Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №446/1504/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1504/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42026142240000026 від 05.05.2026 за обвинуваченням

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кам`янка-Бузька Кам`янка-Бузького району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, розлученого, на утриманні якого перебуває одна неповнолітня дитина, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 , 29 квітня 2026 року приблизно о 20:00 год, знаходячись на веранді житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час раптово виниклого конфлікту із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 , маючи умисел, направлений на завдання фізичного болю та інших насильницьких дій останньому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, застосувавши до останнього фізичне насильство, як форму домашнього насильства відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно завдав два удари кулаком правої руки по обличчю свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , внаслідок чого у останнього з носа потекла кров.

У подальшому, ОСОБА_3 не зупиняючись на вчиненому, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на завдання фізичного болю та інших насильницьких дій своєму неповнолітньому синові ОСОБА_4 , в той же день, перебуваючи у вищевказаному місці та в той же час, умисно застосував фізичну силу, а саме схопив правою рукою за шию неповнолітнього ОСОБА_4 та почав її стискати пальцями руки.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 завдав своєму неповнолітньої синові ОСОБА_4 ударів та інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України - умисне завдання удару та інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Прокурор Кам`янка-Бузького відділу Жовківської окружної прокуратури ОСОБА_5 подав до суду обвинувальний акт щодо кримінального правопорушення, в якому зазначив про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4 , за участі законного представника ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 додано заяву від 04.06.2026, в якій він не заперечує проти розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.

Частиною 1 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Як видно з доданої до обвинувального акту письмової заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника ОСОБА_8 , обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності.

Окрім цього, до обвинувального акта долучено матеріали досудового розслідування за № 42026142240000026 від 05.05.2026 та документи, що засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, зокрема витягом з ЄРДР від 04.06.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 1), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 30.04.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 16), поясненнями ОСОБА_4 від 30.04.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 17), медичною документацією (матеріали кримінального провадження, а.с.44-51), висновком експерта №37/2026 від 11.05.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с.54-55), протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 07.05.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 59-62), протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 від 13.05.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 75-76), висновком психолога/спеціаліста від 22.05.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 78-87), протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.05.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 89-92), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.05.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 93-96), поясненнями ОСОБА_3 20.05.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 97-98), протоколом допиту підозрюваного від 04.06.2026 (матеріали кримінального провадження, а.с. 117-119).

Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України – умисне завдання удару та інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень доведена повністю встановленими органом досудового розслідування обставинами.

Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у близьких відносинах.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого суд бере до уваги, що він раніше не судимий, із повною загальною середньою освітою, розлучений, на утриманні якого перебуває одна неповнолітня дитина, офіційно не працюючий, за місцем проживання скарг на нього не надходило, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Відтак, з урахуванням усіх обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті, суд не знаходить, так як вважає їх такими, що не призведуть до виправлення особи засудженого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Цивільного позову не було заявлено.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, не застосовувались.

Керуючись ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят гривень. 00 коп) грн.

Речові докази:

- наданий неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4 , оригінали виписок лікувальної установи заповнені на його ім`я та прізвище від 01.05.2026 на 2 арк., а також оригінали медичної документації від 01.05.2026 на 1 арк. та ЕКГ серця на 1 арк. залишити при матеріалах кримінального провадження № 42026142240000026 від 05.05.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

Копія вироку не пізніше наступного дня за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1