Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №912/1721/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 м. Дніпро Справа № 912/1721/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

прокурор: Федотова О.П.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2 (апелянта): Лисенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 (суддя Кузьміна Б.М.)

у справі № 912/1721/25

за позовом першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, м. Кропивницький

до відповідачів:

1. Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Піщаний Брід

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", м. Кропивницький

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 23 365, 93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2025 року перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 до Договору № 5-1068 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Піщанобрідською спеціальною школою Кіровоградської обласної ради та ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», а також про стягнення з ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 23 365, 93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері публічних закупівель органами прокуратури встановлено факт укладення сторонами додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії з порушенням вимог підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Прокурор зазначав, що внаслідок укладення спірних додаткових угод сторонами неодноразово збільшувалась ціна за одиницю електричної енергії при одночасному зменшенні обсягів її постачання, що фактично призвело до зміни істотних умов договору закупівлі всупереч вимогам законодавства у сфері публічних закупівель. При цьому, на думку позивача, відповідачами не було надано належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку у відповідних періодах, яке могло б бути підставою для внесення таких змін до договору.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на положення статей 203, 215, 216, 632 Цивільного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, та зазначав, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням встановленого законодавством порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, а тому підлягають визнанню недійсними.

Крім того, прокурор вказував, що внаслідок укладення та виконання оспорюваних додаткових угод Піщанобрідською спеціальною школою Кіровоградської обласної ради було безпідставно сплачено ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» бюджетні кошти у сумі 23 365, 93 грн, які підлягають поверненню до обласного бюджету Кіровоградської обласної ради як наслідок недійсності спірних правочинів.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 позов першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради до Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів задоволено повністю.

Господарський суд Кіровоградської області визнав недійсними додаткові угоди № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 до Договору № 5-1068 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Піщанобрідською спеціальною школою Кіровоградської обласної ради та ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», а також стягнув з ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради безпідставно сплачені кошти у сумі 23 365, 93 грн та судові витрати зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що під час укладення спірних додаткових угод сторонами не було дотримано вимог підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, оскільки належне документальне підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, яке б слугувало підставою для зміни ціни за одиницю товару, відповідачами не надано.

Суд зазначив, що надані відповідачем експертні висновки торгово-промислової палати не підтверджують у належний спосіб факт коливання ціни електричної енергії саме у відповідних періодах між датою укладення договору або попереднього внесення змін до нього та датою звернення щодо зміни ціни, а тому не можуть вважатися достатнім доказом наявності передбачених законодавством підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що недійсність додаткової угоди № 2 від 31.01.2023, яка стала первинною підставою для подальшого збільшення ціни за одиницю товару, впливає на правомірність укладення наступних додаткових угод, оскільки саме на її положеннях ґрунтувалося подальше коригування договірної ціни.

При вирішенні спору суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, щодо порядку застосування положень законодавства у сфері публічних закупівель при внесенні змін до істотних умов договорів про закупівлю та необхідності належного документального підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Крім того, суд зазначив, що виконання спірних додаткових угод призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, унаслідок чого ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» отримало грошові кошти без достатньої правової підстави.

За результатами розгляду справи Господарський суд Кіровоградської області дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними та застосування наслідків їх недійсності шляхом стягнення з ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради безпідставно сплачених коштів у сумі 23 365, 93 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначене рішення у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

На думку скаржника, суд безпідставно дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, оскільки надані відповідачем експертні висновки торгово-промислової палати містять інформацію про зміну ринкової ціни товару та відповідають як умовам договору, так і вимогам законодавства у сфері публічних закупівель.

ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» також зазначає, що спірні додаткові угоди були укладені відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, а зміна ціни за одиницю товару здійснювалася пропорційно коливанню ціни електричної енергії на ринку та в межах, визначених законодавством.

Крім того, скаржник наголошує, що суд неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, не врахував особливостей механізму формування ціни електричної енергії та умов спірного договору, а також безпідставно відхилив доводи відповідача щодо правомірності укладення додаткових угод.

Також апелянт посилається на відсутність належних підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, вважає Кіровоградську обласну раду неналежним позивачем у справі та зазначає про недоведеність порушення інтересів держави внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод.

У зв`язку з наведеним ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Апелянт вважає, що суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки доводам відповідача-2, формально погодився з позицією прокурора та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 до Договору № 5-1068 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу.

Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції, на його думку, не навів належної мотивованої оцінки кожного суттєвого аргументу сторін, не дослідив у повному обсязі надані відповідачем докази та не обґрунтував причин відхилення заперечень Товариства. У цьому контексті апелянт також посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду належним чином мотивувати судове рішення.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», суд безпідставно задовольнив позов прокурора, оскільки спірні додаткові угоди були укладені сторонами відповідно до умов Договору № 5-1068 від 29.12.2022 та положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Скаржник наголошує, що сам договір передбачав можливість зміни ціни за одиницю електричної енергії у разі коливання ціни такого товару на ринку, а тому укладення додаткових угод не може саме по собі свідчити про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

Окремо ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що прокурор, звертаючись із позовом, фактично ставить під сумнів порядок та умови зміни ціни, визначені самим договором, однак не заявляє вимог про визнання недійсними відповідних положень договору або про зміну його умов. На думку скаржника, якщо позивач вважав, що положення договору щодо порядку зміни ціни не відповідають закону, він мав оспорювати саме такі положення, а не додаткові угоди, укладені сторонами на виконання погодженого договірного механізму.

Апелянт вказує, що пунктом 13.6.2.1 договору сторони погодили порядок збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни електричної енергії на ринку. За твердженням Товариства, зазначений пункт передбачав, що факт зростання ціни встановлюється на підставі інформації щодо середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» Об`єднаної енергетичної системи України на дату укладення договору та на дату письмового звернення до споживача, а документальним підтвердженням такого коливання можуть бути експертні висновки уповноважених органів, сформовані на підставі інформації, розміщеної на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку».

Скаржник наголошує, що наведена редакція пункту 13.6.2.1 договору не суперечить підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, була погоджена сторонами під час укладення договору без зауважень, не визнавалася недійсною у судовому порядку та не є предметом оскарження у цій справі. У зв`язку з цим апелянт вважає, що подальше внесення змін до договору здійснювалося саме на підставі погоджених сторонами умов, які зберігали чинність та були обов`язковими для сторін.

Щодо додаткової угоди № 2 від 31.01.2023 апелянт зазначає, що її укладення було зумовлене коливанням ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» Об`єднаної енергетичної системи України. За твердженням скаржника, на виконання пункту 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживачу було направлено інформаційний лист від 09.01.2023 № 159 про можливе подальше внесення змін до договору.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» звертає увагу, що вказаний лист від 09.01.2023 № 159 не був зверненням про внесення змін до договору у розумінні статті 641 Цивільного кодексу України, а мав лише інформаційний характер. На думку апелянта, письмовим зверненням щодо зміни ціни договору слід вважати надання споживачу та подальше погодження ним проєкту додаткової угоди № 2 від 31.01.2023 разом з експертним висновком № В-18/5 від 31.01.2023.

Скаржник стверджує, що експертний висновок № В-18/5 від 31.01.2023 містить інформацію про ціну товару на дату укладення договору, ціну на момент внесення змін та відсоток коливання ціни. На думку Товариства, цей висновок відповідає підпункту 2 пункту 19 Особливостей, умовам договору, листам-роз`ясненням уповноваженого органу у сфері закупівель, а також правовим підходам Верховного Суду щодо необхідності зазначення у документі компетентної організації чинної ринкової ціни товару та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку.

Апелянт зазначає, що висновок ТПП № В-18/5 від 31.01.2023 сформований відповідно до механізму визначення ціни, погодженого сторонами у договорі, а тому твердження прокурора про його невідповідність умовам договору є недоведеними. За позицією скаржника, додаткова угода № 2 укладена відповідно до вимог чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду, зокрема з урахуванням того, що одноразове збільшення ціни не перевищило 10 відсотків, а відсоток коливання становив 3,81 %.

Щодо додаткової угоди № 3 апелянт зазначає, що суд помилково оцінив правову природу зміни ціни, оскільки не врахував відмінність між зміною ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ринкової ціни та зміною регульованих цін і тарифів, що застосовуються в договорі про закупівлю. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», законодавство про публічні закупівлі розрізняє ці самостійні підстави зміни істотних умов договору.

Скаржник зазначає, що договір та додаткова угода № 2 не містили інформації про застосовані на дату укладення договору конкретні регульовані тарифи на передачу та розподіл електричної енергії, а публічність рішень НКРЕКП про затвердження тарифів не є однозначним свідченням застосування у договорі саме таких тарифів. Апелянт наголошує, що тендерною документацією було передбачено включення до ціни пропозиції витрат на послуги з передачі та розподілу електричної енергії за регульованими тарифами, чинними на момент оголошення процедури закупівлі, тобто тарифами, які діяли у 2022 році.

У зв`язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» вважає, що постачальник не міг та не повинен був враховувати інші тарифи, ніж ті, які були передбачені тендерною документацією. Надалі, у зв`язку з набранням чинності постановами НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 щодо тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» та № 1801 щодо тарифів на послуги з розподілу ПрАТ «Кіровоградобленерго», які почали діяти з 01.01.2023, між сторонами була укладена додаткова угода № 1 про зміну регульованих цін (тарифів).

Апелянт вважає, що прокурор некоректно застосовує положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей до правовідносин, пов`язаних зі зміною регульованих тарифів. За твердженням скаржника, відповідна зміна мала здійснюватися на підставі іншого пункту Особливостей, який стосується зміни регульованих цін, тарифів і нормативів, що застосовуються у договорі про закупівлю, а тому визначення відсотків зростання договірної ціни у такому випадку законом не передбачено.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що прокурор не є стороною договору, а наведений ним розрахунок не відтворює фактичний склад ціни товару, визначений умовами договору та додатками до нього. На думку апелянта, сам договір, як і укладені до нього додаткові угоди, не містять чіткого й однозначного механізму розподілу ціни за одиницю електричної енергії на складові елементи, що унеможливлює достовірне виокремлення власне ціни товару від регульованих тарифів, обов`язкових платежів, регуляторних внесків та інших складових.

Щодо додаткової угоди № 4 від 01.08.2023 апелянт зазначає, що вона також була укладена відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей та пункту 13.6.2.1 договору. За твердженням Товариства, на виконання пункту 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживачу було направлено інформаційний лист від 10.07.2023 № 281 про можливе подальше внесення змін до договору.

Скаржник, як і щодо додаткової угоди № 2, зазначає, що цей лист не був зверненням про внесення змін до договору у розумінні статті 641 Цивільного кодексу України, а мав лише інформаційний характер. На думку апелянта, письмовим зверненням щодо зміни ціни договору було надання споживачу та подальше погодження ним проєкту додаткової угоди № 4 від 01.08.2023 разом з експертним висновком № В-251/33 від 31.07.2023.

Апелянт стверджує, що експертний висновок № В-251/33 від 31.07.2023 містить інформацію про ціну товару на дату укладення договору, ціну на момент внесення змін та відсоток коливання ціни, а тому відповідає умовам договору і вимогам законодавства. У зв`язку з цим ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» вважає недоведеними твердження прокурора про неналежність цього висновку як доказу. На переконання апелянта, додаткова угода № 4 укладена правомірно, а одноразове збільшення ціни не перевищило 10 відсотків, оскільки відсоток коливання становив 5,87 %.

Окремо Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» не погоджується з висновком суду про те, що недійсність додаткової угоди № 2 зумовлює недійсність наступних додаткових угод № 3, № 4, № 5 та № 8. На думку скаржника, кожна додаткова угода має оцінюватися самостійно з урахуванням підстав її укладення, наданого документального підтвердження та конкретного відсотка зміни ціни на момент її підписання.

Скаржник також вважає, що суд неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. На думку Товариства, суд застосував ці висновки без урахування конкретних умов спірного договору, механізму формування ціни електричної енергії, особливостей зміни регульованих тарифів та змісту експертних висновків, поданих постачальником.

Апелянт зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 не спростовує можливості внесення змін до договору у разі належного документального підтвердження коливання ціни товару на ринку. На переконання Товариства, суд використав зазначену постанову як формальну підставу для задоволення позову, не перевіривши, чи дійсно обставини цієї справи є тотожними тим, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, апелянт посилається на листи-роз`яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 та № 3304-04/69987-06, якими, на його думку, підтверджується допустимість зміни ціни за одиницю товару у разі належного підтвердження коливання ціни на ринку. Скаржник вважає, що суд безпідставно не врахував такі роз`яснення та надав перевагу позиції прокурора.

Апелянт також наголошує на необхідності дотримання принципу правової визначеності як складової верховенства права. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», під час укладення та виконання договору сторони керувалися чинним на той момент розумінням положень законодавства про публічні закупівлі, а також офіційними роз`ясненнями уповноваженого органу у відповідній сфері. У зв`язку з цим скаржник вважає, що подальше формування або зміна судової практики щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не повинні покладати на постачальника негативні майнові наслідки за дії, які на момент їх вчинення відповідали усталеному підходу до тлумачення зазначеної норми.

Окремий блок доводів апеляційної скарги стосується належності позивача та підстав представництва прокурором інтересів держави. ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що прокурор визначив Кіровоградську обласну раду органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однак, на думку апелянта, такий підхід є помилковим.

Скаржник посилається на пункт 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та зазначає, що у спорах, які стосуються ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, кошти мають стягуватися на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів. Водночас, на думку апелянта, Кіровоградська обласна рада не може бути головним розпорядником бюджетних коштів у розумінні частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України.

Апелянт зазначає, що за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. У зв`язку з цим ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» вважає, що Кіровоградська обласна рада є неналежним позивачем у цій справі, оскільки не є головним розпорядником бюджетних коштів та не відповідає за їх ефективне, результативне і цільове використання.

На думку скаржника, відсутність порушення прав та законних інтересів Кіровоградської обласної ради є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Апелянт вважає, що прокурором не доведено належним чином, у чому саме полягає порушення інтересів держави в особі Кіровоградської обласної ради, та не обґрунтовано, чому саме цей орган є належним суб`єктом, в інтересах якого заявлено позов.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що прокурором не доведено наявності виключних підстав для представництва інтересів держави в суді. На думку апелянта, саме по собі посилання прокурора на порушення законодавства у сфері публічних закупівель та необхідність повернення коштів не підтверджує бездіяльності належного органу або неможливості такого органу самостійно звернутися до суду за захистом відповідних інтересів.

Апелянт також не погоджується із застосуванням судом наслідків недійсності правочинів у вигляді стягнення з ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» 23 365,93 грн. На думку скаржника, суд безпідставно погодився з розрахунком прокурора та не перевірив належним чином фактичні й правові підстави визначення цієї суми.

ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» вказує, що прокурорський розрахунок не враховує фактичного складу ціни електричної енергії, її тарифних складових, регульованих платежів, а також того, що загальна сума договору не була збільшена. На переконання апелянта, сама по собі зміна ціни за одиницю товару не свідчить про безпідставне набуття коштів постачальником, якщо електрична енергія була фактично поставлена споживачу, прийнята ним та оплачена.

Скаржник зазначає, що постачальник діяв у межах договірних правовідносин, поставив електричну енергію, а споживач її отримав і використав для забезпечення власних потреб. У зв`язку з цим апелянт вважає, що стягнення з нього частини отриманих коштів без належного врахування факту реального виконання договору та без визначення конкретної правової підстави такого повернення порушує баланс інтересів сторін.

Апелянт вважає, що суд не дослідив належним чином причинно-наслідковий зв`язок між укладенням спірних додаткових угод та нібито завданням шкоди інтересам держави. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», прокурором не доведено, що внаслідок укладення додаткових угод відбулося саме безпідставне збагачення постачальника, а не звичайне виконання господарського зобов`язання за погодженими сторонами умовами.

Також ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» посилається на порушення судом вимог статей 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. За твердженням апелянта, суд фактично надав перевагу доводам прокурора, не дослідивши належним чином докази відповідача-2, зокрема експертні висновки торгово-промислової палати, умови договору, тендерну документацію, додаткові угоди та документи, що підтверджують зміну регульованих тарифів.

Скаржник наголошує, що рішення суду, на його думку, ґрунтується на припущеннях, а не на повному та всебічному дослідженні обставин справи. Апелянт вважає, що суд не врахував економічну природу ринку електричної енергії, динамічність формування її ціни, наявність регульованих складових у структурі ціни та особливості виконання договорів про постачання електричної енергії у сфері публічних закупівель.

З огляду на викладене, ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради до Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради та ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 23 365, 93 грн відмовити повністю.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи.

До Центрального апеляційного господарського суду від Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» — без задоволення.

У поданому відзиві прокурор зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із повним і всебічним з`ясуванням обставин справи, належною оцінкою доказів та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. На думку прокурора, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а фактично зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів і правовою кваліфікацією спірних правовідносин.

Прокурор заперечує проти твердження апелянта про те, що позивач мав оспорювати окремі положення договору, а не додаткові угоди до нього. У відзиві зазначено, що предметом спору у цій справі є не правомірність включення до договору положень про можливість зміни ціни, а законність конкретних правочинів, якими сторони фактично змінили істотні умови договору про закупівлю електричної енергії. Сам по собі факт наявності у договорі порядку зміни ціни не звільняє сторони від обов`язку дотримуватися імперативних вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

Прокурор наголошує, що погоджений сторонами договірний механізм зміни ціни не може підміняти собою вимоги підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а також не може легалізувати укладення додаткових угод за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку. На думку прокурора, саме наявність передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору та належне підтвердження таких підстав становлять предмет доказування у цій справі.

Щодо доводів апелянта про належне повідомлення споживача про зміну умов договору прокурор зазначає, що посилання відповідача-2 на пункт 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії та інформаційний лист від 09.01.2023 № 159 є безпідставними. На переконання прокурора, зазначений лист мав лише загальний інформаційний характер, не містив усіх ознак пропозиції про зміну істотних умов договору та не може вважатися належним письмовим зверненням про зміну ціни у розумінні умов договору та статті 641 Цивільного кодексу України.

Прокурор також заперечує проти доводу апелянта про те, що саме укладення додаткової угоди може вважатися належним повідомленням про зміну ціни. У відзиві зазначено, що повідомлення про зміну умов договору має передувати внесенню відповідних змін, тоді як додаткова угода є вже результатом досягнення згоди сторін щодо зміни умов договору, а не повідомленням про намір їх змінити. Тому, на думку прокурора, передбачений законодавством і договором порядок повідомлення не може бути замінений ані загальним інформаційним листом, ані самим фактом подальшого укладення додаткової угоди.

Щодо додаткової угоди № 2 від 31.01.2023 прокурор зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку. На думку прокурора, експертний висновок № В-18/5 від 31.01.2023, на який посилається апелянт, не може вважатися належним і достатнім доказом у розумінні підпункту 2 пункту 19 Особливостей, оскільки він не підтверджує коливання ціни саме у релевантному періоді після укладення договору.

Прокурор звертає увагу, що зазначеним експертним висновком фактично здійснено порівняння середньозваженої ціни електричної енергії за окремі дні грудня 2022 року та січня 2023 року, тобто із використанням періоду, який частково передував даті укладення договору 29.12.2022. Водночас підпункт 2 пункту 19 Особливостей вимагає підтвердження коливання ціни товару на ринку саме з моменту укладення договору або з моменту останнього внесення змін до договору в частині ціни за одиницю товару.

На переконання прокурора, висновок № В-18/5 від 31.01.2023 не відображає належної динаміки зміни ціни електричної енергії у період, який мав значення для вирішення питання про правомірність підвищення ціни за договором. Крім того, прокурор зазначає, що аналіз офіційної інформації ДП «Оператор ринку» свідчить не про стале зростання ціни, а про її коливальний характер, коли ціна змінювалася як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Прокурор вважає, що експертний висновок № В-18/5 від 31.01.2023 не відповідає і умовам пункту 13.6.2.1 договору, оскільки умовами договору передбачено встановлення факту зростання ціни шляхом порівняння середньозваженої ціни на дату укладення договору та на дату письмового звернення до споживача, тоді як у зазначеному висновку використано інші часові орієнтири, не передбачені договором.

Щодо доводів апелянта про правомірність додаткової угоди № 3 прокурор зазначає, що її укладення також не було належним чином обґрунтоване та документально підтверджене. На думку прокурора, апелянт безпідставно намагається змістити акцент на питання зміни регульованих тарифів, хоча предметом спору є правомірність зміни ціни за одиницю товару за договором про закупівлю електричної енергії та дотримання законодавчо визначеного порядку такої зміни.

Прокурор зазначає, що зміна регульованих тарифів і зміна ціни за одиницю товару внаслідок коливання ринкової ціни є різними підставами для зміни істотних умов договору. Водночас посилання апелянта на тарифні складові не спростовує висновку суду про те, що спірні додаткові угоди були укладені без належного підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку у спосіб, передбачений договором та Особливостями.

Щодо додаткової угоди № 4 від 01.08.2023 прокурор також вважає необґрунтованими доводи апелянта про її відповідність підпункту 2 пункту 19 Особливостей. Прокурор зазначає, що інформаційний лист від 10.07.2023 № 281, як і лист від 09.01.2023 № 159, не може вважатися належним письмовим зверненням про зміну істотних умов договору, а експертний висновок № В-251/33 від 31.07.2023 не підтверджує належним чином коливання ціни у необхідному періоді.

На переконання прокурора, суд правильно виходив із того, що недійсність додаткової угоди № 2 впливає на подальший ланцюг змін ціни за договором, оскільки наступні додаткові угоди укладалися з урахуванням уже зміненої ціни, яка була визначена неправомірно. Тому твердження апелянта про необхідність ізольованої оцінки кожної додаткової угоди без урахування попередніх змін ціни не відповідає фактичній природі спірних правовідносин.

Прокурор також зазначає, що судом було враховано перевищення встановлених законом меж зміни ціни за одиницю товару. Зокрема, оскарженими додатковими угодами № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 ціну за одиницю електричної енергії було збільшено порівняно з первісною ціною договору понад 10 відсотків: за додатковою угодою № 5 — до 7,152 грн за кВт/год, що становить збільшення на 16,63 %, а за додатковою угодою № 8 — до 7,3812 грн за кВт/год, що становить збільшення на 20,37 % порівняно з первісною ціною.

У зв`язку з цим прокурор вважає обґрунтованим висновок суду про невідповідність оскаржених додаткових угод пункту 13.6 договору, підпункту 2 пункту 19 Особливостей та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На думку прокурора, такі порушення є достатньою підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними.

Прокурор заперечує проти доводів апелянта про можливість стягнення лише тієї частини коштів, яка припадає на перевищення умовного 10-відсоткового порогу. У відзиві зазначено, що предметом спору є правомірність додаткових угод як правочинів у цілому, а не лише окремих їх положень щодо розміру підвищення ціни.

На переконання прокурора, у разі встановлення недійсності додаткових угод у повному обсязі такі правочини не створюють юридичних наслідків з моменту їх вчинення, а тому відсутні правові підстави для поділу сплаченої суми на «допустиму» і «недопустиму» частини. Прокурор вважає, що підхід, запропонований апелянтом, фактично означав би часткову легалізацію недійсного правочину залежно від певного відсоткового порогу, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства та правовій природі інституту недійсності правочинів.

Щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду прокурор зазначає, що суд першої інстанції правильно врахував правову позицію, викладену у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, оскільки вона стосується аналогічних правовідносин щодо зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю електричної енергії, належного документального підтвердження коливання ціни та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Прокурор вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд формально застосував висновки Великої Палати Верховного Суду. На думку прокурора, суд врахував як фактичні обставини цієї справи, так і правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм законодавства у сфері публічних закупівель, а тому підстави для висновку про неправильне застосування судової практики відсутні.

Крім того, прокурор заперечує проти посилань апелянта на листи-роз`яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. На думку прокурора, такі листи мають виключно інформаційний та роз`яснювальний характер, не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм, не є джерелом права та не можуть змінювати зміст імперативних положень Закону України «Про публічні закупівлі» і Особливостей.

Прокурор також вважає безпідставними доводи апелянта про порушення принципу правової визначеності. На його думку, сторони договору як учасники правовідносин у сфері публічних закупівель повинні були діяти відповідно до вимог закону, а не виходити лише з власного тлумачення роз`яснень уповноваженого органу. При цьому подальше застосування судом правових висновків Верховного Суду не може вважатися порушенням правової визначеності, оскільки суд застосовує норми права до спірних правовідносин з урахуванням їх змісту та правової природи.

Окремо прокурор заперечує проти доводів апелянта щодо неналежності Кіровоградської обласної ради як позивача у цій справі. У відзиві зазначено, що Кіровоградська обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, наділеним правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Прокурор зазначає, що відповідно до Статуту Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради засновником цього закладу є Кіровоградська обласна рада, а сама школа належить до об`єктів комунальної власності та користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області. Фінансово-господарська діяльність спеціальної школи здійснюється на основі її кошторису за рахунок коштів обласного бюджету.

З огляду на це прокурор вважає, що Кіровоградська обласна рада є належним органом, в інтересах якого заявлено позов, оскільки спір стосується використання коштів обласного бюджету та майнових інтересів територіальної громади, представницьким органом якої є обласна рада.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурор зазначає, що звернення до суду здійснено відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України. На думку прокурора, підставою для реалізації представницьких повноважень стало невжиття компетентним органом належних заходів для захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах.

Прокурор наголошує, що безпідставне витрачання бюджетних коштів унаслідок укладення додаткових угод з порушенням законодавства про публічні закупівлі становить порушення інтересів держави, а тому за відсутності належного реагування уповноваженого органу прокурор мав правові підстави для звернення до суду в інтересах держави.

Щодо стягнення 23 365, 93 грн прокурор зазначає, що у зв`язку з недійсністю спірних додаткових угод правові підстави для отримання ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» відповідної частини грошових коштів відпали. Тому кошти, сплачені понад суму, яка підлягала оплаті за умовами первісного договору, є безпідставно набутими та підлягають поверненню до обласного бюджету Кіровоградської обласної ради.

Прокурор вважає, що фактичне постачання електричної енергії та її прийняття споживачем не спростовують висновку про безпідставність отримання частини коштів, оскільки спір стосується не самого факту поставки товару, а правомірності збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод, укладених з порушенням імперативних вимог законодавства.

Прокурор також зазначає, що посилання апелянта на реальне виконання договору, добросовісність поведінки постачальника та незбільшення загальної суми договору не спростовують факту порушення законодавства про публічні закупівлі. На думку прокурора, професійний учасник ринку електричної енергії повинен був усвідомлювати обмеження щодо зміни істотних умов договору про закупівлю та належним чином підтверджувати підстави для підвищення ціни.

Прокурор вважає безпідставними доводи апелянта про помилковість розрахунку суми стягнення. На думку прокурора, суд перевірив обсяг поставленої електричної енергії, розмір фактично сплачених коштів та суму, яка підлягала б оплаті за умовами договору без урахування недійсних додаткових угод, після чого дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення 23 365, 93 грн.

На переконання прокурора, доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б свідчили про неправильність висновків суду, не спростовують встановлених судом порушень законодавства у сфері публічних закупівель та не підтверджують наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 для розгляду справи № 912/1721/25 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25, витребувано матеріали справи № 912/1721/25 з Господарського суду Кіровоградської області, призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 10.06.2026.

19.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» Лисенка С.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 10.06.2026, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

27.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 — без змін.

28.05.2026 матеріали справи № 912/1721/25 у двох томах надійшли до Центрального апеляційного господарського суду з Господарського суду Кіровоградської області на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026.

08.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 912/1721/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У зазначеному клопотанні заявник посилався на відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження у вказаній справі та вважав, що результати її розгляду можуть мати значення для правильного вирішення цього спору.

У судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду, призначеному на 10.06.2026, колегією суддів розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено, після чого здійснено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25.

За результатами апеляційного перегляду у судовому засіданні 10.06.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Встановлені судом обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимоги першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, заявлені в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, до Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 до Договору № 5-1068 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, а також про стягнення з ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради безпідставно сплачених коштів у сумі 23 365, 93 грн.

29.12.2022 за результатами проведення публічної закупівлі між Піщанобрідською спеціальною школою Кіровоградської обласної ради як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» як постачальником укладено Договір № 5-1068 про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2023 році електричну енергію за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 — «Електрична енергія» у кількості 81 850 кВт/год на суму 501 904,20 грн як різновид товарної продукції, а також послуги, пов`язані з її постачанням у розумінні пункту 34 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії і здійснити інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 2.2 Договору сторони передбачили, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків споживача.

Згідно з пунктом 13.1 Договору він набирає чинності з 01.01.2023 і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків — до повного їх завершення.

Пунктом 13.2 Договору передбачено обов`язок постачальника письмово повідомляти споживача про зміну будь-яких умов договору та про можливість припинення дії договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації, якщо споживач не приймає нові умови.

Цим же пунктом Договору визначено, що, якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним законодавством, зміни до інших умов Договору можуть бути внесені лише за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору.

Умовами Договору також передбачено, що всі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень вважається дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Пунктом 13.6 Договору сторони погодили, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, прямо передбачених Договором.

Зокрема, пунктом 13.6.1 Договору передбачена можливість зменшення обсягів закупівлі, у тому числі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Пунктом 13.6.2 Договору визначено можливість збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у Договорі. При цьому сторони погодили, що збільшення ціни за одиницю товару здійснюється з обов`язковим дотриманням вимог законодавства.

Сторони також погодили, що документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку можуть бути експертні висновки уповноважених органів, сформовані на підставі інформації, розміщеної на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку».

Відповідно до пункту 13.6.2.2 Договору у разі настання обставин, визначених пунктом 13.6.2, постачальник письмово звертається до споживача та направляє проєкт додаткової угоди щодо внесення змін до Договору з відповідним обґрунтуванням.

Пунктом 13.6.2.3 Договору передбачено, що якщо зміна ціни за одиницю товару в договорі вже проводилась, то наступна зміна здійснюється на підставі інформації щодо середньозваженої ціни товару на РДН ОЕС України на дату, що відповідає останній зміні, та на дату нового звернення щодо зміни ціни за одиницю товару за договором.

Пунктами 1, 3, 4 Додатку № 1 «Комерційна пропозиція» до Договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару для споживача становить 5,11 грн/кВт·год без ПДВ та 6,132 грн/кВт·год з ПДВ, а загальний обсяг постачання електричної енергії становить 81 850 кВт·год.

Додатком № 2 до Договору сторони погодили перелік об`єктів споживача.

02.01.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони, зокрема, встановили, що вартість договору становить 501 904, 20 грн з ПДВ. Також визначено, що на дату укладення договору бюджетні зобов`язання виникають у межах кошторисних призначень, які складають 472 500 грн.

09.01.2023 постачальник звернувся до споживача з листом № 159 щодо зміни ціни за одиницю товару, у якому зазначив, що для підтвердження коливання закупівельної вартості електричної енергії на організованих сегментах ринку електричної енергії буде надано експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати.

31.01.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої ціну за 1 кВт·год електричної енергії за період з 01.02.2023 по 31.07.2023 збільшено до 5,11 грн/кВт·год без ПДВ та 6,276 грн/кВт·год з ПДВ.

10.07.2023 постачальник звернувся до споживача з листом № 281 щодо зміни ціни за одиницю товару, у якому зазначив, що для підтвердження зростання середньозваженої ціни на РДН ОЕС України буде надано експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати.

31.07.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, за умовами якої ціну за 1 кВт·год електричної енергії збільшено до 5,28485 грн/кВт·год без ПДВ та 6,34182 грн/кВт·год з ПДВ.

01.08.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, якою ціну за 1 кВт·год електричної енергії збільшено до 5,48 грн/кВт·год без ПДВ та 6,576 грн/кВт·год з ПДВ.

09.08.2023 постачальник звернувся до споживача з листом № 296 щодо зміни ціни за одиницю товару, у якому зазначив, що для підтвердження зростання середньозваженої ціни на РДН ОЕС України буде надано експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати.

01.09.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, якою ціну за 1 кВт·год електричної енергії збільшено до 5,96 грн/кВт·год без ПДВ та 7,152 грн/кВт·год з ПДВ.

05.10.2023 постачальник звернувся до споживача з листом № 321 щодо зміни ціни за одиницю товару, у якому зазначив, що для підтвердження зростання середньозваженої ціни на РДН ОЕС України буде надано експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати.

07.11.2023 постачальник звернувся до споживача з листом № 355 щодо зміни ціни за одиницю товару, у якому зазначив, що для підтвердження зростання середньозваженої ціни на РДН ОЕС України буде надано експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати.

28.11.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 6 до Договору, якою сторони встановили, що на дату укладення Договору бюджетні зобов`язання виникають у межах кошторисних призначень, які складають 297 500 грн.

30.11.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 7 до Договору, якою сторони встановили, що на дату укладення Договору бюджетні зобов`язання виникають у межах кошторисних призначень, які складають 237 500,00 грн.

30.11.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 8 до Договору, за умовами якої ціну за 1 кВт·год електричної енергії збільшено до 6,151 грн/кВт·год без ПДВ та 7,3812 грн/кВт·год з ПДВ.

04.12.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, якою сторони встановили, що на дату укладення Договору бюджетні зобов`язання виникають у межах кошторисних призначень, які складають 227 500 грн.

07.12.2023 між постачальником та споживачем укладено Додаткову угоду № 10 до Договору, якою сторони встановили, що на дату укладення Договору бюджетні зобов`язання виникають у межах кошторисних призначень, які складають 207 500,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що первісна ціна електричної енергії за Договором становила 6,132 грн/кВт·год з ПДВ, надалі Додатковою угодою № 2 її збільшено до 6,276 грн/кВт·год з ПДВ, Додатковою угодою № 3 — до 6,34182 грн/кВт·год з ПДВ, Додатковою угодою № 4 — до 6,576 грн/кВт·год з ПДВ, Додатковою угодою № 5 — до 7,152 грн/кВт·год з ПДВ, а Додатковою угодою № 8 — до 7,3812 грн/кВт·год з ПДВ.

На виконання умов Договору постачальником поставлено споживачу 30 028 кВт·год електричної енергії на загальну суму 207 498,49 грн.

Факт постачання електричної енергії підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі електричної енергії, а саме: актом № 305001068/1/1 за січень 2023 року на суму 968,86 грн; актом № 305001068/2/1 за лютий 2023 року на суму 1 311,68 грн; актом № 305001068/3/1 за березень 2023 року на суму 5 064,73 грн; актом № 305001068/4/1 за квітень 2023 року на суму 7 085,60 грн; актом № 305001068/5/1 за травень 2023 року на суму 29 829,83 грн; актом № 305001068/6/1 за червень 2023 року на суму 11 786,33 грн; актом № 305001068/7/1 за липень 2023 року на суму 2 961,62 грн; актом № 305001068/8/1 за серпень 2023 року на суму 2 452,85 грн; актом № 305001068/9/1 за вересень 2023 року на суму 28 836,86 грн; актом № 305001068/10/1 за жовтень 2023 року на суму 33 886,18 грн; актом № 305001068/11/1 за листопад 2023 року на суму 46 752,52 грн; актом № 305001068/12/1 за грудень 2023 року на суму 36 561,43 грн.

На виконання умов Договору споживач сплатив постачальнику 207 498,49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 16.02.2023 на суму 968,86 грн, платіжною інструкцією № 62 від 08.03.2023 на суму 1 311,68 грн, платіжною інструкцією № 151 від 11.04.2023 на суму 5 064,73 грн, платіжною інструкцією № 249 від 10.05.2023 на суму 7 085,60 грн, платіжною інструкцією № 370 від 09.06.2023 на суму 29 829,83 грн, платіжною інструкцією № 403 від 10.07.2023 на суму 11 786,33 грн, платіжною інструкцією № 431 від 07.08.2023 на суму 2 961,62 грн, платіжною інструкцією № 463 від 08.09.2023 на суму 2 452,85 грн, платіжною інструкцією № 570 від 03.10.2023 на суму 28 836,86 грн, платіжною інструкцією № 670 від 08.11.2023 на суму 33 886,18 грн, платіжною інструкцією № 767 від 11.12.2023 на суму 46 752,52 грн та платіжною інструкцією № 845 від 26.12.2023 на суму 36 561,43 грн.

Обставини фактичного постачання електричної енергії, її прийняття споживачем та оплати сторонами не заперечуються.

Водночас спір між сторонами виник не щодо самого факту постачання електричної енергії або її оплати, а щодо правомірності зміни істотних умов Договору в частині ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод № 2, № 3, № 4, № 5 та № 8, а також щодо наслідків такої зміни.

Прокурор, звертаючись із позовом, зазначав, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України, підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, та умов Договору щодо належного документального підтвердження зміни ціни товару.

На підтвердження наявності підстав для зміни ціни постачальник посилався на експертні висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, сформовані на підставі інформації, розміщеної на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку».

Зокрема, щодо Додаткової угоди № 2 від 31.01.2023 постачальник посилався на експертний висновок № В-18/5 від 31.01.2023, яким, за твердженням відповідача-2, підтверджувалося коливання ціни електричної енергії на ринку.

Щодо подальшого збільшення ціни та укладення Додаткової угоди № 4 від 01.08.2023 постачальник посилався на експертний висновок № В-251/33 від 31.07.2023, який, на думку відповідача-2, також підтверджував наявність підстав для зміни ціни за одиницю товару.

Разом із цим прокурор вважав, що надані постачальником документи не підтверджують належним чином наявність коливання ціни електричної енергії на ринку саме у відповідних періодах, які мали значення для внесення кожної окремої зміни до Договору.

Прокурор зазначав, що при ініціюванні зміни ціни за одиницю товару додатковими угодами № 2, № 3, № 4, № 5 та № 8 постачальником не надано належних підтверджуючих документів щодо наявності коливання ціни на ринку, а документи, на які посилався відповідач-2, не відображають інформацію про зміну ціни на електричну енергію у релевантний для кожної зміни період.

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» зазначало, що порядок зміни істотних умов Договору прямо передбачений його умовами, а експертні висновки торгово-промислової палати є належним документальним підтвердженням коливання ціни електричної енергії на ринку, оскільки саме такий спосіб підтвердження був погоджений сторонами у Договорі.

Відповідач-2 також посилався на те, що спірні додаткові угоди були укладені відповідно до умов Договору, законодавства у сфері публічних закупівель та з урахуванням зміни ринкової ціни електричної енергії, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Крім того, відповідач-2 вважав, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, а позовні вимоги ґрунтуються переважно на припущеннях та власному тлумаченні законодавства про публічні закупівлі.

Матеріалами справи підтверджується, що ціна за одиницю електричної енергії, визначена Додатковою угодою № 5 від 01.09.2023 у розмірі 7,152 грн/кВт·год з ПДВ, перевищувала первісну ціну 6,132 грн/кВт·год з ПДВ на 16,63 %, а ціна, визначена Додатковою угодою № 8 від 30.11.2023 у розмірі 7,3812 грн/кВт·год з ПДВ, перевищувала первісну ціну на 20,37 %.

Прокурор вважав, що внаслідок укладення та виконання оспорюваних додаткових угод Піщанобрідською спеціальною школою Кіровоградської обласної ради було надмірно та безпідставно сплачено ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» бюджетні кошти у сумі 23 365, 93 грн.

Зазначена сума заявлена прокурором до стягнення як кошти, сплачені понад суму, яка підлягала б оплаті за умовами Договору без урахування спірних додаткових угод, що, на думку прокурора, були укладені з порушенням імперативних вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать, що між сторонами існує спір щодо правомірності послідовного збільшення ціни за одиницю електричної енергії за договором про закупівлю, належності документального підтвердження такого збільшення, дотримання законодавчих меж зміни істотних умов договору та наявності підстав для повернення 23 365, 93 грн як безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги у випадку встановлення під час розгляду справи порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини, наявні у справі докази, доводи апелянта та заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 до Договору № 5-1068 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Піщанобрідською спеціальною школою Кіровоградської обласної ради та ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», а також про стягнення з відповідача-2 безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 23 365,93 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель електричної енергії, тому підлягають оцінці з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про ринок електричної енергії», Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а також умов Договору № 5-1068 від 29.12.2022.

За змістом статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, істотні умови договору про закупівлю можуть бути змінені у разі погодження сторонами зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або з моменту останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Така зміна ціни повинна здійснюватися пропорційно коливанню ціни товару на ринку, за умови документального підтвердження відповідного коливання, та не повинна призводити до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю на момент його укладення.

Таким чином, наведена норма має імперативний характер і встановлює не право сторін довільно змінювати ціну договору, а виняток із загальної заборони на зміну істотних умов договору про закупівлю. Застосування такого винятку можливе лише за одночасної наявності сукупності умов: існування фактичного коливання ціни товару на ринку; документального підтвердження такого коливання; пропорційності зміни договірної ціни відповідному ринковому коливанню; незбільшення загальної суми договору; дотримання порядку внесення змін, передбаченого законом і договором.

Сам факт наявності у договорі положень про можливість зміни ціни за одиницю товару не є самостійною і достатньою підставою для внесення таких змін. Договірний механізм зміни ціни може застосовуватися лише у межах, визначених законом, і не може підміняти імперативні приписи законодавства у сфері публічних закупівель.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 дійшла висновку, що положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більше ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

У постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір щодо договору закупівлі електричної енергії, підтвердила зазначений підхід і вказала, що положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону № 1530-ІХ не змінили максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Водночас колегія суддів враховує, що у цій справі договір укладено 29.12.2022, тобто в період дії Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178. Проте це не змінює загальної правової оцінки спірних правовідносин, оскільки підпункт 2 пункту 19 Особливостей так само передбачає винятковий порядок зміни істотних умов договору про закупівлю у разі коливання ціни товару на ринку та вимагає документального підтвердження такого коливання і пропорційності збільшення ціни. Крім того, сам Договір № 5-1068 містив умови щодо порядку та меж зміни ціни, які сторони зобов`язані були виконувати.

З огляду на наведене колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22 та № 920/19/24. Навпаки, суд обґрунтовано виходив із того, що зміна істотних умов договору про закупівлю електричної енергії можлива лише за наявності належного документального підтвердження ринкового коливання ціни, у межах пропорційності такого коливання та за умови дотримання обмежень, установлених законодавством і договором.

Колегія суддів також бере до уваги, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначала, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін робить результат закупівлі невизначеним та призводить до неефективного використання бюджетних коштів. Верховний Суд виходив із того, що метою регулювання публічних закупівель є забезпечення прозорої конкуренції, економії бюджетних коштів та унеможливлення зміни результатів торгів після їх завершення шляхом подальшого необґрунтованого перегляду істотних умов договору.

Доводи апелянта про те, що прокурор мав оскаржувати положення самого Договору, а не додаткові угоди, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Предметом позову у цій справі є не правомірність включення сторонами до Договору № 5-1068 положень про можливість зміни ціни за одиницю товару, а правомірність конкретних правочинів, якими сторони фактично змінили істотні умови договору про закупівлю. Наявність у договорі механізму зміни ціни не означає, що будь-яке подальше збільшення ціни є правомірним. Кожна додаткова угода, якою змінюється істотна умова договору про закупівлю, повинна відповідати закону, умовам договору та бути підтверджена належними доказами.

Саме тому прокурор правомірно обрав способом захисту вимогу про визнання недійсними додаткових угод, які, на його думку, укладені з порушенням вимог законодавства, а не вимогу про визнання недійсними положень договору. Договірні положення про можливість зміни ціни самі по собі не порушують інтереси держави, якщо застосовуються у межах закону. Порушення виникає саме тоді, коли сторони, посилаючись на такі положення, укладають додаткові угоди без належних правових і фактичних підстав.

Такий підхід відповідає статтям 203, 215 Цивільного кодексу України, за змістом яких підставою недійсності правочину є недодержання у момент його вчинення вимог, установлених законом. Отже, якщо на момент укладення конкретної додаткової угоди сторони не дотрималися імперативних вимог законодавства про публічні закупівлі, така додаткова угода може бути самостійним предметом судового оспорювання.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що пункт 13.6.2.1 Договору сам по собі легалізував подальше підвищення ціни. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, однак така свобода реалізується з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. За змістом статті 6 Цивільного кодексу України сторони можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не вправі відступити від імперативних положень актів цивільного законодавства.

Законодавство про публічні закупівлі є спеціальним щодо загальних правил договірного права, а тому свобода договору у таких правовідносинах обмежується публічним інтересом у забезпеченні прозорого, конкурентного та ефективного використання бюджетних коштів. У зв`язку з цим погодження сторонами певного порядку зміни ціни не звільняє їх від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав для кожної конкретної зміни істотних умов договору.

Щодо доводів апелянта про правомірність укладення Додаткової угоди № 2 від 31.01.2023 колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом, 09.01.2023 постачальник звернувся до споживача з листом № 159 «Щодо зміни ціни за одиницю товару», у якому зазначив, що для підтвердження коливання закупівельної вартості електричної енергії на організованих сегментах ринку електричної енергії буде надано експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати.

Апелянт стверджує, що цей лист мав інформаційний характер, а власне письмовим зверненням щодо зміни ціни слід вважати надання споживачу проєкту Додаткової угоди № 2 разом з експертним висновком № В-18/5 від 31.01.2023. Водночас така позиція не узгоджується з умовами Договору та природою процедури зміни істотних умов договору про закупівлю.

Пунктом 13.6.2.2 Договору передбачено, що у разі настання обставин, визначених пунктом 13.6.2, постачальник письмово звертається до споживача та направляє проєкт додаткової угоди щодо внесення змін до Договору з відповідним обґрунтуванням. Тобто письмове звернення має передувати внесенню змін, містити обґрунтування підстав для зміни ціни та бути забезпечене документами, які дозволяють перевірити наявність коливання ціни товару на ринку саме у релевантний період.

Саме укладення додаткової угоди не може вважатися належним повідомленням або зверненням про зміну істотних умов договору, оскільки додаткова угода є вже результатом погодження нових умов, а не попередньою процедурною дією, спрямованою на обґрунтування необхідності таких змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що експертний висновок № В-18/5 від 31.01.2023 не підтверджує належним чином коливання ціни електричної енергії у спосіб, передбачений Договором та підпунктом 2 пункту 19 Особливостей.

При цьому колегія суддів зазначає, що експертні висновки торгово-промислової палати, на які посилається апелянт, не мають для суду наперед встановленої доказової сили. Такі документи підлягають оцінці за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема умовами договору, датами звернень постачальника, змістом додаткових угод та офіційними даними ДП «Оператор ринку». Тому сам факт подання висновку торгово-промислової палати не є безумовним підтвердженням наявності передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, пунктом 13.6.2.1 Договору передбачено, що факт зростання ціни за одиницю товару встановлюється на підставі інформації щодо середньозваженої ціни товару на РДН ОЕС України на дату укладення договору та на дату письмового звернення до споживача. Однак експертний висновок, на який посилається апелянт, датований 31.01.2023, тоді як лист № 159 був направлений 09.01.2023. Відтак зазначений висновок не може підтверджувати коливання ціни саме на дату письмового звернення у розумінні умов договору.

Крім того, суд встановив, що наведені у справі дані ДП «Оператор ринку» свідчать про те, що у відповідний період ціна електричної енергії зазнавала коливань як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Тобто надані документи не підтверджують сталого та об`єктивного зростання ціни саме в тому обсязі і за той період, які могли б обґрунтувати укладення Додаткової угоди № 2.

При цьому підпункт 2 пункту 19 Особливостей вимагає не абстрактного підтвердження того, що ціна на ринку у певний період змінювалася, а документального підтвердження саме того коливання, яке відбулося з моменту укладення договору або з моменту останнього внесення змін до договору в частині ціни за одиницю товару та яке є підставою для конкретного підвищення ціни.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що Додаткова угода № 2 від 31.01.2023 укладена без належного документального підтвердження коливання ціни на ринку, з порушенням умов пункту 13.6 Договору, підпункту 2 пункту 19 Особливостей та положень Закону України «Про публічні закупівлі».

Щодо доводів апелянта про правомірність укладення Додаткової угоди № 3 від 31.07.2023 колегія суддів зазначає, що апелянт фактично намагається обґрунтувати її укладення зміною регульованих тарифів та особливостями структури ціни електричної енергії.

Водночас такий довід не спростовує висновків суду, оскільки предметом спору є правомірність зміни ціни за одиницю товару та наявність належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, а не абстрактна можливість існування у структурі ціни регульованих складових.

Законодавство про публічні закупівлі справді розрізняє підстави зміни істотних умов договору у разі коливання ціни товару на ринку та у разі зміни регульованих цін, тарифів і нормативів, які застосовуються у договорі. Проте апелянт не довів, що спірна Додаткова угода № 3 була укладена саме як зміна регульованих тарифів у передбаченому договором і законом порядку, а не як чергова зміна ціни за одиницю товару у ланцюгу попередніх підвищень.

Як встановив суд, Додаткова угода № 3 від 31.07.2023 відображала ціну та обсяг електричної енергії, які очікувалося поставити вже за завищеною ціною, визначеною умовами Додаткової угоди № 2 від 31.01.2023. Тобто Додаткова угода № 3 ґрунтувалася на попередній зміні ціни, правомірність якої не була підтверджена належними доказами.

Крім того, відповідач-2 не надав інформації на виконання підпункту 2 пункту 19 Особливостей та пункту 13.6.2.3 Договору щодо середньозваженої ціни товару на РДН ОЕС України на дату, що відповідає останній зміні, та на дату нового звернення щодо зміни ціни за одиницю товару за договором.

Оскільки остання зміна ціни відбулася 31.01.2023 згідно з Додатковою угодою № 2, наступна зміна ціни мала бути обґрунтована документами, які підтверджують коливання ціни саме з моменту останнього внесення змін до договору в частині ціни за одиницю товару і до дати нового звернення щодо зміни ціни. Натомість таких належних доказів відповідачем не надано.

Посилання апелянта на складність виокремлення власне ціни товару від регульованих тарифів, обов`язкових платежів та інших складових також не спростовує висновків суду. Якщо постачальник ініціює зміну ціни за договором про закупівлю, саме на ньому лежить обов`язок належно обґрунтувати таку зміну і надати документи, які дають змогу перевірити її законність, пропорційність та відповідність договору. Неможливість або складність такого розрахунку не може покладатися на замовника чи бюджет і не може виправдовувати зміну істотних умов договору без належного підтвердження.

Щодо Додаткової угоди № 4 від 01.08.2023 апелянт посилається на лист № 281 від 10.07.2023 та експертний висновок № В-251/33 від 31.07.2023, стверджуючи, що зазначені документи підтверджують коливання ціни та правомірність підвищення.

Однак колегія суддів погоджується з судом, що наведені документи не підтверджують належним чином наявність передбачених законом підстав для укладення Додаткової угоди № 4. Як і у випадку з Додатковою угодою № 2, інформаційний лист сам по собі не може замінити належно обґрунтованого звернення з документальним підтвердженням коливання ціни, а експертний висновок має оцінюватися не формально, за назвою документа, а за його змістом та здатністю підтвердити юридично значимі обставини.

З огляду на те, що Додаткова угода № 4 укладалася після попередніх змін ціни, постачальник мав підтвердити коливання ціни саме з моменту останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару до моменту нового звернення. Надання документа, який не відображає саме такий період або не дає змоги перевірити пропорційність підвищення ціни конкретній ринковій зміні, не може вважатися належним виконанням вимог підпункту 2 пункту 19 Особливостей та умов договору.

Колегія суддів також зазначає, що суд правильно врахував взаємозв`язок спірних додаткових угод. Доводи апелянта про необхідність ізольованої оцінки кожної додаткової угоди не враховують, що кожна наступна зміна ціни відбувалася з урахуванням уже зміненої ціни, визначеної попередніми додатковими угодами.

Якщо первинна зміна ціни за Додатковою угодою № 2 була здійснена без належних правових підстав і без документального підтвердження, подальші додаткові угоди, які спиралися на цю змінену ціну як базову, не можуть оцінюватися у відриві від попереднього порушення. У протилежному випадку сторони могли б легалізувати первинне неправомірне підвищення шляхом укладення наступних додаткових угод і формального посилання на нову базову ціну.

Саме тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що недійсність Додаткової угоди № 2 впливає на правомірність наступних додаткових угод № 3, № 4, № 5 та № 8 у ланцюгу збільшення ціни по відношенню до первісної ціни Договору.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що первісна ціна електричної енергії за Договором становила 6,132 грн/кВт·год з ПДВ. Додатковою угодою № 5 від 01.09.2023 ціну збільшено до 7,152 грн/кВт·год з ПДВ, що становить збільшення на 16,63 % порівняно з первісною ціною. Додатковою угодою № 8 від 30.11.2023 ціну збільшено до 7,3812 грн/кВт·год з ПДВ, що становить збільшення на 20,37 % порівняно з первісною ціною.

Таким чином, навіть якщо виходити з доводів апелянта про необхідність окремої оцінки кожної зміни, додаткові угоди № 5 та № 8 очевидно призвели до збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % порівняно з первісною ціною, визначеною сторонами у договорі. Це свідчить про невідповідність таких угод вимогам законодавства та умовам договору.

Посилання апелянта на те, що окремі підвищення не перевищували 10 % від попередньої ціни, не змінює правової оцінки, оскільки правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22 та № 920/19/24 виходять із необхідності порівняння з початковою ціною договору, а не з ціною, яка утворилася внаслідок попередньої додаткової угоди.

Колегія суддів відхиляє і доводи апелянта про те, що загальна сума договору не була збільшена. Незбільшення загальної суми договору є лише однією з необхідних умов правомірності зміни істотних умов договору про закупівлю, але не є єдиною і самодостатньою умовою. Закон і Особливості одночасно вимагають належного документального підтвердження коливання ціни, пропорційності підвищення та дотримання встановлених меж зміни ціни за одиницю товару.

Зменшення обсягу закупівлі при одночасному збільшенні ціни за одиницю товару не спростовує порушення законодавства про публічні закупівлі. Навпаки, саме така модель зміни договору за відсутності належних підстав може призвести до фактичного нівелювання результатів проведеної процедури закупівлі, коли переможець торгів після укладення договору отримує можливість поставити менший обсяг товару за вищою ціною.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про необхідність врахування листів-роз`яснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 та № 3304-04/69987-06.

Листи міністерств мають інформаційний і роз`яснювальний характер, не є нормативно-правовими актами, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, не змінюють змісту Закону України «Про публічні закупівлі» та не є джерелом права. Такі листи можуть враховуватися судом як додаткове пояснення позиції уповноваженого органу, однак не можуть мати переваги над положеннями закону, Особливостей, умовами договору та правовими висновками Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, за наявності правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та аналогічних за змістом положень Особливостей суд не може надати перевагу листам-роз`ясненням міністерства над правовою позицією Верховного Суду.

Доводи апелянта щодо принципу правової визначеності також не спростовують правильності висновків суду.

Принцип правової визначеності як складова верховенства права передбачає стабільність правового регулювання, передбачуваність правових наслідків поведінки особи та повагу до остаточних судових рішень. Водночас цей принцип не означає, що учасник господарських правовідносин може розраховувати на збереження вигідного йому тлумачення норми права, якщо таке тлумачення суперечить її змісту та правовим висновкам Верховного Суду.

Судове тлумачення норми права не створює нової норми, а розкриває зміст тієї норми, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Велика Палата Верховного Суду у справі № 920/19/24 прямо зазначила, що зміни, внесені Законом № 1530-ІХ, не скасували 10-відсоткової межі збільшення ціни за одиницю товару, а стосувалися іншого аспекту регулювання — строків зміни ціни. Відтак застосування судом цього підходу не є ретроспективним покладенням на постачальника нових обов`язків, а є застосуванням чинного на час спірних правовідносин правового регулювання.

Крім того, професійний учасник ринку електричної енергії, беручи участь у процедурі закупівлі, повинен був усвідомлювати, що укладений за результатами публічної закупівлі договір не є звичайним комерційним договором між приватними особами, а підпорядковується спеціальному публічно-правовому режиму, який обмежує можливість зміни істотних умов після визначення переможця торгів.

Не приймаються колегією суддів і доводи апелянта про те, що ринок електричної енергії є динамічним, а тому зміна ціни була економічно обумовленою.

Дійсно, ціна електричної енергії може змінюватися залежно від ринкових умов, попиту, пропозиції, регульованих тарифів та інших чинників. Однак саме для врахування таких обставин законодавство передбачає винятковий механізм зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю. Такий механізм не є необмеженим і не дає сторонам права змінювати ціну на власний розсуд. Він може бути застосований лише за умови належного документального підтвердження коливання ціни, пропорційності зміни та дотримання встановлених законом і договором меж.

Ризик коливання ринкової ціни є об`єктивним елементом господарської діяльності постачальника і повинен враховуватися ним ще на етапі формування тендерної пропозиції. Участь у процедурі публічної закупівлі передбачає, що учасник пропонує ціну, з якою він готовий виконувати договір, усвідомлюючи законодавчі обмеження щодо подальшої зміни істотних умов.

Тому доводи апелянта про економічну доцільність підвищення ціни, необхідність забезпечення безперервного постачання електричної енергії та нестабільність ринку не можуть виправдати недотримання імперативних вимог законодавства про публічні закупівлі.

Стосовно доводів апелянта про неналежність Кіровоградської обласної ради як позивача та відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

За змістом статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою та четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а у позовній заяві обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформувала підхід, відповідно до якого прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду, однак має право здійснювати представництво інтересів держави, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист таких інтересів, а прокурор належно обґрунтував підстави представництва та попередньо звернувся до відповідного органу.

У цій справі прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії з порушенням законодавства відбулося безпідставне витрачання коштів обласного бюджету. Такий спір стосується майнових інтересів територіальної громади та ефективного, законного і цільового використання бюджетних коштів.

Кіровоградська обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, наділеним правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до Статуту Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради, засновником цієї школи є Кіровоградська обласна рада. Спеціальна школа належить до об`єктів комунальної власності, користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, а її фінансово-господарська діяльність здійснюється на основі кошторису за рахунок коштів обласного бюджету.

З огляду на це доводи апелянта про неналежність Кіровоградської обласної ради як позивача є необґрунтованими. Спірні кошти пов`язані з фінансуванням закладу, засновником якого є обласна рада, та з використанням коштів обласного бюджету, тому Кіровоградська обласна рада є належним органом, в інтересах якого прокурор звернувся до суду.

Саме по собі посилання апелянта на те, що Кіровоградська обласна рада не є головним розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, не спростовує її зв`язку зі спірними правовідносинами як засновника закладу, власника майна спільної власності територіальних громад області та представницького органу відповідної територіальної громади. При цьому предметом спору є не бюджетні повноваження у вузькому значенні, а захист майнового інтересу територіальної громади та повернення коштів, безпідставно сплачених за рахунок обласного бюджету.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави. Матеріали справи свідчать, що прокурор обґрунтував порушення інтересів держави, визначив орган, в інтересах якого звернувся до суду, та навів обставини, які свідчать про необхідність судового захисту. Невжиття уповноваженим органом заходів щодо самостійного звернення до суду за захистом відповідних майнових інтересів дало прокурору підстави для реалізації представницьких повноважень.

Доводи апелянта про те, що прокурор підмінив собою орган державного фінансового контролю, також є безпідставними.

Закон України «Про прокуратуру» та Господарський процесуальний кодекс України не ставлять можливість звернення прокурора до суду у залежність від попереднього проведення Держаудитслужбою ревізії, перевірки або моніторингу закупівлі. Наявність або відсутність акта органу державного фінансового контролю не визначає сама по собі наявність чи відсутність порушення інтересів держави і не обмежує прокурора у праві звернутися до суду за наявності передбачених законом підстав.

У спорах про визнання недійсними правочинів та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів суд самостійно встановлює наявність чи відсутність порушення законодавства, оцінює докази за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України та не пов`язаний необхідністю попереднього висновку органу фінансового контролю.

Щодо доводів апелянта про помилкове застосування статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання у момент його вчинення стороною або сторонами вимог, установлених частинами першою — третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки спірні додаткові угоди укладені з порушенням імперативних вимог законодавства у сфері публічних закупівель та умов договору щодо належного підтвердження зміни ціни, місцевий господарський суд правильно дійшов висновку про наявність підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У цій справі підставою для оплати електричної енергії за збільшеною ціною були саме спірні додаткові угоди. У зв`язку з визнанням таких угод недійсними правова підстава для отримання постачальником коштів у частині, що перевищує вартість електричної енергії за правомірною договірною ціною, відпадає.

Таким чином, стягнення з ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» 23 365, 93 грн не є санкцією, штрафом або новим видом відповідальності постачальника, як помилково стверджує апелянт. Таке стягнення є майновим наслідком недійсності правочинів та поверненням коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Посилання апелянта на статтю 44 Закону України «Про публічні закупівлі» не спростовує зазначеного висновку. Ця стаття регулює питання відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема відповідальності службових та уповноважених осіб, однак не виключає застосування цивільно-правових наслідків недійсності правочинів, укладених з порушенням імперативних норм закону.

Предметом цього спору не є притягнення постачальника до адміністративної чи іншої публічно-правової відповідальності. Предметом спору є дійсність додаткових угод та повернення коштів, сплачених на підставі правочинів, які не створюють юридичних наслідків у зв`язку з їх недійсністю.

Не спростовують висновків суду і доводи апелянта про фактичне постачання електричної енергії, її прийняття споживачем та оплату.

Колегія суддів зазначає, що факт поставки електричної енергії не заперечується та був врахований судом. Однак прокурор не ставить питання про повернення всієї суми, сплаченої за фактично отриману електричну енергію. Заявлена до стягнення сума становить різницю між фактично сплаченою сумою за електричну енергію за збільшеними цінами та сумою, яка підлягала б сплаті за умовами договору без урахування недійсних додаткових угод.

Таким чином, постачання електричної енергії саме по собі не легалізує незаконне підвищення ціни за одиницю товару та не усуває обов`язку повернути частину коштів, отриманих унаслідок виконання недійсних правочинів.

Доводи апелянта про добросовісність його поведінки також не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Добросовісність учасників цивільних і господарських правовідносин має істотне значення при оцінці їх поведінки, однак вона не може замінити собою дотримання імперативних вимог закону. Якщо правочин укладено всупереч вимогам законодавства про публічні закупівлі, посилання на добросовісність, відкритість дій постачальника або погодження таких дій із замовником не усуває підстав для визнання правочину недійсним.

Так само не може бути прийнятий довід апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між укладенням додаткових угод і порушенням інтересів держави.

Саме укладення спірних додаткових угод створило підставу для оплати електричної енергії за збільшеною ціною. Якби такі додаткові угоди не були укладені, оплата мала б здійснюватися виходячи з ціни, визначеної договором без урахування неправомірного підвищення. Таким чином, між укладенням спірних правочинів, оплатою за збільшеною ціною та безпідставним витрачанням бюджетних коштів існує прямий причинний зв`язок.

Щодо розрахунку суми 23 365, 93 грн колегія суддів зазначає, що суд перевірив обсяг поставленої електричної енергії, суму фактично сплачених коштів та суму, яка підлягала б оплаті без урахування недійсних додаткових угод. Апелянт не навів переконливих доводів, які б спростовували арифметичну правильність такого розрахунку, і не надав альтернативного розрахунку, який би ґрунтувався на належних доказах та спростовував суму, заявлену прокурором.

Посилання апелянта на необхідність стягнення лише частини коштів у межах перевищення 10-відсоткового порогу є необґрунтованим. У цій справі предметом спору є правомірність додаткових угод як правочинів у цілому, а не лише правомірність окремого відсотка підвищення. Якщо додаткова угода укладена без належного документального підтвердження коливання ціни, з порушенням договору та імперативних вимог законодавства, вона не може частково легалізуватися у межах певного відсоткового значення.

У разі визнання додаткової угоди недійсною вона не створює юридичних наслідків з моменту її вчинення, крім наслідків, пов`язаних з її недійсністю. Тому кошти, сплачені на підставі такої угоди понад суму, яка підлягала оплаті без її урахування, підлягають поверненню як безпідставно набуті.

Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

За змістом статей 76–79 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин, що входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд встановив обставини укладення Договору № 5-1068, зміст спірних додаткових угод, порядок зміни ціни за одиницю товару, фактичні обсяги поставки та оплати, дослідив експертні висновки торгово-промислової палати, інформацію ДП «Оператор ринку», доводи сторін щодо належності позивача, представництва прокурора, правових підстав недійсності додаткових угод і стягнення коштів.

Те, що суд не погодився з доводами відповідача-2, не свідчить про неповне дослідження доказів або неналежне мотивування рішення. Обов`язок суду надати оцінку доводам сторін не означає обов`язку погодитися з ними.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам, оскільки містить виклад встановлених обставин, оцінку доказів, мотиви відхилення основних доводів відповідача-2 та правове обґрунтування висновків про задоволення позову.

Також суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди мотивувати свої рішення, однак не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Межі обов`язку суду щодо мотивування залежать від характеру рішення, доводів сторін, обставин справи та значення відповідного аргументу для вирішення спору. Такий підхід відображено, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Руїз Торіха проти Іспанії» та «Проніна проти України».

У цій справі суд надав оцінку ключовим обставинам і доводам сторін, а тому посилання апелянта на порушення вимог щодо мотивованості рішення є необґрунтованими.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду Кіровоградської області про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 до Договору № 5-1068 від 29.12.2022 і стягнення з ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 23 365, 93 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного провадження.

Водночас необхідною умовою для застосування зазначеної процесуальної норми є саме об`єктивна неможливість розгляду спору, тобто ситуація, за якої господарський суд не має можливості самостійно встановити та оцінити обставини, що входять до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту поданого клопотання, заявник обґрунтовує необхідність зупинення провадження тим, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) щодо перевірки на відповідність Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Разом з тим сам по собі факт відкриття конституційного провадження не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Предметом розгляду у даному спорі є правомірність укладення конкретних додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії, наявність передбачених законом підстав для внесення змін до істотних умов договору, належність документального підтвердження коливання ціни товару на ринку та наявність підстав для застосування наслідків недійсності правочинів.

Вказані обставини встановлюються судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів та не залежать від результатів розгляду Конституційним Судом України зазначеної конституційної скарги.

Крім того, на час розгляду спору пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинною нормою законодавства, яка не визнана неконституційною та підлягає застосуванню судами під час вирішення відповідних спорів. Відкриття конституційного провадження не зупиняє дію закону та не звільняє суд від обов`язку застосовувати чинне законодавство.

Колегія суддів також враховує, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, які входять до предмета доказування, а тому відсутні підстави вважати, що до прийняття рішення Конституційним Судом України існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні у достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від суду надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», відповідно до якої обсяг мотивування судового рішення може бути різним залежно від характеру рішення та конкретних обставин справи, а питання достатності мотивування оцінюється з урахуванням особливостей кожної окремої справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», колегія суддів виходить з того, що скаржнику надано відповідь на всі істотні питання, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо правомірності укладення додаткових угод № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 до Договору № 5-1068 від 29.12.2022, застосування підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, наявності належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, підстав представництва прокурором інтересів держави, належності Кіровоградської обласної ради як позивача, а також правових наслідків недійсності спірних додаткових угод.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема положень Закону України «Про публічні закупівлі», Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, та помилковість висновку про недійсність спірних додаткових угод не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що додатковими угодами № 2 від 31.01.2023, № 3 від 31.07.2023, № 4 від 01.08.2023, № 5 від 01.09.2023 та № 8 від 30.11.2023 сторони неодноразово змінювали істотні умови Договору № 5-1068 від 29.12.2022 у частині ціни за одиницю електричної енергії, однак такі зміни не були належним чином підтверджені документально у спосіб та за періоди, передбачені умовами договору і підпунктом 2 пункту 19 Особливостей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що підпункт 2 пункту 19 Особливостей допускає зміну ціни за одиницю товару лише за наявності передбачених законом умов, а саме документально підтвердженого коливання ціни товару на ринку, пропорційності такого збільшення, незбільшення загальної суми договору та дотримання порядку зміни ціни, визначеного договором і законодавством.

Доводи апелянта про те, що надані експертні висновки торгово-промислової палати є достатнім підтвердженням коливання ціни електричної енергії на ринку, не спростовують правильності висновків суду, оскільки зазначені документи не підтверджують належним чином усіх необхідних умов для правомірної зміни ціни за одиницю товару за спірними додатковими угодами.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду про те, що сам факт існування у договорі механізму зміни ціни не звільняв сторони від обов`язку дотримуватись імперативних вимог законодавства у сфері публічних закупівель та не легалізував укладення додаткових угод за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни.

Посилання апелянта на листи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не спростовують висновків суду, оскільки такі документи не є нормативно-правовими актами, не мають обов`язкової сили для суду та не можуть змінювати зміст імперативних положень Закону України «Про публічні закупівлі», Особливостей і правових висновків Верховного Суду.

Також не підтвердилися доводи скаржника про порушення принципу правової визначеності. Суд застосував чинні норми права з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо зміни істотних умов договорів про закупівлю, тому наведені апелянтом аргументи щодо існування іншого підходу до тлумачення відповідних норм не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, оскільки спір стосується захисту майнових інтересів територіальної громади у зв`язку з безпідставним витрачанням коштів обласного бюджету, а компетентний орган самостійно не вжив належних заходів для їх захисту.

Доводи апелянта про неналежність Кіровоградської обласної ради як позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки Кіровоградська обласна рада є засновником Піщанобрідської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради, представляє спільні інтереси територіальних громад області, а спірні правовідносини пов`язані з використанням коштів обласного бюджету.

Посилання ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на фактичне постачання електричної енергії, прийняття її споживачем та здійснення оплати не спростовують висновків суду, оскільки спір стосується не факту поставки товару, а правомірності збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод, укладених із порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку з недійсністю спірних додаткових угод правова підстава для отримання ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» коштів у частині, яка перевищує вартість електричної енергії за ціною, визначеною договором без урахування недійсних додаткових угод, відпала, а тому такі кошти обґрунтовано стягнуті судом як безпідставно набуті.

Також не підтвердилися доводи скаржника щодо неправильності розрахунку суми 23 365, 93 грн. Апелянт не навів переконливих аргументів та не подав належних доказів, які б спростовували визначений прокурором і перевірений судом першої інстанції розмір безпідставно сплачених коштів.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з правовою оцінкою суду першої інстанції, власного тлумачення положень договору та законодавства у сфері публічних закупівель, а також наполягання на належності експертних висновків торгово-промислової палати як достатнього підтвердження коливання ціни. Водночас такі доводи не спростовують висновків суду про укладення спірних додаткових угод із порушенням вимог закону та наявність підстав для застосування наслідків їх недійсності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25, колегія суддів встановила, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами, з наданням оцінки всім істотним доводам учасників справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» та про залишення рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 без змін, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76– 79, 86, 129, 236, 237, 269, 270, 275, 276, 282– 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2026 у справі № 912/1721/25 – залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 10.06.2026

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков

Суддя Г.В. Левшина