Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №990/398/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2026 року

м. Київ

справа № 990/398/25

адміністративне провадження № П/990/398/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Коваленко Н.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,

учасники справи:

представники позивачки: Дуда Петро Володимирович , представник відповідача - Друцька О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад з`ясованих судом обставин справи

1. ОСОБА_2 (далі - також ОСОБА_2 , позивачка), дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння (другий ступінь). Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відсутні.

2. У 2005 році ОСОБА_2 закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію спеціаліста.

3. У 2016 році здобула науковий ступінь кандидата наук в Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу і права» за спеціальністю «Судоустрій; прокуратура та адвокатура».

4. У 2017 році ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Львівської області.

5. У 2022 році присвоєно вчене звання доцента кафедри цивільного права та процесу.

6. ОСОБА_2 має стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років (на момент подання заяви про допуск до участі в конкурсі).

7. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, (далі - також Комісія, ВККС України, відповідач) від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема, в апеляційних господарських судах (далі - також конкурс).

8. У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі як особи, яка відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

9. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 ОСОБА_2 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі.

10. 19 березня 2025 року ВККС України ухвалила рішення № 56/зп-25, яким затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

11. ОСОБА_2 отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності - 56,7 бала; 2) знання у сфері права та зі спеціалізації суду - 136 балів; 3) здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 115 балів; 4) знання історії української державності - 40 балів. Загальний результат кандидата за критерієм професійної компетентності - 347,7 бала.

12. Згідно з рішенням Комісії від 19 березня 2025 року № 56/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 83 кандидати на посади суддів апеляційних господарських судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_2 . Цим же рішенням установлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі Другої палати.

13. До Комісії 06 червня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 04 червня 2025 року.

14. Членом Комісії - доповідачем (лист від 06 червня 2025 року № 32 дпс-975/23) надіслано висновок кандидату та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені у висновку ГРД.

15. 10 червня 2025 року до Комісії надійшли пояснення ОСОБА_2 щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів.

16. Комісією у складі Другої палати 12 червня 2025 року проведено співбесіду з кандидатом, під час якої обговорено результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

17. За результатами проведеного стосовно ОСОБА_2 кваліфікаційного оцінювання як кандидатки на посаду судді в апеляційному господарському суді ВККС України у складі Другої палати визнала її такою, що відповідає критерію соціальної компетентності, проте одноголосно вирішила зменшити оцінку кандидатки за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», а також на 30 балів за показником «чесність».

18. Рішенням Комісії у складі Другої палати від 12 червня 2025 року № 92/ас-25 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_2 набрала 680,70 бала; питання про підтвердження здатності ОСОБА_2 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді вирішено внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

19. 21 липня 2025 року ВККС України ухвалила рішення № 193/ас-25 «Про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_2 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)».

20. У вказаному рішенні зазначено, що Комісія, дослідивши у пленарному складі затверджений 04 червня 2025 року висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані ОСОБА_2 під час проведеної 21 липня 2025 року співбесіди, дійшла висновку, що кандидаткою не спростований обґрунтований сумнів щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності у зв`язку з установленими під час кваліфікаційного оцінювання та викладеними у рішенні обставинами.

21. Комісія вважала, що відображені у висновку ГРД факти як кожен окремо, так і в сукупності не є достатніми для визнання ОСОБА_2 такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Досліджену інформацію належним чином враховано Комісією при дослідженні досьє та проведенні співбесіди, що знайшло своє відображення при зниженні балів за виявленні порушення правил та/або норм.

22. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів), тому Комісія виснує, що ОСОБА_2 відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

23. Водночас, у зв`язку з ненабранням передбаченої частиною другою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кількості голосів на підтримку рішення про підтвердження здатності позивачки, щодо якої ГРД затвердила негативний висновок, здійснювати правосуддя у відповідному суді, Комісія визнала ОСОБА_2 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Короткий зміст позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування

24. У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому, з урахуванням відмови від заявлення частини позовних вимог (зміни предмета позову шляхом зменшення позовних вимог), просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 липня 2025 року № 193/ас-25, яким ОСОБА_2 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді (далі - також спірне, оскаржене рішення);

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне дослідження досьє, співбесіду та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_2 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

25. Позов обґрунтований тим, що оскаржене рішення ВККС України не містить посилання на визначені законом підстави для його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла до негативних для кандидата висновків.

26. Відповідно до наведених у позовній заяві доводів, у оскарженому рішенні Комісія чітко не зазначила конкретні норми нормативно - правових актів, вимогам яких ОСОБА_2 не відповідає, та які слугували підставою для виникнення обґрунтованого сумніву про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, що зумовило відмову ВККС України у наданні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення її на посаду судді.

27. Позивачка наполягає й на тому, що надана відповідачем оцінка інформації, яка містилась у матеріалах суддівського досьє, зокрема, в поданих нею як кандидаткою деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та деклараціях родинних зв`язків, є помилковою, а викладені у спірному рішенні висновки Комісії про невідповідність ОСОБА_2 вимогам доброчесності та професійної етики судді ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях та не підкріплених об`єктивними фактами підозрах членів Комісії, які, як зазначає позивачка, спростовані наданими нею під час проведення співбесіди поясненнями та доданими до них документами, які відповідач безпідставно відхилив, не навівши щодо цього відповідних мотивів.

28. У позовній заяві також наголошується, що ОСОБА_2 пройшла спеціальну перевірку, проведену в порядку, визначеному Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», про що Комісія прийняла відповідне рішення і визнала позивачку такою, що відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді.

29. Поряд із цим, у позові відзначається, що відповідач в оскарженому рішенні фактично здійснив переоцінку обставин її життя, що існували до початку участі у конкурсі, й при цьому не навів мотивації, яка б пояснювала зміну вищевказаної позиції ВККС України та виникнення в подальшому обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_2 установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді.

30. Крім цього, в обґрунтуванні позову вказано, що зі змісту спірного рішення достеменно не зрозуміло, якому саме з визначених частиною дев`ятою статті 69 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» складових критерію доброчесності, на думку Комісії, не відповідає позивачка. Виокремлюється, що в спірному рішенні Комісія не навела конкретних фактів, які б зі всією очевидністю породжували обґрунтований сумнів у відповідності кандидата зазначеним критеріям доброчесності (хоча б одному з них або декільком).

31. На думку позивачки, оскаржене рішення не містить належного мотивування того, що допущена нею помилка під час декларування відомостей у декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді мала характер недобросовісної умисної поведінки і є результатом недбалого ставлення до обов`язку подання відповідної декларації, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення її на посаду судді.

32. З цього приводу у позовній заяві також зауважено, що позивачка заповнювала усі передбачені законом відомості в декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді, однак з невідомих їй причин вони не були відображені при поданні зазначеної декларації.

33. У зв`язку з цим позивачка переконує, що відсутність відомостей у декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді обумовлене незалежними від неї технічними причинами, а також стверджує, що не мала наміру приховати будь - які відомості, зазначення яких передбачене законом у такій декларації, оскільки наступні декларації містили усю необхідну інформацію.

34. Представник позивачки звернув увагу на те, що остання була позбавлена можливості та права подати письмові пояснення щодо виявлених Комісією помилок у декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді, оскільки про необхідність надання пояснень з цього приводу вона дізналась лише на пленарному засіданні під час усного опитування. При цьому, у позові підкреслено, що ці обставини були відсутні у висновках Громадської ради доброчесності та запропонованих до обговорення питаннях на час проведення етапу дослідження досьє.

35. За позицією ОСОБА_2 , такі процедурні недоліки, як і відсутність у спірному рішенні докладного аналізу і мотивів відхилення викладених у поясненнях позивачки доводів, які завчасно подавались нею до Комісії та не є очевидно необґрунтованими, не є суто формальним порушенням, що не має істотного значення та не впливає на законність і обґрунтованість прийнятого ВККС України рішення.

36. Обсяг і зміст висловлених у спірному рішенні тверджень та зіставлення фактів, які обговорювались Комісію під час співбесіди, позивачка вважає недостатнім для того, щоб визнати обґрунтованим висновок про її невідповідність критерію доброчесності як однієї з умов, з якою пов`язується доступ до посади судді.

37. У зв`язку з наведеним ОСОБА_2 вказує на невідповідність спірного рішення ВККС України передбаченим у процесуальному законі критеріям, за якими адміністративний суд перевіряє правомірність рішень суб`єктів владних повноважень, а враховуючи зазначені у позовній заяві доводи та відсутність у такому акті Комісії обґрунтування пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою, оскаржене в цій справі рішення, на думку позивачки, є незаконним і протиправним й тому підлягає скасуванню.

Основні доводи та вимоги відзиву на позовну заяву

38. У відзиві на позовну заяву ВККС України зазначає, що за результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах оголошеного Комісією конкурсу ОСОБА_2 підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм професійної компетентності.

39. Відповідач також вказує, що на етапі кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди» за результатами оцінки письмових пояснень та інших матеріалів, долучених до досьє, співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів другої палати ВККС України за відповідними показниками Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_2 відповідає критеріям особистої та соціальної компетентності.

40. Проте, Комісія відзначила, що під час встановлення відповідності ОСОБА_2 критеріям професійної етики та доброчесності ВККС України звернула увагу на обставини, за якими позивачці був знижений сумарний бал, отриманий за цими критеріями.

41. ВККС України у спірному рішенні звернула увагу на зазначені у висновку Громадської ради доброчесності та встановлені за результатом дослідження досьє ОСОБА_2 і проведення з нею співбесіди обставини стосовно придбання її матір`ю за заниженою ціною автомобіля, його подальшого перепродажу свекру кандидатки та передачі її чоловіку в користування й з цього приводу зауважила, що такі операції в очах сторонньої розсудливої людини оцінюються як непрозорі, оскільки фактична потреба, інтерес та мотив у придбанні автомобіля міг полягати у його використанні кандидатом та її чоловіком.

42. Вказані обставини, за висновком ВККС України, зумовлюють наявність підстав для зниження балів (на 15 балів) за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», оскільки свідчать про допущення кандидаткою не бажаної для майбутнього високого статусу судді поведінки та вказують на її невідповідність вимогам пункту 13 розділу ІІ й пункту 21 розділу ІІІ Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - також Єдині показники).

43. Комісія підкреслює і те, що під час проведення співбесіди з позивачкою обговорювалось питання стосовно незазначення у її деклараціях та деклараціях чоловіка інформації про право користування об`єктом нерухомості (квартирою), який належить на праві власності ОСОБА_3 (свекру кандидатки), та використовується як юридична адреса адвокатського бюро, засновником та керівницею якого є ОСОБА_2 .

44. Стосовно вказаного відповідач наголошує, що Комісія, взявши до уваги наявні у суддівському досьє матеріали стосовно вищенаведених обставин та надавши оцінку наданим щодо них письмовим поясненням кандидатки, висновувала, що користування квартирою, навіть без укладення відповідного письмового договору, є достатньою підставою для її декларування, однак такий обов`язок ОСОБА_2 не виконала й у деклараціях за 2022- 2024 роки, передбачених законом відомостей про цей об`єкт нерухомого майна не зазначила.

45. У зв`язку з наведеним ВККС України зменшила оцінку кандидатки за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником чесність, який передбачений пунктом 14 розділу ІІІ Єдиних показників, навівши в оскарженому рішенні відповідні мотиви.

46. Окрім цього, ВККС України у оскарженому позивачкою рішенні акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_2 у поданій нею для участі в конкурсі декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді за 2019- 2023 роки не вказала відомостей про її чоловіка ОСОБА_4 , який обіймав посаду прокурора.

47. З огляду на таке ВККС України, керуючись пунктом 1, 3, 6 Правил заповнення та подання декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді, затверджених рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 (зі змінами, внесеними згідно з рішенням Комісії 24 вересня 2018 року № 204/зп-18), а також пунктом 14, 18 розділу ІІІ Єдиних показників вирішила зменшити оцінку ОСОБА_2 за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником чесність.

48. Відповідач відзначає, що вказані вище факти як кожен окремо, так і в сукупності не є достатніми для визнання ОСОБА_2 такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

49. За доводами Комісії, це зумовило зниження балів за показниками вищезгаданого критерію, однак сумарний бал, отриманий за критерієм доброчесність та професійна етика, склав 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) й підтверджує відповідність ОСОБА_2 таким критеріям.

50. Поряд із цим відповідач звертає увагу на норми абзацу другого частини першої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» згідно з якими якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

51. ВККС України стверджує, що у спірних відносинах за результатом засідання, проведеного у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія, проголосувавши сімома голосами «ЗА» визнання позивачкою такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя та чотирма голосами проголосувала «ПРОТИ», прийняла рішення, передбачене пунктом 128 параграфу 9 розділу ІІ Регламенту та пунктом 6.41 розділу 6 Положення про кваліфікаційне оцінювання, а саме - про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, що в розумінні пункту 6.42 розділу 6 зазначеного Положення є підставою для припинення подальшої його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

52. З урахуванням наведених обставин, Комісія наголошує, що для визнання позивачки такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, не вистачило визначеної законом кількості голосів.

53. Реагуючи на викладені у позовній заяві доводи стосовно допущених Комісією процедурних порушень, відповідач наводить аргументи про те, що проведення та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2 було здійснене у відповідності до вимог закону та визначених відповідно до нього регламентних процедур, а тому свідчить про відсутність з боку Комісії порушення прав та інтересів позивачки.

54. Зокрема, ВККС України стверджує, що під час проведення кваліфікаційного оцінювання нею був додержаний принцип рівності умов такого оцінювання з наданням позивачці розумної можливості представляти свою позицію, брати участь в обговоренні та дослідженні матеріалів досьє, доповнювати, спростовувати чи уточнювати дані, що містяться у вказаних матеріалах, надавати усні й письмові пояснення.

55. Відповідач вважає помилковими покликання позивачки на те, що їй не було надано можливості надати письмові пояснення стосовно незазначення в Декларації родинних зв`язків за 2019 - 2023 роки відомостей про чоловіка, який обіймає посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова.

56. На обґрунтування такої позиції, Комісія наводить доводи про те, що під час проведення 12 червня 2025 року співбесіди з позивачкою остання підтвердила, що до співбесіди готова й повідомила, що обставини, які б перешкоджали проведенню співбесіди, відсутні, часу для підготовки задля проведення співбесіди було достатньо, а доступ до матеріалів суддівського досьє був вільним і необмеженим.

57. До того ж, як стверджує відповідач, під час проведення співбесіди 21 липня 2025 року позивачка не заявляла пленарному складу Комісії будь-яких заперечень або клопотань з приводу обставин, про які вона зазначала у позовній заяві, а отже міркування ОСОБА_2 про позбавлення її права щодо надання письмових пояснень з цього приводу належить визнати необґрунтованими.

58. Безпідставними ВККС України вважає й доводи позивачки про те, що у спірних правовідносинах Комісією здійснено вихід за межі наявних у неї повноважень при проведенні співбесіди у пленарному складі, оскільки предметом дослідження у пленарному засіданні Комісії мають бути тільки факти та твердження, викладені ГРД у відповідному висновку.

59. Стосовно зазначеного у відзиві вказано, що за наявним у спірних правовідносинах правовим регулюванням, незалежно від наявності чи відсутності висновку ГРД, Комісія зобов`язана під час проведення кваліфікаційного оцінювання на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, задля чого перевірити не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінити усі обставини, які характеризують особу кандидата, зокрема й те, наскільки відповідально він ставиться до своїх обов`язків, і чи не викликає він своєю поведінкою обґрунтовані сумніви у його компетентності та доброчесності.

60. Згідно з наведеними Комісією доводами, кваліфікаційне оцінювання позивачки, зокрема, на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, здійснено відповідачем у межах повноважень і в порядку, які визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про кваліфікаційне оцінювання та Регламентом ВККС України.

61. Спірне рішення, на думку відповідача, за формою та змістом повністю відповідає вимогам закону, зокрема, містить як підстави його ухвалення, так і мотиви, з яких ВККС України дійшла відповідного висновку, а також ухвалене у повноважному складі Комісії, з огляду на що передбачені частиною третьою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстави для його оскарження і скасування, які наведені за вичерпним і остаточним переліком, відсутні.

62. Окрему увагу відповідач звертає на те, що спірне рішення було ухвалене за внутрішнім переконанням членів ВККС України за результатами дослідження досьє кандидата, висновку ГРД, усних і письмових пояснень позивачки, яка безпосередньо брала участь у співбесіді і досліджені зібраних щодо неї матеріалів, а тому вважає, що наведені у зазначеному рішенні мотиви Комісії є обґрунтованими та пропорційними, що виключає свавільність, оскільки наявні у відповідача повноваження були використані з легітимною метою (з`ясування відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання).

63. Вища кваліфікаційна комісія України підкреслює й наявний у неї правовий статус як єдиного уповноваженого законом суб`єкта кваліфікаційного оцінювання та ухвалення рішення про його результати, у зв`язку з чим вважає, що жоден інший суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі перебирати на себе таку компетенцію та замість ВККС України вирішувати питання відповідності судді визначеним у законі критеріям у процесі кваліфікаційного оцінювання й здійснювати оцінку відповідних обставин.

64. Покликаючись на вищенаведене, ВККС України резюмує, що фактичні обставини цієї справи та зібрані у її матеріалах докази повністю підтверджують правомірність ухваленого у спірних правовідносинах рішення щодо позивачки, а також засвідчують дотримання Комісією процедури проведення кваліфікаційного оцінювання, яка діяла виключно в межах наявних у неї повноважень та з дотриманням критеріїв законності адміністративних актів суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

65. При цьому відповідач підкреслює, що навіть у випадку підтвердження позивачкою здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському судді (ухвалення Комісією позитивного рішення), це не створює безумовної підстави для ухвалення Комісією рішення щодо надання рекомендації про призначення ОСОБА_2 на відповідну посаду судді, оскільки перед цим Комісії належить визначити рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, та визначити переможців Конкурсу, з урахуванням чого покликання позивачки на наявність позитивних сподівань на успішне проходження кваліфікаційного оцінювання та отримання рекомендації Комісії про призначення її на посаду судді апеляційного господарського суду є безпідставним.

66. З указаних вище підстав Комісія просить у задоволенні позову відмовити.

Стислий виклад доводів, наведених у відповіді позивачки на відзив

67. У відповіді на відзив позивача зазначає, що навела належні та переконливі аргументи на підтвердження своєї позиції по суті спору, тоді як відповідач, заперечуючи підстави позову, обмежився лише цитуванням власних мотивів прийняття спірного рішення й не навів жодного доводу на спростування аргументів, якими обґрунтована позовна заява

68. Позивачка вкотре наголосила, що вказані у відзиві та спірному рішенні мотиви ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях та нічим не підкріплених підозрах членів Комісії, які спростовані позивачкою у наданих під час кваліфікаційного оцінювання поясненнях і доданих до них документах.

69. Також вказує, що будь-якого нормативно - правового обґрунтування своїх висновків чи спростування доводів, на які покликається позивачка, відзив не містить, а отже позовна заява, на думку ОСОБА_2 , є обґрунтованою, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

70. ОСОБА_2 вважає, що відповідач не довів помилковості доводів позовної заяви про невмотивованість ухваленого у спірних відносинах рішення Комісії, яка була зобов`язана, окрім іншого, зазначити у такому адміністративному акті мотиви відхилення наданих позивачкою під час кваліфікаційного оцінювання та проведення з нею співбесіди усних пояснень, однак цей обов`язок проігнорувала.

71. На переконання позивачки, наведені у відзиві аргументи не спростовують зазначені у позові доводи про відсутність у спірному рішенні мотивів його прийняття з покликанням на конкретні факти, які б з усією очевидністю породжували обґрунтований сумнів у чесності та сумлінності ОСОБА_5 аж до тієї міри, щоб унеможливити її рекомендацію на посаду судді.

72. Стосовно тверджень відзиву про наявність у відповідача виключних повноважень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання, визначення його результатів та наявності у Комісії певного розсуду у питаннях оцінки відповідних обставин і фактів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді, ОСОБА_2 підкреслює, що наділення ВККС України такою свободою розсуду не означає, що він не має меж, а перевірка судом обґрунтованості ухвалених Комісією рішень вибуває з-під судового контролю та становить втручання у її повноваження.

73. Тому ОСОБА_2 вважає, що заперечення відповідача проти позову в частині доводів про начебто втручання у його повноваження є хибними та не заслуговують на увагу.

РУХ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

74. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року відкрите провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

75. Надалі Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2025 року задовольнив клопотання представника позивачки - Дуди Петра Володимировича про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

76. Подальший розгляд справи Суд здійснював за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритих судових засіданнях в режимі відеоконференції, в яких, зокрема, було надано вступне слово учасникам справи, заслухані їх пояснення по суті спору та щодо процедурних питань, повно і всебічно досліджено наявні у справі докази, перейдено до стадії ухвалення судового рішення, проголошено його вступну та резолютивну частину.

77. У проведених в цій справі судових засіданнях сторони повністю підтримали викладені ними у заявах по суті доводи та вимоги: представники позивача просили позов задовольнити з вказаних у ньому підстав, а представник відповідача - у задоволенні позову відмовити.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

78. Відповідно до частини третьої статті 127 та частини другої статті 128 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

79. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (частина перша статті 125 Конституції України).

80. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», про що зазначено у преамбулі до цього Закону.

81. Частини перша та дев`ята статті 69 зазначеного Закону передбачають, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

82. Згідно з частиною першою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

83. За статтею 792 (пункт 2 частини першої) цього ж Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

84. Особливості проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду, установлені статтею 793 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини другої якої у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

85. Частина четверта вищевказаної статті встановлює, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;

2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;

3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

86. Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді унормований главою 1 розділу V (статті 83-88) Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

87. За приписами частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 83 вказаного Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Вища рада правосуддя затверджує Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) після консультацій з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України та Громадською радою доброчесності.

88. За нормами абзаців першого - третього частини першої, абзацу першого частини другої, частини дев`ятої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.

89. Громадська рада доброчесності надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє (пункт 3 частини шостої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

90. Статтею 88 наведеного Закону також встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

91. Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидата на посаду судді у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді в апеляційному суді, а також показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення визначає Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - також Положення).

92. За змістом пункту 2.13 вказаного Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

93. Показники, визначені пунктами 2.4, 2.8, 2.13 Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди. Для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками також може бути досліджено загальновідому і загальнодоступну інформацію.

У разі якщо інформація (відомості, дані) стосовно судді (кандидата на посаду судді) стала відома під час проведення співбесіди, така інформація (відомості, дані), якщо це можливо, невідкладно долучається членом Комісії - доповідачем до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та досліджується для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання (пункти 2.15 - 2.17 Положення).

94. Пункти 5.1, 5.2 Положення визначають, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

95. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» (пункт 5.5. Положення).

96. За нормами пунктів 5.8 - 5.13 критерії доброчесності та професійної етики - 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.

97. У пунктах 6.19, 6.21, 6.24-6.27, 6.29, 6.41-6.47, 6.54 міститься таке правове регулювання спірних правовідносин.

Дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) (далі - досьє) полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє з метою попередньої оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: Оголошення доповіді. Надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності. Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: Знайомитися з матеріалами досьє. Надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться в досьє. Надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) протягом п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє, але не пізніше одного робочого дня до дати проведення співбесіди. Усні пояснення надаються суддею під час співбесіди. Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням кваліфікаційного іспиту, та щодо інформації і документів, що містяться в його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву.

За результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

Рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині зазначаються: Дата, час і місце ухвалення рішення, його номер. Власне ім`я та прізвище членів Комісії, які брали участь в ухваленні рішення. Прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), якого оцінено. Найменування суду, в якому суддя здійснює правосуддя (у разі проведення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням на суддю дисциплінарного стягнення). Власне ім`я та прізвище члена Громадської ради доброчесності, який бере участь у засіданні.

В описовій частині рішення зазначаються: Підстави призначення кваліфікаційного оцінювання. Стислий опис його проведення.

У мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали за результатами оцінювання відповідних критеріїв, інформація про відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку (інформації) Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви прийняття або відхилення доводів, викладених у ньому.

Резолютивна частина рішення має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, а також кількість балів, набраних суддею (кандидатом на посаду судді) за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Розгляд Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, що надані Громадською радою доброчесності, здійснюється в порядку, визначеному Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

98. Згідно з положеннями пункту 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.

99. При цьому, згідно з пунктом 2.14 Положення, для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.

100. Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) були затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 й містять такі визначення наведених у ньому термінів:

обґрунтований сумнів - наявність відповідних та достатніх фактичних даних, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що суддя (кандидат на посаду судді) може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики;

звичайна розсудлива людина - законослухняна людина, яка, достатньою мірою інформована про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони.

101. У пунктах 7-9 Єдиних показників зазначено, що оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам здійснюється з урахуванням правил професійної етики, які на нього поширюються чи поширювалися, та правил професійної етики суддів, дотримання яких обґрунтовано можна очікувати від кандидата на посаду судді з моменту допуску до участі в доборі або конкурсі на посаду судді.

Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Інформація, джерела походження якої установити неможливо, не має доказової сили під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам. Таку інформацію може перевірити суб`єкт оцінювання. Анонімні повідомлення не розглядаються.

Оцінювання відповідності Показникам судді (кандидата на посаду судді) може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень, з урахуванням давності та подальшої поведінки судді (кандидата на посаду судді).

102. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає Показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб`єктивній думці (пункт 11 Єдиних показників).

103. У пункті 14 цих же Показників вказано, що оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

104. Зміст такого показника доброчесності та професійної етики судді як чесність розкрито у пункті 18 Єдиних показників й означає правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

105. У цьому ж пункті Єдиних показників визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов`язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв`язків судді (декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь;

не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

докладає зусиль для того, щоб члени його сім`ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

106. Показники застосовуються до процедур оцінювання, що виникли до їх затвердження, але не були завершені, та до процедур, що розпочинаються після їх затвердження (пункт 3 Єдиних показників).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

107. Аналіз наведених у попередньому розділі цієї постанови Верховного Суду джерел права та норм, які у них містяться, засвідчує, що доброчесність закріплена в законі як одна з обов`язкових вимог, яким має відповідати суддя (кандидат на посаду судді).

108. З метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями Вищою кваліфікаційною комісією суддів України проводиться кваліфікаційне оцінювання. При цьому, критерії кваліфікаційного оцінювання є чітко визначеними у законі та наведені за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає. Такими критеріями є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

109. Відповідність особи зазначеним критеріям встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді за визначеними законом показниками.

110. Оцінюючи зазначені сторонами доводи щодо меж судового контролю за оскарженим у цій справі рішенням, Верховний Суд наголошує на тому, що таке є результатом виконання ВККС України як суб`єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій на основі законодавства у публічно - правових відносинах щодо проведення процедур суддівської кар`єри та визначення їх результатів. Тому спірне рішення відповідача належить до адміністративних актів, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, і які можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

111. Враховуючи характер правовідносин, у яких виник спір у справі, що розглядається, колегія суддів звертає увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21, за змістом яких результати оцінювання здатності кандидата обійняти посаду судді відбуваються в межах визначеної законом процедури, яка передбачає підстави для відмови внести подання, покладає на компетентний орган зазначити мотиви свого рішення і, що головне, такі дії та рішення компетентного органу перебувають під судовим контролем, у межах якого суд у змозі простежити і визначити, чи законно і принципово була проведена процедура добору (конкурсу) на посаду судді стосовно конкретного кандидата, чи обґрунтованим і мотивованим є рішення відповідного органу і чи немає умов та фактів, які б указували, що результати такого добору (конкурсу) отримані внаслідок порушення його процедури, і які завадили кандидату на посаду судді стати суддею. При цьому важливо наголосити, що суд не повинен перебирати на себе питомі функції компетентного органу з визначення за якісно-змістовними характеристиками здатності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики обійняти посаду судді.

112. Отже, для правильного вирішення спору, який виник між його сторонами, Суду належить визначити, чи є оспорене позивачкою рішення відповідача мотивованим, тобто чи містить воно посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних, вказаних у ньому, висновків, зокрема, обґрунтування прийняття або відхилення доводів, викладених у висновку (інформації) Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидатки критеріям професійної етики та доброчесності.

113. Колегія суддів передусім вважає за необхідне надати оцінку доводам позову щодо процедурних порушень, про які зазначено у позові ОСОБА_2 , зокрема, щодо незабезпечення позивачці права на підготовку та подання нею письмових пояснень стосовно фактів, які обговорювались під час проведення співбесіди. Так, згідно з установленими у цій справі обставинами позивачка під час проведення з нею співбесіди у приміщенні ВККС України підтвердила свою готовність до співбесіди, достатність часу і вільного доступу до усіх матеріалів, зібраних щодо неї у кваліфікаційному оцінюванні в межах конкурсу, й не вказала на наявність обставин, які перешкоджали б проведенню співбесіди. Позивачці була забезпечена можливість реалізувати усі наявні у неї процедурні права та гарантії, однак під час проведення співбесіди 21 липня 2025 року вона не заявляла пленарному складу Комісії будь-яких заперечень або клопотань з приводу обставин, про які зазначено в поданому у цій справі адміністративному позові, зокрема, не просила оголосити перерву в засіданні та надати їй додатковий час для підготовки додаткових пояснень та подання відповідних документів. У зв`язку з цим Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про позбавлення її права надати письмові пояснення як необґрунтовані.

114. Відсутні підстави й для прийняття доводів позивачки про вихід Комісії за межі наданих їй повноважень, оскільки як засвідчують встановлені у цій справі обставини розгляд питання щодо підтвердження позивачки здатності здійснювати правосуддя у апеляційному господарському суді проведений відповідачем відповідно до частини другої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

115. Дослідивши зміст ухваленого у спірних правовідносинах рішення Комісії від 12 червня 2025 року № 92/ас-25, Верховний Суд установив, що за результатами проведеного стосовно ОСОБА_2 кваліфікаційного оцінювання як кандидатки на посаду судді в апеляційному господарському суді ВККС України у складі Другої палати визнала її такою, що відповідає критерію соціальної компетентності, проте одноголосно вирішила зменшити оцінку кандидатки за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», а також на 30 балів за показником «чесність».

116. Знижуючи позивачці бали за вищевказаними показниками критеріїв доброчесності та професійної етики, Комісія покликалась на факти і обставини, відображені у висновку ГРД про невідповідність ОСОБА_2 вказаним критеріям.

117. Зокрема, ВККС України вказувала, що у розділі 6 «Транспортні засоби» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (далі - декларація), за 2024 рік кандидатом зазначено інше право користування її чоловіком ОСОБА_4 автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT» 2019 року випуску, який на праві приватної власності належить матері кандидата - ОСОБА_6 .

118. Комісія встановила, що вказаний автомобіль набутий у власність матір`ю кандидатки 13 квітня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу № 4650/2024/4445600, у якому продавцем виступав свекор ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

119. Під час проведення співбесіди ОСОБА_2 пояснила, що цим автомобілем користується її мати, батько та чоловік, а також зазначила, що не була стороною жодного з правочинів, на підставі яких стосовно нього відбувалось набуття, припинення та зміна речових прав, не брала жодної участі у процесі придбання, відчуження та передачі його у користування чоловікові й таким автомобілем не користується.

120. Надаючи оцінку таким обставинам, ВККС України у складі Другої палати, а згодом і у спірному рішенні в пленарному складі, підкреслювала, що вказаний у декларації кандидатки автомобіль був придбаний її матір`ю 13 квітня 2024 року у свекра ОСОБА_2 та переданий у користування її чоловіку вже 20 квітня 2024 року, тобто менш ніж через тиждень після укладення правочину. За наведених умов Комісія не виключала того, що фактична потреба, інтерес та мотив у придбанні автомобіля міг полягати у його використанні кандидаткою та її чоловіком.

121. За позицією Комісії, зазначена операція в очах стороннього спостерігача оцінюються як непрозора, про що, зокрема, свідчить і висновок ГРД. З цього приводу ВККС України також зауважила, що кандидат на посаду судді повинен демонструвати бездоганну поведінку в особистому житті і намагатись не допускати випадків, які можуть поставити під сумнів його репутацію та повну прозорість у своїх фінансових та майнових справах.

122. Комісія не оцінювала ці обставини як «істотну невідповідність», однак на їх підставі встановила наявність суттєвої невідповідності, яка, за висновком відповідача, обґрунтовано зумовила зниження на 15 балів оцінки ОСОБА_2 за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», оскільки це, на думку відповідача, свідчить про непрозору поведінку кандидатки, яка не бажана для майбутнього високого статусу судді.

123. Однак у спірному рішенні Комісія не навела належних мотивів оцінки наданих позивачкою пояснень про те, що вона не брала участі як в оформленні речових прав на зазначений у висновку ГРД автомобіль, так і в укладенні відповідних правочинів стосовно такого майна, не була їх стороною і не цим автомобілем користувалась.

124. Відповідач не врахував того, що зазначені у висновку ГРД та в оспореному рішенні Комісії обставини стосуються дій, вчинків та поведінки інших осіб, а не позивачки. Висновок відповідача про те, що викладені у висновку ГРД обставини можуть свідчити про те, що фактична потреба, інтерес та мотив у придбанні автомобіля могли полягати у його використанні саме кандидаткою, не обґрунтований покликаннями на об`єктивні та підкріплені документально факти, які б це достовірно підтверджували. ВККС України не спростувала наданих позивачкою пояснень стосовно відсутності у неї як наміру, так і фактичного користування зазначеним транспортним засобом й відповідних мотивів щодо цього у своєму рішенні не навела.

125. ВККС України у спірному рішенні не зазначила обґрунтувань стосовно існування об`єктивних та підтверджених доказами обставин і об`єктивних, пов`язаних з вищевказаними подіями фактів, які б стосувались безпосередньо ОСОБА_2 й вказували на допущення нею конкретної поведінки, здійснення певних дій, вчинків тощо, які б у світлі розкритого у Єдиних показниках значення показників критеріїв доброчесності та професійної етики давали підстави дійти такого висновку, який наведений відповідачем у вищевказаній частині оспореного в цій справі адміністративного акта.

126. За наведеного, Верховний Суд висновує, що рішення ВККС України у вищевказаній частині є необґрунтованим і не відповідає поставленим до нього вимогам закону, а тому є протиправним.

127. У висновку ГРД щодо позивачки та в охопленому предметом спору рішенні ВККС України зазначалось й про те, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновницею та керівницею юридичної особи - адвокатського бюро «КРАВЧИК І ПАРТНЕРИ» (код ЄДРПОУ 44864309, зареєстроване 12 жовтня 2022 року). Місцезнаходженням юридичної особи зазначено: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (свекру кандидатки) з 28 грудня 2020 року.

128. Комісія вважала, що використання кандидаткою квартири за вказаною вище адресою для реєстрації адвокатського бюро свідчить про наявність у неї права користування цим об`єктом нерухомого майна, принаймні з метою створення юридичної особи, що, за позицією відповідача, утворювало достатню фактичну підставу для виникнення у ОСОБА_2 обов`язку зазначення відомостей про такий об`єкт у деклараціях за 2022- 2024 роки відповідно до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», який кандидатка не виконала.

129. Стосовно вказаних обставин ОСОБА_2 під час проведення з нею співбесіди пояснила, що зазначеною квартирою як вона, так і створена нею юридична особа - адвокатське бюро, жодного дня не користувались. Також наголосила, що лише використала адресу вказаної квартири з метою державної реєстрації заснованої нею юридичної особи - адвокатського бюро.

130. У зв`язку з наведеним позивачка наполягала на відсутності у неї обов`язку щодо декларування такого об`єкта в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції.

131. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

132. Дані про об`єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб`єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (абзац третій частини другої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»).

133. Роз`яснень щодо декларування об`єкта нерухомого майна у ситуації, яка склалась у спірних правовідносинах, база знань Національного агентства з питань запобігання корупції (https://wiki.nazk.gov.ua/) не містить.

134. Однак Верховний Суд відзначає, що норми пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» вимагають зазначати у декларації відомості лише про ті об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї або перебувають у їх користуванні.

135. Досліджені Судом матеріали справи, зокрема, досьє кандидатки та зміст спірного рішення не вказують на те, що свекор позивачки належить до членів її сім`ї ОСОБА_2 у розмінні Закону України «Про запобігання корупції».

136. Відображені у висновку ГРД та спірному рішенні Комісії обставини не доводять того, що вказана як місцезнаходження заснованої кандидаткою юридичної особи квартира передавалась її власником у користування безпосередньо ОСОБА_2 на праві оренди або іншому праві користування і не підтверджують наявності у позивачки будь - яких речових чи інших прав на цей об`єкт або фактичного користування зазначеною квартирою саме кандидаткою.

137. Суд підкреслює і те, що фізичні та юридичні особи є самостійними і незалежними суб`єктами у правовідносинах щодо реалізації речових прав на ті чи інші об`єкти нерухомого майна.

138. Сам лише факт використання адреси об`єкта нерухомого майна для здійснення державної реєстрації юридичної особи самостійно і автоматично не підтверджує того, що цим майном користується й її засновник - фізична особа.

139. Закон не вимагає подавати відповідні правовстановлюючі документи на підтвердження наявності у засновників юридичних осіб речових прав щодо об`єктів нерухомого майна, які використовуються для внесення до Реєстру відомостей про місцезнаходження юридичної особи.

140. При цьому, у розумінні частини першої статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

141. Тому Верховний Суд погоджується з викладеною у наданих Комісії під час проведення співбесіди поясненнях та наведеною у доводах позовної заяви позицією про те, що зазначення адреси належної свекру кандидатки на праві приватної власності квартири як місцезнаходження заснованого нею адвокатського бюро не свідчить про користування такою квартирою позивачкою.

142. Наведені у оскарженому рішенні висновки ВККС України про те, що згадана вище квартира перебуває у користуванні позивачки, а отже й про виникнення у неї обов`язку декларування відомостей про такий об`єкт нерухомості, фактично засновані на припущеннях та суб`єктивній думці членів Комісії й не підтверджені жодними доказами.

143. Тому Верховний Суд не може визнати обґрунтованим сумнів у відповідності ОСОБА_2 такому показнику критерію доброчесності як «чесність», який виник у Комісії у зв`язку з вищенаведеними обставинами. Мотивів, які б дозволяли дійти протилежного висновку, у спірному рішенні не наведено.

144. Іншими обставинами, що, за висновком ГРД, який підтримала ВККС України, зумовили виникнення у сумніву у відповідності позивачки показнику «чесність» критеріїв доброчесності та професійної етики й мали наслідком зниження її оцінки за такими критеріями, слугували обставини про те, що ОСОБА_2 у декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді за 2019- 2023 роки, яку вона подавала разом з іншими документами для участі в конкурсі, не зазначила відомостей про свого чоловіка ОСОБА_4 , який згідно з його Деклараціями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі декларацій, обіймав посаду прокурора.

145. Верховний Суд, дослідивши наявні у справі докази, з`ясував, що у поданій позивачкою для участі у конкурсі декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді за 2019- 2023 роки дійсно відсутні вищевказані відомості.

146. Стосовно таких обставин ОСОБА_2 під час проведення із нею співбесіди надала Комісії усні пояснення, у яких зазначала, що у розділі другому (ІІ) Декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді за 2019-2023 роки на питання «За звітний період особи, з якими у мене є родинні зв`язки, займали посади, визначені пунктом 2 частини другої статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивачка проставила позначку «Підтверджую». Однак, з незрозумілих технічних причин з табличної частини розділу ІІ Декларації інформація про чоловіка зникла.

147. Позивачка також пояснила, що під час подання нової декларації родинних зв`язків за звітний період 2024 року кандидата на посаду судді (та усіх наступних) були зазначені усі відомості про сімейний стан кандидатки у графі родинні зв`язки, що і відображено в подальшому в опублікованих деклараціях. Тобто, за твердженнями позивачки, у подальших поданих деклараціях наявна інформація щодо її родинних відносин із чоловіком, який займав посаду прокурора, що свідчить про абсолютну відсутність у неї наміру приховувати даний факт.

148. Аналогічні аргументи наведені й у позовній заяві ОСОБА_2 , у якій, з-поміж іншого, наголошено, що спірне рішення не містить жодного мотивування стосовно оцінки наданих нею пояснень і мотивів їх прийняття або відхилення, а також того, чому, на думку Комісії, така поведінка кандидатки чи її розуміння правильності заповнення відомостей у Декларації, принаймні зі змісту усно наданих пояснень, відрізняється від добросовісного виконання свого обов`язку.

149. Колегія суддів, дослідивши зміст спірного рішення, приймає такі доводи позову, оскільки в цій частині оскаржене рішення є невмотивованим і фактично зводиться до формальної констатації порушення позивачкою Правил заповнення та подання декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді, затверджених рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16; зі змінами, внесеними згідно з рішенням Комісії 24 вересня 2018 року № 204/зп-18, містить лише цитування відповідних норм зазначених Правил та положень Єдиних показників й одразу після цього викладений висновок про наявність підстав для зменшення оцінки за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «чесність» на 15 балів.

150. Поряд із цим, Комісія жодним чином не відреагувала на подані позивачкою пояснення і не здійснила оцінки вищезазначених обставин у контексті принципів застосування показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), закріплених у пункті 12 розділу ІІ Єдиних показників, згідно з якими під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам можуть ураховуватися обставини, що вказують на істотність / неістотність порушення вимог законодавства, правил професійної етики або інших етичних норм: тяжкість порушення, одиничність, повторюваність чи систематичність; наявність / відсутність шкоди; тяжкість наслідків; форма вини та мотиви; ставлення судді (кандидата на посаду судді) до порушення; обставини та умови діяння; давність порушення тощо.

151. Зміст спірного рішення у вищенаведеній частині не дає змоги Суду підтвердити, що під час надання оцінки Комісією викладеним у такому рішенні обставинам були враховані й вимоги пункту 5.11 Положення, які зобов`язують ВКККС України під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховувати обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

152. Більше того, декларація родинних зв`язків ОСОБА_2 як кандидатки на посаду судді фактично була подана і оприлюднена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що позивачка взагалі не виконала наявного у неї обов`язку. При цьому, за встановленими у справі обставинами, декларація родинних зв`язків кандидата на посаду судді за 2019- 2023 роки позивачка подавала разом з іншими документами для участі в конкурсі й таким документам надавалась оцінка Комісією при вирішенні нею питання про допуск ОСОБА_2 до участі у конкурсі. Суд з`ясував, що рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 ОСОБА_2 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі й жодних зауважень до поданої нею декларації родинних зв`язків за 2019- 2023 роки висловлено не було, у зв`язку з чим позивачка обґрунтовано вважала, що така декларація відповідає закону і містить усі відомості.

153. До того ж, з`ясовані у справі обставини підтверджують, що у подальшому та станом на момент проведення Комісією співбесіди з кандидаткою остання вже подала належно заповнені декларації з відображенням у них усіх передбачених законом відомостей, з огляду на що Верховний Суд приймає доводи ОСОБА_2 про відсутність у неї наміру приховати відомості про місце роботи чоловіка позивачки та родинний зв`язок між ними. При цьому, такі відомості були загальнодоступними і відображались у майнових деклараціях позивачки та її чоловіка, містились у досьє кандидатки, а отже були відомі й ВККС України.

154. Спірне ж рішення Комісії таких обставин не враховує, хоча вони мають значення для ухвалення такого рішення, а також не містить мотивування стосовно їх оцінки і того, що допущена ОСОБА_2 помилка має характер недобросовісної поведінки, є наслідком недбалого ставлення до наявного у неї обов`язку щодо подання відповідної декларації, у зв`язку з чим призначення її на посаду судді може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

155. За таких обставин Верховний Суд визнає, що оскаржене рішення не містить належного обґрунтування прийняття або відхилення доводів, викладених у висновку ГРД про невідповідність ОСОБА_2 критеріям професійної етики та доброчесності, обов`язковість наведення яких передбачена у пункті 6.46 розділу 6 Положення.

156. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з доводами позивачки про невмотивованість ухваленого Комісією у спірних відносинах рішення від 21 липня 2025 року № 193/ас-25, що дозволяє Суду констатувати наявність передбачених законом підстав для його оскарження й скасування і вказує на його протиправність за критеріями, наведеними у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

157. Вирішуючи питання про задоволення інших позовних вимог, Верховний Суд виходить з такого.

158. За змістом положень частини другої статті 5 та частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою в межах позовних вимог і наведених на їх обґрунтування підстав у обраний позивачем спосіб судового захисту, який не повинен суперечити закону і забезпечувати ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

159. У первісному позові ОСОБА_2 просила визнати протиправним та скасувати два рішення ВККС України: перше - від 12 червня 2025 року № 92/ас-25, яке було ухвалене Комісією у складі Другої палати за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидаткою; друге - ухвалене у пленарному складі ВККС України рішення від 21 липня 2025 року № 193/ас-25 за результатом розгляду питання про підтвердження здатності позивачки здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

160. Вимога позову про зобов`язання ВККС України провести повторне дослідження досьє, співбесіду та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2 в межах оголошеного у спірних відносинах конкурсу є похідною від обох вищевказаних вимог, оскільки в разі їх задоволення у повному обсязі кваліфікаційне оцінювання щодо неї відновлювалось би зі стадії дослідження досьє та співбесіди з кандидаткою Комісією у складі Другої палати.

161. Проте позивачка у поданій її представником до відкриття провадження у справі заяві (зареєстрована у канцелярії Суду 04 вересня 2025 року й міститься на аркушах справи 125-126 у томі 1) від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 12 червня 2025 року № 92/ас-25 відмовилась, що зумовило відмову й від нерозривно пов`язаної з нею похідної вимоги, спрямованої на поновлення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2 зі стадії дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією у складі Другої палати. У зв`язку з цим такі позовні вимоги в межах цієї справи Судом не розглядались.

162. Водночас, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 21 липня 2025 року № 193/ас-25 повертає учасників спірних правовідносин у такий їх стан, який існував до порушення прав позивачки, тобто відновлює кваліфікаційне оцінювання щодо неї зі стадії вирішення питання про підтвердження здатності ОСОБА_2 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді у пленарному складі Комісії.

163. З указаних підстав Верховний Суд висновує, що для повного поновлення порушених у спірних правовідносинах прав ОСОБА_2 поданий нею позов підлягає задоволенню у межах сформульованих в позовній заяві вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 21 липня 2025 року № 193/ас-25 та зобов`язання відповідача повторно розглянути у пленарному складі питання щодо підтвердження / непідтвердження здатності нею здійснювати правосуддя у апеляційному господарському суді в межах оголошеного Комісією конкурсу за участю позивачки.

164. Задоволення позову в такий спосіб забезпечить належний та ефективний судовий захист ОСОБА_2 , який відповідатиме стану спірних у цій справі правовідносин, обсягу порушених відповідачем прав позивачки та завданню адміністративного судочинства.

165. З огляду на вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі в межах заявлених у справі позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

166. За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

167. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, то усі понесені позивачкою судові витрати належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

168. У позовній заяві (а.с. 81 у томі 1) представник позивачки - адвокат Дуда П.В. просить здійснити розподіл понесених позивачкою судових витрат, орієнтовний розмір яких становить 1937,92 гривень, які є витратами судового збору.

169. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

170. Згідно з наявними у справі матеріалами позовна заява ОСОБА_2 сформована в системі «Електронний суд» та подана до Верховного Суду в електронній формі, а зважаючи на зміст позовних вимог, які містять одну основну вимогу немайнового характеру, та встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 гривень), за подання такого позову у цьому випадку належало сплатити 968,96 гривень судового збору.

171. Наявною у справі копією електронної платіжної інструкції (виконана 20 серпня 2025 року), яка міститься на а.с. 13 у томі 1, підтверджується сплата позивачкою судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 3875,84 гривень.

172. При відкритті провадження у справі, яка розглядається, суд, перевіривши вищезазначену квитанцію у реєстрі підтвердження оплат з Казначейства автоматизованої системи документообігу суду, з`ясував, що усі сплачені позивачкою грошові кошти в сумі 3875,84 гривень зараховані до Спеціального фонду Державного бюджету України.

173. У зв`язку з вищенаведеним, на користь позивачки в порядку розподілу судових витрат належить сягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВККС України 968,96 гривень.

174. Решта сплаченого позивачкою судового збору в сумі 2 906,88 гривень є таким, що внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому не підлягає стягненню в порядку розподілу судових витрат і може бути їй повернутий відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 258, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 липня 2025 року № 193/ас-25, яким ОСОБА_2 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України у пленарному складі повторно розглянути питання щодо підтвердження / непідтвердження здатності ОСОБА_2 здійснювати правосуддя у апеляційному господарському суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37316378) сплачений у справі судовий збір у розмірі 968,96 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 10 червня 2026 року.

Головуюча суддя Н.В. Коваленко

Судді: А.І. Рибачук

О.П. Стародуб

С.Г. Стеценко

В.М. Кравчук