Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №916/914/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/914/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом першого заступника керівника Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача-1- Білозерської селищної ради

позивача-2 – Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області

до відповідача- фізичної особи-підприємця Безпоясного Віктора Павловича

про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників

від прокуратури - Кубатко К.

Перший заступник керівника Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1- Білозерської селищної ради, позивача-2 – Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Безпоясного Віктора Павловича, яким просить суд:

- Розірвати договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,0064 га з кадастровим номером 6520355100:01:106:0052, розташованої на території Білозерської селищної ради Херсонської області, укладений 12.05.2010 Білозерською селищною радою з ФОП Безпоясним Віктором Павловичем, зареєстрований 19.09.2013.

- Зобов`язати ФОП Безпоясного Віктора Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повернути Білозерській селищній територіальній громаді в особі Білозерської селищної ради (Код ЄДРПОУ: 04401368; адреса: 75000, Херсонська обл., Херсонський р-н, селище міського типу Білозерка(з), вул. Свободи, будинок 87) земельну ділянку площею 0,0064 га з кадастровим номером 6520355100:01:106:0052, яка розташована по вул. Маркса К. (Свободи), б/н, селище Білозерка, Херсонська область.

Ухвалою від 18.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 15.04.2026.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача смт. Білозерка Херсонської області, вул. 30 років Перемоги, 11.

Ухвала, надіслана судом на зазначену адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надав, в засідання не прибув, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

04.04.2026 позивачі подали пояснення, в яких підтримали позовні вимоги.

Ухвалою від 15.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 20.05.2026.

Ухвалою від 20.05.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 10.06.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

12.05.2010 між Білозерською селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Безпоясним Віктором Павловичем (орендар) укладено договір оренди землі.

Згідно з п. 1, 2 договору орендодавець надає згідно рішення XXII сесії V скликання Білозерської селищної ради від 20.03.2008 № 314, рішення ХХХІІ сесії V скликання Білозерської селищної ради від 25.03.2009 № 475, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в смт Білозерка Херсонської області по вул. Карла Маркса б/н, кадастровий номер 6520355100:01:106:0052 , загальною площею 0,0064 га, в т.ч. 0,0009га під спорудами, 0,0055 га – під проїздами, проходами та площадками.

В п. 3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться рекламний щит, який використовувався під районну дошку пошани і переданий орендарю згідно акту передачі від 09.07.1996, інженерні мережі відсутні, проходи в межах земельної ділянки вимощені тротуарною плиткою.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7146,24грн станом на 22.04.2009.

Згідно з п. 8 договору, договір укладається на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 118 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на час укладення договору - 12.05.2010) договір оренди землі набирає чинності після його державної

реєстрації.

Відповідно до ст. 210 ЦК України (в редакції станом на час укладення договору - 12.05.2010) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках,

встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його

державної реєстрації.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію іншого речового права (договору оренди землі) проведено 19.09.2013 за рішенням реєстратора №6017302 від 19.09.2013.

Отже, строк договору становить до 19.09.2028.

Відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12 (дванадцять) відсотків від грошової оцінки земельної ділянки щорічно. Всього орендна плата становить 857,55 грн щорічно.

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Відповідно до п. 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної плати протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено те, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України (ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 ПК України зазначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1. ст. 38 ПК України).

Положеннями ст. 287 ПК України передбачено, що власник землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Незалежно від декларування обов`язку з плати за землю, що є підставою для її адміністрування та обліку податковим органом, обов`язок зі сплати орендної плати виникає безпосередньо з договірних правовідносин у господарському зобов`язанні, однією з сторін якого є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування. Отримувачем плати за землю комунальної власності є місцевий бюджет відповідної територіальної громади.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Одеським окружним адміністративним судом розглядалась справа № 420/31047/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до Безпоясного Віктора Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу. Зокрема предметом розгляду судової справи було стягнення заборгованості по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 51831,41 грн, заборгованості податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 4538,22 грн, заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 5859,67 грн та заборгованості по земельному податку з фізичних осіб на загальну суму 78914,31 гривень.

28.11.2025 рішенням вищезазначеного суду задоволено позовні вимоги у повному обсязі, 30.12.2025 вказане набрало законної сили та не оскаржувалось.

Таким чином, з вказаного рішення встановлена заборгованість зі сплати податків щодо оренди земельних ділянок, зокрема і спірної 6520355100:01:106:0052, на території Білозерської територіальної громади.

Водночас окружною прокуратурою направлено запит від 01.01.2026 № 53-2вих-26 до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з метою встановлення наявності сплачених фізичною особою Безпоясним В.П. сум орендної плати та податків за використання земельних ділянок, які розташовані в межах населеного пункту селища Білозерка за вищевказаними кадастровими номерами з наданням належним чином завірених копій підтверджуючих документів за період 01.01.2022-2025 роки.

ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом від 12.01.2026 № 116/5/21-22-24-01-05 повідомлено окружну прокуратуру про наявну заборгованість зі сплати оренди земельних ділянок за вісьма договорами за 2022 рік, зокрема і за спірним договором від 12.05.2010.

Згідно з п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ платники плати за землю та орендної плати, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 та статті 288 ПКУ задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю та орендної плати за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим пунктом, та за земельні ділянки забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю, орендної плати за період березень 2022 року - грудень 2023 року, шляхом подання в порядку визначеному ПКУ, уточнюючих податкових декларацій.

Однак, фізична особа-підприємець Безпоясний Віктор Павлович не скористався правом подачі уточнюючої податкової декларації за звітний 2022 рік щодо зменшення нарахованих сум орендної плати з березня по грудень 2022 року, а також не проводив сплату орендної плати з фізичних осіб протягом 2023 – 2025 років до місцевого бюджету, в тому числі і в погашення податкового боргу, що виник за період з лютого по грудень 2022 року, згідно з поданою податковою декларацією № 10954936 від 15.02.2022 року, а саме в розрізі термінів сплати:

- 3121,39 грн (лютий) по терміну сплати 30.03.2022 року;

- 4871,00 грн (березень) по терміну сплати 03.05.2022 року;

- 4871,00 грн (квітень) по терміну сплати 30.05.2022 року;

- 4871,00 грн (травень) по терміну сплати 30.06.2022 року;

- 4871,00 грн (червень) по терміну сплати 01.08.2022 року;

- 4871,00 грн (липень) по терміну сплати 30.08.2022 року;

- 4871,00 грн (серпень) по терміну сплати 30.09.2022 року;

- 4871,00 грн (вересень) по терміну сплати 31.10.2022 року;

- 4871,00 грн (жовтень) по терміну сплати 30.11.2022 року;

- 4871,00 грн (листопад) по терміну сплати 30.12.2022 року;

- 4871,02 грн (грудень) по терміну сплати 30.01.2023 року,

а тому станом на 09.01.2026 року згідно з інтегрованою карткою фізичної особи - підприємця Безпоясного Віктора Павловича перед місцевим бюджетом Білозерської територіальної громади (код території UA65100010000048953) обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (ККДБ 18010900) в сумі 51831,41 грн.

З вищезазначеної відповіді вбачається, що ФОП Безпоясним В.П. подавалась одна декларація щодо 8 земельних ділянок, зокрема і спірної з кадастровим номером 6520355100:01:106:0052.

Листом від 04.03.2026 №01-10/869 Білозерською селищною радою (Білозерською військовою адміністрацією) повідомлено окружну прокуратуру, що за розрахунками по договору від 12.05.2010 (п.9) сума орендної плати становить 857,55 грн на рік, або 71,46 грн на місяць, які відповідно не надійшли до місцевого бюджету.

Систематична несплата земельного податку або орендної плати відповідно до ст. 141 ЗК України є підставами припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом 39 Договору оренди передбачено, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання однією із сторін умові даного договору, в тому числі несвоєчасна сплата орендної плати протягом 6 місяців. Сторона, яка прийняла рішення про намір розірвання договору оренди із вказаних причин, зобов`язана повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за місяць до розірвання.

Таким чином встановлено, що Орендарем (відповідачем) не сплачується оренда плата за користування спірною земельною ділянкою з 2022 року.

Тобто, умови договору оренди земельної ділянки в частині щомісячної, та у повному обсязі сплати орендної плати, Орендарем виконані не були.

Порушення умов договору щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати свідчить про неможливість досягнення Білозерською територіальною громадою, від імені якої реалізує повноваження селищна рада, як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто вбачається істотне порушення умов договору оренди.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2, 3 статті 612 ЦК України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічна відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст. 36 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із пунктом 36 Договору оренди, за невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

У статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 32 цього ж Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, у спорах, що виникають із земельних правовідносин, у разі систематичного невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору оренди земельної ділянки, несплати орендної плати в установлений договором строк позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України , наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» законом (частина третя статті 291 ГК України , частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України ) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України – право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України .

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Встановлені обставини свідчать, що відповідач з 2022 року до цього часу не сплачує у передбачені законом та умовами договору строки орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,0067 га, яка знаходиться на території Білозерської територіальної громади, а також не скористався своїм правом відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю, орендної плати за період березень 2022 року - грудень 2023 року, шляхом подання в порядку визначеному ПКУ, уточнюючих податкових декларацій.

Таким чином, встановлено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою та невиконання умов договору оренди.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. На земельній ділянці 6520355100:01:106:0052 капітальні будівлі відсутні, при цьому разом із земельною ділянкою було передано рекламний щит із дошкою пошани (п.3), який в подальшому було демонтовано радою (лист від 09.03.2026), отже належним способом захисту та відновлення порушеного права держави є як припинення договірних відносин шляхом розірвання договору оренди, так і повернення предмета спору (об`єкту оренди) законному володільцю.

Підстави для звернення із позовом в інтересах Білозерської селищної ради та Білозерської селищної військової адміністрації.

Представництво інтересів Білозерської територіальної громади обумовлено необхідністю захисту інтересів держави під час використання земельних ділянок комунальної власності, які передано в користування, а також у зв`язку із невжиттям уповноваженим суб`єктом заходів до усунення порушених інтересів.

Відповідно до ст. ст. 5. 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Отже, виходячи з положень чинного законодавства сільські, селищні, міські ради та їх посадові особи мають діяти в інтересах територіальних громад.

Органами, уповноваженими державою здійснювати розпорядження землями державної та комунальної власності, як об`єктами права власності Українського народу, є органи виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1. ст. 2 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Важливі конституційні гарантії щодо захисту прав на землю містяться у ст. ст. 13,14 Конституції України, які передбачають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Зазначені положення Конституції України безпосередньо втілені у земельному законодавстві.

Закріплений Конституцією та законодавством України порядок у галузі земельних відносин, у тому числі щодо передачі земель комунальної власності у власність, користування чи оренду, спрямований на забезпечення інтересів територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Отже правовідносини, пов`язані із набуттям або наданням у користування земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес та надання у користування земельної ділянки комунальної власності всупереч діючому законодавству, такому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, відповідно до пунктів «б», «і» статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, забезпечення гарантій прав на землю.

Статтями 142 Конституції України та 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду.

При цьому, розпорядником земель комунальної форми власності Білозерською селищною радою не виконуються покладені на неї законодавством повноваження щодо права вимагати розірвання договорів оренди внаслідок систематичного невиконання їх умов, зокрема несплати орендної плати, та повернення земель державі.

Олешківська окружна прокуратура листами від 01.01.2026, 15.01.2026 зверталась до Білозерської селищної військової адміністрації щодо надання інформації про заборгованість з орендної плати за землю ФОП Безпоясним В.П., систематичну несплату орендної плати, та чи приймались рішення щодо продовження (поновлення) договорів.

Проте, Білозерською селищною військовою адміністрацією листом від 12.01.2026 № 01-10/1 повідомлено лише про те, що розпорядником інформації щодо заборгованості є Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, та те що рішень щодо продовження (поновлення) договорів в 2022-2025 роках не приймались. Окрім цього, зазначили, що військова адміністрація не проти можливого розірвання договорів з ФОП Безпоясним В.П.

Листом від 23.01.2026 №01-10/192 Білозерською селищною військовою адміністрацією повідомлено окружну прокуратуру, що більшість договорів оренди земельних ділянок на території Білозерської ТГ було втрачено, зокрема і договори з ФОП Безпоясним В.П., за таких обставин надати відповідні копії неможливо.

Таким чином, внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у нездійсненні належним чином контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території та отримання плати за використання земель територіальної громади, місцевим бюджетом недоотримано суму коштів, що у свою чергу не сприяє досягненню проголошеної мети – запобіганню фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні.

Щодо статусу Білозерської селищної військової адміністрації.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2, ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Система місцевого самоврядування включає: сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 згаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради розглядаються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності. Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У статті 152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема за змістом частини першої-другої цієї статті держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Разом з цим, орган місцевого самоврядування є представницьким органом територіальної громади.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, термін якого продовжено указами Президента України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи – військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема, згідно ч. ч. 1, 3 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Районні, обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території, поряд із повноваженнями місцевих державних адміністрацій, повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 серед інших утворено Херсонську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

На цей час повноваження Білозерської селищної ради виконує Білозерська селищна військова адміністрація.

Обґрунтування підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (аналогічна позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду, зокрема у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11. 2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що і в судовому процесі, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України ).

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено обов`язок представляти інтереси держави у суді, у випадках передбачених законом.

На реалізацію даної конституційної норми законодавцем закріплено представництво інтересів громадян та держави в судах в якості однієї з функцій прокуратури, що передбачено вимогами ст. 2 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частинами 3-5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Аналіз ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що законом визначено наявність двох обов`язкових обставин для вжиття органами прокуратури заходів представницького реагування: порушення або загроза порушень інтересів держави та нездійснення або здійснення неналежним чином уповноваженим органом своїх функцій щодо захисту порушених інтересів держави.

Слід зазначити, що названим законом, чи будь-яким іншим нормативно правовим актом не конкретизовано та не надано вичерпного визначення нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх функцій, які б були достатні для реалізації органами прокуратури представницької функції.

Також, наявність у прокурора підстав для представництва є оціночним поняттям та у кожному конкретному випадку визначається виходячи із наявних матеріалів та дійсних обставин справи.

Необхідність, у даному випадку, у захисті та відновленні порушеного державного інтересу на раціональне та платне використання землі саме прокурором, обумовлено встановленням прокурором порушень економічних інтересів держави та не здійснення уповноваженим органом, а саме Білозерською селищною радою та Білозерською селищною військовою адміністрацією, захисту цих інтересів.

"Нездійснення захисту" полягає в тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, незважаючи на очевидний характер порушень, захист прав і законних інтересів відповідний орган не здійснює.

Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор, у даному випадку, виконує субсидіарну роль та на законних підставах замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснив захисту.

Таким чином, будь-які порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою, за відсутності належного реагування з боку компетентних органів, для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

При цьому, приписи чинного законодавства передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави. Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади, є, зокрема, факт нездійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.

Оскільки, наявність у прокурора підстав для представництва є оціночним поняттям і у кожному конкретному випадку визначається виходячи із наявних матеріалів та дійсних обставин справи, для здійснення прокурором представницької функції, в даному випадку, є нагальна потреба в захисті економічних інтересів держави, обумовлених безоплатним використанням земельної ділянки комунальної форми власності, а також захисту встановленого державою порядку щодо платного використання землі та забезпечення надходжень до місцевого бюджету.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18) прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Про наявне порушення Білозерську селищну раду (Білозерську селищну військову адміністрацію) повідомлено листом Олешківської окружної прокуратури. Проте, з часу початку триваючого порушення з боку відповідача та отримання цього листа заходи щодо захисту інтересів держави, як стороною договору та уповноваженим державним органом, тривалий час не вживаються. Питання про розірвання у зв`язку із цим договору оренди в судовому порядку не ініційовано.

Виходячи з викладеного, уповноваженим державним органом за наявності повноважень та підстав протягом розумного строк не вжито заходів щодо захисту порушених інтересів держави, що безумовно свідчить про бездіяльність компетентного органу та невжиття ним самостійно передбачених законодавством заходів на захист інтересів держави.

Таким чином, прокурором встановлено та визначено поважні причини, необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо розірвання укладеного з ФОП Безпоясним В.П. договору оренди та повернення земельної ділянки уповноваженим розпорядником та власником землі – Білозерською селищною радою та Білозерською селищною військовою адміністрацією, не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету), територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вказане в сукупності, а саме бездіяльність Білозерської селищної ради та Білозерської селищної військової адміністрації, факт відсутності сплати коштів за користування спірною земельною ділянкою є беззаперечною підставою для застосування прокурором своєї конституційної функції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме щодо захисту та представництва державних інтересів у судовому порядку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,0064 га з кадастровим номером 6520355100:01:106:0052, розташованої на території Білозерської селищної ради Херсонської області, укладений 12.05.2010 Білозерською селищною радою з фізичною особою-підприємцем Безпоясним Віктором Павловичем, зареєстрований 19.09.2013.

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Безпоясного Віктора Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повернути Білозерській селищній територіальній громаді в особі Білозерської селищної ради (Код ЄДРПОУ: 04401368; адреса: 75000, Херсонська обл., Херсонський р-н, селище міського типу Білозерка(з), вул. Свободи, будинок 87) земельну ділянку площею 0,0064 га з кадастровим номером 6520355100:01:106:0052, яка розташована по вул. Маркса К. (Свободи), б/н, селище Білозерка, Херсонська область.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Безпоясного Віктора Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (м. Херсон, вул. Михайлівська 33, код 04851120) 5324,80грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 червня 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова