Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №481/510/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/510/26

Провадж.№ 2/481/493/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої по справі судді – Васильченко-Дриги Н.О.,

за участю секретаря судового засідання – Войцеховської О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, в якому просив визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, для обслуговування житлового будинку, розташованої по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору дарування житлового будинку, посвідченого 20.06.1995 року державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області Савченко А.В., він є власником житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 . Вищевказаний, належний йому житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, площею 0,1 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель до споруд. Однак, предметом вказаного договору дарування житлового будинку слугував лише будинок, питання про передачу (продаж) у власність земельної ділянки, на якій розташований цей будинок (для обслуговування житлового будинку) при укладанні цього договору не вирішувалося. Але, зазначена земельна ділянка належить – ОСОБА_2 та значиться за нею відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії I-MK №023732, виданого 09.02.1995 року на підставі рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області за №539 від 23.12.1994 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №789. Колишня власниця земельної ділянки – ОСОБА_2 – померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В березні 2026 року він звернувся до приватного нотаріуса Баштанського нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М., з метою подальшого відчуження належного йому житлового будинку, але йому було роз`яснено, що він не може вчинити правочин, так як, вищевказана земельна ділянка перебуває у приватній власності іншої особи.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте до позову додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, а відтак, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Положеннями статей 15,16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

У ст. 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЗК України, в редакції 1991 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною 8 статті 130 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного),іншу будівлю або споруду),об`єкт незавершенного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності)на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт. Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У підпункті «ґ» п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року (в редакції Постанови Верховного Суду № 2 від 19.03.2010) з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 20.06.1995 року посвідченого 20.06.1995 року державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області Савченко А.В., ОСОБА_1 належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, земельна ділянка площею 0,1 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, на якій розташований вищезазначений будинок, належить – ОСОБА_2 та значиться за нею відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-МК №023732, виданого 09.02.1995 року на підставі рішення виконкому міської Ради народних депутатів №539 від 23.12.1994 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №789.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.08.2007 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років.

З моменту передачі земельної ділянки і до цього часу цільове призначення земельної ділянки, для обслуговування будинку, не змінилося.

З огляду на викладене, у зв`язку з придбанням ОСОБА_3 житлового будинку, до нього разом з правом власності на будинок перейшло і право власності на земельну ділянку для його обслуговування, що автоматично припинило право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Таким чином, досліджені судом обставини справи, свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, останній не заявляв, тому суд відносить ці витрати на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273,274-279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, розташованої по АДРЕСА_2 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА