Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №916/5393/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Справа № 916/5393/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722),

до відповідача: Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Перемоги, буд. 14, кв. 85; код ЄДРПОУ 33578811),

про стягнення 86956,13 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області про стягнення суми основного боргу у розмірі 50273,08 грн та суми пені у розмірі 51696,88 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912010 від 12.02.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 справу № 916/5393/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/5393/25 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26 січня 2026 року до суду від Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд:

- Залучити співвідповідачем балансоутримувача філія "Південна" концерну "Військторгсервіс";

- Витребувати наступні докази: причини відключення і подальший стан електропостачання всіх об`єктів Концерну «Військторгсервіс» Білгород Дністровського району. Докази знаходяться у ДТЕК Одеські електромережі;

- Призначити проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику сторін). Водночас звертаємося з клопотанням про проведення судових засідань в режимі відеоконференції в приміщенні суду відповідно до частин 5-7 ст. 197 ГПК України;

- Застосувати строки позовної давності як до позивної заяви так і до нарахування пені;

- В позовних вимогах відмовити повністю.

В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що 18.08.2020 без якогось попередження було відключено електропостачання всіх об`єктів Концерну "Військторгсервіс" Білгород Дністровського району. На момент відключення світла борги були відсутні. За інформацією інспектора ДТЕК, який контролював лічильник Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області, відключення було за великий борг балансоутримувача. Тобто всі орендарі платили на рахунок Балансоутримувача, а він не платив.

Листом позивача інформується, що питання, пов`язані із комунальними послугами в орендованих приміщеннях, до компетенції Регіонального відділення не відносяться. Але дуже схоже на те, що до компетенції позивача не відносяться всі питання, зв`язані з державним майном.

У 2025 році відповідач практично вже був готовий подати до суду, щоб покласти крапку такому геноциду нашої організації (більше 500 чоловік). Мирні переговори ні до чого не призвели. Але вийшло так, що крапку поставила російська дронова атака на прикордонну частину, а наша будівля була рядом, практично всі наші вікна були на сторону удару. Інформація про пошкодження майна (вибито скління вікон і двері, пошкоджена стеля і стіни, як внутрішні так і зовнішні тощо) була надана позивачу і міському голові (на проведення обстеження пошкодженого внаслідок дронового удару). На жаль, ніякої реакції позивача не було і продовжувало нарахування оренди.

Вказаний відзив на позовну заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

04 лютого 2026 року до суду від Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що факт відсутності електропостачання, на який посилається відповідач, не звільняє його від обов`язку здійснити оплати за Договором, оскільки питання комунальних послуг не належать до компетенції позивача як орендодавця.

Також посилання відповідача на ч. 6 ст. 762 ЦК України є безпідставним, оскільки відповідач продовжував утримувати майно та не ініціював розірвання договору через неможливість його використання. В п. 10.3 Договору зазначено, що розірвання договору оренди допускається за взаємною згодою сторін договору, або за ініціативою однієї з сторін договір може бути розірваний за рішенням господарського суду.

Вказану відповідь на відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

12 лютого 2026 року до суду від Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить суд:

- Залучити співвідповідачем Балансоутримувача філія «Південна» концерну «Військторгсервіс». 65012, Одеса, провулок Штабний, буд. 1, Код ЄДРПОУ, Керівник Маратова Владислава Сергіївна, тел. НОМЕР_1 ;

- Витребувати наступні докази: причини відключення і подальший стан електропостачання всіх об`єктів Концерну «Військторгсервіс» Білгород Дністровського району. Докази знаходяться у ДТЕК Одеські електромережі;

- Призначити проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику сторін);

- Застосувати строки позовної давності до нарахування пені;

- В позовних вимогах відмовити повністю.

Вказані заперечення на відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

10 квітня 2026 року до суду від Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшли додаткові пояснення у справі.

Вказані додаткові пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 суд залишив без руху позовну заяву Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Вх. № 5538/26 від 31.12.2025).

24 квітня 2026 року до суду від Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявник просить суд:

1. Вважати недоліки позовної заяви усунутими в повному обсязі.

2. Позовну вимогу викласти в новій редакції, а саме: Стягнути з відповідача Громадська організація „Центр польської культури „Акерман” в Одеській області до Державного бюджету заборгованість з орендної плати 50273,08 грн та пені 36683,05 грн на загальну суму 86 956,13 грн.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 продовжено розгляд справи № 916/5393/25.

29 квітня 2026 року до суду від Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій заявник просить суд:

1 Визнати причини пропуску строку для зменшення позовних вимог поважними.

2. Поновити Регіональному відділенню пропущений процесуальний строк у справі № 916/5393/25.

3. Прийняти до розгляду та врахувати при вирішенні спору уточнені позовні вимоги:

1. Позовну вимогу викласти в новій редакції, а саме: Стягнути з відповідача Громадська організація „Центр польської культури „Акерман” в Одеській області до Державного бюджету заборгованість з орендної плати 50273,08 грн та пені 36683,05 грн на загальну суму 86956,13 грн.

2. Стягнути з Громадської організації „Центр польської культури „АККЕРМАН” в Одеській області на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Щодо заяви позивача про поновлення процесуального строку, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зміст вищенаведених норм ГПК України свідчить про те, що права сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France, заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на викладене, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Наведена норма процесуального права пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Суд зауважує, що за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов`язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.

За таких обставин, наведені позивачем аргументи в обґрунтування причин пропуску строку на подання заяви про поновлення процесуального строку у даній справі є поважними та об`єктивними. Відтак, суд приходить до висновку про необхідність поновлення Регіональному відділенню фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях строку на подання заяви про поновлення процесуального строку у справі № 916/5393/25.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені з 51696,88 грн до 36683,05 грн, суд дійшов до таких висновків.

Так, в обґрунтування заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені позивач зазначає, що під час підготовки розрахунків за період з 2020 по 2025 роки позивачем було виявлено технічну помилку, яка призвела до первинного завищення суми пені.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з дотриманням приписів ст. 46 ГПК України, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду та задоволення, у зв`язку з чим суд визначає нову ціну позову у розмірі 86956,13 грн.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом також враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 12 лютого 2020 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі – орендодавець або позивач) і Громадською організацією "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області (надалі – орендар або відповідач) був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912010 (надалі – Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 63 та приміщень № 64, № 65, що розташовані на другому поверсі будівлі комбінату побутового обслуговування, інвентарний № 102, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ569, загальною площею 71,76 кв. м, за адресою: Одеська область Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, буд. 16-а (надалі – майно), що обліковується на балансі Концерну „ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС” (Філія „Південна” Концерну ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС”) (надалі – балансоутримучач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП „Брокбізнесконсал” станом на 31.10.2019 i становить 362784,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2019) - 1321,20 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2020 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції січень 2020, лютий 2020 (п. 3.1. Договору).

Відповідно до умов п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві, 30 % - Балансоутримувачу (п. 3.6. Договору).

Відповідно до умов п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку .

Відповідно до умов п. 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу

Відповідно до умов п. 5.3. Договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується „Призначення платежу” за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Орендар зобов`язується, щомісяця до 12 числа надавати орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та Балансоутримувача). На вимогу орендодавця та балансоутримувача проводити звіряння взаеморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння (п. 5.9. Договору).

Відповідно до умов п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, які виникають за цим Договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів або в порядку досудового врегулювання, вирішуються у судовому порядку (п. 9.3. Договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (п. 10.1. Договору).

Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 209840912010 від 12.02.2020 був підписаний також Концерном „ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС” (Філія „Південна” Концерну ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС”), як балансоутримувачем майна.

12 лютого 2020 року між Концерном „ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС” (Філія „Південна” Концерну ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС”), Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Громадською організацією "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області був оформлений акт приймання-передавання державного нерухомого майна до Договору оренди № 209840912010 від 12.02.2020, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 63 та приміщень № 64, № 65, що розташовані на другому поверсі будівлі комбінату побутового обслуговування, інвентарний № 102, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ569, загальною площею 71,76 кв. м, за адресою: Одеська область Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, буд. 16-а (надалі – майно), що обліковується на балансі Концерну „ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС” (Філія „Південна” Концерну ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС”) (надалі – балансоутримучач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП „Брокбізнесконсал” станом на 31.10.2019 i становить 362784,00 грн.

В подальшому, 13 серпня 2025 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі – орендодавець або позивач), Громадською організацією "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області (надалі – орендар або відповідач) та Концерном „ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС” (Філія „Південна” Концерну ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС”) (балансоутримувач) був укладений Договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.02.2020 №209840912010, відповідно до умов п. 1 якого, сторони припинили чинність Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.02.2020 №209840912010 з 01 серпня 2025 року.

Також 01.08.2025 було оформлено Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар передає, а балансоутримувач приймає із строкового планового користування нерухоме/інше окреме Індивідуально визначене майно, що належить до державної власності, а саме: частину приміщення № 63 та приміщень № 64, № 65, що розташовані на другому поверсі будівлі комбінату побутового обслуговування, інвентарний № 102, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ569, загальною площею 71,76 кв. м., за адресою: Одеська область Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, буд. 16-а.

Позивач зазначає, що у зв`язку з припиненням чинності Договору, станом на 01.08.2025 за відповідачем обліковується борг у розмірі 101969,96 грн, з яких 50273,08 грн – заборгованість з орендної плати та 36683,05 грн – пеня.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Судом встановлено, що предметом заявленого позову є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 50273,08 грн та пені у розмірі 36683,05 грн, які були заявлені до стягнення з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 209840912010 від 12.02.2020.

Відповідно до змісту Договору оренди № 209840912010 від 12.02.2020, за своєю правовою природою вказаний договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

27 грудня 2019 року набув чинності Закон України “Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019 (надалі по тексту - Закон України “Про оренду державного та комунального майна”), який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, врегульовані Законом України “Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019, який набрав чинності 27.12.2019 та був введений в дію 01.02.2020.

Згідно із частинами 1, 3-4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі – методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2019) 1321,20 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2020 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції січень 2020, лютий 2020 (п. 3.1. Договору).

Відповідно до умов п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 4 Методики орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати – останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступний місяці оренди.

Відповідно до п. 13 Методики Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві, 30 % - Балансоутримувачу.

Відповідно до умов п. 5.3 Договору обов`язком Орендаря є своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Судом встановлено, що станом на 01.08.2025 (дата розірвання договору) у Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області наявна прострочена заборгованість перед держбюджетом у розмірі 50273,08 грн, що підтверджується Звітом про стан надходження орендної плати (т.1, а.с. 13).

Суд зазначає, що з наданих позивачем до суду доказів слідує, що відповідачем за період з 12.11.2020 по 31.07.2025 включно не сплачувалась орендна плата, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 50273,08 грн.

При цьому, відповідач не надав до суду доказів в спростування наявності цього боргу.

За таких обставин, правомірною та обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 12.11.2020 по 31.07.2025 у розмірі 50273,08 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 36683,05 грн, суд дійшов до таких висновків.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені (т. 1, а.с. 90-94), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування пені.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, згідно пункту 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені за період "16.08.2024-31.05.2025", окремо по кожному місяцю з урахуванням кількості днів прострочення, зазначених позивачем у розрахунку нарахованої пені. Розрахунок пені за ці періоди має наступні дані.

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

За жовтень 2020 року на суму боргу 649,84 грн - розмір пені за період з 13.11.2020 по 12.05.2021 складає 40,83 грн;

За листопад 2020 року на суму боргу 962,35 грн - розмір пені за період з 13.12.2020 по 12.06.2021 складає 63,26 грн;

За грудень 2020 року на суму боргу 971,35 грн - розмір пені за період з 13.01.2021 по 12.07.2021 складає 65,95 грн;

За січень 2021 року на суму боргу 983,63 грн - розмір пені за період з 13.02.2021 по 12.08.2021 складає 69,85 грн;

За лютий 2021 року на суму боргу 993,47 грн - розмір пені за період з 13.03.2021 по 12.09.2021 складає 74,77 грн;

За березень 2021 року на суму боргу 1010,36 грн - розмір пені за період з 13.04.2021 по 12.10.2021 складає 79,00 грн;

За квітень 2021 року на суму боргу 1017,43 грн - розмір пені за період з 13.05.2021 по 12.11.2021 складає 81,87 грн;

За травень 2021 року на суму боргу 1030,66 грн - розмір пені за період з 13.06.2021 по 12.12.2021 складає 84,29 грн;

За червень 2021 року на суму боргу 1032,72 грн - розмір пені за період з 13.07.2021 по 12.01.2022 складає 87,51 грн;

За липень 2021 року на суму боргу 1033,75 грн - розмір пені за період з 13.08.2021 по 12.02.2022 складає 90,94 грн;

За серпень 2021 року на суму боргу 1031,69 грн - розмір пені за період з 13.09.2021 по 12.03.2022 складає 92,48 грн;

За вересень 2021 року на суму боргу 1044,06 грн - розмір пені за період з 13.10.2021 по 12.04.2022 складає 96,74 грн;

За жовтень 2021 року на суму боргу 1053,46 грн - розмір пені за період з 13.11.2021 по 12.05.2022 складає 99,72 грн;

За листопад 2021 року на суму боргу 1061,89 грн - розмір пені за період з 13.12.2021 по 12.06.2022 складає 112,36 грн;

За грудень 2021 року на суму боргу 1068,26 грн - розмір пені за період з 13.01.2022 по 12.07.2022 складає 140,60 грн;

За січень 2022 року на суму боргу 1082,14 грн - розмір пені за період з 13.02.2022 по 12.08.2022 складає 170,47 грн;

За лютий 2022 року на суму боргу 903,13 грн - розмір пені за період з 13.03.2022 по 12.09.2022 складає 166,77 грн;

За травень 2022 року на суму боргу 19,62 грн - розмір пені за період з 13.06.2022 по 12.12.2022 складає 4,92 грн;

За червень 2022 року на суму боргу 627,12 грн - розмір пені за період з 13.07.2022 по 12.01.2023 складає 158,07 грн;

За липень 2022 року на суму боргу 631,51 грн - розмір пені за період з 13.08.2022 по 12.02.2023 складає 159,18 грн;

За серпень 2022 року на суму боргу 638,46 грн - розмір пені за період з 13.09.2022 по 12.03.2023 складає 158,30 грн;

За вересень 2022 року на суму боргу 650,59 грн - розмір пені за період з 13.10.2022 по 12.04.2023 складає 162,20 грн;

За жовтень 2022 року на суму боргу 666,86 грн - розмір пені за період з 13.11.2022 по 12.05.2023 складає 165,34 грн;

За листопад 2022 року на суму боргу 671,52 грн - розмір пені за період з 13.12.2022 по 12.06.2023 складає 167,42 грн;

За грудень 2022 року на суму боргу 676,23 грн - розмір пені за період з 13.01.2023 по 12.07.2023 складає 167,67 грн;

За січень 2023 року на суму боргу 681,64 грн - розмір пені за період з 13.02.2023 по 12.08.2023 складає 167,22 грн;

За лютий 2023 року на суму боргу 686,41 грн - розмір пені за період з 13.03.2023 по 12.09.2023 складає 167,71 грн;

За березень 2023 року на суму боргу 696,70 грн - розмір пені за період з 13.04.2023 по 12.10.2023 складає 163,70 грн;

За квітень 2023 року на суму боргу 698,10 грн - розмір пені за період з 13.05.2023 по 12.11.2023 складає 156,45 грн;

За травень 2023 року на суму боргу 701,59 грн - розмір пені за період з 13.06.2023 по 12.12.2023 складає 145,89 грн;

За червень 2023 року на суму боргу 707,20 грн - розмір пені за період з 13.07.2023 по 12.01.2024 складає 136,07 грн;

За липень 2023 року на суму боргу 702,95 грн - розмір пені за період з 13.08.2023 по 12.02.2024 складає 125,11 грн;

За серпень 2023 року на суму боргу 693,11 грн - розмір пені за період з 13.09.2023 по 12.03.2024 складає 113,94 грн;

За вересень 2023 року на суму боргу 696,58 грн - розмір пені за період з 13.10.2023 по 12.04.2024 складає 108,60 грн;

За жовтень 2023 року на суму боргу 935,96 грн - розмір пені за період з 13.11.2023 по 12.05.2024 складає 138,99 грн;

За листопад 2023 року на суму боргу 940,64 грн - розмір пені за період з 13.12.2023 по 12.06.2024 складає 136,46 грн;

За грудень 2023 року на суму боргу 947,23 грн - розмір пені за період з 13.01.2024 по 12.07.2024 складає 91,16 грн;

За січень 2024 року на суму боргу 951,01 грн - розмір пені за період з 13.02.2024 по 12.08.2024 складає 130,72 грн;

За лютий 2024 року на суму боргу 953,87 грн - розмір пені за період з 13.03.2024 по 12.09.2024 складає 129,45 грн;

За березень 2024 року на суму боргу 958,64 грн - розмір пені за період з 13.04.2024 по 12.10.2024 складає 126,93 грн;

За квітень 2024 року на суму боргу 960,55 грн - розмір пені за період з 13.05.2024 по 12.11.2024 складає 126,39 грн;

За травень 2024 року на суму боргу 966,32 грн - розмір пені за період з 13.06.2024 по 12.12.2024 складає 125,65 грн;

За червень 2024 року на суму боргу 987,57 грн - розмір пені за період з 13.07.2024 по 12.01.2025 складає 129,95 грн;

За липень 2024 року на суму боргу 993,50 грн - розмір пені за період з 13.08.2024 по 12.02.2025 складає 132,72 грн;

За серпень 2024 року на суму боргу 1008,40 грн - розмір пені за період з 13.09.2024 по 12.03.2025 складає 135,27 грн;

За вересень 2024 року на суму боргу 1026,55 грн - розмір пені за період з 13.10.2024 по 12.04.2025 складає 142,85 грн;

За жовтень 2024 року на суму боргу 1046,05 грн - розмір пені за період з 13.11.2024 по 12.05.2025 складає 149,18 грн;

За листопад 2024 року на суму боргу 1060,70 грн - розмір пені за період з 13.12.2024 по 12.06.2025 складає 156,59 грн;

За грудень 2024 року на суму боргу 1073,42 грн - розмір пені за період з 13.01.2025 по 12.07.2025 складає 161,25 грн;

За січень 2025 року на суму боргу 1082,01 грн - розмір пені за період з 13.02.2025 по 01.08.2025 складає 154,92 грн;

За лютий 2025 року на суму боргу 1098,24 грн - розмір пені за період з 13.03.2025 по 01.08.2025 складає 132,45 грн;

За березень 2025 року на суму боргу 1105,93 грн - розмір пені за період з 13.04.2025 по 01.08.2025 складає 104,26 грн;

За квітень 2025 року на суму боргу 1120,31 грн - розмір пені за період з 13.05.2025 по 01.08.2025 складає 77,07 грн;

За травень 2025 року на суму боргу 1129,27 грн - розмір пені за період з 13.06.2025 по 01.08.2025 складає 47,96 грн;

За червень 2025 року на суму боргу 1127,01 грн - розмір пені за період з 13.07.2025 по 01.08.2025 складає 19,14 грн;

Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума пені за період з 13.11.2020 по 01.08.2025 становить 6594,56 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені лише у розмірі 6594,56 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача, викладені ним у заявах по суті справи в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, з таких підстав.

Щодо тверджень відповідача про неможливість використовувати орендне майно у зв`язку з відсутністю електропостачання та теплопостачання, то суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних доказів на підтвердження цих тверджень.

Крім того, умови Договору не звільняють відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату у разі відсутності електропостачання та теплопостачання на об`єкті оренди не з вини орендодавця.

Щодо посилань відповідача на пошкодження майна в результаті дронової атаки, як на підставу звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату за договором, то суд зазначає, що за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання самого зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Сам факт обстрілу, не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з обстрілом, мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок. Отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Наразі суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” шляхом видачі сертифіката.

Проте, в матеріалах справи відсутній та відповідачем до суду не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат про наявність форс-мажорних обставин, виданого відповідачу щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області або зумовили неможливість виконання зобов`язань саме за Договором.

При цьому відповідач не був позбавлений можливості звернутись до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за Договором внаслідок існування обставин непереборної сили.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

03.06.2025 офіційно опубліковано Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі – Закон № 4434-IX), яким п. 19 цього розділу виключено. Вказані зміни набули чинності 04.09.2025, тобто через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Зупинення строку позовної давності було прямо передбачено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у редакції, чинній з 30.01.2024.

Крім того, у період з 17.03.2022 по 30.01.2024 під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257– 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжувалися на строк його дії.

Аналогічні положення закріплено у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які були чинними з 02.04.2020 по 01.07.2023 та передбачали, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Положеннями ч. 3 ст. 263 ЦК України встановлено, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

За таких обставин з 04.09.2025, після набрання чинності Законом № 4434-IX, перебіг строку позовної давності продовжився в межах визначеного законодавством строку, з урахуванням періоду часу, який сплив від моменту початку його перебігу до моменту зупинення.

Таким чином, строк позовної давності продовжується на строк дії воєнного стану у відповідності до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому не пропущений позивачем.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна зазначити причини, з яких вона не може одержати цей доказ самостійно, до клопотання обов`язково долучаються письмові докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно. При цьому, необхідним є обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

В порушення вказаних вимог, позивачем не надано відомостей щодо неможливості самостійно одержати запитувані документи, оскільки клопотання не містить доказів звернення до позивача з метою отримання запитуваних документів та відмову у їх наданні.

Також в порушення п. 2 ч. 2 ст. 80 ГПК України відповідачем у клопотанні не зазначено, які саме обставини можуть підтвердити витребувані судом докази або які аргументи позивача витребувані докази можуть спростувати.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на невідповідність поданого відповідачем клопотання вимогам статей 80, 81 ГПК України, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Щодо клопотання відповідача про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до умов ч. 5-7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд враховує, що в даному випадку предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з призначенням засідань.

Щодо клопотання відповідача про залучення співвідповідачем балансоутримувача - Філія "Південна" концерну "Військторгсервіс", суд дійшов до таких висновків.

Суд вважає, що у клопотанні відповідача про залучення третьої особи не наведено достатніх та належних обґрунтувань того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки третьої особи та не зазначено на які саме права чи обов`язки такої особи воно може вплинути.

Враховуючи предмет спору у даній справі, письмово викладені позиції сторін у справі, та у зв`язку з тим, що у разі прийняття судового рішення з даної справи філію "Південна" концерну "Військторгсервіс" не буде наділено новими правами чи покладено нових обов`язків щодо однієї із сторін, або змінено наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позову.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Центр польської культури "АККЕРМАН" в Одеській області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Перемоги, буд. 14, кв. 85; код ЄДРПОУ 33578811) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722) суму основного боргу у розмірі 50273,08 грн, суму пені у розмірі 6594,56 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1584,20 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 10.06.2026.

Суддя Нікітенко С.В.