Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №335/2194/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2194/26 2/335/1801/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Рахнянської Світлани Вікторівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню доньку,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 в підсистемі Електронний суд ЄСІТС судом отримано позовну заяву ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Рахнянської Світлани Вікторівни до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.03.2026 і до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 28.07.2018 між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.11.2025 у справі № 335/9481/25 розірвано. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14.12.2018 серії НОМЕР_1 .

Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень одна мати не зможе забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні частини з усіх видів заробітку (доходу), оскільки має постійний дохід, є учасником бойових дій, військовозобов`язаним.

Крім того, відповідач інших осіб на утримання не має, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому вважають, він може сплачувати такий розмір аліментів на дитину.

Посилаючись на викладене, просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.03.2026 і до повноліття дитини.

Судом проведено такі процесуальні дії у справі.

В Єдиному державному демографічному реєстрі інформація про зареєстроване в установленому законодавством порядку місце проживання ОСОБА_2 відсутня, (відповіді від 03.03.2026 №№ 2407893, 2407935) (а.с. 22, 23).

03.03.2026 судом отримано інформацію щодо реєстрації ОСОБА_2 в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків за № НОМЕР_2 (відповідь № 2407893) (а.с. 21).

03.03.2026 судом отримано відповідь № 2407942 від 03.03.2026 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1-го кварталу 2025 року по 2-й квартал 2026 року (а.с. 24).

05.03.2026 до суду надійшла відповідь Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, з якої випливає, що місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 з 10.07.2003 по цей час (а.с. 28).

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 30).

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав,

19.05.2026, 25.05.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання (заяви), в якій на підставі ст. 251 ЦПК України, просить зупинити провадження у справі.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 05.06.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

05.06.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення повного тексту рішення до 10.06.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив таке.

Сторони у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі, зареєстрованому 28.07.2018 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 263.

Заочним рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.11.2025 у справі № 335/9481/25, яке набрало законної сили 11.12.2025, шлюб між вказаними сторонами розірвано (а.с. 9-10).

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають малолітню дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.12.2018 Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 981 (а.с. 8).

Статтею 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З матеріалів позовної заяви випливає, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню дитини.

Відповідач є особою працездатного віку, проживає окремо від дітей, працездатний, отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати.

Згідно довідки (форма 5) військової частини НОМЕР_3 МОУ від 21.05.2026 за № 17/726, та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.12.2025, ОСОБА_2 , перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно відповіді № 2407942 від 03.03.2026 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1-го кварталу 2025 року по 2-й квартал 2026 року, ОСОБА_2 отримує виплати військовослужбовцям від військової частини НОМЕР_3 .

Аліменти іншим особам відповідач не сплачує, інших дітей не має.

Договору про участь в утриманні дитини батьки між собою не укладали.

Добровільно домовитись про сплату аліментів з відповідачем не вдалось.

Відповідачем з урахуванням засад змагальності цивільного судочинства зазначені обставини не спростовані.

За таких обставин, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, беручи до уваги, що обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, з метою забезпечення нормального догляду за дитиною, враховуючи, що відповідач працездатний, не має інших аліментних зобов`язань, суд доходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує майновий та сімейний стан відповідача; відсутність у нього інших неповнолітніх дітей та утриманців, відсутність виконавчих листів про стягнення та відсутність підтверджених належним чином інших обтяжуючих грошових зобов`язань, які б мали враховуватись при визначенні матеріальної спроможності відповідача щодо сплати аліментів.

Відповідач не надав суду відзиву, та з урахуванням засад змагальності не довів наявності обставин, визначених ч. 1 ст. 182 СК України, які б впливали на можливість визначення аліментів у меншому розмірі, ніж просила позивачка.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Отже з урахуванням встановлених судом обставин та на підставі вищенаведених положень законодавства, суд вважає можливим встановити відповідачу розмір належних до сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення вказаних позовних вимог і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та в першу чергу інтересам дитини, не порушить прав сторін.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Тому відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, за наявності вказаних обставин.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України стягування аліментів необхідно присудити із дня пред`явлення ОСОБА_1 до суду позову, тобто з 02.03.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за даними позовними вимогами, а саме 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76, 83, 89, 141, 247, 258 259, 263 265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Рахнянської Світлани Вікторівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню доньку задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене в повному обсязі 10.06.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І. П. Соболєва