Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №911/2185/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Справа№ 911/2185/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2026 у справі №911/2185/25 (суддя Конюх О.В.)

у справі за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,

до відповідачів:

1) Іванківської селищної ради, смт Іванків Вишгородського району Київської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СГВК Мрія",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс",

про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Лаврієнко І.А.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до відповідачів: 1) Іванківської селищної ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія», в якому просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора від 26.08.2022 №47689656 про реєстрацію права комунальної власності Іванківської селищної ради та права постійного користування ТОВ «СГВК Мрія» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:005:0100,

- скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222080700:01:005:0100.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2025 було відкрито провадження у справі №911/2185/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2026 у задоволенні позову керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням заступник керівника Київської обласної прокуратури, у встановлений процесуальним законом строк, 19.03.2026 звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прокурор вважає доведеним факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Вказує, що не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів за відсутності прийнятих рішень уповноважених органів виконавчої влади.

Зазначає, що у спорах щодо захисту прав на землю заявлені вимоги про скасування відповідних рішень державного реєстратора та скасування реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є ефективними з огляду на правову природу таких рішень, що поєднують у собі публічно-правові та приватно-правові елементи, а також на правові наслідки їх реалізації, які не завжди вичерпуються фактом укладання правочину чи відповідної реєстрації речового права.

Суд першої інстанції неналежно дослідив та надійшов до передчасного висновку про наявність правонаступництва ТОВ «СГВК «Мрія» перед КСП «Горностайпільське».

Звертає увагу щодо безпідставності повернення судом першої інстанції заяви про зміну предмету позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду №911/2185/25 від 14.04.2026 апеляційну скаргу було прийнято до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем-1 було надано клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем-2 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що прокурором не надано до матеріалів справи ні доказів передання, ані дати можливого передання спірної земельної ділянки у постійне користування третій особі, а уповноважені органи підтверджують, що таких документів про передачу спірної земельної ділянки не існує.

Позовні вимоги не обгрунтовані первинними документами чинного законодавства, як-то Державні акти, Планово-картографічні матеріали.

Судом першої інстанції зроблений правильні висновки щодо неналежного способу захисту, обраного прокурором та правонаступництва КСП «Горностайпільське».

У судове засідання 27.05.2026 з`явився представник відповідача-2.

Представник відповідача-2 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи №911/2185/25, предмет та підстави поданого позову, проаналізувавши вимоги законодавства, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено судом апеляційної інстанції, рішенням Горностайпільської сільської ради від лютого 2000 року «Про надання у користування земель лісового фонду» сільська рада надала згоду на передачу у постійне користування Іванківському міжлісгоспу ділянок лісового фонду, які знаходилися у постійному користуванні КСП «Горностайпільське» площею 394 га.

Відповідно до ст.9 Лісового кодексу України в редакції, чинній станом на лютий 2000 року, у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Згідно з ст. 13 Лісового кодексу України до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: 1) надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Горностайпільської сільської ради про надання згоди на передачу земельних ділянок Іванківському міжлісгоспу є погоджувальним, а не розпорядчим актом компетентного органу про надання земельної ділянки лісового фонду у постійне користування та/або про припинення права постійного користування нею.

Листом №7-21-177 від 14.03.2000 Іванківська РДА зверталась до Київської ОДА та просила надати у постійне користування Іванківському міжлісгоспу земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів, які були у постійному користуванні підприємств Іванківського району до реформування, площею 20776 га.

Листом №48 від 28.04.2000 Іванківська районна рада зверталась до Київської обласної ради та просила розглянути питання про передачу у постійне користування Іванківському міжлісгоспу земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів, які були у постійному користуванні підприємств Іванківського району до реформування, площею 20776 га.

21.11.2000 Іванківська районна рада прийняла рішення «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Іванківському міжлісгоспу» №11/109, яким вирішила запропонувати Київській обласній раді передати ліси реформованих сільськогосподарських підприємств площею 19 401,5 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу асоціації «Київоблагроліс», у тому числі по Горностайпільській сільській раді 338 га (згідно додатку до рішення).

Рішенням Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» №264-15-ХХІІІ від 25.01.2001 уповноважено районні ради Київської області протягом 2001 року вирішувати питання щодо надання земель лісового фонду, які знаходяться за межами населених пунктів і вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, у тимчасове користування для спеціального використання на умовах оренди строком до 10 років спеціалізованим лісогосподарським підприємствам. Рекомендовано Київському державному лісогосподарському об`єднанню «Київліс» встановити контроль за веденням лісового господарства на землях лісового фонду, визначених у додатку; рекомендовано також Київському державному лісогосподарському об`єднанню «Київліс», Іванківському державному агролісогосподарському підприємству Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, обласному управлінню земельних ресурсів забезпечити оформлення у встановленому порядку оренди зазначених земель. У додатку до вказаного рішення, зазначено серед інших, 19401,5 га земель лісового фонду на території Іванківської районної ради (без наведення будь-яких ідентифікуючих ознак місце розташування).

Розпорядженням Іванківської РДА «Про надання дозволу на розробку технічної документації» №464 від 02.10.2003 надано дозвіл на розробку технічної документації для виготовлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду Іванківського району площею 21,5 тис. га, доручено районному відділу земельних ресурсів організувати роботу по розробці технічної документації.

Доказів виконання вказаного розпорядження матеріали справи не містять. Відомостей про те, де саме знаходяться ці площі, матеріали справи також не містять.

Статтею 17 Лісового кодексу України в редакції, чинній станом на серпень 2018 року, було передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (частина перша). Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами (частина третя). Пунктом 4 частини першої ст. 31 Лісового кодексу України було визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації «Про проведення інвентаризації лісових земель державної власності, які не надані у користування, на території Іванківського району Київської області» №454 від 16.08.2018 ухвалено провести інвентаризацію лісових земель державної власності, які не надані у користування, на території Іванківського району Київської області за межами населених пунктів доручено Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА забезпечити закупівлю робіт із землеустрою.

Тобто, зі змісту розпорядження вбачається, що КОДА встановила указані землі, як такі, які не були надані у користування і по відношенню до яких, не було надано правовстановлюючий документ.

Із матеріалів протоколу другої лісовпорядної наради від 11.02.2020 з розгляду основних положень проекту організації та розвитку лісового господарства ДП СЛП «Київоблагроліс» вбачається, що у матеріалах поточного лісоупорядкування у порівнянні із даними попереднього лісоупорядкування площа лісів Дитятківського лісництва Північного агролісгоспу збільшена з 0 до 1923,0 га.

Як вбачається з даних Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3513186522021 від 26.08.2021, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 12.08.2021, виготовленої ТОВ «Лендком» на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА відповідно до Розпорядження №454 від 16.08.2018, 26.08.2021 у Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 3222080700:01:005:8507 площею 39,9064 га, цільове призначення 09.02 Для іншого лісогосподарського призначення, місце розташування Київська область, Іванківський район, Горностайпільська сільська рада.

До матеріалів справи додано копію вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду від 2021 року, виготовленої ТОВ «Лендком», у якій вказано, що у межах Горностайпільської сільської ради в межах проведення інвентаризації земельні ділянки, надані у власність (користування) із кадастровими номерами відсутні.

Листом №356 від 08.11.2022 ДП СЛП «Київоблагроліс» повідомило прокуратуру, що 08.09.2022 Наказом №48 Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства «Про затвердження матеріалів лісоупорядкування» затверджено матеріали лісоупорядкування, отже квартал №13 (виділи 1-26) відноситься до земель лісового фонду, які належать ДП СЛП «Київоблагроліс». В адмінмежах Горностайпільської сільської ради виявлено кадастровий номер 3222080700:01:005:0100, який накладається на виділи 1-26 кварталу 13 Дитятківського агролісництва.

У листі ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №13-10-0,223-8670/2-23 від 20.09.2023 вказано, що згідно з Національною кадастровою системою ДЗК (НКС) відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:005:8507 набули статусу архівних у зв`язку із поділом на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222080700:01:005:0101 та 3222080700:01:005:0100.

Листом №231 від 21.06.2024 ДП СЛП «Київоблагроліс» повідомило прокуратуру про те, що інформації про погодження вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування та зміни її цільового призначення на підприємстві відсутні.

Листом №16883/0/2-24 від 15.07.2024 Секретаріат КМУ повідомив прокуратуру про те, що Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП СЛА «Київоблагроліс» земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами (у тому числі 3222080700:01:005:0100) не приймалося.

Із листом №03/334-25 від 10.03.2025 ВО «Держліспроект» надало витяг з картографічної бази даних матеріалів лісоупорядкування з нанесеними межами частини кварталів 13-18 Дитятківського агролісництва ДП СЛП «Київоблагроліс» за матеріалами лісоупорядкування 2019 року, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 3222080700:01:005:0100 частково накладається (але не співпадає) на межі 13 кварталу Дитятківського лісництва.

Проте, вказаний витяг не підтверджує факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні третьої особи або іншого лісогосподарського підприємства до 01.01.2002, оскільки, складений відповідно до матеріалів лісопорядкування 2019 року.

Листом №29-10-0.331-8422/2-25 від 29.08.2025 ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомило, що у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутні документації із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельних ділянок ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».

Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом не було встановлено, що: рішення Іванківської районної ради «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Іванківському міжлісгоспу» №11/109 від 21.11.2000; рішення Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» №264-15-ХХІІІ від 25.01.2001; розпорядження Київської обласної державної адміністрації «Про проведення інвентаризації лісових земель державної власності, які не надані у користування, на території Іванківського району Київської області» №454 від 16.08.2018 не є владними розпорядчими актами компетентних органів, за яким визначені лісові землі Дитятківського лісництва із визначеними межами, визначеною площею, конфігурацією, іншими ідентифікуючими ознаками були надані у постійне користування третій особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» та/або його правопопередникам та/або його структурним підрозділам. З матеріалів справи вбачається, що фактично триває підготовка документації щодо формування земельних ділянок з метою подальшої їх передачі у постійне користування лісогосподарському підприємству, в процесі якої виявлено накладення спірної земельної ділянки.

Судом першої інстанції було надано оцінку позиції прокурора, що право постійного користування ДП «СЛП «Київоблагроліс» в порядку пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу підтверджується матеріалами лісоупорядкування та встановлена його необґрунтованість.

Законом України №3404-IV від 8 лютого 2006 року Лісовий кодекс України викладено у новій редакції, зокрема доповнено розділом VIII Прикінцеві положення, відповідно до пункту 5 якого було передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Станом на дату прийняття Розпорядження Київської ОДА №454 від 16.08.2018 вказана редакція пункту 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України була чинною.

Станом на дату розгляду справи пункт 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України встановлює, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою може бути засвідчено планово-картографічними матеріалами лише за наявності доказів її передання державному чи комунальному підприємству до моменту набуття чинності Земельним Кодексом України, який вступив у дію з 01.01.2002.

Доказів надання спірних земель за рішенням компетентного органу, прийнятим та погодженим у встановленому порядку, Державному підприємству «СЛП «Київоблагроліс», або його правопопередникам, або його структурним підрозділам, матеріали справи не містять. Спірні землі Дитятківського лісництва з`явились лише у матеріалах лісоупорідкування 2019 року, затверджених Наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №48 від 08.09.2022.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

На підставі рішення Горностайпільської сільської ради від 09.04.1996 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Горностайпільське» було видано Державний акт на право постійного користування землею І-КВ №003519 на земельну ділянку площею 694,2 га для сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №58 21.05.1996.

Жодних рішень про припинення права постійного користування прийнято не було.

Прокурором не надано до матеріалів справи доказів передавання у постійне користування третій особі спірної земельної ділянки, а вищевказаними документами уповноважених органів підтверджується, що таких документів не існує.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» №1529/99 від 3 грудня 1999 року передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» в редакції, чинній станом на березень 2000 року, ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду (частина 1). При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (частина 6).

14.03.2000 було проведено загальні збори членів КСП «Горностайпільське», на яких прийнято рішення про реорганізацію КСП, затверджено форму новоствореного підприємства - кооператив з назвою «Мрія», з передачею майна (витяг з протоколу №2 від 14.03.2000).

Статутом Кооперативу «Мрія» (затвердженим установчими зборами від 14.03.2000, протокол №2) передбачено, що кооператив є юридичною особою, створюється в процесі реорганізації та є правонаступником КСП «Горностайпільське» (пункт 2.1). Майно та майнові права кооперативу складаються з основних та оборотних фондів та майнових прав КСП, що передаються кооперативу в результаті реорганізації КСП в порядку правонаступництва по майну та майнових правах КСП; продукції, що виготовлена кооперативом в результаті його господарської діяльності (6.1).

01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 2001 року, відповідно до пункту 7 п. 7 Розділу Х Перехідних положень якого було передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Положення вказаного пункту є чинними також і станом на дату розгляду справи.

Відповідно до частини 1 ст. 92 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Земельний кодекс України від 2001 року у статті 92 встановлював обмежене коло осіб, які можуть набувати у постійне користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Стаття 141 Земельного кодексу України 2001 року передбачала припинення права користування землею у випадку припинення діяльності суб`єктів права постійного користування, визначених ст. 92 ЗК України.

Разом із тим, згідно з наведеними нормами ЗК України 2001 року передбачає припинення права постійного користування у зв`язку із припиненням діяльності правокористувача без правонаступництва.

З урахуванням того, що Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року були визнані неконституційними положення пункту 6 Розділу X Земельного кодексу України від 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, законодавство України не передбачало та не передбачає припинення права постійного користування у правокористувача, який набув таке право раніше, з будь-яких інших підстав, які не встановлені вичерпним переліком, наведеним у ст. 141 Земельного кодексу України (Підстави припинення права користування земельною ділянкою), ст. 142 ЗК України (Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою) та ст. 143 ЗК України (Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку).

У постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 та від 30.04.2024 у справі № 917/291/21, у яких вказано, що за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України. Приписи наведених у підпункті 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та підпункті "в" частини 1 статті 141 ЗК України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Тобто, наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Щодо обраного прокурором способу захисту.

Суд першої інстанції зауважив, що прокурором було невірно обрано спосіб захисту права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила про те, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

Відповідно до частини 1 статті 8, частини 1 статті 9 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 Лісового кодексу України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 Лісового кодексу України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини 5 статті 1 Лісового кодексу України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14ц, від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц та від 19.09.2023 у справі №521/2770/21 зазначено, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту права є віндикаційний позов. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності, іншого речового права за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права позивача.

Слід звернути увагу, що спірна земельна ділянка за твердженням прокурора, частково накладається (але не співпадає) на межі 13 кварталу Дитятківського лісництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 р. у справі №446/478/19 Верховний Суд сформував висновки про те, що навіть у разі часткового накладання спірної земельної ділянки особи, за якою зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним способом захисту порушеного права слід вважати віндикаційний позов.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що витребування як належний спосіб захисту права не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо частини земельної ділянки в межах накладення.

Особа, яка подає такий позов, повинна довести, на яку саме земельну ділянку та в яких межах відбувається накладення. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка, яка накладається на землі позивача) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору.

В матеріалах справи відсутні матеріали щодо ідентифікації тієї частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222080700:01:005:0100, яка накладається на межі 13 кварталу Дитятківського лісництва.

Наведені аргументи та практика Верховного Суду дають підстави вважати, що обраний прокурором спосіб судового захисту є невірним.

Щодо припинення КСП в процесі перетворення.

Станом на дату проведення зборів членів КСП «Горностайпільське», на яких було прийняте рішення про його реорганізацію (14.03.2000) статті 2 та 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» встановлювали, що діяльність підприємства регулюється цим Законом, законами України «Про власність», «Про підприємництво», Земельним кодексом України та іншими актами законодавства України (ст. 2). Порядок державної реєстрації визначається Законом України «Про підприємництво» (частина 2 ст. 3).

Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання. (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).

Одночасно стаття 34 Закону України «Про підприємства в Україні» додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про підприємництво» (у відповідній редакції) вбачається, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства, а також форми власності здійснюється перереєстрація підприємства, тоді як у разі ліквідації проводиться скасування державної реєстрації підприємства шляхом виключення його з державного реєстру.

КСП «Горностайпільське» не було виключено із реєстру, таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства. Отже, зміна організаційно-правової форми підприємства не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником прав та обов`язків перетвореного підприємства.

Загальними зборами СГВК «Мрія» від 24.10.2008 було затверджено нову редакцію сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія», відповідно до якої СГВК «Мрія» є юридичною особою і створений в процесі реорганізації КСП «Горностайпільське» на правах правонаступництва (2.3). СГВК має належне йому майно, яке складається з майна, що передалося йому в результаті реорганізації КСП «Горностайпільське» на правах правонаступництва (5.1.1), майна, що було надбане в результаті господарської діяльності СГВК (5.1.2), з продукції, вирощеної та виготовленої в результаті господарської діяльності СГВК (5.1.3), отриманих доходів (5.1.4).

Відповідно до затвердженого установчими зборами ТОВ «СГВК «Мрія» (протокол №1 від 06.07.2017), товариство з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія» (код 05287101) створене шляхом перетворення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» (код 05287101) та є правонаступником всіх прав та обов`язків Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» (код 05287101) (1.2).

Згідно із новою редакцією Статуту ТОВ «СГВК Мрія» від 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія» (код 05287101) створене шляхом перетворення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» (код 05287101) та є правонаступником всіх прав та обов`язків Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» (код 05287101) (1.2)

Відповідно до інформації ГУ статистики у Київській області №02.2-08/1467-23 від 26.09.2023 КСП «Горностайпільске» (ідентифікаційний код 05287101) зареєстровано як юридична особа 17.03.1993, реорганізовано у Сільськогосподарський виробничий кооператив «Мрія», ідентифікаційний код 05287101 (29.03.2000), в наступному реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія», ідентифікаційний код 05287101 (10.08.2017), дата первинної реєстрації 17.03.1993.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.08.2022 №1244/19-22, із земель, які перебувають у постійному користуванні КСП «Горностайпільське», правонаступником якого є ТОВ «СГВК Мрія», за Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003519, будь-які земельні ділянки не вилучалися.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.08.2022 №1244/19-22, із земель, які перебувають у постійному користуванні КСП «Горностайпільське», правонаступником якого є ТОВ «СГВК Мрія», за Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003519, будь-які земельні ділянки не вилучалися.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області від 15.08.2022 №1282/19-22, земельна ділянка із кадастровим номером 3222080700:01:005:0100 площею 34,3572 входить у межі Державного акту на право постійного користування землею КСП «Горностайпільське» серії ІІ-КВ №003519, правонаступником якого є ТОВ «СГВК Мрія».

01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про державний земельний кадастр», відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого було встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Станом на 15.08.2022 вищевказані положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» зберігали чинність, зокрема у пункті 2 було вказано, що Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Як вбачається з Витягу з ДЗК про земельну ділянку НВ-3200974002022 від 15.08.2022, у ДЗК 12.08.2022 зареєстровано земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3222080700:01:005:0100 площею 34,3572 на території Горностайпільської сільської ради Іванківського району, вид цільового призначення 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 04.02.2022, виготовленої ФОП Бондаренком Ю.І.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка №432433641 від 23.06.2025) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.08.2022 внесено запис №47689656 про право власності Іванківської селищної ради на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2626595232220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222080700:01:005:0100 площею 34,3572 га (дата державної реєстрації земельної ділянки 12.08.2022, орган, що здійснив реєстрацію ГУ Держгеокадастру у Київській області), цільове призначення для іншого сільськогосподарського призначення; на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 64605171 від 26.08.2022, прийнятого на підставі відомостей з ДЗК №57071155 від 24.08.2022.

Також 24.08.2022 на вказану земельну ділянку внесено запис №47689656 про інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «СГВК «Мрія» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 64605171 від 26.08.2022, прийнятого на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-КВ №003519, виданого 21.05.1996 Горностайпільською сільською радою народних депутатів Іванківського району Київської області, довідки від 04.08.2022 №1244/19-22 ГУ Держгеокадастру у Київській області, відомостей з ДЗК №57071155 від 24.08.2022.

Іванківською селищною радою 16.11.2022 видано довідку №2.7-34-2695, згідно із якою на земельних ділянках (у тому числі кадастровий номер 3222080700:01:005:0100), які заросли самосівом, проводиться планова розчистка з метою відновлення родючості ґрунтів за власний рахунок ТОВ «СГВК Мрія».

Частини 1, 5 ст. 116 ЗК України встановлюють, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

В силу закону (ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство») та наведених положень установчих документів відповідач ТОВ «СГВК Мрія» є правонаступником прав та обов`язків КСП «Горностайпільське», у тому числі правонаступником права постійного користування землею відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003519, зареєстрованого 21.05.1996 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №58.

Рішення компетентного органу про вилучення земельних ділянок та/або про припинення права постійного користування землею ТОВ «СГВК «Мрія» в порядку, передбаченому законом, щодо земель в межах Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003519 відсутні.

Також, апеляційний суд не приймає доводи прокурора про відмінність складу засновників КСП «Горностайпільське» та СГВК «Мрія», як на підставу відсутності правонаступництва, оскільки діючим законодавством не перебачено обмежень щодо визначення чи зміни учасників під час реорганізації.

ТОВ «СГВК «Мрія» є належним правонаступником усіх прав та обов`язків реформованого КСП «Горностайпільське», на ім`я якого видавався Державний акт від 21.06.1996 серії І-КВ №003519.

Щодо повернення судом першої інстанції ухвалою від 06.10.2025 заяви про зміну предмета позову.

Прокурор вказує, що судом не було дотримано вимоги Господарського процесуального кодексу України та не залишено без руху заяву про зміну предмета позову.

03.10.2025 Вишгородська окружна прокуратура сформувала у системі «Електронний суд» заяву, яка надійшла та зареєстрована в суді першої інстанції 06.10.2025, у якій просить суд:

1. Повернутися зі стадії судового розгляду справи по суті до стадії підготовчого судового засідання.

2. Позовні вимоги за позовом Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Іванківської селищної ради, ТОВ «СГВК «Мрія» розглядати у такій редакції:

« 1. Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «СГВК «Мрія» земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:005:0100.

2. Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір».

В ухвалі суду першої інстанції від 06.10.2025 було встановлено, що заява Вишгородської окружної прокуратури від 03.10.2025 про зміну предмету позову не відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, та відповідно до частини 5 ст. 46 ГПК України має бути повернута заявнику.

Підставами для повернення були: 1) до заяви не додано доказів надсилання її копії та копії доданих до неї документів іншим учасникам справи; 2) відсутність доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У підготовчому судовому засіданні 06.10.2025 прокурор заявив про намір подати належним чином оформлену заяву про зміну предмету позову, що, зокрема, стало підставою для відкладення судом першої інстанції підготовчого засідання.

Тобто, відкладаючи підготовче засідання (в межах якого заявник може повторно звернутися з заявою про зміну предмету позову) та вказавши прокурору у судовому засіданні на недоліки заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції фактично надав прокурору час на усунення недоліків заяви терміном 13 днів (відкладення підготовчого засідання з 06.10.2025 на 20.10.2025)

Прокурор подав заяви про зміну предмету позову від 13.10.2025 та від 20.10.2025 та просив витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «СГВК Мрія» земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:005:0100.

Але, ухвалою від 20.10.2025 вказані заяви були повернуті на адресу прокуратури у зв`язку з відсутністю доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Також, вказаною ухвалою було відкладено підготовче засідання на 10.11.2025.

Тобто, відкладаючи підготовче засідання (в межах якого заявник може повторно звернутися з заявою про зміну предмету позову) та вказавши прокурору у судовому засіданні на недоліки заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції фактично ВДРУГЕ надав прокурору час на усунення недоліків заяви терміном 20 днів (відкладення підготовчого засідання з 20.10.2025 на 10.11.2025).

Частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачає залишення заяви без руху на строк не більше 10 днів, в даному випадку суд фактично надав прокурору 33 (тридцять три) дні на належне оформлення заяви про зміну предмету позову (недоліки якої, були повністю перелічені в ухвалах).

Але, прокурор так і не дотримався вимог, викладених в ухвалах суду першої інстанції від 06.10.2025 та від 20.10.2025.

Також, за змістом п.6 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України вбачається можливість прокурора оскаржити ухвали від 06.10.2025 та від 20.10.2025 шляхом подачі окремої апеляційної скарги. Про можливість оскарження суд першої інстанції зазначив в резолютивній частині кожної ухвали.

Але, прокурор з апеляційною скаргою на ухвали Господарського суду Київської області №911/2185/25 від 06.10.2025 та від 20.10.2025 не звертався, так і за змістом прохальної частини даної апеляційної скарги не просить суд скасувати ухвали Господарського суду Київської області №911/2185/25 від 06.10.2025 та від 20.10.2025.

Дослідивши процесуальні дії суду та дії/бездіяльності прокурора при зверненні з заявою про зміну предмету позову, апеляційний суд вважає, що ухвали Господарського суду Київської області №911/2185/25 від 06.10.2025 та від 20.10.2025 є законними та жодним чином не порушили права прокурора на зміну предмету позову.

Тому, наведені доводи апеляційної скарги є неспроможними.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2026 у справі №911/2185/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2026 у справі №911/2185/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2026 у справі №911/2185/25 - залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

А.О. Мальченко