Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №759/18309/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18309/25

пр. № 2-др/759/112/26

10 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду міста Києва, розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Соболівського Антона Михайловича про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 759/18309/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2026 року позовні вимоги було вирішено по суті.

08.06. 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник Відповідача адвокат Соболівський Антон Михайлович звернувся до суду із заявою на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій просив стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 650,00 грн. На підтвердження понесених витрат до заяви було додано договір про надання правової допомоги, додаткові угоди, рахунки, платіжні інструкції, акт прийому-передачі наданої правової допомоги та звіт про надані послуги.

Представник позивача Бондар А.В. заперечував проти задоволення заяви у повному обсязі, посилаючись на неспівмірність суми витрат із складністю справи та обсягом виконаної роботи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір про надання правової допомоги від 26.11.2025 та Додаткові угоди до нього. На підтвердження фактичного виконання умов договору та оплати послуг надано Акт прийому-передачі від 14.05.2026 та Звіт № 1, згідно з якими вартість послуг за комплексне представництво склала 40 650,00 грн, а також заявлено про 8 000,00 грн майбутніх витрат.

Оцінюючи характер виконаних адвокатом робіт, зазначених у Звіті № 1 (зокрема, аналіз практики, участь у судових засіданнях, підготовка відзиву, направлення запитів до ВДВС тощо), суд вважає, що заявлений розмір витрат у сумі 48 650,00 грн є дещо завищеним та не повною мірою відповідає критеріям розумності, пропорційності та співмірності зі складністю даної категорії спорів (зменшення розміру аліментів).

Суд зазначає, що принципи цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України) вимагають забезпечення розумного балансу між приватними інтересами сторін. Велика палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають характер необхідних та пропорційних.

Враховуючи характер спору, складність справи, обсяг фактично наданої правової допомоги (підготовка процесуальних документів та участь у засіданнях), принципи справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги Відповідача частково та визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Позивача, у сумі 25 000,00 грн, оскільки саме такий розмір є обґрунтованим, справедливим та пропорційним до обставин справи. В іншій частині вимог заяви слід відмовити.

Керуючись ст.270, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника Відповідача про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко