Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №914/3414/25(914/877/26) — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 Справа № 914/3414/25(914/877/26)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро»

до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів»

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» арбітражний керуючий Кобельник Олег Сергійович

про:визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р. та стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920 грн. 00 коп.

в межах справи:№ 914/3414/25

про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро»

Суддя Цікало А. І.

За участю секретаря Андріюк В. М.

Представники:

Позивача: не з`явився

Відповідача-1:Борисова З. О. – адвокат

Відповідача-2:Борисова З. О. – адвокат

Третьої особи:не з`явився

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/3414/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро». Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро». Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Кобельник Олег Сергійович.

24.03.2026 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 962 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» та стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920,00 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2026 р. у справі № 914/3414/25(914/877/26) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р. та стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920 грн. 00 коп. залишено без руху та встановлено позивачу строк у десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

09.04.2026 р. до суду за вх. № 10059/26 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До вказаної заяви додано ордер на надання правової допомоги серії ВС № 1449891 від 09.04.2026 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002535 від 17.03.2023 р., відповідь № 33384348 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, копію Угоди від 14.05.2025 р. про розірвання Договору суборенди № б/н від 03.04.2023 р. та копію Додатку № 1 до Угоди від 14.05.2025 р., копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання «Рут Суфраж».

Ухвалою суду від 16.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/3414/25(914/877/26); постановлено справу № 914/3414/25(914/877/26) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/3414/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.05.2026 р.; залучено розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича до участі у справі № 914/3414/25(914/877/26) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

01.05.2026 р. до суду за вх. № 12368/26 від представника відповідача-2 (ТзОВ «Сторе Ком») надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

01.05.2026 р. до суду за вх. № 12380/26 від представника відповідача-1 (ТзОВ «Агро Радехів») надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

21.05.2026 р. до суду за вх. № 14537/26 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що предметом спору є відсутність передачі земельних ділянок за договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. Предметом договору суборенди згідно Додатку 1 є 616 земельних ділянок. Сторона відповідача подала відзив в межах якого заперечує позовні вимоги. Зважаючи на наведене, позивач вживає заходи для збору документів на спростування доводів відповідача. Враховуючи велику кількість земельних ділянок, позивач просить суд відкласти призначене судове засідання на інший календарний день з метою збору та подання до суду відповідних документів по кожній земельній ділянці. Окрім цього, представник позивача вказує, що предметом спору є стягнення збитків (упущеної вигоди). Позивач має намір клопотати про призначення судово-економічної експертизи на доведення суми упущеної вигоди ТзОВ «Кустин Агро» у зв`язку з неналежним виконанням ТзОВ «Агро Радехів» зобов`язань за договором суборенди від 03.04.2023 р. Зважаючи на те, що для проведення експертизи необхідно зібрати додаткові документи, які стосуються прибутку ТзОВ «Кустин Агро» за попередні роки, розміру збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов договору суборенди від 03.04.2023 р., а відтак представник позивача просить відкласти судове засідання з метою підготовки відповідних клопотань та подачу додаткових доказів для доведення заявлених позовних вимог.

Частиною другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Отже, позивач зобов`язаний подати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі клопотання про призначення експертизи, разом з поданням позовної заяви.

З метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання процесуальних строків учасники справи мають вчиняти усі можливі та залежні від них дії, в тому числі забезпечувати своєчасну підготовку та подання доказів.

У клопотанні про відкладення розгляду справи, представником позивача не обґрунтовано неможливість подання всіх необхідних доказів у встановлений строк, з причин, що не залежать від позивача, а також не надано доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних доказів.

Представником позивача не доведено наявності підстав, передбачених ч. 2 ст.202, ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зазначає, що подання необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи може свідчити про зловживанням представником позивача процесуальними правами.

За таких обставин, суд відхиляє клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

21.05.2026 р. до суду за вх. № 2356/26 від представника відповідача-1 (ТзОВ «Агро Радехів») надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи Додаткової угоди б/н про розірвання Договору оренди землі від 16.07.2022 р.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач долучив до позовної заяви копію Додаткової угоди б/н про розірвання Договору оренди землі від 16 липня 2022 року, начебто укладеної між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агро Радехів» (відповідачем-1), яка, за твердженням позивача, підтверджує припинення орендних прав відповідача-1 щодо відповідної земельної ділянки. Відповідач-1 ставить під сумнів достовірність вказаної Додаткової угоди про розірвання договору оренди та вважає її підробленою, оскільки такий документ не підписувався Павловським Сергієм Анатолійовичем - директором юридичної особи відповідача-1 станом на 16.07.2022 р. Отже, представник відповідача-1 просить призначити почеркознавчу експертизу для з`ясування справжності підпису від імені ОСОБА_2 на Додатковій угоді про розірвання Договору оренди землі від 16.07.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, призначення експертизи можливе лише у разі, якщо предмет дослідження стосується обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» та стягнення збитків (упущеної вигоди).

Представником відповідача-1 не доведено, що Додаткова угода про розірвання Договору оренди землі від 16.07.2022 р. стосується спірного договору про відступлення права вимоги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Додаткова угода про розірвання Договору оренди землі від 16.07.2022 р. не має вирішального значення для встановлення наявності/відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору про відступлення права вимоги, а також для встановлення наявності/відсутності підстав для стягнення збитків (упущеної вигоди).

За таких обставин клопотання представника відповідача-1 про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.

Учасники справи були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання.

Представники позивача в судове засідання не з`явились.

Представник відповідачів в судове засідання з`явився, позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» обґрунтовує позов тим, що 03.04.2023 р. між ТзОВ «Агро Радехів» та ТзОВ «Кустин Агро» було укладено Договір суборенди земельних ділянок б/н, відповідно до якого предметом були земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Шептицького району Львівської області, а саме в населених пунктах: с. Кустин, с. Барилів, с. Завидче, с. Березівка, смт. Лопатин, с. Грицеволя та с. Немилів.

Позивач вказує, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення Суборендар - ТзОВ «Кустин Агро» брало в суборенду з метою обробітку та маючи попередню домовленість з потенційними покупцями сільськогосподарської продукції, які б придбали вирощену сільськогосподарську продукцію на суборендованих земельних ділянках. Однак, акт приймання-передачі щодо земельних ділянок, які були предметом вищенаведеного Договору суборенди та визначені в Додатку № 1 до Договору суборенди земельних ділянок - не було підписано, земельні ділянки не було передано в суборенду.

Окрім цього, позивач зазначає, що після надання керівництвом ТзОВ «Агро Радехів» Переліку земельних ділянок, які передаються по Договору суборенди від 03.04.2023 р. у суборенду ТзОВ «Кустин Агро» було встановлено невідповідність інформації, оскільки переважна більшість земельних ділянок визначена у Додатку №1 до Договору суборенди від 03.04.2023 р., не були в користуванні ТзОВ «Агро Радехів», а підставові документи, які б надавали право користування (договори оренди) були відсутні (договори оренди розірвані).

Отже, позивач стверджує, що ТзОВ «Агро Радехів» не мало земельних ділянок у володінні та користуванні для передачі в суборенду ТзОВ «Кустин Агро», а також обманом та шахрайським способом визначило земельні ділянки в Додатку № 1 до Договору суборенди земельних ділянок на які не мало законних прав для передачі їх в суборенду, внаслідок чого позивачу заподіяно збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі не менше 1049920 грн. 00 коп.

Водночас, 06.10.2025 р. між ТзОВ «Агро Радехів» та ТзОВ «Сторе Ком» укладено договір про відступлення права вимоги, предметом якого є всі права вимоги Орендаря до Суборендаря, що виникли з Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р.

Позивач вважає, що у зв`язку з невиконанням Орендарем Договору суборенди, а саме: не передання ТзОВ «Агро Радехів» в суборенду ТзОВ «Кустин Агро» земельних ділянок загальною площею 1088 гектарів - відсутні будь-які законні вимоги до ТзОВ «Кустин Агро» щодо сплати суборенди земельних ділянок на користь ТзОВ «Агро Радехів».

Позивач зазначає, що оскільки в діях керівництва ТзОВ «Агро Радехів» наявні ознаки недобросовісної поведінки, ТзОВ «Кустин Агро» ініціювало розірвання Договору суборенди, що було оформлено Угодою від 14.05.2025 р. про розірвання Договору суборенди №б/н від 03.04.2023 р.

Окрім цього, позивач вказує, що в діях представника ТзОВ «Агро Радехів» та ТзОВ «Сторе Ком» - Берегового Олександра Яковича, що є директором і ТзОВ «Сторе Ком» і ТзОВ «Агро Радехів», вбачаються дії, на меті яких є перешкоджання в законній господарській діяльності ТзОВ «Кустин Агро». Відтак, Бюро економічної безпеки проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №72026142400000005 від 27.01.2026 р. щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТзОВ «Агро Радехів» та ТзОВ «Сторе Ком», зокрема Берегового О. Я., кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 206 Кримінального кодексу України.

Отже, на думку позивача, Договір про відступлення права вимоги від 06.10.2025р. укладений між ТзОВ «Агро Радехів» та ТзОВ «Сторе Ком» повинен бути визнаний недійсним, а ТзОВ «Агро Радехів» та ТзОВ «Сторе Ком» мають бути солідарними боржниками за позовом про відшкодування збитків (упущеної вигоди) за невиконання Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р., оскільки спільними діями завдали збитків позивачу.

Позиція відповідачів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» (відповідач-2) у відзивах на позов заперечують позовні вимоги та зазначають, що земельні ділянки були передані позивачу в суборенду, що підтверджується Додатком № 1 до Договору суборенди від 03.04.2023 р. підписаним директором позивача, та Угодою про розірвання договору суборенди від 14.05.2025 р., в якій зафіксовано повернення земельних ділянок відповідачу-1. На дату укладення Договору суборенди (03.04.2023 р.), відповідач-1 володів чинним правом оренди на всі земельні ділянки. Право оренди на одну із них припинилося лише 01.05.2023 р., тобто вже після укладення Договору суборенди.

Якщо позивач вважає, що його збитки виникли через дії відповідача-1, незрозуміло, чому вимоги про відшкодування збитків заявлені саме до відповідача-2. Останній набув право вимоги за Договором суборенди лише після виникнення спірних правовідносин щодо передачі земельних ділянок у суборенду. Відповідач-2 не брав участі у зазначених правовідносинах і є лише стороною, якій було відступлено право вимоги виконання грошового зобов`язання, що виникло за Договором суборенди, де боржником є позивач.

Відповідачі зазначають, що позивач не довів жодного з обов`язкових елементів цивільного (господарського) правопорушення, необхідних для стягнення збитків: відсутня протиправна поведінка жодного з відповідачів, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку, не підтверджено самого факту порушення та не обгрунтовано розмір заявленої шкоди.

Відповідачі вказують, що посилання позивача на кримінальне провадження № 72026142400000005 є нерелевантним, оскільки досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні не має жодного відношення до спірних правовідносин, а за відомостями відповідачів згадане провадження є закритим.

Відповідачі стверджують, що Договір про відступлення права вимоги не є фраудаторним правочином, а позивач не має права оспорювати цей Договір, оскільки він не є його стороною, виконання оспорюваного правочину не порушує і не може порушити його права чи інтереси. Позивач не навів конкретних аргументів та доказів, які б підтверджували, що правочин було вчинено йому на шкоду. Вимоги позивача базуються лише на недоведених твердженнях, тому відсутні підстави для визнання цього Договору недійсним.

Отже, на думку відповідачів, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» арбітражний керуючий Кобельник Олег Сергійович не подав пояснень третьої особи щодо позову або відзиву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив таке.

03.04.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» (Суборендар) укладено Договір суборенди земельних ділянок (надалі – Договір суборенди) відповідно до умов якого Орендар у відповідності до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» передає Суборендарю в суборенду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території: с. Кустин, с.Барилів, с. Завидче, с. Березівка, смт. Лопатин, с. Грицеволя Лопатинської Територіальної громади Червоноградського району Львівської області та с. Немилів Радехівської територіальної громади, Червоноградського району, Львівської області, які перебувають в оренді на підставі договорів оренди земельних ділянок, а Суборендар приймає вище вказані земельні ділянки в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без змін їхнього цільового призначення (п. 1 Договору суборенди).

В суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 1088 гектарів, що перебувають у володінні та користуванні Орендаря за договорами оренди земельних ділянок згідно з переліком які зазначені в акті прийому-передачі, та згідно карти обробітку із зазначенням місця розташування полів що передаються в суборенду, згідно додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору суборенди (п. 2.1. Договору суборенди).

03.04.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» (Суборендар) підписано Додаток № 1 до Договору суборенди, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» в суборенду земельні ділянки загальною площею 618,0467 га.

Відповідно до п. 4.1. Договору суборенди, орендна плата вноситься Суборендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 5000 грн. за один гектар фактично використаної землі.

Отже, орендна плата за Договором суборенди становить 3090233,50 грн.

18.09.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» із вимогою здійснити оплату за Договором суборенди. Зазначена вимога отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» 24.09.2025 р., що підтверджується відомостями з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» по трекінгу поштового відправлення № 7949100057862.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» не сплатило кошти за суборенду земельних ділянок та не надало жодних заперечень на вимогу про сплату таких коштів.

Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» за Договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. у розмірі 3090233,50 грн., строк сплати якої настав.

06.10.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває у повному обсязі права вимоги Кредитора до Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро»), що виникли на підставі Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р., укладеного між Боржником (як Суборендарем) та Кредитором (як Орендарем), за яким загальна сума заборгованості Боржника становить 3090233,50 грн. (п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 2.3. Договору про відступлення права вимоги, права вимоги відступаються Новому кредитору (переходять до нього) в повному обсязі, вказаному в пункті 2.2. цього Договору. За цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору набуває усі без винятку права Кредитора щодо Права вимоги.

Таким чином, на підставі Договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» на суму 3090233,50 грн., яке виникло на підставі Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. та належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів».

20.10.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» повідомлення про набуття права вимоги за Договором суборенди та докази набуття такого права, що підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля та підписом працівника АТ «Укрпошта». У вказаному повідомленні містилася вимога негайно виконати грошове зобов`язання.

21.10.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» отримало зазначене повідомлення від Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком», що підтверджується відомостями з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» за трекінгом поштового відправлення № 7949100060120.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» не виконало зобов`язання щодо оплати орендної плати у розмірі 3090233,50 грн. за Договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи № 914/3414/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» та встановлені ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.2025 р. про відкриття провадження у справі № 914/3414/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро», яка набрала законної сили.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» на суму 3090233,50 грн., яке виникло на підставі Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. та належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів», а також стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920,00 грн. у зв`язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» законних прав на земельні ділянки для передачі таких в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» за Договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування певних способів захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.09.2025 р. у справі № 914/2023/24, від 11.02.2025 р. у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 р. у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 р. у справі № 907/358/20).

Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 р. у справі № 903/1030/19).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02)).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 16.09.2025р. у справі № 914/2023/24, від 11.02.2025 р. у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 р. у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 р. у справі № 910/11383/23).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 02.07.2019 р. у справі № 48/340, від 22.10.2019 р. у справі № 923/876/16 та постанови Верховного Суду від 16.09.2025 р. у справі № 914/2023/24, від 06.02.2024 р. у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 р. у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 р. у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 р. у справі № 910/9727/21).

Підставою для звернення особи за захистом суб`єктивного права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України є порушення, невизнання або оспорювання цього права. Тому обраний спосіб захисту має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких особа звернулась до суду.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18.

Велика Палата Верховного Суду також висновувала про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 р. у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 р. у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 р. у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 р. у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 р. у справі № 462/5368/16-ц).

Як вже зазначалося, звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач просить:

- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком», відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» на суму 3090233,50 грн., яке виникло на підставі Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. та належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів»;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920 грн. 00 коп. у зв`язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» законних прав на земельні ділянки для передачі таких в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» за Договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р.

В обґрунтування порушеного майнового права позивачем вказано – безпідставне нарахування плати за суборенду земельних ділянок у розмірі 3090233,50 грн. за Договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р., право вимоги по якому відступлене первісним кредитором – Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» за оскарженими Договором про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р.

Суд зазначає, що сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для суборендаря безумовного обов`язку сплатити борг саме в такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі Договору суборенди.

Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із яким чи розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням, чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами.

Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за Договором суборенди, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

При цьому, питання щодо неналежного виконання позивачем зобов`язань за Договором суборенди, право вимоги за яким передано за оспорюваним Договором про відступлення права вимоги, було предметом дослідження судом у справі № 914/3414/25 про банкрутство позивача та встановлено в ухвалі Господарського суду Львівської області від 20.11.2025 р. про відкриття провадження у справі № 914/3414/25 про банкрутство позивача, яка набрала законної сили.

Зважаючи на предмет, підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, обраний Товариством з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» спосіб захисту (визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги) не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним, не відповідає критерію ефективності, закріпленому у статті 16 ЦК України, створює правову невизначеність у спірних правовідносинах і не здатний забезпечити поновлення порушеного права позивача.

В свою чергу відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 13.10.2020 р. у справі № 369/10789/14-ц, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

Підсумовуючи зазначене, обраний позивачем спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного, на його думку права, щодо безпідставного нарахування суборендної плати за Договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р., право вимоги по якому відступлене первісним кредитором (відповідачем-1), а тому не спроможний надати ефективний захист такого права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог незалежно він інших встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовуються між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечить завданням господарського судочинства визначеного положенням ч. 1 ст. 2 ГПК України та є недопустимим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920 грн. 00 коп. у зв`язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» законних прав на земельні ділянки для передачі таких в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» за Договором суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р., суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 22, 623 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення:

- протиправна поведінка особи (порушення зобов`язання або закону);

- наявність збитків та їх точний, обґрунтований розмір;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина заподіювача збитків.

У даному випадку, факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» земельних ділянок в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» за умовами Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. підтверджується Додатком № 1 від 03.04.2023 р. до Договору суборенди, який підписано сторонами без зауважень. У вказаному Додатку № 1 наведено перелік земельних ділянок, які передаються в суборенду, із зазначенням населеного пункту, орендодавця, кадастрового номеру та площі кожної із земельних ділянок.

Підписуючи Додаток № 1 від 03.04.2023 р. до Договору суборенди, позивач підтвердив факт прийняття ним земельних ділянок у суборенду, відповідно до переліку, зазначеному в такому Додатку.

Вказане спростовує твердження позивача про те, що йому не було передано в суборенду земельних ділянок за умовами Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. в наслідок чого позивач зазнав збитків (упущеної вигоди).

Отже, позивачем не доведено, що діями відповідача-1 було порушено права позивача або завдано йому шкоди.

Щодо розміру упущеної вигоди, позивач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76 – 79 ГПК України. Для стягнення упущеної вигоди позивач повинен довести, що він мав реальні можливості та вчинив конкретні дії для отримання прибутку (уклав договори з покупцями майбутнього врожаю, замовив сировину тощо). Самі лише посилання позивача на «попередню домовленість з потенційними покупцями» є абстрактними припущеннями.

Крім того, позивач просить стягнути збитки (упущену вигоду) солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» (відповідача-2). Відповідно до статті 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі спільного заподіяння шкоди. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» не є стороною Договору суборенди земельних ділянок від 03.04.2023 р. та не брало участі у процесі передачі земельних ділянок в суборенду позивачу. Отже, у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» не може бути притягнуте до відповідальності.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» та стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920 грн. 00 коп. слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір за розгляд позовної заяви у цій справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустин Агро» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторе Ком» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.10.2025 р. та стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1049920 грн. 00 коп. – відмовити.

Повне рішення складено 09 червня 2026 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.