Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №279/7860/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 279/7860/25 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Категорія 9 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К.В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Невмержицької О. А. у м. Коростені,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на транспортний засіб за набувальною давністю,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач) про визнання права власності на транспортний засіб за набувальною давністю.

2. Позов мотивовано тим, що у 2013 році позивач придбав за нотаріальним дорученням у ОСОБА_4 автомобіль марки "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_1 , 1995 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 .

3. Зазначалося, що продавець ОСОБА_4 померла та її спадкоємцем є відповідач, який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 вересня 2019 року.

4. Вказувалося, що за наслідком проведеного на замовлення позивача та представника відповідача експертного дослідження від 18 квітня 2025 року встановлено, що спірний автомобіль є оригінальним, його ідентифікаційний номер кузова, двигуна та номерний знак не змінювалися, однак правовстановлюючі документи на спірний автомобіль у позивача відсутні.

5. Позивач стверджував, що набув право власності на спірний автомобіль з моменту його передання у 2013 році, понад десять років відкрито користувався цим майном, обслуговував його, здійснював всі правомочності власника, оформив поліси загальнообов`язкового страхування.

6. Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд:

— визнати за ним право власності на спірний автомобіль марки "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_1 , за набувальною давністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

7. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 27 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що користуючись спірним автомобілем після спливу строку довіреності позивач був обізнаний про власника майна, тривалий час володів цим майном з дозволу його власника, а тому таке володіння не може вважатися добросовісним у розумінні статті 344 Цивільного кодексу України(далі – ЦК), у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9. Позивач з таким рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

10. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— поспішне ухвалення судового рішення судом першої інстанції унеможливило з`ясування позиції відповідача у справі, який проти задоволення позову не заперечував, а судове рішення не містить відомостей про виконання або неможливість виконання ухвали суду про витребування з нотаріальної контори копії довіреності від ОСОБА_4 на ім`я позивача, оформлену у 2013 році;

— право власності на спірний автомобіль перейшло до позивача з моменту передання йому транспортного засобу у 2013 році незалежно від реєстрації у відповідних реєстраційних органах;

— позивач має право на визнання за ним права власності на спірний автомобіль за набувальною давністю, оскільки володіє ним добросовісно, відкрито та безперервно тривалий час.

Відзив на апеляційну скаргу

11. Відзив від відповідача на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

12. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу позивача залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

14. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 27 березня 2026 року поновив позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

15. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Короткий зміст позиції учасників справи в апеляційному суді

16. Позивач та його представник – адвокат Мариніна М. О. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

17. Відповідач у судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у заяві від 01 травня 2026 року апеляційну скаргу просив задовольнити, розгляд апеляційної скарги просив провести без його участі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 28 вересня 2019 року державним нотаріусом Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області Лугиною О.І. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з легкового автомобіля, марки - Volkswagen, модель – Passat Variant 1.9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що належав померлій на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого Коростенським ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області від 19 лютого 2013 року, що стверджується копією свідоцтва, зареєстрованого в реєстрі за № 549.

19. Відповідно до копії висновку експертного дослідження № 06/1841/1Д від 18 квітня 2025 року, складеного судовим експертом відділу Житомирського НДЕКЦ МВС України Новіковим В.І., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , наданого на дослідження транспортного засобу Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_4 , не змінювався; ідентифікаційний номер двигуна НОМЕР_5 Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_6 , не змінювався; бланк документа "Свідоцтво про реєстрацію ТЗ" серія НОМЕР_3 , яке видано 19 лютого 2013 року не відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

20. У періоди з квітня 2015 року по квітень 2017 року, з квітня 2019 року по квітень 2020 року, з вересня 2021 року по вересень 2022 року страховиком забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_4 був ОСОБА_1 , що стверджується копіями полісів обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Межі апеляційного перегляду

21. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

24. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

25. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

26. Статтею 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

27. Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

28. Згідно з положеннями частин 1 та 4 статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

29. Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на транспортні засоби позивач має довести факт існування такого рухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше п`яти років.

30. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 наведено такі висновки.

31. Правовий інститут набувальної давності це такий спосіб виникнення права власності, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

32. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

33. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

34. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності – добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною.

35. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб факту давнісного володіння. Володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

36. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

37. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

38. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

39. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК.

40. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

41. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

42. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 ст. 78 ЦПК).

43. Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК).

44. Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

45. У справі, яка переглядається, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання за собою права власності на спірний автомобіль за набувальною давністю, який обгрунтовувався тим, що він у 2013 році придбав за довіреністю у ОСОБА_4 автомобіль марки "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_1 та понад десять років відкрито та безперервно володіє цим транспортним засобом.

46. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що володіння позивачем спірним майном з дозволу власника не може вважатися добросовісним у розумінні статті 344 ЦК, що виключає можливість визнання права власності за набувальною давністю.

47. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

48. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з автомобіля марки "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_1 , що належав спадкодавиці на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого Коростенським ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області від 19 лютого 2013 року.

49. Жодних доказів оформлення за життя ОСОБА_4 нотаріальної довіреності на право користування ОСОБА_1 спірним автомобілем матеріали справи не містять.

50. За змістом частин 1, 3 статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

51. Будь-які клопотання про витребування доказів, які не були подані до суду першої інстанції, позивачем та представником позивача до суду апеляційної інстанції не заявлялося.

52. Отже, в матеріалах справи відсутні докази про передачу позивачу спірного майна у власність та які могли б свідчити про добросовісність позивача у заволодіння таким майном

53. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль за набувальною давністю, оскільки за умови тривалого користування спірним автомобілем не міг не знати про те, що транспортний засіб належав на праві власності ОСОБА_4 , а після її смерті відповідачу ОСОБА_3 .

54. Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 01 червня 2023 року у справі № 946/3769/20 зазначав, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

55. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК.

56. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зробила висновок про те, що володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння, проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

57. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення не впливають.

58. Щодо поданої відповідачем заяви про визнання вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає відсутніми правові підстави для прийняття такого визнання, оскільки суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання відповідачем позову, не дослідивши при цьому обставини справи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19). Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які з урахуванням спірних правовідносин в цій справі, відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

59. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

60. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК).

61. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки апеляційним судом не встановлено обставин для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

62. Частиною 13 статті 141 ЦПК передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

63. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у суді першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2026 року у справі № 279/7860/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О.С. Коломієць

О.Б. Талько