Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №456/1475/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1475/25

Провадження № 1-кп/456/149/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю : секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувальних актів у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141130001090 від 02.11.2024 та № 22026140000000004 від 06.01.2026, які об`єднані в одне провадження, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрия Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.09.2023 (справа № 456/4470/23), яка набрала законної сили 10.10.2023, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якої на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Окрім цього, ОСОБА_5 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.10.2023 (справа № 456/4671/23), яка набрала законної сили 25.12.2023, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якої на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Окрім цього, ОСОБА_5 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.12.2023 (справа № 456/5024/23), яка набрала законної сили 01.01.2024, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУПАП, відповідно до якої на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Окрім цього, ОСОБА_5 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2024 (справа № 456/5985/23), яка набрала законної сили 13.02.2024, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якої на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на невиконання постанов Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.09.2023, 31.10.2023, 19.12.2023 та 02.02.2024 щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, діючи умисно, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керування транспортними засобами.

Так, ОСОБА_5 16.10.2024 о 17:50 керував транспортним засобом марки «Фіат Добло», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по 616 км автодороги Київ-Чоп у місті Стрию Львівської області, де вчинив дорожньо-транспортну пригоду та був зупинений інспекторами ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху. 16.10.2024 відносно ОСОБА_5 інспекторами ВРПП Стрийського РУП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 152092 за ч. 3 ст. 130 КУпАП та одночасно винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Тим самим ОСОБА_5 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_5 25.11.2024 о 09:50 керував транспортним засобом марки «Фіат Добло», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись ним по вулиці Січових Стрільців у місті Стрию Львівської області, де був зупинений інспекторами ВРП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху. 25.11.2024 відносно ОСОБА_5 інспекторами ВРПП Стрийського РУП ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 919957 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та одночасно винесено постанову № ББА/726476 про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Тим самим ОСОБА_5 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_5 07.12.2024 о 14:33 керував транспортним засобом марки «Фіат Добло», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по вулиці Болехівська, 53 у місті Стрию Львівської області, де був зупинений інспекторами ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху. 07.12.2024 відносно ОСОБА_5 інспекторами ВРПП Стрийського РУП ОСОБА_11 та ОСОБА_12 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 190833 за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Тим самим ОСОБА_5 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_5 23.12.2024 о 14:51 керував транспортним засобом марки «Фіат Добло», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись ним по вулиці Нижанківського у місті Стрию Львівської області, де був зупинений ПОГ СВГ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху. 23.12.2024 відносно ОСОБА_5 ПОГ СВГ Стрийського РУП ОСОБА_13 та ОСОБА_14 винесено постанову №ББА/594885 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ст.121-3 КУпАП. Тим самим ОСОБА_5 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_5 13.01.2025 о 02:30 керував транспортним засобом марки «Фіат Добло», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по вулиці Вокзальній у місті Стрию Львівської області, де був зупинений інспекторами ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху. 13.01.2025 відносно ОСОБА_5 інспекторами ВРПП Стрийського РУП ОСОБА_15 та ОСОБА_16 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 218001 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тим самим ОСОБА_5 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_5 04.02.2025 о 16:39 керував транспортним засобом марки «Фіат Добло», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по вулиці Б.Хмельницького, 13 у місті Стрию Львівської області, де був зупинений працівниками ПОГ СВГ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху. 04.02.2025 відносно ОСОБА_5 ПОГ СВГ Стрийського РУП ОСОБА_14 та ОСОБА_13 складено постанову про адміністративне правопорушення серії ББА № 594833 за ч. 1 ст. 126, ст. 122, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Тим самим ОСОБА_5 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_5 11.02.2025 о 17:05 керував транспортним засобом марки «Фіат Добло», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись ним по вулиці Лесіва у місті Стрию Львівської області, де був зупинений працівником ПОГ СВГ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху. 11.02.2025 відносно ОСОБА_5 ПОГ СВГ Стрийського РУП ОСОБА_14 складено постанову про адміністративне правопорушення серії ББА № 594832 за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Тим самим, ОСОБА_5 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім цього, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

28.06.1996 Верховною Радою України ухвалено Основний Закон України - Конституцію України.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та XIIІ Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2008 від 16.04.2008 влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом ХІІІ.

Згідно з п. 4.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 05.10.2005 № 6-рп/2005 основні засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, III, XIII Конституції України. Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення КСУ № 6-рп/2005 узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об`єднаннями тощо.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2008 від 16.04.2008 народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні може реалізувати на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою своє виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України у порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України. Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення через всеукраїнський референдум за народною ініціативою, може в порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України, приймати закони України (вносити до них зміни), крім законів, прийняття яких на референдумі не допускається згідно з Конституцією України.

Зміст терміну «державна влада» окреслено у ч. 1 ст. 6 Конституції України, згідно із якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно, державна влада - це головна складова публічної влади, яка належить тільки державі і реалізується нею шляхом прийняття компетентним органом обов`язкових для виконання усіма рішень та застосування в разі необхідності державного примусу. Завдяки цьому здійснюється керівництво справами суспільства як самою державою, так і її органами.

Крім того, стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і органами місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Статтями 2, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» - інформаційною безпекою є, зокрема, захищеність України від намагань маніпулювати суспільною свідомістю, у тому числі шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» зазначає, що з урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена, зокрема, на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, збереження соціально-політичної стабільності суспільства та зміцнення позицій України у світі. Основним напрямом державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері є, крім іншого, забезпечення інформаційного суверенітету України.

19.02.2022 головою «ДНР» підписано указ № 29 «Про проведення загальної мобілізації» та оголошено повну мобілізацію.

21.02.2022 з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

22.02.2022 президент російської федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.

24.02.2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24.02.2022 на виконання зазначеного вище наказу військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, строк якого продовжується до цього часу.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 із використанням власного номера мобільного телефону НОМЕР_3 , будучи зареєстрованим у другій половині 2025 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), але не пізніше 30.09.2025 у соціально-орієнтованому месенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_17 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 , став учасником загальнодоступного необмеженому колу осіб телеграм-каналу « ОСОБА_18 » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який налічує близько 50 учасників.

Так, у другій половині 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 при перегляді контенту у відеохостингу «YouTube» виявив допис у вигляді текстового та відеоматеріалу під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», на якому містився відеозапис тривалістю 00:02:49 з написом: «ІНФОРМАЦІЯ_10», в якому містяться публічні заклики до насильницького захоплення державної влади, а також до розпалювання національної ворожнечі та ненависті. За вподобанням змісту вказаного матеріалу, що по суті співпадає з його ідеологічними поглядами, в ОСОБА_5 виник злочинний умисел на розповсюдження зазначеного матеріалу в соціально-орієнтованому месенджері «Telegram».

На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_5 , будучи зареєстрованим у соціально-орієнтованому месенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_17 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи учасником загальнодоступного необмеженому колу осіб телеграм-каналу « ОСОБА_18 » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5 ), перебуваючи у м. Стрию Львівської області (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), з використанням особистого мобільного телефону марки «Redmi», с/н НОМЕР_4 , з сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи із прямим умислом та керуючись ідеологічним мотивом, шляхом надання команди «поширити» ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснив поширення у зазначеному вище телеграм-каналі допису за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 у вигляді текстового та відеоматеріалу з ютуб-каналу під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_11», на якому містився відеозапис тривалістю 00:02:49 з написом: «ІНФОРМАЦІЯ_12», чим здійснив розповсюдження із використанням засобів масової інформації матеріалів, у яких містяться публічні заклики до захоплення державної влади (насильницьким способом), а також висловлювання, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті.

Таким чином, ОСОБА_5 здійснив розповсюдження із використанням засобів масової інформації матеріалів, у яких містяться публічні заклики до захоплення державної влади, а також поширення матеріалів, у яких містяться висловлювання, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 161 КК України

Допитаний обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, про те, що достовірно знаючи про позбавленням його права керувати транспортними засобами, 16.10.2024, 25.11.2024, 07.12.2024, 23.12.2024, 13.01.2025, 04.02.2025, 11.02.2025, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами постановами Стрийського міськрайонного суду Львівської області, керував автомобілем марки «Фіат Добло», н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, тим самим умисно не виконав постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Окрім цього, будучи зареєстрованим у соціально-орієнтованому месенджері «Telegram» під нікнеймом ОСОБА_20 , будучи учасником загальнодоступного необмеженому колу осіб телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_8 », перебуваючи у м. Стрию Львівської області, з використанням особистого мобільного телефону марки «Redmi», з сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_3 , керуючись ідеологічним мотивом, шляхом надання команди «поширити» 30.09.2025 здійснив поширення у зазначеному вище телеграм-каналі допису у вигляді текстового та відеоматеріалу з ютуб-каналу, що містив публічні заклики до захоплення державної влади (насильницьким способом) та висловлювання, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті. Щиро розкаюється у вчиненому. Просить його суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просив не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю.

Отримавши показання ОСОБА_5 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, в розповсюдженні із використанням засобів масової інформації матеріалів, в яких містяться публічні заклики до захоплення державної влади, та в поширенні матеріалів, у яких містяться висловлювання, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, тому кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382, ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 161 КК України є вірною.

Відповідно до позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 в справі № 205/7091/16-к (№ 51-1532км19), поняття судової дискреції (судового розсуду) в кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчинених ним кримінальних правопорушеннях, тяжкість заподіяних кримінальними правопорушеннями наслідків, спосіб вчинення кримінальних правопорушень та їх мотиви, поведінку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, позитивно характеризується за місцем реєстрації, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; відповідно до висновку експерта № 630 за результатами судово-психіатричної експертизи від 29.04.2026 на даний час ОСОБА_5 ознак будь-яких розладів психічної діяльності не виявляє, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; у період інкримінованих йому дій (з 30.09.2025 по 19.02.2026) ОСОБА_5 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; обставини, що пом`якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень; обставини, які обтяжують покарання, є вчинення кримінальних правопорушень на грунті національної ворожнечі та з використанням умов воєнного стану.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Такі висновки щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 ст. 75 КК України зроблені судом, у тому числі, з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом, колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 13.08.2020 у справі за єдиним унікальним номером 716/1224/19 та номером провадження 51-1962км20, згідно з котрою загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, а особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У рішеннях від 24 березня 2005 року в справі «Фрізен проти Росії» (Frizen v. Russia), скарга № 58254/00, та від 09 червня 2005 року в справі «Бакланов проти Росії» (Baklanov v. Russia), скарга № 68443/01, Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні від 16 жовтня 2008 року в справі «Ізмайлов проти Росії» (Izmaylov v. Russia), скарга № 30352/03, Європейський Суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Запобіжний захід у виді застави обвинуваченому ОСОБА_5 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено.

Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 124 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 109 КК України у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 1 ст. 161 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки;

за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки.

Зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк перебування під вартою з 25.04.2026 по 05.05.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід у виді застави обвинуваченому ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 33280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн. 00 коп.), внесену 05.05.2026 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області ОСОБА_21 за ОСОБА_5 відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2026, повернути ОСОБА_21 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати в розмірі 10108,56 грн (десять тисяч сто вісім грн 56 коп.) на користь Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ.

Речові докази: мобільний телефон марки «Redmi» з сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_3 та сім-карткою з невстановленим номером, який знаходиться в камері зберігання речових доказів слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області, конфіскувати.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1