Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №924/237/18 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Справа №924/237/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Левчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 (суддя Заверуха С.В., повна ухвала складена 28.04.2026)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус";

3) ОСОБА_2 ;

4) ОСОБА_3 ;

5) ОСОБА_4 ;

6) ОСОБА_5 ;

7) ОСОБА_6 ;

8) ОСОБА_7 ;

9) ОСОБА_8 ;

10) ОСОБА_9 ;

11) Приватного підприємства "007",

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Савченко О.В,

треті особи - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції вказав, що зі змісту витягу з протоколу №29/25 від 19.12.2025 не вбачається правових підстав для висновку про припинення (врегулювання) усіх правовідносин між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "ГРК Імперія", виконання рішень Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020, від 22.02.2021 у справі №924/237/18 та припинення існування в Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" перед Акціонерним товариством "Укрсиббанк" будь-яких невиконаних або неналежним чином виконаних зобов`язань.

Суд виходив з того, що сплата іпотекодавцем 6500000,00 грн свідчить не про повне погашення заборгованості за кредитними договорами, а про часткове погашення заборгованості лише за деякими кредитними договорами та із відповідним пропорційним розподілом означеної сплаченої суми за цими деякими кредитами. Крім того, як зазначено у рішенні правління банку, АТ "Укрсиббанк" продовжило процес примусового стягнення заборгованості за кредитними договорами, а не відмовилося від примусового звернення стягнення, як помилково стверджує заявник.

Таким чином, враховуючи вимоги процесуального законодавства (ч.1 ст.74 ГПК України, ст.76-79 ГПК України), виходячи з предмету заяви боржника від 20.03.2026, суд дійшов висновку, що боржником не надано доказів, які підтверджують припинення його зобов`язань в повному обсязі за кредитними договорами згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 року у справі № 924/237/18, що є підставою для відмови у задоволенні такої заяви.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Апелянт, зокрема, вказує, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив принцип свободи договору, передбачений ст.627 ЦК України; порушив право кредитора на розпорядження належним йому правом вимоги та способами його забезпечення; не врахував диспозитивний характер цивільно-правових відносин; неправильно застосував норми матеріального права щодо правової природи іпотеки як акцесорного зобов`язання; фактично обмежив право сторін на мирне врегулювання правовідносин.

Вважає, що на виконання досягнутих з АТ "Укрсиббанк" домовленостей ТОВ "ГРК Імперія" 12.02.2026 здійснило перерахування на користь банку грошових коштів у розмірі 6500000 грн. З огляду на виконання зобов`язання зі сплати зазначеної суми рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 та додаткове рішення від 22.02.2021 у справі № 924/237/18 є повністю виконаними, а тому наявні правові підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Із посиланням на ст.598, 604 ЦК України зазначає, що АТ "Укрсиббанк" як кредитор реалізував своє право на визначення умов погашення заборгованості; погодився прийняти інше виконання (6500000 гривень) замість первісного. Таким чином, між сторонами відбулася зміна та припинення зобов`язання на підставі домовленості, що не суперечить законодавству. Факт прийняття АТ "Укрсиббанк" коштів свідчить про належне виконання погодженого сторонами способу припинення зобов`язання. Належність виконання у даному випадку визначена саме волею кредитора, який прийняв таке виконання.

Звертає увагу, що предметом розгляду у даному провадженні є виключно питання наявності або відсутності обов`язку, визначеного виконавчим документом, виданим на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такий обов`язок виник у правовідносинах між іпотекодержателем (банком) та іпотекодавцем, а не між банком і позичальниками. Позичальники не є стороною іпотечного зобов`язання у частині розпорядження предметом іпотеки, а відтак не наділені правом впливати на припинення такого забезпечення.

Скаржник також зауважує, що станом на момент розгляду кредитор не має жодних вимог до іпотекодавця; виконавчий документ відкликаний; зобов`язання припинене. Отже, відсутній сам об`єкт, щодо якого можуть існувати заперечення третіх осіб.

Таким чином, вважає, що вказане свідчить про припинення матеріальної передумови для виконання зазначених судових рішень, що, в свою чергу, з метою унеможливлення повторного звернення стягувача про їх виконання, відповідно до ст.328 ГПК України надає суду правові підстави для визнання наказу Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2021 року у справі №924/237/18 про звернення стягнення на предмет іпотеки, таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ст.263 ГПК України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 , подала відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, зазначає, що у даному випадку має місце штучне створення обставин, спрямованих на виведення майна з-під іпотеки без реального виконання рішення Господарського суду від 07.10.2020 та додаткового рішення від 22.02.2021, а також без повного погашення заборгованості, виконання якої забезпечене іпотекою нерухомого майна відповідно до умов договору іпотеки.

Вказує, що наявне рішення правління АТ "Укрсиббанк" спростовує твердження заявника про припинення зобов`язань за домовленістю сторін, оскільки відсутнє волевиявлення сторін (стягувача і боржника) про припинення між ними зобов`язань в повному обсязі, та про зміну банком способу задоволення своїх вимог, оскільки виконання рішення суду проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку ст.331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений. Однак, ні банк, ні виконавець в порядку ст. 331 ГПК України не звертались до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення.

Вважає, що судом повністю досліджено подані заявником докази та прийнято законне, обґрунтоване рішення без будь-якого порушення норм як матеріального, так і процесуального права, а тому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У судове засідання, призначене на 09.06.2026 року, стягувач та треті особи не забезпечили явку уповноважених представників, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги той факт, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників стягувача та третіх осіб.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказана норма кореспондується зі змістом ст.326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Статтею 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню не є вичерпним. При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №910/8794/17).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2018 №910/9026/13 року, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Колегія суддів зазначає, що зміст процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом наказу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06. 2020 у справі № 520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, від 09.02.2023 у справі №824/85/21, від 21.12.2023 року у справі № 824/2/22).

При цьому, на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист (наказ) таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 у даній справі позов Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення готельно-ресторанного та оздоровчо-розважального комплексу, загальною площею 3295,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, провулок Купріна, буд. 3, та належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Діамант Плюс" з метою задоволення вимог публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", встановивши спосіб реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для погашення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 3483908,73 дол. США та 5023379,59 грн; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 292855,72 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант плюс" на користь акціонерного товариства "Укрсиббанк" 616700,00 грн витрат по оплаті судового збору.

На примусове виконання рішення суду від 07.10.2020 видано наказ №924/237/18 від 12.02.2021, згідно зі змістом якого, рішення господарського суду набрало законної сили 11.01.2021 року.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 постановлено замінити боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант плюс" у виконавчому провадженні ВП№64874996 за наказом від 12.02.2021 Господарського суду Хмельницької області у справі №924/237/18 про звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія".

20.03.2026 до суду першої інстанції надійшла заява боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з досягненням домовленостей між боржником та АТ "Укрсиббанк" щодо погашення заборгованості за зобов`язаннями, забезпеченими іпотекою.

Відповідно до витягу з протоколу № 29/25 від 19.12.2025 відбулося чергове засідання правління АТ "Укрсиббанк", на якому, зокрема, розглядалося питання погашення кредитної заборгованості позичальника АТ "Укрсиббанк" ОСОБА_1 (питання 11).

Зі змісту п.11.1.-11.4. витягу з протоколу №29/25 вбачається, що правлінням АТ "Укрсиббанк" прийнято рішення про прийняття від нового власника заставного майна ТОВ "ГРК Імперія" 6500000,00 грн у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою. При цьому, Банком визначено, що після надходження зазначених коштів предмети іпотеки підлягають списанню з облікових систем Банку, а виконавчий документ щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - поверненню без виконання з припиненням подальшого стягнення на відповідне нерухоме майно.

Листом від 07.01.2026 №29-3-03/473 АТ "Укрсиббанк" повідомило ТОВ "ГРК Імперія", що відповідно до рішення правління Банку, оформленого протоколом № 29/25 від 19.12.2025, прийнято рішення про прийняття 6500000 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 у справі №924/237/18. При цьому Банк зазначив, що після сплати вказаної суми поверне без виконання виконавчий документ щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та припинить подальше стягнення, а правовідносини сторін щодо спірної заборгованості вважатимуться врегульованими, рішення суду - виконаним, а будь-які майнові претензії Банку до ТОВ "ГРК Імперія" та обтяження щодо відповідного іпотечного майна - припиненими.

Листом від 29.01.2026 №29-1-01/2463 АТ "Укрсиббанк" повідомило, що довіреність №29-1-01/65 від 30.12.2025, якою Ребрика А.М. уповноважено представляти інтереси Банку, була чинною станом на дату направлення листа Банку від 07.01.2026 № 29-3-03/473 ТОВ "ГРК Імперія" та залишається чинною на дату надання відповіді. Також зазначено, що вказана довіреність оформлена уповноваженою особою Банку відповідно до Статуту АТ "Укрсиббанк", відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до платіжної інструкції від 12.02.2026 №1 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" сплачено на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" грошові кошти в сумі 6500000,00 грн на виконання рішення правління АТ "Укрсиббанк", оформленого протоколом №29/25, та листа Банку від 07.01.2026 щодо врегулювання заборгованості, з метою виконання рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/237/18.

Постановою приватного виконавця Лабчука Р.М. від 19.02.2026 у виконавчому провадженні №74089773 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" наказ Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2021 №924/237/18 повернуто стягувачу без виконання, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.598 , ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, главою 50 ЦК України визначено інші підстави припинення зобов`язань, серед яких, зокрема, переданням відступного (ст. 600 ЦК України), зарахуванням (ст. 601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст.604 ЦК України), прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України), неможливістю його виконання (ст.607 ЦК України), смертю фізичної особи (ст.608 ЦК України), ліквідацією юридичної особи (ст.609 ЦК України).

Як вбачається зі змісту наданого на вимогу суду витягу з протоколу чергового засідання правління АТ "Укрсиббанк" від 19.12.2025 № 29/25, правлінням Банку прийнято рішення про прийняття від нового власника заставного майна ТОВ "ГРК Імперія" грошових коштів у сумі 6500000,00 грн у рахунок лише часткового погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями з їх розподілом на відшкодування витрат Банку на примусове стягнення та часткове погашення заборгованості за окремими кредитними договорами. Водночас, зазначеним рішенням передбачено продовження заходів примусового стягнення за іншими кредитними зобов`язаннями (пп. 11.1, 11.4 протоколу).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги у сукупності з наведеними обставинами, колегія суддів зазначає, що рішення правління АТ "Укрсиббанк" не підтверджує припинення чи повне врегулювання правовідносин між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "ГРК Імперія", а також повного виконання судових рішень Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 та від 22.02.2021 у справі №924/237/18, оскільки сплата 6500000,00 грн має характер часткового погашення заборгованості за окремими кредитними договорами та не охоплює весь обсяг зобов`язань, визначених зазначеними судовими рішеннями.

Крім того, відсутні належні та допустимі докази зміни способу та порядку виконання судового рішення у порядку ст.331 ГПК України, оскільки із відповідними заявами до суду ні стягувач, ні виконавець не зверталися.

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання. Водночас, у спірних правовідносинах іпотека об`єкта нерухомого майна (нежитлових приміщень готельно-ресторанного та оздоровчо-розважального комплексу), як забезпечення виконання кредитних зобов`язань, не припинилася, оскільки у матеріалах справи відсутні докази повного погашення заборгованості за відповідними кредитними договорами.

Судом враховується, що виконавче провадження №74089773 не перебуває на виконанні, оскільки наказ Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2021 у справі №924/237/18 повернуто стягувачу без виконання постановою приватного виконавця від 19.02.2026 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Водночас, повернення виконавчого документа стягувачу саме по собі не припиняє зобов`язання боржника та не свідчить про виконання судового рішення.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 у цій справі, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 3483908,73 дол. США та 5023379,59 грн.

Отже, з урахуванням змісту витягу з протоколу засідання правління АТ "Укрсиббанк" №29/25 від 19.12.2025, яким сплачені ТОВ "ГРК Імперія" кошти в сумі 6500000,00 грн зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості, відсутні підстави вважати основне зобов`язання виконаним у повному обсязі.

Оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено з метою погашення заборгованості у значно більшому розмірі, а основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, залишається невиконаним у повному обсязі, відсутні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційний суд вважає, що задоволення відповідної заяви фактично означало б визнання припиненими зобов`язань боржника за відсутності належних доказів їх повного виконання, що суперечить встановленим у справі обставинам та змісту судового рішення, яке набрало законної сили, і є обов`язковим до виконання відповідно до ст.129 Конституції України, ст.326 ГПК України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому не може бути переглянуте чи змінене поза встановленими законом процесуальними процедурами.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність доказів, які підтверджують припинення зобов`язань боржника в повному обсязі за кредитними договорами згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 року у справі №924/237/18, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч.2 ст.328 ГПК України, а тому заява боржника задоволенню не підлягає.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "ГРК Імперія" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 у справі №924/237/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРК Імперія" – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "10" червня 2026 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.