Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №478/420/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/420/26

пров. №2/478/344/2026

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини та здійснення реєстрації без згоди батька,

В с т а н о в и в:

02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди батька.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що з 14 вересня 2012 року позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року було розірвано. Від даного шлюбу мають малолітню дитину - сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_4 зареєстровані, за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час фактично мешкають без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, 17 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Саксаганському районі із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_4 , однак у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено відповідно до п.87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265, а саме: відсутня згода другого з батьків дитини, ОСОБА_2 , який є законним представником малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на зняття з зареєстрованого місця проживання.

Посилаючись на те, що батько малолітньої дитини тривалий час не спілкується з ним, у вихованні та утриманні сина участі не приймає, місце перебування відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 невідоме, відсутні також його контакти, у зв`язку з чим немає можливості отримати письмову згоду від нього на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) їх спільної малолітньої дитини ОСОБА_4 для реєстрації за місцем фактичного проживання, тому представник позивача просить надати ОСОБА_1 дозвіл на зняття із зареєстрованого місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 без згоди батька дитини ОСОБА_2 , та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1331 грн 20 коп.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року прийнято до розгляду зазначену позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14 травня 2026 року представником позивача ОСОБА_5 подано уточнену позовну заяву, в якій з посиланням на доводи аналогічні позовній заяві, просить суд надати дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 без письмової згоди батька ОСОБА_2 , та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1331 грн 20 коп.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву (про збільшення розміру позовних вимог) подану 14 травня 2026 року, в якій не змінено підстави позову, а лише доповнено новими позовними вимогами, при збереженні в ній первісних вимог, та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла заява в якій вона просить справу розглядати без її участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить оголошення розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.113), про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав.

Представник третьої особи - Виконавчого комітету Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла письмова заява про можливість розгляду справи у його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, від неї надійшла телефонограма про можливість розгляду справи в її відсутність, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14 вересня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року було розірвано (копія) (а.с.10).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження (копії) серії НОМЕР_1 від 04 березня 2013 року (а.с.8).

Згідно свідоцтва про шлюб (копії) серії НОМЕР_2 від 26 квітня 2023 року мати дитини - ОСОБА_7 та громадянин ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 26 квітня 2023 року, про складено відповідний актовий запис №31 (а.с.7).

Малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягами з реєстру Карпівської територіальної громади, номер витягу: 2023/009253217 від 13 листопада 2023 року (копія) (а.с.9), та номер витягу: 2023/009252428 від 13 листопада 2023 року (копія) (а.с.6).

Відповідач цього не заперечував.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І.Г. від 16.02.2026 року, зареєстрованим за №72, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності належить квартира, загальною площею 51.1 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Згідно заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 17 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Саксаганському районі із заявою про реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за адресою: АДРЕСА_3 . У реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 було відмовлено, відповідно до п.87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, у зв`язку з відсутністю згоди другого з батьків, або законного представника на реєстрацію та зняття з реєстрації дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсутністю відомостей або документів, що підтверджують сплату адміністративного збору (копія) (а.с.15-16).

Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Карпівської сільської ради, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Карпівської сільської ради від 12 травня 2026 року №134, є доцільним надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_3 , та надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.100-101).

Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку дану згоду не надав, що змусило позивачку ОСОБА_1 звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13, ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09).

За приписами ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч.1 ст.242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об`єктивним обставини життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків, і де саме може створити кращі умови для життя дитини.

Частиною 2 ст.160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

З 14 березня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 року №265, на підставі якої втратила чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 року №207.

Відповідно до п.16 і 17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265, місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Пунктом 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) встановлено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (пункт 51 Порядку).

Відповідно до п.65 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265 (чинного на теперішній час та подібного за змістом) зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років підтверджується електронними підписами батьків, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронних підписів, у разі подання заяви в електронній формі або за письмовою згодою другого з батьків, що надається у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відсутність реєстрації місця проживання дитини за місцем її фактичного проживання суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, що гарантовані Конституцією України та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, право на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист. Відсутність письмової згоди одного з батьків не повинна бути перешкодою для здійснення реєстрації місця проживання дітей за адресою іншого з батьків. А тому суд вважає, що із урахуванням законних інтересів дитини, необхідно надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька.

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Байт і Кеннеді проти Німеччини (п.67) «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини» (п.45). Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи те, що реєстрація місця проживання малолітньої дитини за адресою, де вона не проживає, а мешкає за фактичним місцем проживання разом зі своєю матір`ю, суперечить інтересам позивача та дитини, що суттєво обмежує реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, тому суд виходячи із пріоритету як найкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини з одночасною реєстрацією нового місця проживання малолітньої дитини без згоди батька підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 у позовній заяві заявила вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи до позовної заяви позивачем ОСОБА_1 додано: Договір про надання правничої допомоги №10/03/26-3, укладений між Адвокатським об`єднанням «ПРИВАТ ЮРИСТ» і Калашніковою В.В. від 10 березня 2026 року (копія) (а.с.17-18); Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/03/26-3 від 10 березня 2026 року (копія) (а.с.19); Квитанцію №01 від 15 квітня 2026 року про оплату за Договором про надання правничої допомоги №10/03/26-3 від 10 березня 2026 року на суму 10000 грн (копія) (а.с.20).

Разом з тим, суд враховує правові висновки викладені у постановах від 19 лютого 2022 року у справі №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Великої Палати Верховного Суду, яка зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений позивачем ОСОБА_1 , визначений адвокатом є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини та здійснення реєстрації без згоди батька, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 10000 грн є надмірною, не відповідає критеріям розумності та є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ОСОБА_1 було сплачено 1331 грн 20 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією ID: 3031-4559-6981-8334 від 26 березня 2026 року (а.с.1).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 5000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини та здійснення реєстрації без згоди батька, - задовольнити.

Надати дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 5000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_2 протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Повний текст заочного рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко