Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №944/3367/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3367/25

Провадження №2/944/603/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білецької М.О.

за участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якому просить стягнути з відповідачки додаткові витрати на дитину у розмірі 33 233, 90 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 листопада 2012 року було розірвано. У шлюбі в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року припинено з 01 червня 2022 року стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , які стягуються на підставі рішення Сихівського районного суду міста Львова від 15 травня 2019 року, а також вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500, 00 грн щомісячно на дитину. 01 квітня 2022 року син ОСОБА_5 переїхав від своєї матері до нього на постійне місце проживання та проживає разом із ним і перебуває на повному його утриманні. Син ОСОБА_5 після закінчення 9-го класу школи поступив на навчання у Вищий приватний навчальний заклад Львівський медичний фаховий коледж «Монада», за спеціальністю стоматологія, термін навчання 3 роки, вартість навчання за перший рік 26 800, 00 грн, за другий рік 31 800, 00 грн, за третій рік 36 800, 00 грн, що підтверджується укладеним договором про навчання від 25 липня 2022 року. Зазначає, що відповідно до рішення суду з відповідачки вже було стягнено половину коштів за перший навчальний рік. Зважаючи на те, що син продовжує навчання він оплатив другий навчальний рік, вартість якого становила 31 800, 00 грн. Окрім описаних витрат, він несе витрати на купівлю ліків, дозвілля сина, відпочинок, про що складено розрахунок витрат на сина. Таке фінансове навантаження створює матеріальні труднощі для нього, оскільки на його утриманні є також матір пенсійного віку, яка потребує догляду, числиться на диспансерному обліку та потребує постійного амбулаторного та стаціонарного лікування. Оскільки відповідач добровільно жодної участі у додаткових витратах на дитину не бере, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться її здоров`ям, розвитком та навчанням, він змушений звернутися до суду із даним позовом.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 24 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

28 серпня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Охмак М.В., скерував відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зважаючи на таке. Позовні вимоги є надуманими та безпідставними, а твердження позивача про те, що відповідачка не приймає участі у додаткових витратах на дитину є голослівними та спростовуються листом-пропозицією про надання позивачем карткового рахунку для перерахування коштів на додаткові витрати на дитину. Так пропозиція залишилася без реагування позивача. Також представник відповідачки просить звернути увагу на те, що з народження та до 01 квітня 2022 року спільний син сторін проживав саме з відповідачкою та саме вона несла усі витрати на утримання сина. Крім того, наявність у позивача інших дітей та батьків на утриманні не звільняє його від обов`язку нести додаткові витрати на сина, враховуючи, що відповідач сплачує аліменти у розмірі 2500, 00 грн на місяць. Також під час особистих зустрічей відповідач надавала кошти сину на особисті потреби (до 2000, 00 грн). З наведених у розрахунку витрат сторона відповідача погоджується лише із компенсацією половини витрат на навчання сина ОСОБА_6 .

17 вересня 2025 року представник позивача скерував до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача в користь позивача 55 051, 90 грн, що становить половину понесених позивачем додаткових витрат на сина. На обґрунтування заяви зазначає, що 10 вересня 2025 року позивачем було понесено додаткові витрати на оплату третього навчального року сина у навчальному закладі у сумі 43 636, 00 грн, з яких половина підлягає до відшкодування відповідачем. Понесення зазначених витрат підтверджується квитанцією, долученою до заяви.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи. 16 березня 2026 року представник позивача скерував до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги заперечили, просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково повідомили, що витрати на сина є штучно створені позивачем, основна мета яких є помста відповідачці.

Суд, заслухавши думку відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батьки вказано: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 лютого 2008 року Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 листопада 2012 року у справі № 1329/4623/2012 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано, прізвище дружини після розірвання шлюбу ОСОБА_8 .

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року припинено з 01 червня 2022 року стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , які стягуються на підставі рішення Сихівського районного суду міста Львова від 15 травня 2019 року, а також вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500, 00 гривень, щомісячно на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 01 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття з подальшою індексацією грошової суми відповідно до норм чинного законодавства України.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають по АДРЕСА_1 , що підтверджується актом фактичного місця проживання від 30 березня 2023 року.

Факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також встановлено у рішенні Яворівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2022 року у справі №464/2147/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів з позивача та стягнення з відповідачки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_5 навчається у Вищому приватному навчальному закладі Львівський медичний фаховий коледж «Монада» за спеціальністю «Стоматологія», термін навчання 3 роки, вартість навчання: за перший рік 26 800, 00 грн, за другий рік 31 800, 00 грн, за третій рік 36 800, 00 грн, що підтверджується укладеним договором про навчання від 25 липня 2022 року.

ОСОБА_3 сплатив за другий навчальний рік ОСОБА_5 у навчальному закладі 31 800, 00 грн, призначення платежу - «Оплата за навчання ОСОБА_5 , курс 2», отримувач ТзОВ Медичний коледж «Монада», що підтверджується квитанцією від 27 серпня 2024 року.

Також ОСОБА_3 сплатив за третій навчальний рік ОСОБА_5 у навчальному закладі 43 636, 00 грн, призначення платежу - «Оплата за навчання ОСОБА_5 , курс 3», отримувач ТзОВ Медичний коледж «Монада», що підтверджується квитанцією від 10 вересня 2025 року.

Так відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач ОСОБА_3 просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину у загальному розмірі 55 051, 90 грн, які понесено впродовж 2022-2025 років, та які складаються із наступного: телефон, захисна плівка - 13 949, 00 грн; гамак, качеля гніздо – 2700, 00 грн; підвісне крісло кокон Еко - 10 700, 00 грн; витрати на ліки, загальна сума яких становить 5220,92 грн, відвідини стоматолога в загальному розмірі 977 грн; відпочинок (цукерки) в загальному розмірі 922,89 грн; оплата за другий навчальний рік – 31 800, 00 грн + 318 грн. комісія за переказ коштів; оплата за третій навчальний рік – 43 204, 00 грн. + 432 грн. комісія за переказ коштів.

На підтвердження понесених витрат позивач надав квитанції/чеки про оплату описаних вище товарів та отриманих послуг.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв`язку з хронічною хворобою дитини, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що, дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Так, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.

В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо. При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Так, звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на додаткові витрати понесені на навчання дитини, витрати на ліки та стоматолога, а також на відпочинок.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому СК України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою утримання дитини.

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, ОСОБА_5 навчається у Вищому приватному навчальному закладі Львівський медичний фаховий коледж «Монада» за спеціальністю «Стоматологія», термін навчання три роки.

У зв`язку із навчання сина ОСОБА_5 , позивач поніс додаткові витрати на оплату навчання сина за другий рік навчання в розмірі 31800,00 та комісію за переказ коштів за навчання в розмірі 318,00 грн та за третій рік навчання в розмірі 43204,00 грн та комісійний збір за навчання в загальному розмірі 432,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Таким чином, загальний розмір витрат на дитину, які позивач поніс у зв`язку із навчанням сина становить 75754,00 грн (31 800,00 + 318,00 + 43 204,00 + 432,00).

Суд погоджується з доводами позивача, про те, що ним понесені додаткові витрати на сина, які пов`язані з необхідністю розвитку здібностей дитини, її талантів, інтелектуальних, творчих та фізичних здібностей, формування цінностей для успішної реалізації компетентності, отримання ним освіти та в подальшому застосування навиків у повсякденному житті.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача в користь позивача 50% витрат на оплату навчання дитини, що становить 37877,00 грн підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення інших витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 185 СК України визначено, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв`язку з хронічною хворобою дитини, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що, дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Так, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.

В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Суд погоджується з позицією сторони відповідача, що витрати позивача на купівлю мобільного телефона, гамака, качелі з гніздом, підвісного крісла Кокон Еко, відпочинок, цукерки сину ОСОБА_5 не можуть бути додатковими витратами на утримання дитини.

Окрім цього, позивачем не доведено та з копій квитанцій не вбачається, що такі придбавалися для сина ОСОБА_5 .

Що стосується додаткових витрат на лікування та купівлю ліків ОСОБА_5 , то з долучених позивачем копій квитанцій про купівлю ліків або послуг неможливо встановити, що дані ліки і зокрема послуги в стоматолога були надані саме сину ОСОБА_6 . Інших доказів, наприклад таких як виписки з історії хвороби або інших медичних документів з призначеним лікуванням позивачем не надано, а тому в тій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Оскільки, позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», то за приписами ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню,пропорційно до задоволених позовних вимог, 833,33 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 37877,00 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 833,33 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адрсеою: АДРЕСА_4 .

Суддя М.О. Білецька