Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №484/2424/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2424/26

Провадження: № 1-кп/484/336/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

секретар судового засідання: - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026153110000052, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринка Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, який одружений, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, має базову середню освіту, інвалідності не має, проходить військову службу за мобілізацією та обіймає посаду водія 2 кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , ВОС-790037А, у військовому званні «солдат», є учасником бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4

потерпілої – ОСОБА_5

обвинуваченого – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 11.04.2026 приблизно о 23:30 прийшов до житлового будинку адресою: АДРЕСА_3 . Потерпіла ОСОБА_5 , почувши стукіт у двері, відкривши їх та побачила ОСОБА_3 . Між ними виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, в результаті чого у ОСОБА_3 виник кримінальний протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , стоячи обличчям до обличчя ОСОБА_5 , умисно наніс останній 2 удари кулаком правої руки у обличчя. В результаті вказаних дій ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у виді синця та забійної рани лівої очної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Нанесені ОСОБА_3 тілесні ушкодження ОСОБА_5 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із тими наслідками, що настали.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав та пояснив, що 11.04.2026 пізно ввечері він прийшов до домоволодіння за місцем проживання чоловіка його доньки, де перебувала також і його донька. Між ним та потерпілою сталась сварка та він наніс їй два удари кулаком у обличчя. Вони з потерпілою вже примирились. У вчиненому розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, в апеляційному порядку.

Потерпіла пояснила, що дійсно у день та час, які вказані у обвинувальному акті, між нею та обвинуваченим сталась сварка, під час якої обвинувачений наніс їй два удари кулаком у обличчя. Пізніше він просив у неї вибачення. Вони примирились, тому вона просить не призначати йому суворе покарання.

Відповідно до висновку експерта №89 від 15.04.2026 у ОСОБА_5 виявлені синець, забійна рана лівої очної ділянки. Ці тілесні ушкодження могли утворитись 11.04.2025 за обставин, на які вказує потерпіла, і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Потерпілій нанесено не менше 1-2 ударів у ліву очну ділянку. Вказані тілесні ушкодження під час падіння з висоти власного зросту утворитись не могли.

Отже, суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.1 ст. 125 КК України заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.

Відповідно до вимог, викладених в п. п.1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно із ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Прокурор просив суд призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 грн. Потерпіла не заперечувала проти призначення такого виду покарання.

Обираючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, за місцем проживання негативна характеристика на нього відсутня, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, та проходить військову службу на посаді водія 2 кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , ВОС-790037А, у військовому званні «солдат», вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає те, що він визнав свою вину та щиро розкаявся.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не зазначені.

Враховуючи викладені обставини, думку потерпілої, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.125 КК України, у виді штрафу, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази та витрати на залучення експертів відсутні, запобіжний захід не обрився.

Керуючись ст. ст.323,324 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 (п`ятсот десять) грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити, що обвинувачений, потерпіла мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1