Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №287/47/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №287/47/26 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 39 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.

суддів Григорусь Н.Й.

Галацевич О.М.

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 287/47/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ", в інтересах якого діє Балашов Віталій Володимирович

на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Винара Л. В. у м.Олевську,

встановив:

У січні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" (далі - ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позову зазначало, що 07.09.2021 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22035000531455.

Кредитний договір складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" із змінами і доповненнями, затверджений банком та розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua (УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір.

Відповідно до п.1.1. договору банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором.

Відповідно до п.1.2. договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту 31000,00 грн; строк кредитування 24 місяці; кінцева дата повернення кредиту: 07 вересня 2023 року; цільове призначення: на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість у розмірі: 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 07.09.2021 по 06.04.2022 - 7% від суми кредиту, з 07.04.2022 по 06.10.2022 - 5,5% від суми кредиту, з 07.10.2022 по 06.04.2023 - 4% від суми кредиту, з 07.04.2023 по 07.09.2023 - 2,25 % від суми кредиту.

У разі неповернення суми кредиту в терміни, встановлені договором (в дати, передбачені Графіком платежів, в кінцеву дату повернення кредиту, або іншу дату, визначену банком у письмовій вимозі у випадку порушення клієнтом умов договору), Клієнт зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) в розмірі 56,00 % процентів річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості на відповідний рахунок. Умови, визначені в цьому пункті, є істотними умовами договору.

21.11.2022 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1/21112022 до кредитного договору № 22035000531455 від 07.09.2021.

28.05.2025 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" укладено договір факторингу № 28/05/25/1.

Відповідно до п.6.1. договору, у відповідності до умов цього договору клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості.

Згідно до умов договору факторингу № 28/05/25/1 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ".

В зв`язку невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 12.01.2026 у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за договором № 22035000531455 від 07.09.2021 у розмірі 61722,96 грн, яка складається: залишок строкового кредиту: 0,00 грн; залишок нарахованих строкових відсотків: 0,00 грн; залишок нарахованих строкових комісій: 0,00 грн; залишок простроченого кредиту: 28628,35 грн; залишок прострочених відсотків: 0,36 грн; залишок прострочених комісій: 33094,25 грн.

За таких підстав, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 61722,96 грн та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн.

Олевський районний суд Житомирської області рішенням від 23 лютого 2026 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованість за кредитним договором № 22035000531455 від 07.09.2021 у розмірі 28628,71 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1154, 95 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Представник ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" - Балашов В.В. подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 61722,96 грн та судові витрати в розмірі 2662,40 грн за подання позовної заяви та в розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги.

Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови щодо стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором №22035000531455 від 07.09.2021 у розмірі 33094,25 грн.

Зазначає, що 07 вересня 2021 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22035000531455, за умовами якого позичальниці надано кредит у сумі 31000,00 грн строком на 24 місяці. Надалі додатковою угодою від 21 листопада 2022 року строк кредитування було продовжено до 60 місяців. Умовами договору передбачено обов`язок позичальниці сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту, розмір якої змінювався залежно від періоду користування кредитом і, на думку апелянта, був чітко визначений сторонами при укладенні договору.

Апелянт вказує, що така комісія є складовою загальних витрат за споживчим кредитом у розумінні пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування". На його переконання, до поняття обслуговування кредитної заборгованості належить не лише надання інформації позичальнику, а й цілий комплекс банківських операцій, необхідних для належного супроводження кредиту, зокрема розрахунково-касове обслуговування, списання та зарахування коштів, розрахунок чергових платежів, юридичне оформлення та супроводження кредитного правочину, а також забезпечення функціонування внутрішніх банківських систем, необхідних для адміністрування кредиту.

На підтвердження цього апелянт посилається на пункт 2.1 кредитного договору, відповідно до якого супровідними послугами, що придбаваються у зв`язку з договором, є послуги з розрахунково-касового обслуговування, у тому числі ті, що надаються під час погашення заборгованості, а їх вартість визначається згідно з тарифами банку, оприлюдненими на офіційному вебсайті. Також апелянт звертає увагу на положення статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка надає банкам право самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом.

Наголошує, що суд першої інстанції, визнаючи положення договору щодо комісії нікчемними, фактично не врахував зміст пункту 2.1. договору та положення статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", які прямо допускають встановлення кредитодавцем комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. На його думку, суд помилково зосередився лише на положеннях статті 11 зазначеного Закону та неправильно ототожнив комісію за обслуговування кредиту виключно з платою за надання інформації позичальнику, тоді як законодавство передбачає ширше коло оплатних супутніх послуг.

Крім того, апелянт зазначає, що при укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, позичальниця була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, отримала повну інформацію про орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок сплати процентів і комісій та підтвердила це власним підписом. Також вона не скористалася правом на відмову від договору протягом 14 календарних днів, передбаченим статтею 15 Закону України "Про споживче кредитування", і надалі користувалася кредитними коштами та виконувала договір. На переконання апелянта, такі обставини свідчать про добровільне прийняття відповідачкою всіх умов договору, у тому числі щодо сплати комісії.

На обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 22 липня 2021 року у справі № 405/4719/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, а також на окрему думку судді Пророка В. В. у справі № 181/384/21, в яких висловлено позицію про допустимість встановлення банками комісії за розрахунково-касове обслуговування як складової загальних витрат за споживчим кредитом. Апелянт вважає, що за відсутності судового рішення про недійсність відповідних умов договору діє презумпція правомірності правочину, закріплена у статті 204 ЦК України, а тому зобов`язання позичальника щодо сплати комісії підлягають виконанню.

З огляду на викладене апелянт вважає, що ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ", як новий кредитор, правомірно заявило вимоги про стягнення заборгованості за комісією, а суд першої інстанції безпідставно визнав умови кредитного договору щодо її нарахування нікчемними, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та необґрунтованого відмовлення у задоволенні позову в цій частині.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подання відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.09.2021 між акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (далі - АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22035000531455.

Кредитний договір складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", із змінами і доповненнями, затверджений банком та розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua (УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір.

Відповідно до п.1.1. договору банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що кредит надається на наступних умовах: сума кредиту 31000,00 грн; строк кредитування 24 місяці; кінцева дата повернення кредиту: 07 вересня 2023 року; цільове призначення: на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість у розмірі: 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 07.09.2021 по 06.04.2022 - 7% від суми кредиту, з 07.04.2022 по 06.10.2022 - 5,5% від суми кредиту, з 07.10.2022 по 06.04.2023 - 4% від суми кредиту, з 07.04.2023 по 07.09.2023 - 2,25 % від суми кредиту.

У разі неповернення суми кредиту в терміни, встановлені договором (в дати, передбачені Графіком платежів, в кінцеву дату повернення кредиту, або іншу дату, визначену банком у письмовій вимозі у випадку порушення клієнтом умов договору), клієнт зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно з ч.2 ст.625 ЦК України) в розмірі 56,00 % річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості на рахунок НОМЕР_1 . Умови, визначені в цьому пункті, є істотними умовами договору.

21.11.2022 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1/21112022 до кредитного договору № 22035000531455 від 07.09.2021, якою сторони підтверджують, що на дату підписання цієї додаткової угоди сума заборгованості становить 28628,5 грн, встановлено нову кінцеву дату повернення кредиту 07.11.2027 та новий розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме 5 % від суми заборгованості за кредитом.

28 травня 2025 року між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" укладено договір факторингу № 28/05/25/1.

Згідно п.6.1. даного договору, у відповідності до умов цього договору клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості.

За умовами договору факторингу №28/05/25/1 право вимоги за кредитним договором № 22035000531455 від 07.09.2021, укладеним між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ".

Відповідно до Додатку №1 до Акту приймання-передачі прав грошових вимог за договором факторингу № 28/05/25/1 від 28.05.2025 "Перелік прав грошових вимог, переданих відповідно до договору факторингу № 28/05/25/1 від 28.05.2025" до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача, яка складається з заборгованості в розмірі 61722,96 грн.

Згідно розрахунку заборгованості у зв`язку невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 28.05.2025 у відповідачки утворилась загальна сума заборгованості за договором № 22035000531455 від 07.09.2021 у розмірі 61722,96 грн, яка складається: залишок строкового кредиту: 0,00 грн; залишок нарахованих строкових відсотків: 0,00 грн; залишок нарахованих строкових комісій: 0,00 грн; залишок простроченого кредиту: 28628,35 грн; залишок прострочених відсотків: 0,36 грн; Залишок прострочених комісій: 33094,25 грн.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною другою статті 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частини перша-друга статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідач отримав від позивача кредит, він зобов`язаний його повернути та сплатити визначені договором відсотки за користування кредитом.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованості за простроченою комісією в загальному розмірі 33094,25 грн, оскільки така вимога не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та досліджених доказах по справі. Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, суперечить ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі - № 1734-VIII), у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, вказаний Закон передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог Закону № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1734-VIII після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20.

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Як вже зазначалося судом, п.1.2. договору передбачено, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 07.09.2021 по 06.04.2022 - 7% від суми кредиту, з 07.04.2022 по 06.10.2022 - 5,5% від суми кредиту, з 07.10.2022 по 06.04.2023 - 4% від суми кредиту, з 07.04.2023 по 07.09.2023 - 2,25 % від суми кредиту.

21.11.2022 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1/21112022 до кредитного договору № 22035000531455 від 07.09.2021, якою встановлено новий розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме 5 % від суми заборгованості за кредитом.

Разом з тим, в кредитному договорі та додатковій угоді не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору № 22035000531455 від 07.09.2021 та додаткової угоди № 1/21112022 від 21.11.2022, то умови укладених між позикодавцем та відповідачем щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту: з 07.09.2021 по 06.04.2022 - 7% від суми кредиту, з 07.04.2022 по 06.10.2022 - 5,5% від суми кредиту, з 07.10.2022 по 06.04.2023 - 4% від суми кредиту, з 07.04.2023 по 07.09.2023 - 2,25 % та 5 % від суми заборгованості за кредитом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у вигляді комісії в розмірі 33094,25 грн задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено погодження сторонами переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлено щомісячну комісію, та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, тому підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст.259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ", в інтересах якого діє Балашов Віталій Володимирович залишити без задоволення.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич