Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №908/230/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м. Дніпро

Справа № 908/230/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідач) – Кошлі А.О.,

суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.

за участі:

секретаря судового засідання: Кахикало А.С.

представника позивача (апелянт) – Батовської Т.І.,

представника відповідача – Богославського В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 (суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/230/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач, апелянт, скаржник) звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.04.2019 № 0503-01041. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язань з оплати рахунків за електричну енергію для врегулювання небалансів, виставлених на підставі актів коригування (врегулювання) за періоди грудень 2022 року, лютий та березень 2023 року. Первісно позивач просив стягнути суму основного боргу 36 435 447,55 грн та 3 % річних — 104 814,30 грн. В подальшому, заявою від 11.04.2024, позивач збільшив розмір позовних вимог до суми основного боргу 80 751 069,33 грн та 3 % річних — 400 592,56 грн. Заявою від 19.12.2025 позивач просив закрити провадження у справі в частині суми основного боргу 26 393 353,02 грн у зв`язку з проведенням сторонами процедури коригування (врегулювання) небалансів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суму основного боргу 54 357 716 (п`ятдесят чотири мільйона триста п`ятдесят сім тисяч сімсот шістнадцять) грн 31 коп., суму 3 % річних — 80 118 (вісімдесят тисяч сто вісімнадцять) грн 51 коп., суму судового збору — 657 099 (шістсот п`ятдесят сім тисяч дев`яносто дев`ять) грн 71 коп. Закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу 26 393 353 (двадцять шість мільйонів триста дев`яносто три тисячі триста п`ятдесят три) грн 02 коп. Повернуто позивачу судовий збір в сумі 190 740 (сто дев`яносто тисяч сімсот сорок) грн 29 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами на підставі Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.04.2019 № 0503-01041, який є публічним договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання з врегулювання небалансів електричної енергії. Суд встановив, що позивачем через систему управління ринком виставлено на оплату відповідачу платіжні документи за електричну енергію з метою врегулювання небалансів за період 01.12.2022 – 31.12.2022, 01.02.2023 – 31.03.2023 на загальну суму 80 751 069,33 грн, проте відповідач оплату не здійснив. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 54 357 716,31 грн та закрив провадження в частині 26 393 353,02 грн у зв`язку з проведенням сторонами процедури коригування. Щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 400 592,56 грн суд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, враховуючи специфіку процедури врегулювання небалансів електричної енергії, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», Правила ринку № 307, принципи розумності, справедливості та пропорційності, задовольнив клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних на 80 % та стягнув з відповідача 3 % річних у розмірі 80 118,51 грн, відмовивши у стягненні 320 474,05 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 у справі № 908/230/24 в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 320 474,05 грн, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь позивача суму 3 % річних у розмірі 320 474,05 грн; в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 54 357 716,31 грн, 3 % річних в розмірі 80 118,51 грн та витрат із сплати судового збору в сумі 657 099,71 грн — залишити без змін. Судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 5 768,53 грн покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення в частині зменшення 3 % річних на 80 % ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України, та з порушенням норм процесуального права — ст.ст. 80, 86, 161, 165, 236 ГПК України, а також не відповідає висновкам Верховного Суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення 3 % річних, нормативно його не обґрунтував, обмежившись лише посиланням на принципи розумності, справедливості та пропорційності та на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18. Жодним із перелічених нормативних актів (Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила ринку № 307) та спірним Договором не встановлено підстав для відтермінування чи звільнення від грошового зобов`язання та не передбачено застосування норм ст. 625 ЦК України. Договором інший розмір відсотків річних не встановлювався.

Відповідач обґрунтував своє клопотання про зменшення нормами ст.ст. 217, 233 ГК України, помилково ототожнюючи природу штрафних санкцій (пеня, штраф) та нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Апелянт наголошує, що 3 % річних та інфляційні втрати є компенсаційними, а не штрафними за своєю природою, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Зазначене підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, постановами Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17, від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною нормою, яка не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відсутність вини боржника, наявність форс-мажорних обставин, несприятливий фінансовий стан не впливають на застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 дійшов висновку, що форс-мажор як причина прострочення оплати не звільняє порушника від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, оскільки це компенсація. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/18432/21, від 26.05.2022 у справі № 902/186/21, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Суд першої інстанції не врахував, за яких обставин справи № 902/417/18 Верховний Суд висловив правову позицію щодо можливості зменшення відсотків річних. У тій справі розмір річних, визначений договором (40 % та 90 %), значно перевищував 3 % річних, встановлених ст. 625 ЦК України, і саме через непропорційність наслідків правопорушення Верховний Суд дійшов висновку про можливість зменшення. У справі ж № 908/230/24 позивачем пред`явлено до стягнення відсотки річних у мінімальному, встановленому законом розмірі — 3 %, загальна сума яких (400 592,56 грн) становить лише 0,5 % від суми основного боргу (80 751 069,33 грн), що свідчить про відсутність надмірності. У справі № 902/417/18 сума відсотків річних складала 112,71 % від суми основного боргу, тому правовідносини у цих справах не є подібними.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, в якій зазначено, що висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних є помилковим, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір відповідає встановленому законом (3 %), а наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

Крім того, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/902/24, в якій конкретизовано правовий висновок, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних, не підлягає зменшенню судом.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що погашення відповідачем під час розгляду справи всієї суми основного боргу свідчить про добросовісність та є підставою для часткового звільнення від сплати нарахувань за ст. 625 ЦК України. Застосування цієї норми не залежить від факту погашення заборгованості — достатньо самого прострочення сплати.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не врахував інтересів позивача. ПАТ НЕК «Укренерго» є приватним акціонерним товариством зі 100 % акцій у власності держави, єдиним оператором системи передачі України, віднесеним до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. В умовах воєнного стану НЕК «Укренерго» несе значні витрати на відновлення пошкоджених електричних мереж та інших об`єктів енергетичної інфраструктури. Пред`явлені до стягнення 3 % річних у мінімальному розмірі є єдиною компенсацією втрат позивача, оскільки постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану, а щодо компенсаційних нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України таких настанов не надавалось.

Зменшення 3 % річних порушує принцип справедливості, передбачений ст. 3 ЦК України, ставить позивача в нерівне з відповідачем становище та не сприяє досягненню оптимального балансу інтересів обох сторін. Апелянт посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» та «Ankerl v. Switzerland» щодо принципу рівності сторін у процесі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 в оскаржуваній частині — без змін, посилаючись на наступне:

Приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції обґрунтовано враховані обставини, що вплинули на прострочення виконання зобов`язань, які виникли з об`єктивних, не залежних від волі чи бездіяльності відповідача причин, а також можливі негативні наслідки щодо можливості виконання спеціальних обов`язків, покладених на відповідача з боку держави та пов`язаних з воєнним станом, у разі стягнення в повному обсязі нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України. АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області, більша частина якої відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф. В окупацію потрапили дев`ять структурних підрозділів товариства, у зв`язку з чим було втрачено можливість контролю над системою ліній, обладнанням, відсутній доступ до основних фондів. Зазначений злочин зареєстровано в ЄРДР за номером 22022080000001536.

Знаходження значної частини території в тимчасовій окупації або в зоні бойових дій суттєво відображається на діяльності відповідача: споживачі не оплачують спожиту електричну енергію, механізми взаємодії з боржниками обмежені, відбуваються постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури. Значна кількість грошових коштів щомісячно спрямовується на проведення аварійно-відновлювальних робіт, захист об`єктів електроенергетики, поточні ремонти та сплату першочергових платежів. Товариством введено режим жорсткої економії коштів.

Станом на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, 30.09.2024 у АТ «Запоріжжяобленерго» наявні ознаки критичної неплатоспроможності, що підтверджується висновком ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» Державної судової адміністрації України № 003-СНЮ/24 від 17.01.2025. За 2022 рік товариство отримало збитки у розмірі 204,75 млн грн, за 2024 рік — 580 млн грн. Сумарна різниця недоотриманих коштів за 2022– 2023 роки розрахунково становить 4 127 776 тис. грн. Розмір збитків від знищення та пошкодження майна внаслідок агресії рф за період з лютого 2022 по грудень 2023 року перевищує 410 млн грн.

АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Держава визначила головним пріоритетом товариства забезпечення безперебійного живлення об`єктів критичної інфраструктури, підприємств, населення. Порушення в роботі товариства може призвести до негативних наслідків для енергопостачання регіону, лікарень, бізнесу, підготовки до зимового періоду.

Відповідач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Також посилається на постанову Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 щодо дотримання справедливого балансу між суспільними та приватними інтересами, постанову від 22.02.2022 у справі № 924/441/20, рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 та від 11.10.2005 № 8-рп/2005.

Відповідач також зазначає, що рішенням від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 за позовом ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» суд зменшив розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат на 95 %, при цьому ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є боржником АТ «Запоріжжяобленерго» із заборгованістю 558,947 млн грн, що свідчить про наближеність зменшення на 80 % до принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 по справі № 908/230/24 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків.

20.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 у справі № 908/230/24. Витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/230/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.06.2026 об 11.00 годині.

06.05.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» подано відзив на апеляційну скаргу.

09.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 у справі № 908/230/24 в частині зменшення розміру 3 % річних на 80 % та відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 320 474,05 грн.

Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині неправильного застосування норми матеріального права — ст. 625 Цивільного кодексу України, що полягає у безпідставному зменшенні розміру 3 % річних, встановлених законом як мінімальний розмір компенсації кредитору за прострочення грошового зобов`язання, без встановлення виключних (надзвичайних) обставин та без належного нормативного обґрунтування, а також у невідповідності висновків суду першої інстанції правовим позиціям Верховного Суду, зокрема постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/902/24.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:

— між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП) та Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (СВБ) укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.04.2019 № 0503-01041, який є публічним договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України;

— на виконання умов Договору позивачем на підставі актів коригування (врегулювання) за періоди грудень 2022 року, лютий та березень 2023 року сформовано та направлено відповідачу коригуючі рахунки-фактури на загальну суму 80 751 069,33 грн;

— відповідач не здійснив оплату у встановлені строки;

— в ході розгляду справи сторонами проведено процедуру коригування (врегулювання) небалансів, внаслідок чого сума основного боргу зменшена на 26 393 353,02 грн;

— сума основного боргу в розмірі 54 357 716,31 грн стягнута з відповідача на користь позивача, провадження в частині 26 393 353,02 грн закрито;

— позивачем нараховано 3 % річних у загальному розмірі 400 592,56 грн за періоди прострочення з 26.12.2023 по 27.03.2024, з 26.01.2024 по 27.03.2024 та з 09.03.2024 по 27.03.2024 від відповідних сум заборгованості;

— невідповідність розрахунку 3 % річних обставинам справи, усталеній практиці, а також математичні помилки судом першої інстанції не встановлено.

Щодо правової кваліфікації спірних правовідносин та підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення була врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у справі № 902/417/18 ( постанова від 18.03.2020 року), в якій були зроблені висновки про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних , інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас судом першої інстанції при зменшенні розміру 3% річних не було враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, згідно з якою:

« 116. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

119. З урахуванням наведеного доводи позивача про те, що суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних, є обґрунтованими…

..158. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.».

Зменшення компенсаційних нарахувань у спірних правовідносинах порушує баланс інтересів сторін. З урахуванням особливостей правового регулювання ринку електричної енергії та обмеження застосування штрафних санкцій, нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, фактично є єдиним ефективним способом захисту майнових інтересів кредитора. Їх довільне зменшення призводить до непропорційного обмеження прав позивача та суперечить принципам справедливості, рівності сторін і верховенства права.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру 3 % річних, оскільки позивачем були заявлені вимоги про стягнення мінімального, законодавчо встановленого розміру процентів річних.

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру трьох процентів річних є необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, у повному обсязі.

Отже, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 у справі № 908/230/24 підлягає скасуванню в частині стягнення розміру 3 % річних у розмірі 80118,31 грн, та стягненню підлягає сума 3% річних - 400 592,56 грн, що є підстаою для ухвалення новго рішення про задовлоення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 у справі № 908/230/24 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 у справі № 908/230/24 у частині стягнення 3% річних у розмірі 80118,31 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (Україна, вулиця Сталеварів , будинок 14, місто Запоріжжя, 69035, ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ЄДРПОУ 00100227) суму 3 % річних у розмірі 400 592,56 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5 768,53 грн.

Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 10.06.2026.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя Т.В. Стефанів