Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №450/5816/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5816/25 Провадження № 3/450/335/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Кукса Д.А., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

встановив:

01.12.2025 о 00 год. 35 хв. в с. Сокільники по вул. Трускавецька, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою алкотестер Драгер тест номер 0306 результат 0,31% проміле.

Такими своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. а. ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляв.

При цьому, визначений частиною другою статті 268 КУпАП перелік справ, розгляд яких здійснюється за обов`язкової присутності особи, не містить справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.

11.02.2026 та 30.03.2026 від захисника Карпінської О.Б. надійшли клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення та додаткові пояснення, в яких зазначає, що згідно з протоколом серії ЕПР1 №528306 від 01.12.2025 ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Однак матеріали справи не містять належних доказів факту керування транспортним засобом. На долучених відеозаписах відсутня фіксація руху автомобіля та перебування ОСОБА_1 за кермом під час руху. Натомість автомобіль перебував у припаркованому стані. Крім того, працівниками поліції не доведено наявності підстав для проведення огляду на стан сп`яніння. Зазначені в акті огляду ознаки алкогольного сп`яніння не зафіксовані на відеозаписах та не були озвучені особі до початку огляду. Долучені до справи відеозаписи не є безперервними, містять розриви та не дають можливості перевірити дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду, передбаченої ст. 266 КУпАП. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд, проведений з порушенням установленого порядку, є недійсним. Також рапорт працівника поліції не може вважатися належним доказом вини особи, оскільки є службовим документом внутрішнього характеру та не підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, у справі відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, додатково звертає увагу суду на обставини, за яких ОСОБА_1 залишив місце події, оскільки їх неправильна оцінка може призвести до помилкового висновку про наявність умислу на ухилення від виконання законних вимог працівників поліції. Згідно з психологічним висновком від 12.03.2026 ОСОБА_1 перебуває у стані підвищеної ситуативної тривожності, що супроводжується епізодами панічних атак, різким відчуттям страху, звуженням уваги та зниженням здатності до раціональної оцінки ситуації. У таких станах поведінка людини може набувати імпульсивного характеру під впливом природного захисного механізму «бий або тікай», спрямованого на негайне уникнення суб`єктивно сприйнятої небезпеки. Таким чином, залишення ОСОБА_1 місця події було зумовлене його психоемоційним станом та мало характер короткочасної панічної реакції, а не свідомого наміру уникнути відповідальності чи перешкодити діям працівників поліції. Зазначені обставини також слід оцінювати з урахуванням умов воєнного стану, які об`єктивно підвищують рівень тривожності населення та можуть посилювати реакцію на стресові ситуації. Після стабілізації емоційного стану така поведінка не мала продовжуваного характеру, що підтверджує її ситуативну та неумисну природу. Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Сам по собі факт залишення місця події не може розцінюватися як доказ вини чи підтвердження складу адміністративного правопорушення без належного встановлення мотивів такої поведінки та психоемоційного стану особи на момент події.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02) , «Карнаушенко проти України»(Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Відтак, враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених законом, суд прийшов до переконання щодо розгляду адміністративної справи за відсутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 2.9 «А» ПДР і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №528306 від 01.12.2025; результатом приладу Drager Alcotest 6810, тест №3606 від 01.12.2025, згідно якого виявлено вміст алкоголю в крові 0,31 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписами.

Крім того, дослідивши матеріали справи та переглянувши наявний відеозапис, судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу алкотестера Drager 6810, за результатами якого в його організмі було зафіксовано 0,31 проміле алкоголю.

Як вбачається з відеозапису, працівники поліції відповідно до вимог статті 266 КУпАП роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення огляду на стан сп`яніння, а також його право у разі незгоди з результатами такого огляду пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я. Після проведення огляду ОСОБА_1 висловив незгоду з його результатом 0,31 % проміле, у зв`язку з чим працівники поліції запропонували йому проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду. На цю пропозицію ОСОБА_1 погодився та повідомив, що спершу закриє свій транспортний засіб, після чого повернеться для подальшого прямування до закладу охорони здоров`я. Однак, всупереч своїм поясненням та досягнутій домовленості, ОСОБА_1 залишив місце зупинки пішки, до працівників поліції не повернувся та огляд у закладі охорони здоров`я не пройшов.

Зазначені обставини підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, що в сукупності свідчить про їх достовірність та взаємний зв`язок.

Щодо долученого психологічного висновку та наданих до нього додаткових пояснень, суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні статті 251 КУпАП. Вказаний висновок не містить фактичних даних, на підставі яких у встановленому законом порядку можливо встановити наявність чи відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а викладені у ньому твердження не підтверджуються іншими дослідженими судом доказами. Відтак суд не вбачає підстав для врахування зазначеного висновку та додаткових пояснень до нього при вирішенні справи, а наведені у них доводи вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених судом обставин.

Оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.9А ПДР України, а саме, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, приходжу до висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: Д. А. Кукса