Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №490/1459/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1459/26

н\п 2/490/2361/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 11625,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 18.02.2022 року між ТОВ «ФК «Гвадіана» та ОСОБА_1 був укладений договір №F-00031565 про надання коштів у позику за умовами якого останній отримав кредит у сумі 3000,00 грн, строком на 25 днів зі сплатою 2,5% на добу.

Даний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «ФК «Гвадіана» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, передбачених договором.

07.05.2024 року між ТОВ «ФК «Гвадіана» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №1, за умовами якого, ТОВ «ФК «Гвадіана» відступає ТОВ «Цикл фінанс», а останній приймає за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, що визначені в реєстрі боржників згідно додатку №1. Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №F-00031565 від 18.02.2022 року.

Відповідач не надавав своєчасно ТОВ «ФК «Гвадіана», а в подальшому ТОВ «Цикл Фінанс», грошові кошти для погашення заборгованості за взятими на себе борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим, станом на момент подання позовної заяви, має заборгованість за кредитом у сумі 11625,00 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість по кредиту, 8625,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду з позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 26.02.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також судом витребувано у АТ «Райффайзен Банк» інформацію, а саме: вказати чи належить/належав картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; підтвердити чи спростувати наявність операції по зарахуванню коштів у період 18.02.2022-20.02.2022 на суму 3000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 . У разі наявності операції – надати платіжне доручення/інструкцію; виписку по рахунку № НОМЕР_1 , з урахуванням операції по зарахуванню коштів у період 18.02.2022-20.02.2022 на суму 3000,00 грн.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 26.02.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась ухвала про відкриття провадження у справі. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду 13.04.2026 року та 13.05.2026 року з відмітками «повернення: адресат відсутній».

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України та направленням копії ухвали про відкриття провадження у справі на відому електронну адресу відповідача, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

13.04.2026 року АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2026 року надало витребувану інформацію.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.02.2022 року ОСОБА_1 , склавши анкету та ознайомившись із паспортом споживчого кредиту інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, уклав з ТОВ «ФК «Гвадіана» кредитний договір №F-00031565, за умовами якого отримав кредитні кошти у сумі 3000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, строком на 25 днів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, за реквізитами платіжної банківської картки (п.п.1.1,2.1).

Відповідно до п. 2.4 договору ОСОБА_1 зобов`язвся повернути кредит позичальнику та сплатити відсотки за його користування з дотриманням графіка, згідно додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Стандартна процентна ставка відповідно до п. 2.6 договору становить в 2,5% на добу.

Плата за користування кредитом та механізм розрахунків визначений у розділі 3 договору, зокрема п. 3.1 та п. 3.2 визначено, що плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою, становить 912,5% річних залишку кредиту за кожен день користування кредитом і не може бути збільшена без письмової згоди позичальника. Нарахування процентів здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році та приймається за 365 (366).

Відповідно до п. 8.1 договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України.

Графік платежів, реальна процентна ставка та обчислення загальної вартості кредиту визначено у додатку №1 до договору, з яким позичальник ознайомився, про що свідчить електронний підпис з одноразовим ідентифікатором.

Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 4875,00 грн.

Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн», 18.02.2022 року на платіжну картку відповідача, яка була зазначена ним при укладенні вищезазначеного кредитного договору ( НОМЕР_1 ) було перераховано кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн.

07 травня 2024 року між ТОВ «Цикл фінанс» та ТОВ «ФК «Гвадіана» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого фактор (ТОВ «ФК «Гвадіана») передав у повному обсязі, а ТОВ «Цикл фінанс» прийняло у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №F-00031565 від 18 лютого 2022 року, що підтверджується реєстром прав вимог до цього договору.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, який зазначений в позовній заяві, борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Цикл фінанс» становить 11625,00 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість по кредиту, 8625,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «ФК «Гвадіана» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «ФК «Гвадіана» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті кредитні кошти не повернула, проценти не сплатила.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір в електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, у тому числі строки повернення кредиту, сплату процентів та комісії. Крім того, копією інформаційної довідки №2132/05 від 13 травня 2024 року підтверджено перерахування відповідачу кредитних коштів, натомість, відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 3000,00 грн, отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам, то суд зазначає наступне.

Пунктом 2.6. розділу 2 договору передбачено стандартну процентну ставку за користування кредитом 2,5% на добу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як вказувалося вище, відповідно до пункту 2.1. розділу 2 договору кредит надається на 25 дні.

Відповідно до пунктів 4.1.- 4.5. розділу 4 договору клієнт має право продовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом та пеню/штраф у разі наявності. Продовження строку надання кредиту доступне всім позичальникам до 90 дня прострочення зобов`язання включно. З 91 дня прострочення зобов`язання продовження строку надання кредиту доступне тільки для клієнтів, сума (тіло) кредиту яких перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Оплата в повному обсязі нарахованих процентів за кредитом є підтвердженням згоди позичальника щодо активації/продовження строку надання кредиту потребує підписання додаткових угод до цього договору. При пролонгації строку надання кредиту в окремих випадках кредитодавець може запропонувати позичальнику індивідуальну процентну ставку, яка може не співпадати в порівнянні зі ставкою вказаною в договорі. Позичальник самостійно обирає бажаний строк продовження користування кредитом за допомогою ІТС кредитодавця в межах від 7 до 30 календарних днів. Після прийняття рішення кредитодавцем про пролонгацію строку надання кредиту, автоматично коригується додаток 1 до цього договору (графік платежів). Пролонгувати (продовжувати) строк дії договору можна необмежену кількість разів.

Згідно пункту 9.1. розділу 9 договору зміни до цього договору можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін, які оформлюються додатковим договором/угодою до цього договору.

Відповідно до графіку платежів до договору №F-00031565 від 18 лютого 2022 року встановлено дату платежу 14 березня 2022 року, до сплати: кредит в сумі 3000,00 грн, проценти в сумі 1875,00 грн, а всього разом 4875,00 грн.

Позивачем не надано суду доказів щодо продовження строку кредитного договору.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування за 25 днів в період з 18 лютого 2022 року по 14 березня 2022 року в розмірі 1875,00 грн, що відповідає положенням як статті 1048 ЦК України та пункту 2.1. розділу 2 кредитного договору та додатку №1 до вказаного кредитного договору.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 4875,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 3000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 1875,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №12/01/26 про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року, укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «Деналі», додаткову угоду №3 від 09.02.2026 року до договору №12/01/26 про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року, акт №72 прийому-передачі наданих послуг від 10.02.2026 року, платіжну інструкцію №AODI080 від 10.02.2026 року на суму 5000,00 грн.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 5000,00 грн є необґрунтованим та завищеним.

Так справа не відноситься до категорії складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 5000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 4875,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати (пропорційно розміру задоволених вимог), а саме 1115,55 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №FEES065 від 20.02.2026 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ: 43453613, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №F-00031565 від 18.02.2022 року у розмірі 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 3000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 1875,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судові витрати у розмірі 3115 (три тисячі сто п`ятнадцять) гривень 55 копійок, з яких: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн та судовий збір у розмірі 1115,55 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін