Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №945/1257/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1257/26

Номер провадження 1-кп/945/571/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

захисника ОСОБА_4 ;

обвинуваченого ОСОБА_5 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке 24 грудня 2021 року внесено до ЄРДР за №62021150010000478 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянина України, із неповною вищою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку чи з особливими потребами не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді механіка-водія гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону від 04.10.2021),

встановив:

ОСОБА_5 21 листопада 2021 року, о 08 год. 30 хв., будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді механіка-водія гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, після закінчення терміну відрядження на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.09.2021 № 256, у зв`язку з проходженням фахової підготовки у військовій частині НОМЕР_2 терміном 54 доби, з 28.09.2021 по 20.11.2021, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 на території 235 Міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів «Широкий Лан» в АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який ухилявся від проходження військової служби до 31.03.2026.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість визнав, суду повідомив, що до повномасштабного вторгнення рф уклав контракт про проходження військової служби в ЗСУ. Точної дати не пам`ятає, у 2021 році був відряджений до населеного пункту Десна у Чернігівській області до навчального центру для проходження фахової підготовки. Перебував там приблизно місяць. Після закінчення відрядження до військової частини підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка дислокувалась у Миколаївському районі не повернувся. У нього боліла нога, тому вирішив поїхати до свого постійного місця проживання до м. Кропивницький. Документи на підтвердження звернення до лікарів через болі у нозі у нього не збереглись.

Підтвердив, що законних підстав та дозволу командування на нез`явлення до ВЧ у нього не було.

ОСОБА_5 винуватість визнав, розкаявся, повідомив, що має намір повернутись до військової служби, у зв`язку з чим збирає відповідні документи.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнав свою вину, надав покази та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене просив суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти такого порядку та обсягу дослідження доказів не заперечували.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд роз`яснив учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого щодо визнання винуватості, не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.

З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Отже, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла свого підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону від 04.10.2021), як у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що за місцем несення служби ОСОБА_5 характеризується посередньо, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку чи з особливими потребами не має, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Суд також враховує, що ОСОБА_5 винуватість визнав, щиро розкаявся, а тому наявні обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання органом досудового розслідування не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання судом повинні враховуватись тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, про підвищену суспільну небезпечність злочинів, пов`язаних із ухиленням від військової служби, а також доцільність застосування до винних осіб покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 07.02.2023 (справа №344/5651/22) та від 04.05.2023 (справа №344/4817/22).

Отже, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, його вік, посередню характеристику та відсутність судимостей, наявність обставин пом`якшуючих покарання, та з урахуванням усталеної практики Верховного суду, приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання в мінімальній межі санкції ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону від 04.10.2021), що буде достатнім покаранням, необхідним для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи міру покарання, яка призначається обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого залишити у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись статтями 368-371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції Закону від 04.10.2021) та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_5 - з 01 квітня 2026 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 01 квітня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

В умовах дії воєнного стану проголошена резолютивна частина вироку у порядку ч.15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_6

10.06.2026