Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №304/1473/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1473/25 Провадження № 1-кп/304/143/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання — ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12026071130000038 від 01 березня 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, верстатника ТОВ «Самвер», одруженого (має на утриманні двох малолітніх дітей), громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

У С Т А Н О В И В :

обвинувачений ОСОБА_4 у невстановлені органом досудового розслідування дату та час листопада 2022 року, маючи умисел на виготовлення підробленого офіційного документу, який видається установою, що має право видавати такі документи і який надає права, знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 , з метою незаконного набуття права на безперешкодне пересування на блокпостах, що розташовані на території Закарпатської області через введення воєнного стану, зв`язався телефоном з невстановленою досудовим розслідуванням особою, контактні дані якої знайшов у мережі «Інтернет», та за винагороду, розмір якої не встановлено, домовився щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення працівника ДСНС України, після чого надав вказаній особі через засоби мобільного зв`язку свої анкетні дані, посаду та звання, а також переслав фотокартку для їх використання при підробці вказаного посвідчення, що не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу на території України та виготовлений не підприємством, що здійснює випуск таких документів, яка у подальшому через відділення ТОВ «Нова Пошта» надіслала обвинуваченому до відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» у місті Перечин підроблене посвідчення працівника Ужгородського регіонального управління ДСНС України серії ЗА № 002852, видане 11 грудня 2022 року, яке ОСОБА_4 21 травня 2025 року використав, будучи зупинений працівниками поліції, та на законну вимогу умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, надав таке сержанту поліції ОСОБА_6 для перевірки, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що у 2022 році знайшов у мережі «Інтернет» оголошення про можливість виготовлення посвідчення, але офіційно працевлаштовуватися не потрібно. Тоді він через додаток «Вайбер» надіслав свої дані та фото, після чого перерахував на банківську карту грошові кошти у сумі 15 000 грн, а згодом Новою поштою отримав посвідчення. Використав таке посвідчення декілька раз, пред`явивши його на блокпості прикордонникам, однак, будучи зупиненим поліцейськими через порушення правил дорожнього руху, його викрили та виявили, що він перебуває у розшуку. Просив суворо його не карати, оскільки шкодує про вчинене.

Прокурор у судовому засіданні вважав можливим призначити обвинуваченому остаточне покарання із застосуванням ст. 75 КК, при цьому поклавши на нього процесуальні витрати та вирішивши долю речових доказів.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 погодилася з процесуальною позицією прокурора.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а учасники судового розгляду правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, роз`яснивши їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

Відтак з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

При цьому суд також враховує позицію, висловлену у постанові ККС ВС від 07.09.2021 у справі № 591/7446/17, за якою використання завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється підробленням, складанням, видачею та збутом офіційного документа (частини 1, 2 ст. 358 КК). Використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред`явлено або подано особою, незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин (ч. 3 ст. 358 КК) та кримінальний проступок (ч. 4 ст. 358 КК).

Як особа ОСОБА_4 , за інформацією досудової доповіді, характеризується позитивно, проживає у будинку батьків дружини разом з нею та двома малолітніми дітьми, виконкомом міської ради до адміністративної відповідальності не притягався, за місцем роботи на ТОВ «Самвер» характеризується як кваліфікований та наполегливий працівник, який відповідально ставиться до роботи, на диспансерному обліку у лікарів нарколога і психіатра КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому суд не знаходить.

Крім того суд враховує відомості про особу обвинуваченого, а також дані досудової доповіді Ужгородського РС № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 28 квітня 2026 року, згідно якої ймовірність вчинення повторного правопорушення та ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб, оцінюється як середня, а виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, мету та мотиви вчиненого ОСОБА_4 діяння, висновки досудової доповіді, особу винного, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, має на утриманні двох малолітніх дітей, беручи до уваги позиції учасників кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції статей, за якою кваліфіковано його дії.

При призначенні ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття та наявності на утриманні малолітніх дітей, а також інформації досудової доповіді та позиції прокурора, який не заперечив щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання, зі звільненням його від основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.

Доля речових доказів вирішуватиметься у порядку ст. 100 КК України, а також з врахуванням позиції ККС у складі Верховного Суду, що була висловлена у постанові від 06 жовтня 2025 року у справі № 462/1067/25, згідно з якою Суд не погодився з висновком апеляційного суду про те, що підроблений документ підлягає знищенню або переданню відповідним органам, а п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України застосовується лише до оригінальних документів, оскільки цей висновок не ґрунтується на нормах чинного кримінального процесуального закону.

Питання процесуальних витрат вирішуватиметься у порядку ст. 124 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувалися.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України і призначити:

- за ч. 3 ст. 358 КК України – покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України – покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ, а саме посвідчення ДСНС серії НОМЕР_1 , видане 11 грудня 2022 року на прізвище ОСОБА_4 , що знаходиться при матеріалах кримінального провадження № 12025078130000064 та долучене до висновку експерта – при них зберігати.

Процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/107-25/7139-ДД від 27 травня 2025 року у розмірі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7, 8 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1