Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №296/6632/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №296/6632/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.

Категорія 52 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Панкеєвої В.А.,

суддів Павицької Т.М.,

Шевчук А.М.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у м. Житомирі цивільну справу № 296/6632/25 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сірача Володимира Сергійовича

на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 23 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Петровської М.В. у м. Житомирі,

встановив:

У червні 2025 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - ПАТ "СК "УСГ") звернулось до Корольовського районного суду м. Житомира із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 26 травня 2022 року між ПАТ "СК "УСГ" та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-209173089, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу "Renault Trafic", д.н.з. НОМЕР_1 , та сплачено страховий платіж менший на 50%, з урахуванням пільгової категорії страхувальника (пенсіонери громадяни України), як передбачено п.13.2 ст.13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Дана пільга застосовується за умови керування транспортним засобом безпосередньо пільговиком. 12 вересня 2022 року о 15 год 25 хв в м. Житомирі по вул.Вокзальна, 18, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Renault Trafic", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля марки "Fiat Doblo", д.н.з. НОМЕР_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року встановлено, що вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України. Враховуючи те, що автомобіль "Renault Trafic", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач на момент ДТП, був забезпеченим у позивача транспортним засобом за Полісом страхування, то позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля "Fiat Doblo", д.н.з. НОМЕР_2 , у загальному розмірі 119535,15 грн. Згідно зі п.38-1.1 ст.38-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу 50% виплаченого страхового відшкодування.

З урахуванням викладеного, ПАТ "СК "УСГ" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 59767,58 грн.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 23 січня 2026 року цивільний позов ПАТ "СК "УСГ" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СК "УСГ" суму страхового відшкодування в розмірі 59767,58 грн та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сірача В.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції припустився помилкового та формального тлумачення положень закону, фактично ототожнивши сам факт здійснення страховиком виплати з автоматичним виникненням права регресної вимоги, що прямо суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц, згідно з якою регрес є самостійним зобов`язанням і не виникає автоматично після виплати. Суд повністю обмежився лише встановленням факту виплати й не дослідив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Окрім цього, судом було порушено статтю 58 Конституції України та не враховано висновки Конституційного Суду України щодо дії закону в часі, адже норми нового Закону України № 3720-IX, які пом`якшують та обмежують регресну відповідальність водіїв-пенсіонерів, підлягали застосуванню до цих триваючих правовідносин. Суд безпідставно відмовив відповідачу у визнанні пільгового статусу, хоча на момент ДТП ОСОБА_1 уже офіційно був пенсіонером (посвідчення видане 29.08.2022), помилково ототожнивши відсутність права власності на транспортний засіб із порушенням умов пільги. Також суд першої інстанції не надав належної оцінки Звіту № 37837, який був складений без участі відповідача та не має наперед встановленої доказової сили, та взагалі не перевірив обґрунтованість розрахунків і розміру зносу. Стягнення коштів за таких обставин покладає на фізичну особу-пенсіонера надмірний фінансовий тягар, що грубо порушує принцип пропорційності втручання у майнові права та стандарти статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

30 березня 2026 року представник ПАТ "СК "УСГ" направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що оскаржуване рішення є законним і повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права. Оскільки поліс страхування діяв з 27.05.2022 по 26.05.2023, а дорожньо-транспортна пригода відбулася 12.09.2022, до спірних правовідносин підлягає застосуванню виключно Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV у редакції, чинній на момент виникнення цих подій. Доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2024 № 3720-IX є безпідставними, оскільки за змістом статті 58 Конституції України, статті 5 ЦК України та офіційної позиції Конституційного Суду України, закони не мають зворотної дії в часі, а Прикінцеві та перехідні положення самого Закону №3720-IX прямо передбачають, що його дія поширюється лише на страхові випадки за договорами, які набрали чинності після введення нового закону в дію.

Крім того, доводи відповідача щодо складення Звіту № 37837 без його участі не спростовують законності рішення, адже чинна Методика не містить обов`язку виклику сторін для огляду транспортного засобу, що визнає і сам апелянт, а посилання на судову практику є нерелевантними. Позивачем розмір завданої шкоди та сума страхового відшкодування доведені належними й допустимими доказами, тоді як відповідач, у порушення вимог статті 81 ЦПК України, не надав жодного належного доказу на спростування проведених розрахунків, базуючи свої заперечення виключно на припущеннях.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Згідно з частиною п`ятою статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 вересня 2022 року о 15 год 25 хв в м. Житомирі, по вул. Вокзальній, 18, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault Trafic", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 (а.с.16-17).

У відповідності до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , автомобіль марки та моделі "Fiat Doblo", 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" (а.с.38).

Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року у справі №296/5941/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 грн (а.с.70-71).

Постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року у справі №296/5941/22 набрала законної сили 11.11.2022.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Renault Trafic", державний номерний знак НОМЕР_1 , не будучи уважним, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим своїми діями порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР України, внаслідок чого транспортному засобу "Fiat Doblo" спричинено механічні пошкодження.

Згідно полісу №ЕР-209173089 вбачається, що громадянка ОСОБА_2 застрахувала у ПАТ "СК "УСГ" цивільно-правову відповідальність щодо транспортного засобу "Renault Trafic", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з граничним розміром відшкодування шкоди, заподіяної майну в сумі 130000,00 грн, та франшизою - 2600,00 грн. Строк дії полісу з 27.05.2022 по 26.05.2023. Для розрахунку розміру страхового платежу застосовано зменшення пільговика на 50% (а.с.9).

Цивільно-правова відповідальність щодо транспортного засобу "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПАТ "СК "Уніка") страхувальником ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" згідно договору добровільного страхування заставного наземного транспорту "КАСКО" №007095/4055/0000063 від 31 травня 2022 року (а.с.18-33) та додаткової угоди №І01 від 23.11.2022 до Договору добровільного страхування заставного наземного транспорту "КАСКО" №007095/4055/0000063 від 31.05.2022 (а.с.34).

14.09.2022 ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" звернулось до ПАТ "СК "Уніка" із заявою №00529898 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №007095/4055/0000063, в якій просило виплатити страхове відшкодування на СТО ТОВ "Союз Автомотів" (а.с.15).

У відповідності до акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного ОСОБА_4 , 19.09.2022 було оглянуто вказаний транспортний засіб та вказано наступні пошкодження транспортного засобу: бампер задній деформовано, задні передні і ліві двері деформовано, замикаюча панель деформована, панель пола деформовано в задній частині, накладку панелі задка розбито, напис "Doblo" пошкоджено на лівих дверках задка (а.с.53-54).

Згідно звіту №37837 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ "БВН ЕВ ГРУП" 29.09.2022: вартість відновлювального ремонту "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 19.09.2022 складає 136 212,19 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ станом на 19.09.2022 складає 136212,19 грн (а.с.39-52).

Страховим актом ПАТ "СК "Уніка" №00529898 від 28.11.2022 вирішено виплатити на користь страхувальника ТОВ "Союз Автомотів" страхове відшкодування за страховим випадком в розмірі 122135,15 грн (123 943,50 грн - вартість матеріального збитку з врахуванням зносу, 1808,35 грн - франшиза) (а.с.13).

Згідно копії платіжного доручення №058575 від 29 листопада 2022 року, ПАТ "СК "Уніка" перерахувало на рахунок ТОВ "Союз Автомотів" грошові кошти в розмірі 122135,15 грн, з призначенням платежу: Страхове відшкодув. зг. дог. №007095/4055/0000063 від 31/05/2022р. Без ПДВ. ІП "Євроголд Індестріз Лтд" рах., д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.69).

ПАТ "СК "Уніка" звернулось до ПАТ "СК "УСГ" з претензією №33147, в якій просило здійснити відшкодування шкоди, в розмірі 122135,15 грн, у зв`язку з тим, що транспортний засіб постраждалої сторони на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПАТ "СК "Уніка" згідно договору №007095/4055/0000063 від 31.05.2022, ними здійснено страхове відшкодування в розмірі 122135,15 грн (а.с.11).

Згідно страхового акту № ДКЦВ-27282 від 27.01.2023 та розрахунку суми страхового відшкодування, ПАТ "СК "УСГ" прийняло рішення про виплату страхового відшкодування ПАТ "СК "Уніка" в розмірі 119535,15 грн (122135,15 грн - 2 600 грн франшизи), шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ПАТ "СК "Уніка" (а.с.72-73).

Згідно копії платіжної інструкції №2795 від 30 січня 2023 року, ПАТ "СК "УСГ" перерахувало на рахунок ПАТ "СК "Уніка" грошові кошти в розмірі 119535,15 грн, з призначенням платежу: Страх. відшк. ЕР-209173089 в 26.05.22 стр. акт ДКЦВ-27282 в 27.01.23; претензія 33147 Без ПДВ (а.с.74).

01 лютого 2023 року ПАТ "СК "УСГ" направило ОСОБА_1 претензію №47318 про виплату страхового відшкодування у розмірі 59 767,58 грн (а.с.75-76).

08 червня 2023 року ПАТ "СК "УСГ" направило ОСОБА_1 досудове попередження про виплату страхового відшкодування у розмірі 59767,58 грн (а.с.82).

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 , виданим 29.08.2022 (а.с.121).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "СК "УСГ" суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення полісу обов`язкового страхування № ЕР-209173089 та настання дорожньо-транспортної пригоди 12.09.2022 діяли положення Закону України № 1961-IV. Відповідно до пункту 13.2 статті 13 цього Закону, 50-відсоткова пільга при сплаті страхового платежу надавалася виключно за умови, що страхувальник є пенсіонером, транспортний засіб належить йому на праві власності та керується ним особисто. Оскільки поліс із застосуванням пільги було оформлено на власницю автомобіля ОСОБА_2 , а в момент ДТП за кермом перебував ОСОБА_1 , який не є власником цього транспортного засобу, суд дійшов висновку про порушення умов надання пільги. Згідно з пунктом 38-1.1 статті 38-1 Закону № 1961-IV, таке порушення покладає на водія, винного у скоєнні ДТП, обов`язок компенсувати страховику 50% від виплаченого страхового відшкодування, що становить 59767,58 грн. Суд відхилив доводи відповідача про необхідність застосування норм нового Закону України № 3720-IX (введеного в дію 01.01.2025), оскільки відповідно до статті 58 Конституції України та пунктів Прикінцевих та перехідних положень самого нового Закону, його дія не має зворотної сили та поширюється виключно на страхові випадки за договорами, укладеними після набрання ним чинності. Крім того, суд визнав безпідставними заперечення щодо складення Звіту № 37837 без участі відповідача, зазначивши, що положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Фонду держмайна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, не встановлюють обов`язкового виклику заінтересованих осіб для огляду автомобіля, а факт настання ДТП із вини відповідача та розмір заподіяної шкоди повністю підтверджені належними й дослідженими у справі письмовими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Згідно з частинами 1-2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до частини 1 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, яка визначена спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1961-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4., 1.7. статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1. статті 22 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18 та від 25 лютого 2025 року у справі № 712/3111/23.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміна "перехід" означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Згідно п.13.2. ст.13 Закону №1961-IV розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

За змістом п.38-1.1. ст.38-1 Закону №1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

У справі, яка переглядається, судом попередньої інстанції встановлено, що 12 вересня 2022 року о 15 год 25 хв в м. Житомирі по вул. Вокзальній, 18, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault Trafic", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .

Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року у справі №296/5941/22, яка набрала законної сили 11 листопада 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Renault Trafic", державний номерний знак НОМЕР_1 , не будучи уважним, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим своїми діями порушив п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортному засобу "Fiat Doblo" спричинено механічні пошкодження.

Аналіз змісту вказаної постанови свідчить про те, що судом у справі №296/5941/22 було вирішено питання про винуватість відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка відбулась 12 вересня 2022 року.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного ОСОБА_4 , 19.09.2022 було оглянуто вказаний транспортний засіб та вказано наступні пошкодження транспортного засобу: бампер задній деформовано, задні передні і ліві двері деформовано, замикаюча панель деформована, панель пола деформовано в задній частині, накладку панелі задка розбито, напис "Doblo" пошкоджено на лівих дверках задка.

Згідно звіту №37837 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ "БВН ЕВ ГРУП" 29.09.2022: вартість відновлювального ремонту "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 19.09.2022 складає 136212,19 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, без врахування ВТВ станом на 19.09.2022 складає 136212,19 грн (а.с.39-52).

Згідно полісу №ЕР0209173089, ОСОБА_2 застрахувала у ПАТ "СК "УСГ" цивільно-правову відповідальність щодо транспортного засобу "Renault Trafic", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з граничним розміром відшкодування шкоди, заподіяної майну в сумі 130000,00 грн, та франшизою - 2600,00 грн. Строк дії полісу з 27.05.2022 по 26.05.2023. Для розрахунку розміру страхового платежу застосовано зменшення пільговика на 50%.

Оскільки під час ДТП, що сталася 12.09.2022, транспортним засобом "Renault Trafic", реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував ОСОБА_1 , на нього не поширювалась пільга, передбачена п.13.2. ст.13 Закону №1961-IV, яка була застосована під час укладення полісу №ЕР-209173089 для власника вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, ПАТ "СК "УСГ", як страховик, отримало право на компенсацію від ОСОБА_1 50 відсотків виплаченого страховиком відшкодування в розмірі 59767,58 грн (50% від 119 535,15 грн).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи представника відповідача про можливість застосування до спірних правовідносин статті 13 в редакції Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-IX (введено в дію 01 січня 2025 року, далі - Закон № 3720-IX ), яка передбачає зменшення розміру страхової премії за внутрішнім договором страхування на 50 відсотків для страхувальника, який є громадянином України - пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу, є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття Закону № 3720-IX, тобто на час укладення полісу №ЕР-209173089 та ДТП діяв Закон № 1961-IV.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим, включення до кола осіб водіїв-пенсіонерів (відмінних від власників транспортного засобу), що мають пільгу на зменшення розміру страхової премії за внутрішнім договором страхування на 50 відсотків для страхувальника за новим Законом № 3720-IX, не стосується випадку пом`якшення або скасування відповідальності особи.

Також, пунктом 6 розділу VI "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону № 3720-IX чітко визначено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування не доведено належними та допустимими доказами, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092) (далі - Методика).

Пунктом 2.4. Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, й кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту №37837 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ "БВН ЕВ ГРУП" 29.09.2022: вартість відновлювального ремонту "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 19.09.2022 складає 136212,19 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, без врахування ВТВ станом на 19.09.2022 складає 136212,19 грн й цей висновок відповідачем ОСОБА_1 не спростований, як і не заявлено клопотання щодо проведення відповідної судової експертизи.

З приводу посилання представника відповідача на те, що звіт №37837 про визначення вартості матеріального збитку було складено без участі ОСОБА_1 та без його запрошення на огляд транспортного засобу (19.09.2022), то воно є безпідставним, оскільки згідно вимог 5.2 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Тобто вказаною Методикою не визначено обов`язку виклику заінтересованих осіб для огляду КТЗ, та не визначено обов`язку складати звіт за участю заінтересованих осіб.

При цьому, розмір виплаченого страхового відшкодування становить 122135,15 грн, й виплата цих коштів підтверджена відповідним платіжним дорученням.

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з ОСОБА_1 50% суми виплаченого потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді страхового відшкодування є обґрунтованою.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сірача Володимира Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 23 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Т.М. Павицька

А.М. Шевчук