Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №904/4149/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4149/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. доповідач,

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

при секретарі судового засідання Солодовій І.М.

Представники сторін не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025

(повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025, суддя Юзіков С.Г.)

у справі № 904/4149/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Відповідача-1 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

Відповідача-2- Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить зобов`язати Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчинити дії, а саме скасувати/визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 серія ЯЯ № 052070, у зв`язку з його задвоєнням.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025, відмовлено в задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, 5, код 04052264), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А, код 39835428) про зобов`язання вчинити дії, а саме скасувати/визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 серія ЯЯ № 052070, у зв`язку з його задвоєнням.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Оскільки Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про порушення Відповідачами його прав чи законних інтересів, господарський суд вважав позовні вимоги про скасування/визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 у зв`язку з його задвоєнням такими, що не підлягають задоволенню, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 фактично є дублікатом державного акту від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, які видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р і посвідчують право постійного користування одними і тими ж земельними ділянками загальною площу – 0,1620 га, які мають однакові кадастрові номери.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 19.06.2025; скасувати рішення суду від 19.06.2025; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; покласти витрати по сплаті судового збору на відповідачів.

Апелянт зазначає, що Господарський суд Дніпропетровської області вказує на те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 фактично є дублікатом державного акту від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, які видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р і посвідчують право постійного користування одними і тими ж земельними ділянками загальною площу - 0,1620 га, які мають однакові кадастрові номери.

На думку скаржника, відповідне твердження є невірним, оскільки НЕК «Укренерго» здійснює сплату земельного податку та/або орендну плату, про що неодноразово заявлялося представником НЕК «Укренерго».

Отже, як вважає позивач, по суті, НЕК «Укренерго» сплачує грошові кошти у подвійному розмірі.

Апелянт зауважує, що до того ж, відповідно до наданих Сторонами спору документів відповідні акти не містять жодних приміток (копія, дублікат, тощо) відповідно до Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа» ДСТУ 2732:2004, а отже не є дублікатом.

На переконання скаржника, за таких обставин, враховуючи вищевикладене, не оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4149/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4149/24.

30.07.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі №904/4149/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

19.08.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 3633.60грн, відповідно до платіжної інструкції від 18.08.2025.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 (у зв`язку з відрядженням судді Дарміна М.О. для здійснення процесуальної дії, а саме відкриття провадження у справі) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі № 904/4149/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 04.02.2026 об 11 год. 00 хв.

13.10.2025 представником Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з використанням системи «Електронний суд» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі №904/4149/24.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що судом в повному обсязі досліджено всі обставини у цій справі, характери спірних правовідносин, правове регулювання в площі спірних правовідносин та фактичні докази у справі, проаналізовано предмет спору та підстави заявлених позовних вимог, що нівелює аргументи апеляційної скарги стосовно неповноти з`ясування судом обставин у справі та недослідження всіх доказів.

Відповідач-2 зауважує, що інші аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо доведення обставин порушення прав позивача належними та допустими доказами у справі, зокрема в частині аргументації позивачем необхідності скасування задвоєного Державного акту та негативних наслідків для нього внаслідок існування двох Державних актів однакового змісту, що не перешкоджає проведенню позивачем державної реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна.

Відповідач-2 вважає, що апеляційна скарга не містить доводів та обґрунтованих аргументів, що містять підстави для скасування апеляційним судом рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі №904/4149/24.

13.10.2025 до ЦАГС надійшло клопотання від представника відповідача-2 про забезпечення участі представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссона Дениса Вікторовича у всіх судових засіданнях по справі №904/4149/24 в режимі відеоконференцзв`язку із використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду, враховуючи, що представник відповідача - Міссон Денис Вікторович є зареєстрованим та авторизованим за власним цифровим підписом користувачем сервісу «EasyCon».

Відповідач -1 - Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

30.01.2026 до ЦАГС надійшло клопотання від представника позивача про розгляд призначений на 04.02.2026 року та усі інші засідання з розгляду позовної заяви в режимі відеоконференції у програмному забезпеченні «електронний суд» за участю представника Позивача Грачова Євгена Олеговича.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

04.02.2026 в судове засідання сторони не забезпечили явку повноважних представників, заявлені клопотання представників про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволені ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 про участь учасників провадження у справі, які бажають прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, необхідно надати суду на електронну адресу, яка буде використана для реєстрації в системі відеоконференцзв`язку, а також документи, що посвідчують особу, що прийматиме участь в судовому засіданні, та підтверджують її повноваження; номер телефону для зв`язку з судом; відмітку про наявність або відсутність електронного підпису.

Однак в судове засіданні 04.02.2026 об 11-00 год. сторони не з`явилися, не вийшли на зв`язок в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представник позивача - Грачов Є.О. та представник відповідача-2 - Міссон Д.В., про що складені відповідні акти.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі № 904/4149/24 відкладено до 27.05.2025 року об 11-20 год.

Однак, апеляційним господарським судом було допущено описку в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026 щодо дати до якої відкладено розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 виправлено, допущену в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026 описку, вказавши: «Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі № 904/4149/24 відкласти до 20.05.2026 року об 12-00 год.».

20.05.2026 секретарем судового засідання Солодовою І.М. під час підготовки до проведення судового засідання в режимі відеоконференції було перевірено працездатність комплексу технічних засобів відеозапису. Зауважень щодо роботи технічних засобів не встановлено. У призначений час секретар судового засідання здійснила спробу встановити зв`язок з представниками сторін у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Однак представник позивача – Грачов Євген Олегович (самопредставництво) був неактивний та на зв`язок не вийшов. Представник відповідача-1 також на зв`язок не вийшов. Представник відповідача-2 був активний у системі, проте до відеоконференції не приєднався. За таких обставин проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника позивача та представника відповідача 2 виявилося неможливим, про що складено відповідний акт.

В судовому засіданні 20.05.2026 року проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.

Державним актом від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, який виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, Позивачеві надано в постійне користування земельні ділянки загальною площу – 0,1620 га, які мають кадастрові номери:

1221400000:02:401:0001, 1221400000:02:402:0001, 1221400000:02:403:0001, 1221400000:02:150:0001, 1221400000:02:150:0004, 1221400000:02:150:0007, 1221400000:02:151:0003, 1221400000:02:410:0001, 1221400000:02:410:0004, 1221400000:02:152:0003, 1221400000:02:152:0006, 1221400000:02:401:0002, 1221400000:02:402:0002, 1221400000:02:460:0001, 1221400000:02:150:0002, 1221400000:02:150:0005, 1221400000:02:151:0001, 1221400000:02:151:0004, 1221400000:02:410:0002, 1221400000:02:152:0001, 1221400000:02:152:0004, 1221400000:02:401:0003, 1221400000:02:402:0003, 1221400000:02:461:0001, 1221400000:02:150:0003, 1221400000:02:150:0006, 1221400000:02:151:0002, 1221400000:02:151:0005, 1221400000:02:410:0003, 1221400000:02:152:0002, 1221400000:02:152:0005 для виробництва та розподілення електроенергії. Акт зареєстровано і Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030412000006.

У зв`язку з втратою Позивачем державного акту від 02.02.2004 року серія І-ДП № 007618, за його зверненням, на підставі того ж розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, видано Державний акт від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 на заміну втраченого.

Проте, за даними Позивача, під час організації роботи з документами Позивач виявив державний акт від 29.05.2004 року серія І-ДП № 007618, виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р.

У зв`язку з цим Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з запитом про надання інформації, який саме державний акт є чинним (від 31.10.2023 року № 01/57719).

Відповідач-2 у відповіді на запит від 21.11.2023 № 19-4-0222-6918/2-23 повідомив, що інформації щодо зняття з реєстрації державного акту на право постійного користування землею серія І-ДП № 007618 або документи на підставі яких це відбулося у відділі відсутні.

Позивач звернувся до Відповідача-2 з листом № 01/66068 від 01.12.2023 та просив повідомити на підставі, яких документів за Позивачем у відомостях Державного земельного кадастру обліковуються вищезазначені земельні ділянки, із зазначенням дати та номеру державного акту.

Відповідач-2 у листі № 233/299-24 від 19.01.2024 повідомив, що згідно з інформацією станом на 01.01.2013, отриманою за допомогою програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру, та на момент підготовки відповіді, у відомостях про право власності/право постійного користування на земельні ділянки за вищезазначеними кадастровими номерами відображається: Документ, що посвідчує право - Державний акт 02.02.2004 І-ДП 007618; Документ, який є підставою для виникнення права - Рішення органу виконавчої влади Дніпропетровська РДА 12.11.2003 683-р.

Позивач звернувся до Відповідача-2 з листом від 23.01.2024 № 01/4633 про надання інформації, в якому повідомив, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.11.2023 № 19-4-0.222-6918/2-23 обидва державні акти є чинними, просив повідомити, яким чином скасовується чинність задвоєного державного акту.

Відповідач-2 у відповідь на зазначений лист повідомив, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. У зв`язку з чим Позивачеві необхідно звернутися до суду з позовом про визнання недійсним задвоєного державного акта на право постійного користування землею.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для скасування/визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджується, що Державним актом від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, виданим на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, Позивачеві надано в постійне користування земельні ділянки загальною площу – 0,1620 га які мають кадастрові номери:

1221400000:02:401:0001, 1221400000:02:402:0001, 1221400000:02:403:0001, 1221400000:02:150:0001, 1221400000:02:150:0004, 1221400000:02:150:0007, 1221400000:02:151:0003, 1221400000:02:410:0001, 1221400000:02:410:0004, 1221400000:02:152:0003, 1221400000:02:152:0006, 1221400000:02:401:0002, 1221400000:02:402:0002, 1221400000:02:460:0001, 1221400000:02:150:0002, 1221400000:02:150:0005, 1221400000:02:151:0001, 1221400000:02:151:0004, 1221400000:02:410:0002, 1221400000:02:152:0001, 1221400000:02:152:0004, 1221400000:02:401:0003, 1221400000:02:402:0003, 1221400000:02:461:0001, 1221400000:02:150:0003, 1221400000:02:150:0006, 1221400000:02:151:0002, 1221400000:02:151:0005, 1221400000:02:410:0003, 1221400000:02:152:0002, 1221400000:02:152:0005 для виробництва та розподілення електроенергії. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030412000006.

Проте, Позивач вищезазначений акт втратив.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі - далі - Інструкція (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулювався порядок і підстави видачі дублікату державного акту у випадку його втрати або псування.

Пунктом 5.1. Інструкції передбачено, що при втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Відповідно до п. 5.2 Інструкції для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого) державного акта на право приватної власності, право постійного користування або на право власності на землю письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт. У заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано зазначений державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акту.

Згідно з п. 5.3 Інструкції на титульній сторінці дубліката робиться запис або ставиться штамп "Дублікат. Видано замість N ___ серія __", вказується дата видачі дубліката.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у зв`язку з втратою Позивачем державного акту від 02.02.2004 року серія І-ДП № 007618, за його зверненням, на підставі того ж розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, видано Державний акт від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 на заміну втраченого.

Відповідно до Національного стандарту України "Діловодство й архівна справа" ДСТУ 2732:2004 (https://vn.court.gov.ua/userfiles/27_2732-2004(1).pdf), дублікат оригіналу (службового документа) - це повторно оформлений службовий документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу. Тобто дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що дублікат документу має таку ж юридичну силу, як і оригінал втраченого документа. Тобто в дублікаті відтворюється весь зміст і текст, який був зазначений у первинному документі.

Виходячи зі змісту обох наведених актів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №052070 від 29.08.2005 фактично є дублікатом акту серії І-ДП № 007618 від 02.02.2004, містить однакові дані, окрім дати та серії документу та посвідчує право користування одними і тими ж (з однаковими кадастровими номерами) земельними ділянками.

Господарський суд аргументовано зауважив, що оспорюваний дублікат акту на право користування земельною ділянкою, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст документу, та не може порушувати права Позивача.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою для видачі дублікату стало звернення самого Позивача, що ним не заперечується.

В оскаржуваному рішенні правомірно зазначено, що відсутність порушеного або оспорюваного права Позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Водночас приписами процесуального права, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Виходячи з положень процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес Позивача (у даному випадку скасування/визнання недійсним державного акту) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині наведеного рішення Конституційного Суду України.

Слід акцентувати увагу на тому, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, як доречно зазначив суд першої інстанції, саме на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", як Позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що в даному випадку Відповідачі не порушують прав Позивача. Доказів того, що Відповідачі оспорюють права Позивача суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про порушення Відповідачами його прав чи законних інтересів, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про скасування/визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 у зв`язку з його задвоєнням є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 фактично є дублікатом державного акту від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, які видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р і посвідчують право постійного користування одними і тими ж земельними ділянками загальною площу – 0,1620 га, які мають однакові кадастрові номери.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника в частині того, що «…Господарський суд Дніпропетровської області вказує на те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 фактично є дублікатом державного акту від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, які видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р і посвідчують право постійного користування одними і тими ж земельними ділянками загальною площу - 0,1620 га, які мають однакові кадастрові номери.

Відповідне твердження є невірним, оскільки НЕК «Укренерго» здійснює сплату земельного податку та/або орендну плату, про що неодноразово заявлялося представником НЕК «Укренерго».

Отже, по суті, НЕК «Укренерго» сплачує грошові кошти у подвійному розмірі.

До того ж, відповідно до наданих Сторонами спору документів відповідні акти не містять жодних приміток (копія, дублікат, тощо) відповідно до Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа» ДСТУ 2732:2004, а отже не є дублікатом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, не оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі…» з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 та державний акт від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618 видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р і посвідчують право постійного користування одними і тими ж земельними ділянками загальною площею – 0,1620 га, які мають однакові кадастрові номери.

Посилання апелянта на те, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" сплачує грошові кошти (земельний податок та/або орендну плату) у подвійному розмірі, є необґрунтованими.

Сам по собі факт існування двох документів, які судом першої інстанції оцінені як такі, що стосуються одних і тих самих земельних ділянок з ідентичними кадастровими номерами та правовою підставою виникнення такого права (розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р), не свідчить про виникнення у суб`єкта господарювання подвійного податкового або орендного зобов`язання.

Земельний податок та орендна плата є фінансовими (податковими або договірними) зобов`язаннями, порядок нарахування яких визначається відповідними нормами податкового законодавства та умовами договорів оренди (у разі їх наявності), а не кількістю оформлених правовстановлюючих документів.

Доказів того, що контролюючим органом здійснювалося подвійне нарахування земельного податку або що орендодавцем було визначено до сплати орендну плату у подвійному розмірі, матеріали справи не містять, а апелянтом таких доказів не надано.

До того ж, навіть у разі наявності спору щодо правильності нарахування чи сплати земельного податку та/або орендної плати такі обставини стосуються інших правовідносин та знаходяться поза межами предмету спору у даній справі.

Крім того, посилання скаржника на положення Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа» ДСТУ 2732:2004 та відсутність у актах приміток «дублікат», «копія» не спростовують висновку місцевого господарського суду про фактичну ідентичність (окрім дати та серії документу) державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №052070 від 29.08.2005 та акту серії І-ДП № 007618 від 02.02.2004 і не змінюють правового значення обставин, встановлених судом на підставі досліджених доказів.

Враховуючи викладене, наведені апелянтом доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не впливають на правильність висновків місцевого господарського суду.

Інші твердження апеляційної скарги, які зводяться до цитування норм матеріального права та правових позицій Верховного Суду, не містять обґрунтувань і конкретизації порушень зі сторони суду першої інстанції, які б мали бути враховані судом апеляційної інстанції, в зв`язку із чим відхиляються як такі, що мають декларативний характер.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі №904/4149/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" - без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі №904/4149/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 у справі №904/4149/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.06.2026.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін