Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №490/1283/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1283/26

н\п 2/490/2261/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 35000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 22.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №81617, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 3500,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідачка свої зобов`язання, які встановленні кредитним договором, не виконала, у зв`язку із відсутністю здійснення платежів, виконання умов кредитного договору у відповідачки утворилася заборгованість за кредитом, яку відповідачка добровільно не повертає.

11.03.2020 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги факторингу №ЗК-11032020, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №ЗК-11032020 від 11.03.2020 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором №81617 від 22.09.2019 року у розмірі 35000,00 грн, з яких: 3500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2100,00 грн – заборгованість за процентами; 29400,00 - заборгованість за пенею.

Посилаючись на викладене, просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 35000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 23.02.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази щодо інформації: Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .? Чи була успішною транзакція, здійснена 22.09.2019 року на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 3500 грн із призначенням платежу Кошти згідно договору 81617? Якщо так, то: чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 23.02.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась ухвала про відкриття провадження у справі. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду 30.03.2026 року та 13.05.2026 року з відмітами «повернення: адресат відсутній».

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження також і шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті Судової влади України та направленням копії ухвали про відкриття провадження на відому електронну адресу відповідачки, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07.04.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.02.2026 року надало витребувану інформацію.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

22 вересня 2019 року TOB «Займер» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання фінансового кредиту №81617, відповідно до п. 1.1. якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500 грн 00 коп, на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 21-10-2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Згідно з п. 1.4 Договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором .

Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором (п. 1.5 Договору).

У п. 2.1 Договору сторони погодили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Згідно з п. 3.4.2., 3.4.4. Договору клієнт зобов`язаний своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом в порядку, встановленому Договором; виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за цим Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 6.3 Договору всі додатки та додаткові угоди, складені Сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами Договору.

У п. 7 Договору «Реквізити та підписи Сторін» містяться персональні дані ОСОБА_1 , а саме паспортні дані, податковий номер, поштова та електронна адреса, засоби зв`язку, банківський рахунок.

Договір підписаний ОСОБА_1 22.09.2019 року о 21:30 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1469, відправленим номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується п. 7 Договору та Довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до інформаційної довідки №252/12 від 16.12.2025 року, виданої ТОВ «Платежі Онлайн», на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведена успішну транзакція, а саме: 22.09.2019 року на платіжну картку відповідачки НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 3500,00 грн.

Вказане також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 07.04.2026 року на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.02.2026 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , а 22.09.2019 року на дану платіжну картку відбулось зарахування коштів у розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Займер», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №81617 від 22 вересня 2019 року складає 35000,00 грн, з яких: 3500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2100,00 грн – заборгованість за процентами; 29400,00 - заборгованість за пенею.

На підставі Договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020 року, Витягу з Реєстру боржників від 11.03.2020 року до Договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020 року, Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 11.03.2020 року до Договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020 року, платіжної інструкції №17844 від 11.03.2020 року на суму 1170101,28 грн, ТОВ «Займер» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №81617 від 22 вересня 2019 року на суму заборгованості у розмірі 35000,00 грн, з яких: 3500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2100,00 грн – заборгованість за процентами; 29400,00 - заборгованість за пенею.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які входять до предмету доказування у справі, а саме факт укладення між ТОВ «Займер» та відповідачкою в порядку, передбаченому Закону України «Про електронну комерцію», договору про надання фінансового кредиту №81617 від 22.09.2019 року, на встановлених судом умовах, а також належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання узгодженої суми кредитних коштів.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

При цьому, з огляду на умови кредитного договору, цей договір було укладено на сайті позивача та відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором КL1469. При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, провадження №61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, провадження №61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, провадження №61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, провадження №61-2902св21.

Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв`язку, поштову адресу та номер платіжного засобу (банківської картки) відповідачки.

З наданих позивачем доказів встановлено, що позивач здійснив переказ грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_3 у розмірі, визначеному кредитним договором. Доказів того, що банківська картка не належить відповідачці, як і доказів того, що на вказану банківську картку не були зараховані кредитні кошти від первісного кредитора, відповідачкою не надано.

Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та є обов`язковим до виконання сторонами.

Презумпцію правомірності вказаного договору відповідачкою не спростовано, а судом не встановлено обставин його нікчемності.

Також позивачем належними, допустимими та достовірними доказами доведено обставини щодо переходу до нього права вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, тобто набуття ним прав кредитора у зобов`язанні, на підставі Договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 з додатками, презумпцію правомірності якого відповідачкою не спростовано, а судом не встановлено обставин, які би свідчили про нікчемність вказаного договору.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачкою повідомлення про відступлення права вимоги, проте неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє її від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє її право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за умови, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржниця не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачкою заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані позивачу, тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як новий та дійсний кредитор у зобов`язанні має право вимагати від відповідачки виконання зобов`язання за кредитним договором.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачка не надала суду доказів належного, тобто відповідно до умов договору, виконання своїх зобов`язань щодо повернення тіла кредиту у розмірі 3500,00 грн та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2100,00 грн, нарахованих первісним кредитором з дотриманням вимог чинного законодавства та відповідно до умов договору як щодо розміру процентної ставки, так і щодо строку кредитування.

Крім того, відповідачка не надала власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними належними та допустимими доказами, не спростувала обставини укладення кредитного договору, надання їй кредитних коштів, а також не спростувала розміру заборгованості за кредитним договором.

Водночас суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості за пенею з огляду на таке.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регулюються Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону станом на 22.10.2019) цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону станом на 22.10.2019) цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Пункт 1 частини другої статті 3 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності з 24.12.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування» у чинній редакції, оскільки вони пом`якшують цивільну відповідальність позичальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в чинній редакції) сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як встановлено судом, відповідачка порушила виконання зобов`язання за кредитним договором, що є підставою для стягнення з неї пені за таке порушення. При цьому, за кредитним договором відповідачкою було одержано кредитні кошти у розмірі 3500,00 грн.

Таким чином, оскільки Законом України «Про споживче кредитування» сукупний розмір пені за порушення виконання зобов`язання обмежений половиною суми, одержаної споживачем за таким договором, тому відсутні правові підстави для покладання на відповідачки цивільної відповідальності у виді сплати пені за порушення зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору №81617 від 22.09.2019 року, в обсязі більшому, ніж 1750,00 грн.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 3500,00 грн, порушення нею виконання зобов`язання за кредитним договором, суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню, пеню у розмірі 1750,00 грн. Натомість пеня у розмірі, що перевищує 1750,00 грн, тобто 27650,00 грн є такою, що нарахована первісним кредитором неправомірно, а тому стягненню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №81617 від 22 вересня 2019 року у розмірі 7350,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3500,00 грн, заборгованість за процентами - 2100,00 грн, заборгованість за пенею - 1750,00 грн, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необґрунтованістю.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір №0107 від 01.07.2025 року про надання правової допомоги укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №819 наданих послуг від 13.02.2026 року, детальний опис наданих послуг від 13.02.2026 року до акту №819 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 8000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 8000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 7350,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 559,10 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №7599 від 06.02.2026 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №81617 від 22.09.2019 року у розмірі 7350 (сім тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3500,00 грн, заборгованість за процентами - 2100,00 грн, заборгованість за пенею - 1750,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 2559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 10 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 559,10 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін