Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №908/3671/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/3671/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Цурганов В.В.;

від відповідача за первісним позовом (апелянта): Трощій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-ТРЕЙД ЛТД” на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 (суддя Педорич С.І.)

у справі № 908/3671/25

за первісним позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-ТРЕЙД ЛТД”, с. Сотницьке, Петриківський район, Дніпропетровська область

про стягнення коштів у розмірі 1 469 910, 59 грн

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-ТРЕЙД ЛТД”, с. Сотницьке, Петриківський район, Дніпропетровська область

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

про стягнення коштів у розмірі 2 655 176, 15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про стягнення 1 469 910, 59 грн заборгованості за договором № 12з від 12.06.2018.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 12з від 12.06.2018 в частині своєчасної та повної оплати коштів за надані послуги та компенсації витрат зі сплати земельного податку.

Позивач зазначав, що між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» укладено договір № 12з від 12.06.2018, відповідно до умов якого сторони домовилися про взаємну підтримку та допомогу у здійсненні діяльності, пов`язаної з вирощуванням сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя.

На обґрунтування позовних вимог Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» упродовж дії договору частково виконувало свої грошові зобов`язання, однак у повному обсязі оплату не здійснило, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 1 469 910, 59 грн, яка складається із заборгованості за договором та несплачених сум компенсації земельного податку.

У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» подало зустрічний позов до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя про стягнення 2 655 176, 15 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» на виконання договору № 12з від 12.06.2018 кошти є попередньою оплатою за послуги, які, на думку позивача за зустрічним позовом, фактично не надавалися.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» зазначало, що Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя не підтверджено належними та допустимими доказами факту надання будь-яких послуг за договором, зокрема відсутні підписані сторонами акти наданих послуг та інші документи, які б підтверджували виконання позивачем своїх договірних зобов`язань.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України щодо виконання зобов`язань та повернення коштів, сплачених за відсутності належного виконання договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» просило стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя 2 655 176, 15 грн як сплачені ним кошти за договором № 12з від 12.06.2018.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 у задоволенні первісного позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про стягнення 1 469 910, 59 грн відмовлено повністю.

Також рішенням суду відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя про стягнення 2 655 176,15 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив із необхідності встановлення дійсної правової природи договору № 12з від 12.06.2018, укладеного між сторонами, оскільки учасники справи по-різному визначали зміст та характер правовідносин, що виникли на його підставі.

За результатами дослідження умов договору та фактичних обставин його виконання суд дійшов висновку, що спірний договір за своєю правовою природою не є ані договором про надання послуг, ані договором про спільну діяльність, як на цьому наполягали сторони спору.

Суд встановив, що за умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» здійснювало повний цикл сільськогосподарських робіт на земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, самостійно забезпечувало виробничий процес необхідними матеріальними ресурсами та технікою, а вирощена сільськогосподарська продукція надходила у власність товариства. Водночас Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя отримував визначену договором плату за використання земельної ділянки.

Оцінюючи зміст укладеного правочину, суд дійшов висновку, що договір № 12з від 12.06.2018 фактично приховує орендні правовідносини щодо земельної ділянки, а відтак є удаваним правочином у розумінні статті 235 Цивільного кодексу України.

Разом із цим суд зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя як постійний землекористувач не наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки державної власності в оплатне користування іншим особам, а тому спірний договір укладено з порушенням вимог земельного законодавства щодо порядку розпорядження землями оборони.

З огляду на встановлену судом правову природу спірного договору та відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків, на які посилалися як позивач за первісним позовом, так і позивач за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених сторонами вимог та відмовив у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у відповідній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Апелянт просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя 2 655 176, 15 грн грошових коштів, сплачених на виконання договору № 12з від 12.06.2018.

Скаржник зазначає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наявним у справі доказам.

На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку щодо правової природи договору № 12з від 12.06.2018, безпідставно відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог про повернення коштів, сплачених на виконання зазначеного договору.

Крім того, скаржник вважає, що судом неповно з`ясовано обставини справи, неналежним чином оцінено подані сторонами докази та безпідставно не враховано доводи зустрічного позову щодо відсутності належних доказів надання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя послуг, передбачених умовами договору.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що договір № 12з від 12.06.2018 є удаваним правочином та фактично приховує орендні правовідносини щодо земельної ділянки. На думку скаржника, суд неповно встановив обставини справи, неправильно визначив правову природу спірного договору та безпідставно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 2 655 176, 15 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя є зареєстрованим суб`єктом господарської діяльності у Збройних Силах України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, виданим Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 23.11.2015 № 481, та відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Скаржник посилається на положення Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» та зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя є специфічним господарюючим суб`єктом, компетенція якого дозволяє йому укладати господарські договори, пов`язані із забезпеченням повсякденної життєдіяльності військових частин, отриманням додаткових джерел фінансування та здійсненням дозволених видів господарської діяльності.

Апелянт наголошує, що до переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 №1171, належать, зокрема, вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, а також допоміжна діяльність у рослинництві. З огляду на це, на думку скаржника, сама по собі господарська діяльність, пов`язана з вирощуванням сільськогосподарської продукції, не суперечила правовому статусу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» також зазначає, що Положенням про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя передбачено право цієї установи користуватися закріпленою за нею землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства, надавати послуги, укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Скаржник стверджує, що спірний договір був укладений не самовільно, а за участю Міністерства оборони України, шляхом оголошення публічного конкурсу, на підставі нормативних та організаційних документів Міністерства оборони України, а також у межах розпоряджень, спрямованих на організацію роботи з вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України.

За твердженням апелянта, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя було організовано та проведено конкурс з відбору учасника спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур, інформація про проведення якого розміщувалася на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, а переможцем конкурсу було обрано саме Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД», що, на думку скаржника, свідчить про відповідність товариства кваліфікаційним вимогам та правомірність укладення договору.

Апелянт вказує, що договір № 12з від 12.06.2018 був укладений за результатами такого конкурсу, а його умови відповідали договору, який додавався до Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України. Тому, на думку скаржника, суд помилково не врахував організаційний та правовий контекст укладення договору.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» посилається на принцип верховенства права, юридичної визначеності та легітимних очікувань. Апелянт зазначає, що, укладаючи договір з Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя, який діяв від імені держави та на підставі свідоцтва про реєстрацію як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, товариство правомірно очікувало, що умови договору будуть сприйматися відповідно до їх буквального змісту — як договір про надання послуг, а не як прихована оренда земельної ділянки.

На думку скаржника, суд безпідставно витлумачив спірний договір як удаваний правочин, хоча сторони прямо визначили у ньому, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя за умови сприяння та підтримки ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» зобов`язується протягом визначеного договором строку надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції, а товариство зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги.

Апелянт зазначає, що за умовами договору загальна орієнтовна площа, на якій мало здійснюватися надання послуг, становила 160,00 га згідно з актом обстеження земельної ділянки, а в подальшому підлягала уточненню після розроблення документації із землеустрою. При цьому, за твердженням скаржника, визначення площі земельної ділянки у договорі саме по собі не свідчить про передачу землі в оренду, а лише визначає місце надання послуг.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» наголошує, що пунктом 1.1 договору передбачено, що земельна ділянка не передається товариству, а залишається у виключній експлуатації та користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя. Саме ця умова, на думку скаржника, спростовує висновок суду першої інстанції про фактичну передачу товариству земельної ділянки в оплатне користування.

Апелянт наголошує, що матеріали справи не містять жодного акта приймання-передачі земельної ділянки, який би підтверджував передачу ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» земельної ділянки у володіння чи користування. На думку скаржника, відсутність такого документа свідчить про те, що земельна ділянка фактично не вибувала з користування Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, а тому висновок суду про приховані орендні правовідносини ґрунтується виключно на припущеннях.

Скаржник також зазначає, що спірний договір не містить умов, які давали б можливість встановити строкове платне користування земельною ділянкою з боку ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД». Зокрема, апелянт вказує, що договір не містить належного визначення меж земельної ділянки, не передбачає передачі товариству речового чи зобов`язального права користування землею, не встановлює статусу товариства як орендаря та не містить інших істотних умов, характерних для договору оренди землі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» також зазначає, що на момент укладення договору не було визначено точних меж земельної ділянки, її конфігурації та фактичної площі, а сама площа неодноразово уточнювалася додатковими угодами. На думку апелянта, за відсутності належної індивідуалізації об`єкта неможливо вважати, що між сторонами виникли орендні правовідносини щодо конкретної земельної ділянки.

На думку апелянта, посилання суду на додаткові угоди та уточнення площі земельної ділянки не підтверджують наявності орендних правовідносин, оскільки відповідні умови стосувалися виключно площі, на якій мало здійснюватися надання послуг, та розміру плати за такі послуги, а не передачі землі у володіння чи користування ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД».

Окремо скаржник звертає увагу на те, що договором була передбачена певна послідовність виконання зобов`язань: ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» мало надати завдання стороні-1; Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя мав надати визначені у завданні послуги; у разі неможливості надання послуг КЕВ мав повідомити про це товариство; після фактичного надання послуг сторони мали складати акти приймання-передачі послуг.

Апелянт наголошує, що детальна інформація щодо послуг, які надаються за договором, мала визначатися у завданні сторони-2, яке надається стороні-1 у письмовій формі та погоджується стороною-1. Однак, на думку скаржника, матеріали справи не містять належних доказів складання таких завдань, їх погодження та подальшого фактичного надання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя відповідних послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» зазначає, що відповідно до умов договору факт надання послуг мав підтверджуватися актами приймання-передачі послуг, які складаються після фактичного отримання послуг. На думку ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», відсутність підписаних сторонами актів наданих послуг свідчить про недоведеність факту належного виконання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя своїх договірних зобов`язань.

Апелянт вважає, що суд неправильно оцінив значення відсутності актів наданих послуг. На переконання скаржника, саме Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя як виконавець за договором мав обов`язок складати первинні бухгалтерські документи за результатами надання послуг, однак таких документів до матеріалів справи не надано.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» зазначає, що помісячна оплата, передбачена договором, не може ототожнюватися з орендною платою, оскільки договором прямо передбачено, що така оплата здійснюється за послуги, а складання актів приймання-передачі послуг після їх фактичного отримання є обов`язковою умовою підтвердження належного виконання договору.

На думку скаржника, сплачені ним кошти в загальному розмірі 2 655 176, 15 грн є попередньою оплатою за послуги, які Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя фактично не були надані та належними доказами не підтверджені. У зв`язку з цим апелянт вважає, що зазначені кошти підлягають поверненню.

Апелянт заперечує проти висновку суду про фактичне використання ним земельної ділянки для вирощування та реалізації сільськогосподарських культур. Скаржник наголошує, що земельна ділянка не передавалася товариству за актом приймання-передачі, товариство не набувало жодного права користування такою земельною ділянкою, а тому висновок суду про фактичне землекористування є необґрунтованим.

Крім того, ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» вказує, що відсутність у договорі всіх істотних умов договору оренди землі, зокрема належного визначення об`єкта оренди, кадастрового номера, меж земельної ділянки, умов передачі земельної ділянки у користування та державної реєстрації права оренди, унеможливлює висновок про те, що між сторонами фактично виникли орендні правовідносини.

Скаржник зазначає, що положення статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» передбачають можливість військових частин дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з відповідними органами та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На думку апелянта, спірний договір за своїм змістом відповідав саме такій конструкції дозволу на вирощування сільськогосподарських культур, а не договору оренди землі.

Апелянт також посилається на принцип свободи договору, закріплений у статтях 3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, та зазначає, що сторони мали право самостійно визначити зміст договору, погодити його умови та обрати договірну конструкцію, яка не суперечить закону. На думку скаржника, суд фактично підмінив волевиявлення сторін власною правовою оцінкою та безпідставно змінив правову природу договору.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» звертає увагу, що суд не врахував правову позицію Верховного Суду у справі № 904/3057/23, яку апелянт вважає релевантною до спірних правовідносин. За твердженням скаржника, у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що подібний договір має правову природу договору про надання послуг, а відсутність належних доказів надання послуг є підставою для повернення сплачених коштів.

Скаржник вважає, що суд безпідставно відмовився враховувати зазначену практику Верховного Суду, помилково вважаючи правовідносини у справі № 904/3057/23 неподібними до правовідносин у цій справі.

Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки доводам про відсутність доказів направлення на адресу ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» рахунків за відповідні періоди, а також доказів фактичного надання послуг, які Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя вважав наданими.

Крім того, скаржник вказує на порушення судом вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічної, повної, об`єктивної та безпосередньої оцінки доказів у справі. На думку апелянта, суд не дослідив усі істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та не надав належної оцінки змісту договору, фактичній відсутності актів наданих послуг і правовій природі здійснених товариством платежів.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» також вважає, що суд дійшов помилкового висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, оскільки сторони діяли в межах погодженої Міністерством оборони України процедури, договір укладався на конкурсних засадах, а товариство мало обґрунтовані легітимні очікування щодо правомірності такого договору та його виконання відповідно до погоджених сторонами умов.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що договір виконувався сторонами протягом тривалого часу, неодноразово змінювався додатковими угодами, жодних заперечень щодо його правової природи Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя не висловлювалося, а тому висновок суду про удаваність правочину після багаторічного виконання договору суперечить принципам правової визначеності, добросовісності та стабільності цивільного обороту.

Узагальнюючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин справи та з неналежною оцінкою доказів, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в оскарженій частині з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи.

15.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД», у якому Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про стягнення 2 655 176, 15 грн залишити без змін.

У поданому відзиві Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків місцевого господарського суду та фактично спрямовані на формальне тлумачення умов договору №12з від 12.06.2018 без урахування реального змісту правовідносин, які склалися між сторонами протягом тривалого періоду його виконання.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя заперечує проти тверджень апелянта про те, що спірний договір є виключно договором про надання послуг. На думку КЕВ м. Запоріжжя, за своєю фактичною правовою природою оспорюваний правочин є змішаним договором про спільну діяльність з елементами договору оренди, а тому доводи ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про ненадання послуг та необхідність повернення всіх сплачених коштів не відповідають фактичним обставинам справи.

Заперечуючи доводи скаржника про те, що договір не надавав товариству жодних прав на земельну ділянку, КЕВ м. Запоріжжя зазначає, що така позиція суперечить суті фактичних правовідносин сторін. Вирощування сільськогосподарських культур, за твердженням КЕВ, є фізично неможливим без безпосереднього доступу до земельної ділянки, її обробітку, засіву, перебування сільськогосподарської техніки на ґрунті, збору врожаю та подальшого розпорядження результатами такої діяльності.

КЕВ м. Запоріжжя наголошує, що ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» протягом тривалого часу фактично здійснювало повний цикл сільськогосподарського виробництва на відповідній земельній ділянці, збирало врожай та реалізовувало його як власний. За твердженням КЕВ, такі обставини свідчать про те, що товариство не просто надавало допомогу або підтримку КЕВ, а фактично користувалося визначеною земельною ділянкою для ведення власної господарської діяльності.

КЕВ м. Запоріжжя також зазначає, що вирощена на спірній земельній ділянці сільськогосподарська продукція перебувала у власності ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», а всі ризики та результати господарської діяльності покладалися саме на товариство. На думку КЕВ, така модель відносин є несумісною з класичним договором про надання послуг та свідчить про самостійне господарювання товариства на земельній ділянці.

Крім того, КЕВ м. Запоріжжя посилається на листування сторін, зокрема звернення директора ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» від 2023 року, в якому товариство повідомляло про неможливість обробітку всієї земельної ділянки у зв`язку з воєнними діями та просило врахувати відповідні обставини при погашенні заборгованості. На думку КЕВ, зазначене листування підтверджує усвідомлення товариством факту використання земельної ділянки та наявності обов`язку зі сплати коштів за договором.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що посилання апелянта на відсутність акта обстеження або інших процедурних документів не може нівелювати реальний стан виконання договору, оскільки сторони протягом кількох років фактично виконували його умови, а ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» систематично користувалося земельним ресурсом, сплачувало кошти та отримувало економічний результат від вирощування сільськогосподарської продукції.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя також заперечує проти посилань апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 904/3057/23. На думку КЕВ, правовідносини у справі № 904/3057/23 та у справі № 908/3671/25 не є подібними, оскільки у цій справі наявні докази фактичного виконання договору протягом шести років, систематичного підписання додаткових угод, визначення фактичної площі користування, здійснення сільськогосподарської діяльності та сплати коштів за використання земельної ділянки.

КЕВ м. Запоріжжя зазначає, що у справі № 904/3057/23, на яку посилається скаржник, суди виходили з відсутності доказів фактичного надання послуг або використання землі, тоді як у даній справі доказова база є іншою. Зокрема, за твердженням КЕВ, у справі № 908/3671/25 наявні додаткові угоди до договору, документи щодо уточнення площі земельної ділянки, листування сторін, фактичні платежі та обставини використання земельного ресурсу.

Крім того, КЕВ м. Запоріжжя наголошує, що у справі № 904/3057/23 йшлося про стягнення попередньої оплати за послуги, які не були надані, тоді як у цій справі ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», на думку КЕВ, здійснювало платежі за фактичне використання земельного ресурсу та отримання можливості вести на ньому сільськогосподарську діяльність. Тому висновки Верховного Суду у справі № 904/3057/23 не можуть автоматично застосовуватися до спірних правовідносин у цій справі.

Заперечуючи доводи апелянта щодо невизначеності місця надання послуг та відсутності належної індивідуалізації земельної ділянки, КЕВ м. Запоріжжя зазначає, що за результатами виготовлення технічної документації із землеустрою ТОВ «Ленд. Ком» було визначено фактичну площу використання земельної ділянки — 208,5084 га, що знайшло відображення у додатковій угоді № 1 від 13.04.2020 до договору № 12з від 12.06.2018.

На думку КЕВ, підписання ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» додаткової угоди щодо площі 208,5084 га спростовує доводи апелянта про те, що товариство не знало, де саме здійснюється відповідна діяльність, або що земельна ділянка не була визначена. КЕВ вважає, що питання місця та площі фактичного користування було погоджене сторонами та не викликало заперечень з боку апелянта протягом тривалого періоду виконання договору.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя також зазначає, що економічний інтерес ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» з моменту укладення договору полягав не в отриманні нематеріальних послуг від КЕВ, а в доступі до земельного ресурсу для здійснення власного агробізнесу. На підтвердження цього КЕВ посилається на те, що товариство стало переможцем конкурсу завдяки наявності власної сільськогосподарської техніки, елеваторів та кваліфікованого персоналу.

КЕВ м. Запоріжжя вказує, що критерієм визначення переможця конкурсу виступав максимальний розмір плати за право вирощування культур на землях Міністерства оборони України, що, на думку КЕВ, додатково підтверджує оплатний характер доступу ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» до земельної ділянки та спростовує твердження апелянта про суто сервісний характер спірного договору.

Відповідач за зустрічним позовом наголошує, що фактичний предмет договору відповідає критеріям оренди, визначеним статтею 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України «Про оренду землі». За твердженням КЕВ, об`єктом фактичних правовідносин була конкретна земельна ділянка, а не нематеріальна послуга, тоді як ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» здійснювало повний цикл сільськогосподарських робіт за власні кошти, на власний ризик та з подальшим отриманням прибутку від реалізації врожаю.

КЕВ м. Запоріжжя зазначає, що поведінка ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» протягом 2018– 2024 років підтверджує повну згоду товариства з фактичним порядком виконання договору. Зокрема, товариство систематично та добровільно перераховувало кошти на рахунок КЕВ, загальна сума яких, за твердженням сторін, становить 2 655 176, 15 грн, а також підписувало додаткові угоди, якими змінювалися площа ділянки та розмір оплати.

На думку КЕВ, систематичні платежі, підписання п`яти додаткових угод та тривале фактичне виконання договору свідчать про те, що ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» усвідомлювало характер своїх прав та обов`язків, визнавало порядок користування земельною ділянкою та фактично схвалювало відповідні договірні відносини.

КЕВ м. Запоріжжя звертає увагу, що протягом усього періоду виконання договору ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» не заявляло вимог про визнання договору недійсним, не ставило під сумнів його правову природу, не зверталося з претензіями щодо відсутності послуг та не вимагало повернення сплачених коштів. На думку КЕВ, така поведінка підтверджує прийняття товариством фактичної моделі правовідносин, яка склалася між сторонами.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя вважає суперечливою та недобросовісною поведінку апелянта, який протягом тривалого часу користувався земельною ділянкою, здійснював на ній сільськогосподарську діяльність, підписував додаткові угоди та сплачував кошти, однак після виникнення спору почав заперечувати сам факт фактичного користування земельною ділянкою та вимагати повернення всіх раніше сплачених сум.

КЕВ м. Запоріжжя також вказує, що посилання скаржника на відсутність окремих актів або кореспонденції не може бути підставою для задоволення зустрічного позову, оскільки рахунки та пропозиції щодо укладення додаткових угод надсилалися КЕВ як поштою, так і на електронну адресу директора ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД». При цьому, за твердженням КЕВ, повернення окремої кореспонденції було зумовлене несвоєчасним повідомленням скаржником про зміну своєї адреси.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя зазначає, що спроба ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» використати формальну недосконалість договору та відсутність окремих документів для повернення всіх сплачених коштів суперечить принципам добросовісності, розумності та заборони суперечливої поведінки. На думку КЕВ, апелянт фактично намагається отримати можливість шестирічного користування земельною ділянкою без будь-якої оплати.

На думку КЕВ м. Запоріжжя, ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» не довело наявності будь-яких майнових втрат унаслідок виконання договору, оскільки протягом усього періоду його дії здійснювало господарську діяльність, отримувало врожай та розпоряджалося результатами такої діяльності на власний розсуд. У зв`язку з цим вимога про повернення всіх сплачених коштів, на переконання КЕВ, не відповідає фактичним наслідкам виконання договору сторонами.

Окремо КЕВ м. Запоріжжя звертає увагу на те, що фактична передача земель оборони у користування ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» відбулася без належного погодження Міністерства оборони України та уповноважених органів влади, що, на думку КЕВ, підтверджує незаконність прихованої оренди, однак не свідчить про наявність у товариства права на повернення коштів як передоплати за ненадані послуги.

КЕВ м. Запоріжжя вважає, що саме принцип пріоритету змісту над формою має бути визначальним при оцінці спірних правовідносин. На його думку, суд обґрунтовано виходив не лише з назви договору, а з реального економічного змісту правовідносин, поведінки сторін, умов виконання договору та фактичного користування земельною ділянкою.

Узагальнюючи наведене, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову є законним та обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування рішення в оскарженій частині.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрейчука Л.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.05.2026 для розгляду справи № 908/3671/25 визначена колегія суддів у складі: Андрейчука Л.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Недоліки апеляційної скарги полягали у ненаданні доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

12.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з відповідними доказами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25, витребувано матеріали справи з Господарського суду Запорізької області та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.06.2026.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 подавалася апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. У зв`язку з неусуненням скаржником встановлених судом недоліків у наданий строк ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 повернуто скаржнику.

15.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД», у якому заявник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в оскарженій частині залишити без змін.

19.05.2026 від через підсистему «Електронний суд» від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя надійшли додаткові письмові пояснення та заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

21.05.2026 матеріали справи № 908/3671/25 надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Інших письмових пояснень, заяв, клопотань чи заперечень щодо апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні 10.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом обставини справи.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя є установою, за якою на праві постійного користування закріплена земельна ділянка державної власності, що належить до земель оборони.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії № 000056, виданого Запорізькою Радою народних депутатів 19.01.1993, Квартирно-експлуатаційній частині м. Запоріжжя надано у постійне користування земельну ділянку площею 800,2 га для будівництва військового містечка № 53.

20.02.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 2322187900:01:004:1021 площею 800,2 га. Власником земельної ділянки є Держава Україна в особі Запорізької обласної державної адміністрації, а право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя.

12.06.2018 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя як стороною-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» як стороною-2 укладено договір № 12з.

У преамбулі та загальних положеннях договору сторони зазначили, що його укладено з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності, життєдіяльності військових частин і підрозділів Збройних Сил України, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі міста Запоріжжя, а також наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України.

Сторони у договорі визначили, що цей договір є змішаним у розумінні статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1.1 договору сторона-1 зобов`язалася за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного договором строку надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що є власністю держави та перебуває в користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на підставі державного акта на право користування землею, а сторона-2 зобов`язалася своєчасно оплачувати надані послуги відповідно до умов договору.

Договором було передбачено, що план-схема земельної ділянки, на якій надаються послуги, є невід`ємною частиною договору та зазначається у додатку №1.

Загальна орієнтовна площа, на якій мало здійснюватися надання послуг, за первісною редакцією договору становила 160,00 га згідно з актом обстеження земельної ділянки. При цьому сторони погодили, що загальна площа підлягає уточненню після розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також пунктом 1.1 договору передбачено, що про готовність земельної ділянки до використання за договором складаються акти обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору та підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору сторони погодили цілі договору, серед яких зазначено обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції, розподіл праці та спеціалізація виробництва при вирощуванні сільськогосподарської продукції, підвищення обсягів виробництва та досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі, забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси, збільшення гнучкості виробництва та збуту відповідно до вимог ринку.

Згідно з пунктом 1.3 договору для виконання його цілей сторона-2 забезпечує надання у розпорядження сторони-1 насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарської продукції, послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортування сільськогосподарської продукції, а також сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами сторони-2.

Відповідно до пункту 1.5 договору послуги передаються стороною-1 стороні-2 на підставі акта приймання-передачі послуг. Такий акт складається після фактичного отримання послуг, а помісячна оплата за послуги здійснюється відповідно до розділу 2 договору, у тому числі до складання акта приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 1.7 договору сторони погодили, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг стороною-1, належить стороні-2, тобто Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД».

Пунктом 2.1.1 договору сторони визначили, що відносини за цим договором спрямовані на надання послуг з взаємної підтримки та допомоги в щоденній діяльності.

Згідно з пунктом 2.1.3 договору грошова сума, яку сторона-2 перераховує стороні-1 за надані послуги, становить 456 000 грн на рік, у тому числі ПДВ, із розрахунку 2 850 грн за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. При цьому загальна сума підлягала уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги.

Сторони також погодили, що грошова сума, яка підлягає оплаті, не залежить від розміру отриманого доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманої за результатами послуг, наданих за договором.

Відповідно до пункту 2.1.4 договору сторона-2 зобов`язалася сплачувати плату за послуги щомісячно до 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, але не раніше отримання від сторони-1 рахунку на оплату послуг за звітний місяць.

Пунктом 2.1.8 договору передбачено, що нарахування та оплата за послуги зазначаються у додатку № 2, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторона-1 зобов`язувалася за завданням сторони-2 та/або за сприяння сторони-2 надавати останній визначені договором та завданням послуги у строки, визначені стороною-2 та погоджені стороною-1, забезпечувати якість наданих послуг та повідомляти сторону-2 про неможливість надання послуг у передбачений договором строк.

Пунктом 4.1 договору визначено обов`язки сторони-2, зокрема приймати від сторони-1 послуги, які є предметом договору, та оплачувати їх у розмірах, порядку і строки, передбачені договором; надавати стороні-1 підтримку та сприяння, визначені пунктом 1.3 договору; проводити догляд за посівами сільськогосподарських культур; забезпечувати підбір, підготовку персоналу та оплату його праці під час надання послуг; своєчасно здійснювати оплату; компенсувати стороні-1 витрати зі сплати земельного податку; дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підписувати акти наданих послуг протягом 10 днів з моменту їх отримання.

Відповідно до пункту 7.2 договору договір укладено строком до 31.12.2025 з обов`язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, які підтверджують виконання зобов`язань за договором.

Разом із договором сторонами було підписано додаток № 2 до договору № 12з від 12.06.2018, у якому погоджено нарахування та оплату послуг за відповідні періоди, у тому числі за 2018– 2020 роки.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутній підписаний сторонами додаток №1 до договору № 12з від 12.06.2018.

23.12.2025 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя на виконання ухвали суду надав схему фактичної площі засівання сільськогосподарської культури на земельній ділянці військового містечка № 53 площею 800,2 га Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, яка містила позначення «Додаток № 1».

Вказаний документ підписано тимчасово виконуючим обов`язки начальника КЕВ м. Запоріжжя, погоджено тимчасово виконуючим обов`язки начальника Запорізького гарнізону та начальником полігону військового містечка № 3 «Близнюки», однак він не містить підпису представника ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» та відбитку печатки товариства, а також не містить чіткого зазначення, додатком до якого саме документа він є.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що зазначений документ не є належним доказом у справі та не врахував його при вирішенні спору.

12.06.2018 сторонами складено та підписано акт обстеження земельної ділянки загальною площею 160,00 га за адресою: смт Новоолександрівка, Запорізький район, Запорізька область.

В акті обстеження зазначено, що земельна ділянка не використовується за призначенням, не обробляється, відсутнє механічне або ручне оброблення, ділянка забур`янена амброзією, осотом та іншими бур`янами, а також наявна поросль зелених насаджень лісосмуги.

Матеріали справи не містять інших актів обстеження земельної ділянки, підписаних Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» до договору № 12з від 12.06.2018.

У подальшому сторонами укладено декілька додаткових угод до договору № 12з від 12.06.2018.

Додатковою угодою № 1 від 13.04.2020 сторони внесли зміни до пункту 1.1 договору, виклавши другий абзац у редакції, відповідно до якої загальна площа, на якій буде здійснюватися надання послуг, становить 208,5084 га згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення або відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Технічну документацію розроблено ТОВ «ЛЕНД.КОМ» за договором на виконання робіт № 2507-К від 25.07.2019.

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2022 сторони зазначили, що у зв`язку з неможливістю засівання сільськогосподарськими культурами частини земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 92,8860 га внаслідок військових дій на території України та з метою подальшої співпраці зі спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках користувачів Міністерства оборони України сторони домовилися внести зміни до договору.

Зокрема, додатковою угодою № 4 сторони погодили викласти другий абзац пункту 1.1 договору в редакції, відповідно до якої загальна площа фактично використаної земельної ділянки у 2021 році, на якій здійснювалося надання послуг, становила 115,6229 га.

Додатковою угодою № 5 від 01.02.2024 сторони передбачили, що у зв`язку з наявною можливістю у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя у 2024 році здійснювати надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці військового містечка № НОМЕР_1 площею 208,5084 га, сторони домовилися змінити окремі умови договору, зокрема щодо площі та розміру відповідних нарахувань.

За твердженням Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, договір № 12з від 12.06.2018 укладено за результатами конкурсу щодо відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні установи Міністерства оборони України.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя посилався на те, що за умовами договору та додаткових угод ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» фактично використовувало земельну ділянку для вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції, а КЕВ м. Запоріжжя отримував від товариства визначені договором кошти.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», своєю чергою, наполягало на тому, що договір № 12з від 12.06.2018 є договором про надання послуг, за яким саме Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя мав надавати товариству послуги з вирощування сільськогосподарської продукції, а факт надання таких послуг мав підтверджуватися належно оформленими актами приймання-передачі послуг.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти приймання-передачі послуг за договором № 12з від 12.06.2018, які б підтверджували фактичне надання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД».

Також матеріали справи не містять належних доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» письмових завдань Квартирно-експлуатаційному відділу міста Запоріжжя щодо надання послуг за договором, як це було передбачено умовами договору.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя стверджував, що надавав товариству послуги нематеріального характеру, а саме забезпечував постійну охорону земельної ділянки особовим складом військової частини, контроль за пожежною безпекою, візуальний огляд посівів із виїздом фахівців КЕВ м. Запоріжжя, контроль за недопущенням крадіжок з боку сторонніх осіб та інші дії за необхідності.

Разом із тим, суд встановив, що надання таких послуг не передбачено умовами спірного договору, а матеріали справи не містять належних доказів їх фактичного надання.

За твердженням ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», рахунки на оплату за договором № 12з від 12.06.2018 за період із серпня 2024 року по листопад 2025 року товариство не отримувало.

Водночас сторонами не заперечується, що за період із 2018 року по 01.08.2024 ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» перерахувало на рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя кошти у розмірі 2 655 176, 15 грн.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя вважає, що за договором № 12з від 12.06.2018 у ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» наявна заборгованість за період із серпня 2024 року по листопад 2025 року на загальну суму 1 469 910, 59 грн.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» вважає, що сплачені ним за договором № 12з від 12.06.2018 кошти у розмірі 2 655 176, 15 грн є передплатою за послуги, які Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя фактично не були надані та належними доказами не підтверджені.

Саме наведені обставини стали підставою для звернення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя до суду з первісним позовом про стягнення з ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» 1 469 910, 59 грн, а також для подання ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» зустрічного позову про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя 2 655 176, 15 грн.

Під час апеляційного перегляду Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя також подано додаткові пояснення, до яких долучено претензію КЕВ міста Запоріжжя № 346 від 08.03.2023 та відповідь ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» № 20/03-23 від 20.03.2023.

У претензії № 346 від 08.03.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя повідомив ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про наявність заборгованості за договором № 12з від 12.06.2018 станом на 01.02.2023 у розмірі 149 525, 27 грн, зазначив, що поточне нарахування складає 12 000 грн на місяць, та запропонував невідкладно погасити заборгованість.

У відповіді № 20/03-23 від 20.03.2023 ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» повідомило Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя, що у зв`язку з початком військових дій на території України у 2022 році та відсутністю можливості обробити всю земельну ділянку, що призвело до зменшення обсягу врожаю, товариство просить розглянути можливість надання йому відстрочення. При цьому товариство зазначило, що поточне нарахування у сумі 12 000 грн буде сплачено до 31.03.2023.

Зазначене листування Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя просив врахувати як доказ фактичного використання ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» земельної ділянки та визнання ним обов`язку зі сплати коштів за договором.

Разом із тим зазначені документи не подавалися до суду. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя пояснив неподання цих документів до місцевого господарського суду зміною кадрового складу та керівництва установи, воєнним станом, ротацією військового керівництва, впорядкуванням архівного діловодства та тим, що відповідне листування було виявлено вже після ухвалення рішення судом.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя 2 655 176,15 грн, оскільки саме в цій частині рішення оскаржене апелянтом.

Апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 була повернута скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків, а тому рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя не є предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД».

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадку, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статей 13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; достовірними є докази, створені або отримані за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Переглянувши рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД», дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскарженій частині підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя про стягнення 2 655 176, 15 грн.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 в частині відмови у задоволенні первісного позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про стягнення 1 469 910, 59 грн не є предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», оскільки в цій частині рішення апелянтом не оскаржується, а апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя повернута скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції перевіряє правильність висновків суду саме щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про повернення 2 655 176, 15 грн, які товариство вважає попередньою оплатою за послуги, що, на його думку, не були фактично надані Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя.

Ключовим питанням для вирішення цього спору є визначення правової природи договору № 12з від 12.06.2018, оскільки саме від правильної кваліфікації спірних правовідносин залежить вирішення питання про наявність або відсутність у ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» права вимагати повернення сплачених коштів як передоплати за ненадані послуги.

Колегія суддів погоджується з підходом суду, який передусім з`ясовував не формальну назву договору, а його фактичний зміст, права та обов`язки сторін, економічну мету договору, характер його виконання та правові наслідки, яких сторони прагнули досягти.

Згідно зі статтями 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони можуть укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів, тобто змішаний договір.

Водночас свобода договору не означає права сторін шляхом формулювання назви договору або окремих його умов обходити імперативні приписи закону, змінювати правовий режим майна, встановлений законом, або приховувати інший правочин, який сторони фактично вчинили.

Правова природа договору визначається не його назвою, а змістом прав та обов`язків сторін, спрямованістю їхніх дій та реальними правовими наслідками, яких сторони прагнули досягти. Саме такий підхід викладений Верховним Судом у низці постанов, зокрема у постанові від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21), де наголошено, що при оцінці договору суд повинен виходити з його змісту, а не формальної назви, та встановлювати, які правовідносини сторони насправді врегулювали укладеним правочином.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 також роз`яснено, що договір про надання послуг та договір оренди відрізняються насамперед своїм предметом. Предметом договору про надання послуг є процес вчинення певних дій або здійснення певної діяльності, результат якої споживається у процесі надання послуги і за загальним правилом не має самостійного матеріального характеру. Натомість предметом договору оренди є майно або майнове право, тобто об`єкт матеріального світу або інше майно, корисні властивості якого споживаються користувачем протягом певного строку.

Отже, для розмежування договору про надання послуг та договору оренди вирішальним є не те, як сторони назвали договір, а те, що саме є об`єктом фактичного інтересу сторін: нематеріальний процес діяльності виконавця чи користування певним майном з отриманням його корисних властивостей.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статей 901-903 Цивільного кодексу України для договору про надання послуг характерним є наявність завдання замовника, виконання виконавцем певної діяльності, споживання результату послуги у процесі її надання, а також обов`язок замовника оплатити саме надану йому послугу.

Натомість відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Аналіз умов договору № 12з від 12.06.2018 свідчить, що, попри використання сторонами термінів «послуги», «надання послуг», «акт приймання-передачі послуг», реальний економічний та правовий зміст договору був пов`язаний саме з використанням земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції.

Так, пунктом 1.1 договору визначено, що відповідна діяльність здійснюється на земельній ділянці, яка є власністю держави та перебуває у користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя. Спершу площа, на якій мало здійснюватися надання послуг, була визначена орієнтовно у розмірі 160,00 га, а в подальшому уточнена додатковою угодою №1 від 13.04.2020 до 208,5084 га згідно з технічною документацією із землеустрою.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили цілі договору, серед яких прямо зазначені обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції, підвищення обсягів виробництва, досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі, забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси, збільшення гнучкості виробництва та збуту відповідно до вимог ринку.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що саме ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» забезпечує насіннєвий матеріал, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, інші необхідні компоненти для вирощування сільськогосподарської продукції, послуги з обробітку, посіву, збору врожаю, транспортування сільськогосподарської продукції, сільськогосподарську техніку, її керування та технічну експлуатацію екіпажами сторони-2.

За пунктом 1.7 договору право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті виконання договору, належить саме ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД».

Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя не здійснював самостійного вирощування сільськогосподарської продукції, не забезпечував основний виробничий процес, не набував у власність вирощений урожай та не отримував економічний результат від реалізації продукції. Натомість усі ключові елементи сільськогосподарського виробництва, у тому числі матеріали, техніка, працівники, виробничий ризик, збір урожаю і подальше отримання продукції у власність, були покладені на ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду, що фактично сторони не реалізовували класичну модель договору про надання послуг, за якою виконавець надає замовнику нематеріальну послугу, що споживається в процесі її надання. Натомість договір був спрямований на забезпечення ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» можливості здійснювати аграрне виробництво на конкретній земельній ділянці з отриманням у власність результату такого виробництва.

Додатковим підтвердженням цього є порядок визначення плати за договором. Відповідно до пункту 2.1.3 договору грошова сума, яку сторона-2 перераховує стороні-1, визначена із розрахунку 2 850 грн за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Отже, розмір плати був пов`язаний не з обсягом фактично виконаних КЕВ дій, не з кількістю робіт, не з фактичною вартістю окремих послуг, а саме з площею земельної ділянки.

Така модель оплати є характерною для відносин користування земельною ділянкою, а не для договору про надання послуг, у якому вартість зазвичай корелює з обсягом, складністю, строками або результатом певної діяльності виконавця.

Довід апелянта про те, що пунктом 1.1 договору передбачено відсутність передачі земельної ділянки ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», не спростовує висновків суду першої інстанції.

Справді, формулювання договору не містить прямого зазначення про передачу земельної ділянки в оренду, а також не передбачає складення акта приймання-передачі земельної ділянки як об`єкта оренди. Однак саме це і є характерною ознакою удаваного правочину, коли сторони зовні оформлюють один правочин, але фактично реалізують інший.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховний Суд у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21) та інших рішеннях виходив з того, що при встановленні удаваності правочину суд має оцінити не лише його формальні умови, а і фактичну спрямованість дій сторін, реальний зміст правовідносин, економічний результат, а також те, чи не прикриває один правочин інший.

Таким чином, відсутність у договорі прямого формулювання про оренду, відсутність акта приймання-передачі земельної ділянки або неповне зазначення істотних умов договору оренди не є автоматичною підставою для висновку про відсутність фактичних орендних відносин. Навпаки, у спорах щодо удаваності правочину такі ознаки часто є способом приховування правовідносин, які сторони фактично мали на меті врегулювати.

Суд правильно врахував, що додатковою угодою № 4 сторони прямо використали формулювання про «загальну площу фактично використаної земельної ділянки у 2021 році», що свідчить про визнання сторонами обставини фактичного використання земельної ділянки, принаймні за відповідний період.

Довід апелянта про відсутність належної індивідуалізації земельної ділянки також не спростовує висновків суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка загальною площею 800,2 га перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя. Договором спочатку визначено орієнтовну площу 160,00 га, а додатковою угодою №1 від 13.04.2020 площу, на якій здійснюється відповідна діяльність, уточнено до 208,5084 га згідно з технічною документацією із землеустрою, розробленою ТОВ «ЛЕНД.КОМ».

Саме по собі те, що на момент укладення договору площа була визначена як орієнтовна і підлягала уточненню, не заперечує фактичного використання землі товариством, оскільки подальша поведінка сторін, укладення додаткових угод, уточнення площі, визначення плати за гектар та погодження умов щодо фактично використаної площі свідчать про те, що сторони розуміли, на якій земельній ділянці здійснюється відповідна господарська діяльність.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду, що надання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя документа з позначенням «Додаток № 1», який не містить підпису представника ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» та не дає можливості беззаперечно встановити його як погоджений сторонами додаток до договору, не є достатнім для підтвердження всіх обставин, на які посилався КЕВ. Однак неналежність цього окремого документа не змінює загального висновку про фактичну спрямованість спірного договору на використання земельної ділянки, оскільки такий висновок ґрунтується не на одному документі, а на сукупності умов договору, додаткових угод, порядку оплати та фактичної поведінки сторін.

Доводи апелянта про відсутність підписаних актів приймання-передачі послуг також не є підставою для задоволення зустрічного позову.

Матеріали справи дійсно не містять підписаних сторонами актів наданих послуг за договором № 12з від 12.06.2018. Також матеріали справи не містять належних доказів надання ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» письмових завдань Квартирно-експлуатаційному відділу міста Запоріжжя щодо надання конкретних послуг.

Однак відсутність актів надання послуг у цій справі не підтверджує автоматично право ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» на повернення всієї суми сплачених коштів, оскільки суд встановив, що спірний договір за своєю фактичною правовою природою не є договором про надання послуг.

Іншими словами, довід апелянта побудований на вихідному припущенні про те, що між сторонами існував саме дійсний договір про надання послуг, за яким КЕВ мав надати послуги, а товариство сплатило попередню оплату за такі послуги. Проте це припущення спростовується змістом самого договору, який за фактичними ознаками спрямований на користування земельною ділянкою, здійснення ТОВ аграрного виробництва та отримання товариством у власність вирощеної продукції.

Таким чином, відсутність актів приймання-передачі послуг підтверджує швидше те, що правовідносини сторін не відповідали конструкції договору про надання послуг, а не те, що ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» має право на повернення всієї суми сплачених коштів за багаторічний період виконання договору.

Суд обґрунтовано не прийняв доводи Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя про те, що він надавав ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» послуги нематеріального характеру у вигляді охорони земельної ділянки, контролю пожежної безпеки, візуального огляду посівів, контролю за недопущенням крадіжок та інших подібних дій, оскільки такі послуги не були передбачені умовами договору, а належних доказів їх фактичного надання матеріали справи не містять.

Водночас цей висновок не є підставою для задоволення зустрічного позову, оскільки правова підстава для відмови у стягненні 2 655 176,15 грн полягає не у доведеності факту надання КЕВ конкретних послуг, а у неправильності обраної ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» конструкції захисту, побудованої на твердженні про сплату передоплати за ненадані послуги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав кваліфікувати договір № 12з від 12.06.2018 як договір про спільну діяльність.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. За статтею 1131 цього Кодексу умови договору про спільну діяльність, зокрема координація спільних дій учасників, ведення спільних справ, правовий статус майна, покриття витрат і збитків, участь у результатах спільних дій, визначаються за домовленістю сторін.

Для договору про спільну діяльність характерною є наявність спільної мети сторін, координація їх спільних дій, участь у спільному результаті, розподіл витрат, ризиків та результатів спільної діяльності.

Натомість зі змісту договору № 12з від 12.06.2018 вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя мав отримувати визначену договором плату, а ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» — здійснювати сільськогосподарську діяльність, забезпечувати виробничий процес, отримувати у власність вирощену продукцію та реалізовувати її на власний розсуд.

Тобто сторони не об`єднували свої внески для досягнення спільного результату і не погоджували розподіл спільно отриманого результату. Кожна сторона переслідувала власний економічний інтерес: КЕВ — отримання коштів, ТОВ — використання земельної ділянки для вирощування і реалізації сільськогосподарської продукції.

Така модель не відповідає суті договору про спільну діяльність, але відповідає ознакам строкового оплатного користування земельною ділянкою.

Щодо доводів апелянта про правомірність укладення договору у зв`язку зі статусом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, колегія суддів зазначає таке.

Сам по собі статус Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України та наявність у нього права здійснювати окремі види господарської діяльності не означають наявності у нього повноважень розпоряджатися земельною ділянкою державної власності шляхом передачі її третій особі в оплатне користування.

Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою є правом володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, право власності на вироблену продукцію, а також інші права, визначені законом. Однак зазначені норми не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема передавати її в оренду, суборенду, емфітевзис або інше оплатне користування третім особам.

Верховний Суд у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18 та від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21) виходив із того, що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом передачі її в оплатне користування, оскільки таким правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення функцій розпорядника землі.

Крім того, статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що військові частини можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законом передбачена можливість використання земель оборони для вирощування сільськогосподарських культур третіми особами, але така можливість поставлена у залежність від дотримання спеціального порядку, який має бути визначений Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 815/1784/18 вказував, що для цілей одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ військові частини можуть здійснювати господарську діяльність, у тому числі шляхом укладення договорів щодо вирощування сільськогосподарських культур на землях, наданих їм у постійне користування, однак порядок укладення таких договорів і надання дозволів фізичним та юридичним особам на використання земель оборони у сільськогосподарських цілях має визначатися Кабінетом Міністрів України.

Тому посилання апелянта на Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», свідоцтво про реєстрацію КЕВ як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, Методичні рекомендації Міністерства оборони України, конкурсну процедуру та розміщення інформації про конкурс на веб-сайті Міністерства оборони України не спростовують висновків суду.

Такі обставини можуть пояснювати, чому сторони уклали договір і чому апелянт вважав його правомірним, однак вони не змінюють імперативного правового режиму земель оборони та не наділяють постійного землекористувача повноваженнями, яких він не має за законом.

Внутрішні організаційні документи Міністерства оборони України, методичні рекомендації або конкурсні умови не можуть замінити порядок, який відповідно до статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» має бути визначений Кабінетом Міністрів України, і не можуть легалізувати передачу земельної ділянки державної власності в оплатне користування за відсутності належного рішення уповноваженого органу.

Доводи апелянта про принцип свободи договору також не спростовують висновків суду.

Свобода договору, закріплена у статтях 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, не є абсолютною. Частина третя статті 6 Цивільного кодексу України прямо передбачає, що сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, якщо обов`язковість таких положень випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правовий режим земель державної власності, земель оборони, порядок передачі земельних ділянок у користування, коло суб`єктів, уповноважених розпоряджатися такими землями, та вимоги до виникнення речових прав на земельні ділянки є імперативними. Сторони не можуть своїм договором змінити суб`єкта, уповноваженого розпоряджатися державною землею, або надати постійному землекористувачу право, якого він не має відповідно до Земельного кодексу України.

Таким чином, посилання апелянта на свободу договору не може бути підставою для висновку про правомірність договору, який за фактичним змістом передбачає передачу земельної ділянки державної власності, що належить до земель оборони, в оплатне користування приватному суб`єкту без дотримання встановленого законом порядку.

Щодо доводів апелянта про легітимні очікування, правову визначеність та тривале виконання договору, колегія суддів зазначає таке.

Тривале виконання сторонами договору, підписання додаткових угод, участь ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» у конкурсі, сплата коштів та відсутність протягом певного часу спору щодо правової природи договору самі по собі не змінюють імперативного правового режиму спірної земельної ділянки і не можуть створити у сторін права, яке не передбачене законом.

Принцип правової визначеності не означає, що тривале виконання правочину, який суперечить імперативним нормам земельного законодавства, автоматично унеможливлює встановлення його фактичної правової природи судом.

Водночас саме поведінка сторін протягом тривалого часу має значення для встановлення фактичного змісту правовідносин. Систематичне внесення ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» плати, погодження додаткових угод щодо площі земельної ділянки, визначення платежів залежно від площі та отримання товариством у власність результатів вирощування сільськогосподарської продукції підтверджують, що сторони фактично реалізовували модель платного користування земельною ділянкою, а не модель надання КЕВ нематеріальних послуг.

Щодо доводів апелянта про справу № 904/3057/23, колегія суддів зазначає таке.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 904/3057/23 та вважає, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 908/3671/25, а тому суд мав врахувати відповідні висновки Верховного Суду.

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України суд, обираючи і застосовуючи норму права до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим застосування правового висновку Верховного Суду можливе за умови подібності правовідносин, що оцінюється за змістом прав та обов`язків сторін, предметом спору, підставами виникнення спірних правовідносин, фактичними обставинами та доказовою базою конкретної справи.

Суд обґрунтовано зазначив, що у справі № 904/3057/23 Верховний Суд не встановлював нової універсальної правової позиції, за якою всі договори, укладені за подібною формою між КЕУ/КЕВ та суб`єктами господарювання, завжди мають кваліфікуватися як договори про надання послуг і ніколи не можуть приховувати інші правовідносини.

Навпаки, Верховний Суд у справі № 904/3057/23 виходив із оцінки конкретних доказів, наявних у тій справі, та зазначав, що суди попередніх інстанцій надали оцінку документам відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду зводилися до неправильного розуміння таких висновків на свою користь.

У цій справі суд також здійснив оцінку конкретних доказів: договору № 12з від 12.06.2018, акта обстеження, додаткових угод, умов щодо площі земельної ділянки, умов щодо плати за гектар, умов щодо належності врожаю ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», відсутності актів надання послуг, відсутності доказів надання КЕВ реальних послуг, а також правового режиму землі оборони.

Тому посилання апелянта на справу № 904/3057/23 не є підставою для скасування рішення, оскільки подібність лише окремих формальних елементів договору не означає тотожності правовідносин та не звільняє суд від обов`язку дослідити реальний зміст конкретного договору у конкретній справі.

Щодо висновку суду про удаваність договору та його нікчемність, колегія суддів зазначає таке.

Суд, дослідивши зміст договору № 12з від 12.06.2018, дійшов висновку, що він фактично приховує орендні правовідносини щодо земельної ділянки. Такий висновок є обґрунтованим з огляду на те, що: об`єктом фактичного інтересу сторін була земельна ділянка; плата визначалася залежно від площі земель; ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» здійснювало виробничий процес власними ресурсами; результат господарської діяльності у вигляді врожаю належав товариству; КЕВ отримував грошову плату; спільного результату сторони не створювали; реальних послуг КЕВ товариству не доведено.

З огляду на статтю 235 Цивільного кодексу України суд правомірно встановив, що формально оформлений договір про надання послуг фактично прикривав інші правовідносини — строкове оплатне користування земельною ділянкою.

Водночас суд також обґрунтовано врахував, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя як постійний землекористувач не мав права передавати земельну ділянку державної власності, що належить до земель оборони, в оплатне користування ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» без належного рішення уповноваженого органу та без дотримання порядку, встановленого законом.

За статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства. Відповідно до статті 215 цього Кодексу недодержання стороною або сторонами в момент вчинення правочину вимог статті 203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

За частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. Такий правочин є недійсним незалежно від визнання його судом.

Суд може враховувати нікчемність правочину з власної ініціативи, якщо під час розгляду справи встановить обставини, які свідчать про нікчемність відповідного правочину, оскільки нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Разом із тим, для вирішення цієї апеляційної скарги визначальним є не сам по собі висновок про нікчемність договору, а те, що позовна вимога ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» ґрунтується на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин.

ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» просить стягнути 2 655 176, 15 грн як кошти, сплачені за договором про надання послуг, які нібито не були надані. Однак судом встановлено, що договір фактично не є договором про надання послуг. Відповідно, обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не підтверджують заявлену ним матеріально-правову вимогу.

Крім того, задоволення зустрічного позову у заявленому вигляді призвело б до ситуації, за якої ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», фактично здійснюючи протягом тривалого періоду сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці, забезпечуючи виробничий процес, отримуючи у власність урожай та економічний результат від такої діяльності, одночасно отримало б повернення всіх сплачених коштів лише через формальне посилання на відсутність актів надання послуг.

Такий результат не відповідав би фактичним наслідкам виконання договору сторонами та не узгоджувався б із принципами добросовісності, розумності та справедливості, закріпленими у статті 3 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що позивач за зустрічним позовом не заявляв вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у спосіб, який би передбачав комплексне з`ясування всього обсягу отриманого кожною зі сторін за фактичним виконанням договору, у тому числі результатів використання земельної ділянки, отриманого урожаю, економічної вигоди, вартості фактичного користування земельним ресурсом та інших взаємних наслідків.

Заявлена зустрічна вимога сформульована саме як вимога про повернення передоплати за ненадані послуги. Проте встановлені судом обставини не підтверджують існування такого грошового зобов`язання КЕВ перед ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД».

Суд апеляційної інстанції не вправі змінювати предмет і підстави зустрічного позову, а також розглядати інші матеріально-правові вимоги, які не були заявлені позивачем за зустрічним позовом у встановленому процесуальному порядку.

Щодо доводів апелянта про порушення судом статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про здійснення судом детальної оцінки наявних у справі доказів.

Суд дослідив державний акт на право постійного користування землею, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір № 12з від 12.06.2018, додатки до нього, акт обстеження земельної ділянки, схему фактичної площі засівання, додаткові угоди до договору, доводи сторін щодо правової природи договору, докази або їх відсутність щодо надання послуг, докази або їх відсутність щодо письмових завдань на надання послуг, заперечення сторін щодо первісного та зустрічного позовів.

Суд не обмежився формальним посиланням на назву договору, а здійснив аналіз його умов у сукупності, співвідніс їх із нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про використання земель оборони», Закону України «Про Збройні Сили України» та релевантною практикою Верховного Суду.

Те, що апелянт не погоджується з оцінкою доказів, наданою судом, не свідчить про порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Для скасування рішення необхідно встановити, що суд не дослідив докази, неправильно встановив обставини або зробив висновки, які не випливають із матеріалів справи. Таких обставин апеляційна скарга не доводить.

Щодо поданих Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя в апеляційному провадженні додаткових пояснень та документів, зокрема претензії від 08.03.2023 і відповіді ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» від 20.03.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя пояснював неподання відповідних документів до суду першої інстанції кадровими змінами, воєнним станом, ротацією військового керівництва, впорядкуванням архівного діловодства та тим, що листування було виявлено після ухвалення рішення місцевим господарським судом.

Водночас навіть без надання цим документам вирішального доказового значення, наявні у справі докази є достатніми для висновку про неправильність позиції апелянта щодо існування договору про надання послуг і наявності підстав для повернення 2 655 176, 15 грн. Тому зазначене листування може лише додатково ілюструвати фактичну поведінку сторін, але не є єдиною чи визначальною підставою для залишення рішення суду без змін.

Щодо доводів апелянта про те, що суд начебто підмінив волевиявлення сторін власною правовою оцінкою, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до принципу jura novit curia суд знає право і самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин. При цьому суд не змінює фактичних підстав позову, а надає правову оцінку тим обставинам, які встановлені на підставі доказів у справі.

У цій справі суд не підмінив волевиявлення сторін, а встановив, що формальне волевиявлення, відображене у назві та окремих положеннях договору, не відповідає фактичному змісту прав та обов`язків сторін і реальним наслідкам його виконання.

Саме такий підхід відповідає статтям 235, 628 Цивільного кодексу України та практиці Верховного Суду щодо необхідності визначати правову природу договору за його змістом, а не за назвою.

Доводи апелянта про те, що кошти у сумі 2 655 176, 15 грн є попередньою оплатою, не підтверджені належними доказами.

По-перше, договір передбачав щомісячну оплату, пов`язану з площею земель, а не оплату конкретно визначених і фактично наданих КЕВ послуг.

По-друге, сторонами протягом тривалого часу укладалися додаткові угоди щодо площі та розміру платежів, що свідчить про узгодження економічних умов фактичного користування земельним ресурсом.

По-третє, право власності на сільськогосподарську продукцію належало саме ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД», тобто товариство отримувало матеріальний результат від використання земельної ділянки.

По-четверте, апелянт не довів, що сплачені ним кошти не відповідали жодному фактичному результату у вигляді доступу до земельної ділянки, можливості її обробітку, вирощування врожаю та отримання продукції у власність.

Відтак твердження про те, що вся сума 2 655 176, 15 грн є передплатою за ненадані послуги, є формальним і не відповідає встановленим обставинам справи.

Щодо доводів апелянта про відсутність фактичної передачі земельної ділянки, колегія суддів додатково зазначає, що фактична передача майна у користування не завжди підтверджується виключно актом приймання-передачі. У справах про удаваність правочину фактичне користування може підтверджуватися сукупністю інших доказів: умовами договору, поведінкою сторін, характером платежів, змістом додаткових угод, результатом діяльності, змістом листування, відсутністю заперечень протягом тривалого часу.

У цій справі сукупність установлених обставин свідчить, що ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» отримало не нематеріальну послугу від КЕВ, а можливість здійснювати сільськогосподарську діяльність на землях, що перебували у постійному користуванні КЕВ, з отриманням у власність результатів такої діяльності.

Тому відсутність акта приймання-передачі земельної ділянки не є достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного користування земельною ділянкою, тим більше з урахуванням того, що саме прихований характер орендних відносин і зумовлював відсутність належного оформлення передачі землі.

Щодо доводів апелянта про відсутність у договорі істотних умов договору оренди землі, колегія суддів зазначає, що такий аргумент не спростовує висновку про удаваність правочину.

Якщо сторони мають намір приховати орендні відносини іншим договором, вони, як правило, не включають до договору всі істотні умови договору оренди землі та не здійснюють державної реєстрації права оренди. Проте саме відсутність належного оформлення орендних правовідносин не означає, що таких фактичних відносин не було, якщо зміст договору та поведінка сторін свідчать про протилежне.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21) зазначено, що відсутність істотних умов договору оренди та належного оформлення передачі землі не виключає можливості встановлення удаваності правочину, якщо фактично сторони передбачили передачу земельної ділянки у користування за плату.

Таким чином, довід апелянта про відсутність кадастрового номера, державної реєстрації права оренди, акта передачі землі та інших істотних умов договору оренди не спростовує висновку суду про те, що спірний договір фактично приховував орендні правовідносини.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду в оскарженій частині відповідає принципу ефективного судового захисту.

Суд не обмежився формальним висновком про відсутність актів надання послуг, а встановив реальний зміст правовідносин та дійшов висновку, що заявлена ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» вимога не відповідає фактичним обставинам виконання договору.

Задоволення зустрічного позову лише на підставі відсутності актів послуг означало б ігнорування реального економічного змісту правовідносин та факту того, що товариство протягом тривалого часу отримувало можливість використовувати земельний ресурс для власної господарської діяльності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до формального тлумачення окремих умов договору, наполягання на його назві як договору про надання послуг, посилання на відсутність актів надання послуг та заперечення фактичного користування земельною ділянкою. Однак такі доводи не спростовують комплексного висновку суду першої інстанції, зробленого за результатами оцінки всіх умов договору, додаткових угод, правового режиму земельної ділянки та фактичної поведінки сторін.

Суд апеляційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду мотивувати судове рішення.

У справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте цей обов`язок не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони; межі такого обов`язку залежать від характеру рішення та обставин конкретної справи.

Разом з тим у цій справі суд надав оцінку основним доводам сторін, встановив правову природу договору, дослідив умови його виконання, надав оцінку доказам та мотивував причини відмови як у первісному, так і у зустрічному позовах.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що Господарський суд Запорізької області правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку, правильно визначив правову природу договору № 12з від 12.06.2018, обґрунтовано відхилив доводи ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД» про наявність підстав для повернення 2 655 176, 15 грн як передоплати за ненадані послуги та не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування рішення в оскарженій частині.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» не спростовують висновків суду, не підтверджують наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову та фактично спрямовані на переоцінку встановлених судом обставин і формальне тлумачення договору без урахування його реального змісту.

За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в оскарженій частині — в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя про стягнення 2 655 176,15 грн — підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від судів детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що усталений принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З урахуванням положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що скаржнику надано відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні цього спору як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір № 12з від 12.06.2018 є договором про надання послуг, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Суд обґрунтовано виходив не з формальної назви договору, а з його змісту, фактичної поведінки сторін, порядку виконання договору, економічної мети його укладення та реальних правових наслідків, які виникли між сторонами.

Не підтвердилися і доводи апелянта про те, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» кошти у розмірі 2 655 176, 15 грн є попередньою оплатою за послуги, які Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя не були надані. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що спірні платежі були пов`язані не з оплатою конкретних нематеріальних послуг, а з фактичним використанням земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо відсутності фактичної передачі земельної ділянки у користування ТОВ «УКР-ТРЕЙД ЛТД». Сукупність умов договору, додаткових угод, визначення плати залежно від площі земельної ділянки, покладення на товариство повного циклу сільськогосподарського виробництва та набуття товариством права власності на вирощену продукцію свідчать про фактичну спрямованість спірних правовідносин на користування земельним ресурсом.

Доводи апелянта щодо відсутності актів приймання-передачі послуг не спростовують висновків суду, оскільки відсутність таких актів у цій справі підтверджує невідповідність фактичних правовідносин сторін конструкції договору про надання послуг, але не доводить наявності у товариства права на повернення всієї сплаченої суми як передоплати за ненадані послуги.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта щодо неправомірності висновку суду про удаваність договору. Суд обґрунтовано встановив, що укладений сторонами договір за своїм фактичним змістом приховував відносини оплатного користування земельною ділянкою, яка перебувала у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя.

Посилання скаржника на статус Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, проведення конкурсу, Методичні рекомендації Міністерства оборони України та тривале виконання договору не спростовують висновків суду, оскільки такі обставини не змінюють імперативного правового режиму земель оборони та не наділяють постійного землекористувача правом передавати земельну ділянку державної власності в оплатне користування приватному суб`єкту.

Доводи апелянта щодо застосування висновків Верховного Суду у справі № 904/3057/23 також не впливають на правильність висновків суду, оскільки місцевий господарський суд здійснив оцінку конкретних доказів саме у цій справі, а подібність окремих формальних елементів договорів не свідчить про тотожність фактичних обставин, доказової бази та змісту правовідносин.

Також не підтвердилися доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права та неналежної оцінки доказів. Матеріали справи свідчать про повне та всебічне дослідження судом обставин справи, надання оцінки істотним доводам учасників справи та ухвалення рішення з дотриманням вимог статей 73, 74, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в оскарженій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами, з наданням належної правової оцінки всім істотним доводам учасників справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі №908/3671/25 в оскарженій частині — в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя про стягнення 2 655 176,15 грн — підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги — на особу, яка подала таку апеляційну скаргу.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» та залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі № 908/3671/25 в оскарженій частині, понесені апелянтом судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на останнього та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76– 79, 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281– 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі №908/3671/25 в оскарженій частині — залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2026 у справі №908/3671/25 в оскарженій частині — в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД ЛТД» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя про стягнення 2 655 176, 15 грн — залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 10.06.2026

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя: Г.В. Левшина

Суддя: С.В. Вінніков