Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №308/7533/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/7533/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участі особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно старшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання, АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛВУ №139 від 22 травня 2026 року вбачається, що 21.05.2026 р. о 21 год. 00 хв. старший лейтенант ОСОБА_1 перебував та виконував обов`язки військової служби з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду. Чим вчинив правопорушення ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , вину у вчиненні правопорушення визнав. Разом із тим, просив звільнити його від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП. Просив врахувати характер служби, рівень навантаження та обставин що пом`якшують відповідальність, визнати обставини справи малозначними.

Для приєднання до матеріалів справи ОСОБА_1 , надав письмові пояснення, графік чергувань за січень-травень 2026; огляд невролога; рентгенографію; запис лікаря-травматолога;

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Частиною 1 статті 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Ч.2 ст. 172-20 передбачає відповідальність за участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за дії, відповідальність настає за передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 , ставиться те, що він 21.05.2026 р. о 21 год. 00 хв. перебував та виконував обов`язки військової служби з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду. Чим вчинив правопорушення ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Матеріали справи містять направлення ОСОБА_1 на проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, в якому міститься запис про відмову від проходження огляду.

Суд враховує, що останній у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення визнав, підтвердив факт відмови від проходження огляду.

Згідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнних час і частково відбудованих період після закінчення воєнних дій.

Згідно Листа ВС від 13.07.2018 року №60-1543/0/2-18 «Щодо тлумачення поняття «особливий період» вбачається, що Верховний суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України, №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому продовжено строк дії. Воєнний стан діє по всій території України і на день вчинення вказаного правопорушення.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі – мобілізація).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнних час і частково відбудованих період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України,постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі – мобілізація).

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення підтверджується: протоколом адміністративне правопорушення, направленням на проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; поясненнями свідків та його письмовими та усними поясненнями.

При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту ст. 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, обставини справи та наслідки, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, те, що він щиро розкаявся та доходить висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 , мінімального адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами. Так, приходжу до переконання про доцільність накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці.

Щодо клопотання ОСОБА_1 ,про звільнення його від відповідальності на підставі ст..22 КУпАП, то суд вважає що підстави відсутні, у зв`язку із наступним:

У письмових поясненнях ОСОБА_1 , зазначає, що проходить військову службу в умовах підвищеного навантаження та тривалого інтенсивного режиму виконання службових обов`язків. Виконуючи обов`язки на посаді командира взводу охорони, він регулярно заступав на добові чергування тривалістю близько 24 годин, які фактично проходили без повноцінного сну та відпочинку. Фактично це означало постійне перебування у стані службового навантаження без належного відновлення фізичних і психічних сил. З початку 2026 року підрозділ був додатково залучений до виконання робіт з будівництва та облаштування фортифікаційних споруд і пункту постійної дислокації. Зазначені роботи виконувалися як у дні чергувань, так і у дні, які формально вважалися днями відпочинку. Таким чином, повноцінного часу для відновлення не було. Окрім того паралельно постійно виконував обов`язки командира взводу, зокрема організацію служби, управління особовим складом, контроль за виконанням завдань, ведення службової документації та інші службові функції, одночасно покладалося несення добових чергувань, виконання інженерних робіт з фортифікаційного облаштування та виконання обов`язків командира взводу, що призвело до системного фізичного та психологічного перевантаження, хронічного недосипання та загального виснаження організму. У зв`язку із чим у нього виникли суттєві проблеми зі здоров`ям: сильні головні болі, загальне виснаження, а також погіршення стану хребта та колінних суглобів. Окремо зазначає, що до початку проходження військової служби він не перебував на обліку в медичних закладах та не мав медичної картки. Погіршення самопочуття почало проявлятися саме під час проходження служби.

ОСОБА_1 , вказує на відсутність умислу на грубе порушення військової дисципліни. Подія, яка стала підставою для складання протоколу, є наслідком крайнього фізичного та психологічного виснаження в умовах надмірного службового навантаження.

Поряд із цим, вказані обставини не свідчать про малозначність його діяння.

Так,судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував та виконував обов`язки військової служби з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду. - є тяжким правопорушенням, яке обумовлене ступенем суспільної небезпеки, а тому таке порушення з огляду на обставини в даній справі не може бути визнано малозначним.

Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянина.

Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 вказане правопорушення вчинив в умовах воєнного стану, є військовослужбовцем, який зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суд доходить до висновку про неможливість застосування положень ст. 22 КУпАП.

Наявність встановлених правопорушнику діагнозів, та важкість несення служби, на яких акцентує увагу захисник, не свідчать про відсутність в його діях умислу на грубе порушення військової дисципліни, як й не виправдовують вживання алкоголю останнім, перебуваючи у зазначеному правовому статусі.

За таких обставин правопорушення, вчинене в умовах особливого періоду, не може бути визнане малозначним, а тому підстав для звільнення останнього від адміністративної відповідальності відповідно до статті 22 КУпАП не вбачається.

У ході розгляду справи встановлено вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Натомість, обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, судом не встановлені.

Окрім того, згідно відомостей ЄРСР НА ОСОБА_1 накладено стягнення за аналогічні правопорушення у виді штрафу (постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.11.2025 №308/16381/25, постанова того ж суду від 30.06.2026 №308/8870/25).

Керуючись ст.122-2,221,284,285,289,294 КУпАП, п.5 ч. 2ст.4Закон України «Про судовий збір» суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17 000 грн.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош