на думку суду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження, в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.5 ст. 407 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та кваліфікує його дії за ч.4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану.

Також, дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та кваліфікує його дії за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо призначення міри покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, злочини, передбачені ч. 4 ст. 186, ч.5 ст. 407 КК України, вчинені обвинуваченим ОСОБА_4 , згідно ч. 5 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Як особа обвинувачений ОСОБА_4 , характеризується наступним чином: був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2016 року за ст.152 ч.3, 153 ч.2, 70 ч.1 КК України до 9 років позбавлення волі. Зі слів обвинуваченого він має на утриманні неповнолітню дитину та вагітну дружину. Під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває.

Згідно службової характеристики з ВЧ НОМЕР_1 старший стрільць-вогнеметник 3 мотопіхотного відділення З мотопіхотного взводу 2 мотопіхотої роти 1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 займаній посаді не відповідає. Згідно медичної характеристики наданої медичною службою військової частини НОМЕР_1 , щодо ОСОБА_4 то останній під медичним наглядом у військовій частині НОМЕР_1 перебуває з січня 2026 року, за медичною допомогою не звертався. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 16.04.2026 року № 2026-0416-1145-1979-7 ОСОБА_4 придатний до військової служби.

У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання за ч.4 ст. 186, ч.5 ст. 407 КК України суд визнає активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у відповідності до ст. 67 КК України за ч.4 ст. 186 КК України суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 у відповідності до ст. 67 КК України за ч.5 ст. 407 КК України суд визнає рецидив злочинів.

Судом відзначається, що відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

На підставі вказаного суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч.4 ст. 186 КК України, у виді восьми років позбавлення волі, за ч.5 ст. 407 КК України у виді шести років позбавлення волі, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, останньому необхідно остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в закону силу залишити тримання під вартою.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Витрати за проведення експертного дослідження (висновок експерта №СЕ-19/119-26/5512-ТБ від 13.04.2026 року) в сумі 2888,50 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 615 КПК України , суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.5 ст.407 КК України, і призначити покарання:

- за ч.4 ст.186 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі;

- за ч.5 ст.407 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу вироку в закону силу залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 01.04.2026.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: гаманець та грошові кошти, що були повернуті під розписку потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,залишити останньому.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 2888,50 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1