Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №906/8/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Справа № 906/8/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Романюк Ю.Г. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 (повний текст - 13.03.2026) у справі №906/8/26 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України

2. Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"

про стягнення 1139000 грн

за участі представників:

прокурор - Гуменюк Тетяна Володимирівна (в режимі відеоконференції);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 у справі №906/8/26 задоволено позов Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" про стягнення 1139000 грн. Стягнуто з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 - 1139000,00 грн штрафу. Також стягнуто з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 13668,00 грн - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство "БудКапітал Плюс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що 26.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 та ПП «БудКапітал Плюс» був укладений договір №11 на поставку товару для потреб оборони на суму 11390000 грн без ПДВ. Кінцевий строк поставки був визначений до 31.03.2025.

28.03.2025 підприємство офіційно повідомило замовника листом №2803-08 про неможливість своєчасної поставки товару через затримку відвантаження виробником та запропонувало розірвати договір за взаємною згодою сторін. Після цього 01.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 в односторонньому порядку розірвала договір і надалі нарахувала штраф у розмірі 10% від ціни договору, посилаючись на пункт 7.2.4 договору.

Апелянт вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Підприємство наголошує, що причини невиконання договору були об`єктивними та не залежали від його волі.

Зокрема, виробник квадрокоптерів DJI – компанія SZ DJI Technology Co., Ltd. – ще 12.02.2025 повідомила своїх партнерів про обмеження поставок продукції, зокрема моделей Mavic. У зв`язку з цим партнер підприємства – Meridein OU – повідомив ПП «БудКапітал Плюс» про затримку постачання товару через проблеми з відвантаженням з боку виробника в Китаї.

Скаржник зазначає, що не має прямих договірних відносин із виробником та не може впливати на процес виробництва чи строки відвантаження товару. Тому затримка поставки виникла з причин, які перебували поза межами контролю підприємства.

Апелянт посилається на пункт 8.4 договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на момент укладення договору та виникли поза волею сторін.

Також скаржник посилається на практику Верховного Суду, викладену у постанові Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, відповідно до якої форс-мажорні обставини можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, а закон не встановлює виключного способу їх підтвердження.

На переконання апелянта, затримка поставки через обмеження виробника має ознаки форс-мажорних обставин та виключає його відповідальність за невиконання договору, у зв`язку з чим стягнення штрафу в сумі 1139000 грн є безпідставним.

На підставі викладеного ПП «БудКапітал Плюс» просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 у справі №906/8/26 у повному обсязі, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а також стягнути з прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/8/26 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Романюк Ю.Г.

03.04.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

14.04.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 у справі №906/8/26 залишено без руху у зв`язку з несплатою апелянтом судового збору в розмірі 20502,00 грн.

27.04.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору в розмірі 20502,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.04.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Коломис В.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/8/26.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/8/26 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 у справі №906/8/26 та призначено розгляд апеляційної скарги на 08.06.2026 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано прокурору, позивачам у строк до 15.05.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

14.05.2026 через систему «Електронний суд» Білоцерківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони було подано відзив на апеляційну скаргу.

За доводами прокуратури, доводи апелянта не спростовують висновків місцевого суду, а фактично скаржник лише намагається виправдати невиконання договору посиланням на затримку поставок виробником DJI та листи контрагентів. Однак такі обставини не є форс-мажором та не звільняють від відповідальності.

Прокуратура звертає увагу, що закупівля проводилася через систему Prozorro, участь у торгах брали дев`ять учасників, а переможцем стало саме ПП «БудКапітал Плюс». Подаючи тендерну пропозицію та укладаючи договір, відповідач добровільно взяв на себе зобов`язання поставити товар до 31.03.2025 та усвідомлював усі комерційні ризики, пов`язані з його закупівлею та доставкою.

Прокуратура наголошує, що про проблеми з поставками виробник повідомив партнерів ще 12.02.2025, тоді як договір із Військовою частиною НОМЕР_1 був укладений 26.02.2025. Тобто на момент укладення договору відповідачу вже було відомо про можливі затримки поставок. Незважаючи на це, він погодився на участь у закупівлі та прийняв на себе зобов`язання щодо поставки товару у визначений строк. Тому посилання на непередбачуваність таких обставин є безпідставним.

Також прокуратура зазначає, що наданий лист китайської компанії не доводить неможливість виконання договору, оскільки у ньому відсутні дані про конкретні строки поставки, відсутні докази повного припинення відвантажень, а також немає підтверджень, що відповідач намагався залучити інших постачальників чи іншим способом виконати свої договірні зобов`язання. Відповідач не довів причинно-наслідкового зв`язку між листом виробника та фактичною неможливістю поставки товару.

Прокуратура також зазначає, що затримка поставок контрагентом або виробником є звичайним підприємницьким ризиком постачальника. Саме відповідач самостійно обрав свого контрагента, умови закупівлі та логістику, тому наслідки таких рішень не можуть перекладатися на державного замовника.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі №912/3323/20 прокуратура вказує, що постанова стосується зовсім інших правовідносин – розірвання договору оренди через карантинні обмеження. Більше того, навіть у тій справі Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність форс-мажорних обставин. Тому наведена практика не підтверджує позицію відповідача та не підлягає застосуванню до цього спору.

Натомість прокуратура посилається на постанову Верховного Суду від 20.01.2026 у справі №902/44/25, у якій наголошено, що обставини, які були відомі або передбачувані на момент укладення договору, не можуть вважатися істотною зміною обставин чи підставою для звільнення від відповідальності. Верховний Суд також зазначив, що проблеми діяльності контрагентів постачальника належать до сфери його господарського ризику.

Таким чином, прокуратура вважає доведеним факт повного невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, наявність передбачених договором підстав для застосування штрафу у розмірі 10% від вартості договору та відсутність будь-яких форс-мажорних обставин, які могли б звільнити ПП “БудКапітал Плюс” від відповідальності.

На підставі викладеного прокуратура просить апеляційний суд скаргу Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 у справі №906/8/26 – без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 08.06.2026 з`явився прокурор в режимі відеоконференції. Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку; причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а позиція апелянта викладена в апеляційній скарзі, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.06.2026 прокурор Гуменюк Тетяна Володимирівна заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення у справі. Просила апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства “БудКапітал Плюс”, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 у справі №906/8/26 залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

26.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" (постачальник, відповідач) було укладено договір №11 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел (а.с.57-59), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений у Специфікації (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а Замовник прийняти і оплатити товар.

Підставою для укладення договору є постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (п.1.4. договору).

Пунктом 3.1. договору погоджено, що ціна цього договору згідно зі специфікацією (додаток 1) становить 11390000,00 грн без ПДВ.

У пункті 4.2. договору встановлено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.

За умовами п.5.1. договору кінцевий строк (термін) поставки товару - 31.03.2025.

У підпункті 7.2.1. договору сторони погодили, що за порушення строків визначених пунктом 5.1. договору стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни.

Відповідно до п.п.7.2.4. договору у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п.3.1.).

Цей договір набирає чинності з дати підписання договору та діє до 31.12.2025 (п.10.1. договору).

Договір №11 від 26.02.2025 підписано представниками сторін та скріплено печатками.

У Специфікації, яка є додатком №1 до договору №11 від 26.02.2025, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить - 11390000,00 грн (а.с.60).

28.03.2025 ПП “БудКапітал Плюс” листом за вих.№2803-08 повідомило Військову частину НОМЕР_1 , про те, що неможливо поставити товар у визначені терміни, у зв`язку з затримкою відвантаження виробником товару. Інформація щодо строку відновлення відвантаження наразі не повідомляється, тому ПП “Буд Капітал Плюс” просило розірвати даний договір за взаємною згодою сторін, визначивши це додатковою угодою (а.с.62).

01.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 , на підставі пунктів 6.2.1 та 11.4 договору, в односторонньому порядку розірвала договір, реалізувавши передбачене умовами договору право.

Факт розірвання оформлено додатком №3 до договору №11, який разом із письмовим повідомленням про розірвання направлено відповідачу - ПП “БудКапітал Плюс” (а.с.63-65).

16.04.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 за вх.№1664/1/632 направлено на адресу ПП “БудКапітал Плюс” лист, щодо необхідності сплатити штраф за невиконання умов договору (а.с.66).

29.06.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ПП “БудКапітал Плюс” направлено претензію №6 щодо сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2.4. договору у розмірі 1139000,00 грн (а.с.68, 69).

Відповідач вказану претензію залишив без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.1311 Конституції України у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Приписами ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Як передбачено ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правовий висновок, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

За такого, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листами від 26.11.2025 №2808вих.-25 та №2809вих.-25 повідомила Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів позовного характеру (а.с.77-81).

Надалі 12.12.2025 прокурором повторно направлено повідомлення №2927вих.-25 про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (а.с.83).

Листами Міністерства оборони України повідомлено про намір вжиття заходів позовного характеру, однак військова частина НОМЕР_1 поінформувала про відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Доказів самостійного звернення уповноважених органів до суду у розумний строк матеріали справи не містять.

Листом від 26.12.2025 №3063вих.-25 Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону повідомила Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про самостійне пред`явлення прокуратурою позову в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи бездіяльність компетентних органів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави, оскільки у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

По суті позовних вимог колегія суддів враховує наступне.

Як передбачено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору №11 від 26.02.2025 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел, який є договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що передача товару постачальником є основним його обов`язком, що випливає з сутності договору купівлі-продажу. При цьому передача товару має здійснюватися з дотриманням правил про строк, місце та спосіб виконання зобов`язань.

Як встановлено ч.1 ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частина перша статті 665 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до специфікації поставка товару загальною вартістю 11390000,00 грн мала відбутись у строк до 31.03.2025.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У підпункті 7.2.4. договору сторонами погоджено, що у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п.3.1.).

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність пред`явлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача 10% штрафу від ціни договору.

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків штрафу, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.

При цьому, наведений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 1139000,00 грн є арифметично правильним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства. Вказане було встановлено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені строки здійснення поставки товару.

На думку суду апеляційної інстанції, наданий відповідачем лист компанії SZ DJI Technology Co., Ltd. свідчить лише про наявність певних обмежень у поставках продукції виробника, однак не підтверджує неможливість виконання саме договору №11 від 26.02.2025, не містить інформації про строки виконання конкретного замовлення відповідача та не доводить відсутність можливості придбання товару в інших постачальників.

Як обґрунтовано звертає увагу прокурор, у постанові від 20.01.2026 у справі №902/44/25 Верховний Суд дійшов висновків, що обставини, які за своєю природою були відомими та передбачуваними ще на момент укладення договорів, не можуть визнаватися такими, що становлять істотну зміну обставин у розумінні законодавства, і відповідно не створюють правових підстав для внесення змін до істотних умов договорів щодо продовження строків виконання зобов`язань.

При цьому колегія суддів враховує, що інформація про обмеження поставок продукції DJI була доведена до партнерів виробника ще 12.02.2025, тобто до укладення договору від 26.02.2025. Відтак такі обставини не можуть вважатися непередбачуваними для відповідача.

Крім того, для звільнення від відповідальності сторона повинна довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини були надзвичайними, невідворотними саме для неї та перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Надані відповідачем документи не підтверджують, що поставка товару була об`єктивно неможливою. Вони лише свідчать про ускладнення отримання продукції від обраного відповідачем постачальника, що саме по собі не виключало можливості виконання договору іншими способами.

Апеляційний суд також враховує, що неможливість належного виконання зобов`язання контрагентом боржника, відсутність у нього необхідного товару, фінансові труднощі чи порушення зобов`язань третіми особами належать до сфери господарського ризику суб`єкта підприємницької діяльності та не звільняють його від відповідальності перед кредитором.

Тому обставини, пов`язані з діяльністю виробника або посередника, з яким відповідач самостійно обрав співпрацювати, не можуть бути покладені на державного замовника та не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договору.

Крім цього слід відмітити, що всупереч п.8 договору, матеріали справи не містять доказів належного своєчасного повідомлення замовника про виникнення зазначених обставин після їх настання.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що Господарський суд Житомирської області дійшов правильного висновку про задоволення позову Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави та стягнення з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі 1139000 грн.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.03.2026 у справі №906/8/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Миханюк М.В.