Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №758/20605/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20605/25

Категорія 65

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Будзан Л.Д.,

за участю секретаря судового засідання Костогриз В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва у займаній квартирі зареєстрована позивача, двоє її синів, а також дві її племінниці, серед яких ОСОБА_3 . Наголошує на тому, що відповідач тривалий час не проживає у вказаній квартирі, тому виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються на кількість зареєстрованих осіб. Крім того, позивач має намір приватизувати вказану квартиру, а за фактичної відсутності відповідача цей процес унеможливлюється. Факт відсутності відповідача без поважних причин понад один рік у вказаній квартирі підтверджується відповідними актами про не проживання, які додаються до позовної заяви.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання повторно не з`явилася.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи заслухавши учасників справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з розпорядження Подільської районної в місті Києві Державної реєстрації від 08.12.2021 № 932 про внесення змін до договору найму житлового приміщення зазначено: заключити договори найму житлових приміщень з мешканцями району - ОСОБА_2 , яка проживає на АДРЕСА_2 , де родиною з 5 осіб (вона, син 1990 р.н., син 1992 р.н., племінниця 1986 р.н., племінниця 1989 р.н.) займає 3-кімнатну квартиру, житловою площею 44,50 кв.м у зв`язку зі сметрю батька - ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва у займаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .

На підтвердження факту не проживання відповідача у зазначеній квартирі, позивач долучив до матеріалів позову акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 20 жовтня 2024 року про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , фактично не проживала з 01 січня 2024 року; акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 05 листопада 2025 року про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , фактично не проживала з 01 січня 2024 року.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статті 61-70 ЖК України передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Поряд з цим нормами глави 59 ЦК України встановлюється порядок користування житлом за договором найму (оренди).

В свою чергу, виходячи з положень ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

У статті 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

Системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 759/19579/17 (провадження № 61-4520св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 554/3289/20 (провадження № 61-2951св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20) зазначено, що: "системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності".

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована у вищевказаній квартирі, однак фактично не проживає в ній з 01 січня 2024 року, не веде спільного господарства та побуту з позивачем, не сплачує комунальні платежі на утримання такого житла, особистих речей відповідача у квартирі немає, що свідчить про наявність у неї іншого місця проживання.

При цьому, відомості про причини вибуття з місця реєстрації відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що реєстрація відповідача ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі перешкоджає позивачу у повній мірі розпоряджатися майном, викликає проблеми зі сплатою комунальних послуг, тому існують підстави для усунення перешкод у користуванні позивачем спірною квартирою шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

З урахуванням вищенаведеного, обставини позовної заяви знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією від 14.11.2025 про сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, Конституцією України, ст. 317, 319, 391 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та оголошено 10.06.2026.

Суддя Л.Д. Будзан