Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №490/10811/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1574/2026 Справа № 490/10811/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Романовій К.Т., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що відношення з відповідачем поступово погіршувались. В результаті чого, між сторонами зникло взаєморозуміння, оскільки у сторін різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Шлюбні відносини між ними фактично припинені вже близько трьох років, з грудня 2022 року вони не проживають однією сім`єю.

Ухвалою Верховного суду від 05.12.2025 року підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , громадянина Королівства Нідерландів, про розірвання шлюбу визначено за Центральним районним судом м.Миколаєва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 року визначено ОСОБА_3 .

Ухвалою від 26.12.2025 року відкрито провадження по справі та ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - для визначення способу належного повідомлення відповідача відповідно до положень діючого законодавства України, невід`ємногю частиною якого є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позивач надав суду заяву , в якій просив розглядати справу без його участі, позов підтримує, просить шлюб розірвати.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, яка належним чином була перекладена з англійської мови на українську. Переклад було здійснено перекладачем Долгіх І.М. Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу засвідчено справжність підпису перекладача Долгіх І.М. Із заяви вбачається, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглянути справу за його відсутності.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, відповідно дост. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання технічними засобами не проводиться.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони знаходяться у шлюбі з 17 січня 2020 року, шлюб зареєстровано в м. Миколаєві за місцем проживання дружини.

Спільних дітей не мають.

Позивач зазначає, що спору щодо спільно нажитого майна також не мають.

З 17.03.2022 року позивачка проживає в Королівстві Іспанія, не має в Україні майна та зареєстрвоаного імсця проживання. Будь-які контакти з чоловіком втрачені, вона не знає його місця проживання та засобів зв`язку.

Відповідно до статті 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів від 23 серпня 1978 року (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли: вони чітко про це домовилися; або якщо через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

При цьому суди повинні враховувати, що суд не може застосовувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

У разі виникнення питання про застосування міжнародних договорів, що стосуються одного і того ж питання, застосовуються положення частини третьої статті 30 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1986 року, відповідно до якої, якщо всі учасники попереднього договору є також учасниками наступного договору, але дію попереднього договору не припинено або не зупинено відповідно до статті 59, попередній договір застосовується тільки тією мірою, якою положення є сумісними з положеннями наступного договору.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності ? порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8 Загальної декларації прав людини).

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, ? за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (частина перша статті 26 Конституції України).

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз`яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод.

Державна реєстрація шлюбу з іноземцем та особою без громадянства в Україні здійснюється відповідно до СК, з дотриманням вимог щодо законності перебування іноземця та особи без громадянства на території України, підтвердження його сімейного стану та ін.

Дійсність шлюбу між громадянином України та іноземцем, шлюбу між громадянином України та особою без громадянства, укладених за межами України, визначається відповідно до статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право». Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Наприклад, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації – правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання є право України, а тому розірвання шлюбу між ними здійснюється за законодавством України.

Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. У такому випадку вибір права обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право». Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним (частини друга, третя статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до статей 109–110 СК розірвання шлюбу за рішенням суду можливе як за спільною заявою подружжя, так і за заявою одного з подружжя.

На час звернення до суду сторони подружніх відносин не підтримують, відновляти їх не мають наміру, оскільки між сторонами відсутнє взаєморозуміння, інтереси, утрачені первісні почуття.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статі 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

На підставі вищевикладеного, згідно зі ст. ст. 104, 110, 112 СК України, суд приходить до висновку, що подальше сумісне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим і суперечать інтересам позивача, що має істотне значення, у зв`язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню, а шлюб - розірванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий сбір сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст.12, 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 17 січня 2020 року Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином королівства Нідерландів, актовий запис №29.

Залишити позивачу прізвище " ОСОБА_4 ".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО