Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №927/1051/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. Справа№ 927/1051/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Горбасенка П.В.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 09.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 (повний текст складено 09.02.2026)

у справі № 927/1051/25 (суддя - Кузьменко Т.О.)

за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача:

Чернігівської обласної ради

до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп»

про скасування державної реєстрації та витребування з незаконного володіння земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року керівник Козелецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп» у якому просив:

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861071374220);

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га;

- витребувати з незаконного володіння Остерської міської ради у комунальну власність на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку площею 110,2685 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 та має 56 поворотних точок за наступними координатами: № 1 - координати: Х-5643391.23; Y- 3402925.40; № 2 - координати: Х-5643306.38; Y- 3402837.63; № 3 - координати: Х-5643221.11; Y- 3402741.50; № 4 - координати: Х-5642852.24; Y- 3402319.99; № 5 - координати: Х-5642842.77; Y- 3402308.71; № 6 - координати: Х-5642812.53; Y- 3402274.60; № 7 - координати: Х-5642751.10; Y- 3402191.13; № 8 - координати: Х-5642606.56; Y- 3401990.36; № 9 - координати: Х-5642481.07; Y- 3401796.63; № 10 - координати: Х-642573.58; Y- 3401703.31; № 11 - координати: Х-5642612.93; Y- 3401653.30; № 12 - координати: Х-42625.21; Y- 3401653.30; № 13 - координати: Х-5642853.06; Y- 3401886.30; № 14 - координати: Х-643089.16; Y- 3401767.77; № 15 - координати:Х-5643219.36; Y- 3401750.88; № 16 - координати: Х-643674.14; Y- 3401702.92; № 17 - координати: Х-5643735.58; Y- 3401749.02; № 18 - координати:Х-643730.59; Y- 3401763.62; № 19 - координати: Х-5643711.31; Y- 3401937.55; № 20 - координати: Х-643798.26; Y- 3401971.37; № 21 - координати: Х-5643800.38; Y- 3401979.33; № 22 - координати: Х-643791.48; Y- 3401976.45; № 23 - координати: Х-5643791.71; Y- 3402064.81; № 24 - координати: Х-643802.61; Y- 3402127.68; № 25 - координати: Х-5643838.65; Y- 3402123.31; № 26 - координати: Х-643892.01; Y- 3402324.02; № 27 - координати: Х-5643961.95; Y- 3402394.01; № 28 - координати: Х-5643942.68; Y- 3402395.48; № 29 - координати: Х-5643946.16; Y- 3402422.56; № 30 - координати: Х-5643946.14; Y- 3402444.71; № 31 - координати: Х-5643970.32; Y- 3402468.76; № 32 - координати: Х-5643800.52; Y- 3402707.55; № 33 - координати: Х-5643799.61; Y- 3402722.92; № 34 - координати: Х-5643819.97; Y- 3402796.19; № 35 - координати: Х-5643805.58; Y- 3402818.80;№ 36 - координати: Х-5643689.92; Y- 3402909.50; № 37 - координати: Х-5643686.59; Y- 3402917.17; № 38 - координати: Х-5643669.52; Y- 3402916.55; № 39 - координати: Х-5643627.75; Y- 3402901.91; № 40 - координати: Х-5643608.05; Y- 3402886.30; № 41 - координати: Х-5643560.12; Y- 3402805.01; № 42 - координати: Х-5643524.36; Y- 3402794.71; № 43 - координати: Х-5643533.56; Y- 3402857.14; № 44 - координати: Х-5643551.21; Y- 3402901.91; № 45 - координати: Х-5643565.48; Y- 3402917.64; № 46 - координати: Х-5643607.08; Y- 3402932.65; № 47 - координати: Х-5643620.63; Y- 3402971.61; № 48 - координати: Х-5643619.70; Y- 3403032.22; № 49 - координати: Х-5643599.38; Y- 3403057.32; № 50 - координати: Х-5643580.32; Y- 3403052.74; № 51 - координати: Х-5643577.52; Y- 3403042.16; № 52 - координати: Х-5643580.72; Y- 3402988.29; № 53 - координати: Х-5643567.05; Y- 3402970.43; № 54 - координати: Х-5643526.55; Y- 3403017.19; № 55 - координати: Х-5643526.35; Y- 3403038.62; № 56 - координати: Х-5643437.08; Y- 3402963.01.

Крім того, прокурор просив стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 16 622,80 грн. та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, в сумі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- земельна ділянка площею 110,2685 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, яка перебуває у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп», належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада, а розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради;

- оскільки земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 110,2685 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, перебувала у спільній власності територіальних громад області, Остерська міська рада не мала правових підстав на вчинення дій щодо проведення реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Щодо способу захисту прокурором зазначено наступне:

- виходячи з висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 належним способом захисту є витребування з незаконного володіння Остерської міської ради у комунальну власність на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 110,2685 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001;

- вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 за міською радою, у цьому випадку є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на скасування реєстрації прав вказаного суб`єкта на землю, який не є належним розпорядником та користувачем земельної ділянки, сформованої у її межах;

- у випадку, коли земельна ділянка включає як землі, які належать неволодіючому власнику, так і землі, що належать новому володільцю, належний спосіб захисту має усувати перешкоди позивачу в поновленні права володіння земельною ділянкою лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 та припиненням речових прав на неї. Такий підхід дозволить поновити права власників землі наскільки це можливо, не породжуючи стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, не вимагаючи від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів. З огляду на викладене, вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, у цьому випадку є ефективним способом захисту.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- твердження прокуратури щодо права власності Чернігівської обласної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 110,2685 га, є хибним. Чернігівська обласна рада не є та ніколи не була власником спірної земельної ділянки. Нормами чинного законодавства України не передбачено існування «обласної комунальної власності», а спірна ділянка не є спільною власністю територіальних громад;

- обласна рада не є власником спірної земельної ділянки, а передаючи земельні ділянки в постійне користування виконувала делеговане державою повноваження, оскільки передавала земельні ділянки в постійне користування як державним так і комунальним підприємствам і після цього не ставала власником цих ділянок;

- в силу п. 24 Перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Таким чином, право власності на спірну земельну ділянку у Чернігівської обласної ради відсутнє, що свідчить про відсутність порушеного права. У свою чергу, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору;

- спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення комунальної власності Остерської територіальної громади і у відповідності до пункту 24 Перехідних положень ЗК України було правомірно зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку;

- будь-які доводи прокурора в обґрунтуванні позовних вимог правом постійного користування в даній справі, за відсутності належних доказів того, що спірна земельна ділянка є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області управління якою здійснює держава в особі Чернігівської обласної ради, не повинно мати для суду заздалегідь встановленої сили, а твердження прокуратури про такі обставини не заслуговують на увагу;

- якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає лише позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги.

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що:

- право власності на спірну земельну ділянку виникло у позивача на підставі ст. ст. 12, 19 ЗК України від 18.12.1990, ст. 8 ЗК України від 25.10.2001, Закону № 5245 і вона ніколи не перебувала у власності чи розпорядженні відповідача, а тому він не мав жодних прав на реєстрацію права власності щодо вказаної земельної ділянки за собою. Отже, спірна земельна ділянка, яка передана в постійне користування ДП «Козелецьрайагролісгосп », є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області;

- норма підпункту «а » п. 24 Перехідних положень ЗК України, на яку посилається відповідач, стосується земель виключно державної форми власності, водночас спірна земельна ділянка була і залишається земельною ділянкою лісогосподарського призначення комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, у зв`язку із чим безпідставним є посилання Відповідача на вказану норму законодавства;

- відповідач, вказуючи на надання прокурором недостатніх доказів на підтвердження своїх вимог, не надав на спростування доводів прокурора жодного доказу, лише висловив своє припущення щодо долучених доказів;

- належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов; для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з припиненням речових прав Остерської міської ради на цю ділянку, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

Третя особа позовні вимоги підтримала, зазначивши, що Остерська міська рада не мала правових підстав вчиняти дії щодо розробки, затвердження технічної документації та реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- спірна земельна ділянка, що має статус лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп » у силу закону належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області;

- матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп » іншим суб`єктам. Також відсутні докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп » (добровільна відмова, вилучення тощо).

Також суд першої інстанції дійшов висновку про:

- доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

- витребування спірної земельної ділянки у відповідача Остерської міської ради є ефективним способом захисту порушених прав власника. У той же час, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 116,2337 га, оскільки спричинить втручання у право на ту частину земельної ділянки, щодо якої немає спору, а отже вимога про витребування може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення;

- враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі (земельна ділянка з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 110,2685 га в межах кварталу 112 ДАСП «Козелецьрайагролісгосп », яка знаходиться в постійному користуванні останнього, у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі обласної ради та протиправно набута відповідачем), з урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень », якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 та вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, призведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача;

- лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 у Державному земельному кадастрі, а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речових прав на неї буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час як у кадастрі, так і в реєстрі речових прав зазначені неправильні відомості як про власника земельної ділянки, так і її цільового використання (в тій частині, на яку відповідач має законне право).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Остерська міська рада Чернігівського району Чернігівської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить: зупинити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- судом першої інстанції невірно застосовано п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, даний закон не встановлює право спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на спірну земельну ділянку, а в матеріалах справи відсутні докази формування такої спільної власності;

- поза увагою суду першої інстанції залишились твердження відповідача про те, що позовні вимоги прокуратури ґрунтуються виключно на праві постійного користування та матеріалах лісовпорядкування постійного користувача. Більше того, рішення суду першої інстанції обґрунтовано виключно посиланням суду на такі матеріали.

- відсутні виключні конституційні та законодавчі підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави у даному спорі, а подання позову прокурором у цій частині суперечить принципу поділу влад, змагальності сторін та рівності учасників процесу;

- позовні вимоги прокуратури про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861071374220) та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га вже були предметом розгляду у справі №927/754/24.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 справа № 927/1051/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1051/25, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали 16.03.2026 матеріали справи № 927/1051/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 № 09.1-08/938/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/1051/25 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 18.03.2026 по 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 справа № 927/1051/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026:

- апеляційну скаргу Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України;

- надано Остерській міській раді Чернігівського району Чернігівської області строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 24 934,20 грн.;

- попереджено Остерську міську раду Чернігівського району Чернігівської області, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 27.03.2026 подав заяву про усунення недоліків, в додатках до вказаної заяви міститься платіжна інструкція № 153 від 06.03.2026 про сплату 19 947,36 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір за позовом Остерської міської ради на рішення від 04.02.2026 по справі 927/1051/25, Північний апеляційний господарський суд», платіжна інструкція № 215 від 26.03.2026 про сплату 4 986,84 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір за позовом Остерської міської ради на рішення від 04.02.2026 по справі 927/1051/25, Північний апеляційний господарський суд ».

27.03.2026 та 30.03.2026 суддя Хрипун О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебував у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 № 09.1-08/1099/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/1051/25 у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному з 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 справа № 927/1051/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у задоволенні клопотання Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області про зупинення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у цій справі до закінчення його перегляду в порядку апеляційного оскарження відмовлено, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 927/1051/25 призначено до розгляду на 05.05.2026 о 10:10 год.

В апеляційній скарзі представником відповідача заявлено клопотання про проведення судових засідань у справі № 927/1051/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 вказане клопотання задоволено.

07.04.2026 до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечила, пославшись на те, що земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 перебуває у постійному користуванні третьої особи належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада, а Остерська міська рада реєструючи за собою право власності на оскаржувану земельну ділянку на підставі пп. « а » п. 24 Перехідних положень ЗК України, не мала на це жодних правових підстав та порушила права Чернігівської обласної ради, яка здійснює функції власника майна.

07.04.2026 до суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокуратура проти задоволення апеляційної скарги заперечила, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- позивач особисто підтвердив нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави (територіальної громади сіл, селищ, міст області), а відтак прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Чернігівська обласна рада, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася;

- у справі № 927/754/24 предметом спору було усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 шляхом скасування державних реєстрацій, тоді як у справі № 927/1051/25 заявлено вимоги про скасування державних реєстрацій та витребування майна. Це різні способи захисту. У справі № 927/754/24 суд відмовив у задоволенні позову прокурора через неправильно обраний спосіб захисту (треба було заявляти віндикаційний позов, а не негаторний).

09.04.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:

- виходячи з положень наведених норм Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення перейшла до комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебуває в постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп », а отже, вчиняючи реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки, Остерською міською радою не врахований п. 24 (в) розділу Х Перехідних положень ЗК України, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель лісогосподарського призначення, до яких належить спірна земельна ділянка;

- скаржник в апеляційній скарзі не вірно тлумачить зміст положення, викладеного у ч. 6 статті 83 Земельного кодексу України та робить хибний висновок щодо того, що єдиною підставою набуття обласними радами права спільної власності на землю є об`єднання територіальними громадами сіл, селищ, міст на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності.

07.04.2026 представником третьої особи подано заяву про проведення судових засідань у справі № 927/1051/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 вказану заяву задоволено.

08.04.2026 представником позивача подано заяву про проведення судових засідань у справі № 927/1051/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 вказану заяву задоволено.

05.05.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач свою правову позицію підтримав, наголосивши на тому, що прокуратурою в аналогічних справах використано суперечливі підходи до визначення суб`єкта, на користь якого витребується земля - «держави» або «територіальних громад».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 927/1051/25 до 10:40 год. 09.06.2026.

02.06.2026 до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких прокурор зазначив, що доводи апелянта про суперечливість підходів прокурора до визначення суб`єкта не мають відношення до обсягу прав відповідача, а отже, не можуть бути підставою для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25, яке ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх у своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Третя особа представників в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи, за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, прокурор, представники позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс » Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 9 «Про дочірнє підприємство «Козелецьрайагролісгосп » (а.с. 29) створено Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп »..

Як вбачається з п.п. 3.1 та 3.2 п. 3 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп » (а.с. 30-33), затвердженого наказом директора комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс » від 27.12.2000 № 9, зареєстрованого розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 16.01.2001 № 19, метою діяльності Підприємства є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих Обласним підприємством обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Предметом діяльності Підприємства є: спеціалізоване ведення лісового господарства, лісозаготівля, тощо.

Згідно з пунктом 4.2 статуту третьої особи (нова редакція) (а.с. 34-41) її майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства в господарському віданні.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» (а.с. 42-43) надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам (згідно з додатком № 1) для ведення лісового господарства.

Відповідно до додатку №1 до рішення обласної ради ДАСП «Козелецьрайагролісогосп » на території Козелецького району надано в постійне користування 14333,6 га земель лісового фонду, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка.

Дане рішення прийняте Чернігівською обласною радою в межах своїх повноважень, наразі є чинним.

За актом погодження лісових земель колишніх КСП Козелецького району в розрізі сільськогосподарських рад від 01.08.2005 (а.с. 70зворот- 71) (додаток № 4 до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп » на 2006 рік) вищевказана площа земель (14333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13359,5 га, в тому числі в межах Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області - 834 га.

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло- Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області » Пархимівська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Остерської міської ради Чернігівського району.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га належить до земель лісового фонду.

Підтвердження факту права постійного користування землями 112 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп » міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 112 кварталу, плані лісонасаджень, плані майстерської дільниці № 4 (а.с. 91-94).

На замовлення Остерської міської ради ФОП Бригинець О.В. виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Остерської міської ради (Пархимівський старостинський округ) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг площею 116,2337 га (а.с. 95-106).

На підставі вказаної документації земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі 08.12.2023 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення. Вказана земельна ділянка розташована на території Остерської міської ради. (а.с. 106зворот-111).

Рішенням Остерської міської ради від 15.12.2023 № 35-20/VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення » (а.с. 112-114) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, місцезнаходження об`єктів інвентаризації: технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, місцезнаходження об`єктів інвентаризації: Остерська міська рада (за межами села Пархимів) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, зокрема загальною площею 116,2337 га, кадастровий номер 7422087400:29:065:0001.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 128) державним реєстратором Кіптівської сільської ради Юрченком Р.О. на підставі рішення Остерської міської ради від 15.12.2023 № 35-20/VIII, відомостей з ДЗК № 69505843 від 04.01.2024, за Остерською міською радою 04.01.2024 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект » від 31.05.2024 № 02-660 (а.с. 123) та доданим фрагментом ортофотоплану з нанесеними межами 112 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп » відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельних ділянок, згідно наданих координат поворотних точок, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 частково накладається на межі 112 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Сертифікований інженер землевпорядник Бойко Д.О., зіставивши матеріали, надані ВО «Укрдержліспроект » щодо межі лісового фонду кварталу 112 ДП «Козелецьрайагролісгосп » та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, визначив площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться в межах спірної земельної ділянки, та складає 110,2685 га, а також встановив координати окружної межі земельної ділянки лісового фонду ДП «Козелецьрайагролісгосп » (лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 25.08.2025 № 76, план схема до нього, каталог координат) (а.с. 124-127).

Прокурор звернувся до суду з цим позовом у зв`язку з тим, що в порушення вимог чинного законодавства, в чинності набуття права користування земельною ділянкою, остання неправомірно вибула із володіння держави та землекористувача.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Щодо наявності у керівника Козелецької окружної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачем Чернігівської обласної ради, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру »:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру » прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Відповідно до п. « а » статті 8 ЗК України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі позивача прокурор зазначив, що:

- реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у користуванні комунального спеціалізованого підприємства та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, незаконної зміни цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Чернігівської обласної ради

- у даному випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме незаконної реєстрації права власності Остерської міської ради, чим грубо порушуються норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України, підривається авторитет держави в особі органів місцевого самоврядування, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території;

- вказані порушення інтересів держави та інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області свідчать про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «Суспільний інтерес» (п. 54 рішення);

- саме Чернігівська обласна рада від імені територіальних громад сіл, селищ, міст області здійснює управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад

За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

« Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

« Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

« Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України « Про прокуратуру », і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що прокурором при поданні позовної заяви вказаного порядку було дотримано, оскільки:

- Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права, про що свідчить лист Ради від 22.09.2025 № 01-05/849 (а.с. 145), на запит прокурора, проте належних заходів на усунення виявлених порушень самостійно не вчинила. Повідомила, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в суді для витребування з державної власності незаконно відчуженої земельної ділянки її власнику - Чернігівській обласній раді;

- у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради про витребування з незаконного володіння земельної ділянки (а.с.146-147).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Викладеним вище спростовуються доводи апелянта про те, що відсутні виключні конституційні та законодавчі підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави у даному спорі, а подання позову прокурором у цій частині суперечить принципу поділу влад, змагальності сторін та рівності учасників процесу;

Щодо спору сторін по суті, колегія суддів зазначає про таке.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України « Про місцеве самоврядування » від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено вище, на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) від 27.03.2001, прийнятого в межах повноважень ради, третій особі надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Козелецького району надано в постійне користування 14333,6 га земель лісового фонду, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка (територія Пархимівської сільської ради).

За актом погодження лісових земель колишніх КСП Козелецького району в розрізі сільськогосподарських рад від 01.08.2005 (додаток № 4 до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп » на 2006 рік) вищевказана площа земель (14333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13359,5 га, в тому числі в межах Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області - 834 га.

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (що були чинні на момент виникнення спірних відносин), якими визначено, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц., постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц).

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Статтею 11 ЛК України визначено, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення » Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності » від 06.09.2012 № 5245-VI з дня набрання чинності (01.01.2013) цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення » наведеного Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

За приписами частини 2 статті 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини третьої статті 30 ЛК України, зокрема, обласні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 9 "Про дочірнє підприємство "Козелецьрайагролісгосп" створено Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп".

Засновником Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка, є комунальне спеціалізоване агролісогосподарське підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради (пункт 1.4. Статуту).

Згідно з пунктом 4.2 статуту третьої особи, її майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства в господарському віданні.

Отже, земельна ділянка, що має статус лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" у силу закону належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. "а" ст. 8 ЗК України).

Суд першої інстанції цілком вірно встановив, що на момент прийняття рішення від 27.03.2001, яким надано земельні ділянки лісового фонду площею 14333,6 га у користування третьої особи, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка, до повноважень обласної ради належало і на даний час належить вирішення питання розпорядження землями лісового фонду комунальної форми власності та передача їх у користування спеціалізованому лісогосподарському підприємству. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 927/147/25.

Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею, і заволодіння Остерською міською радою земельною ділянкою лісогосподарського призначення (на яку відповідач законних прав не має) шляхом реєстрації за собою права власності є протиправним і безумовно порушує права обласної ради.

Матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" іншим суб`єктам. Також відсутні докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (добровільна відмова, вилучення тощо).

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї? категорії?, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий? фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тварин-ного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідних територіальних громад, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної? ситуації.

Колегія суддів вважає доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено права спільної комунальної власності територіальних громад помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до абз 2 пункту 10 розділу V прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Отже, чинне земельне законодавство встановлює право спільної комунальної власності територіальних громад, а також визначає обсяг повноважень відповідної обласної ради щодо здійснення нею права комунальної власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (1); визнання правочину недійсним (2); припинення дії, яка порушує право (3); відновлення становища, яке існувало до порушення (4); примусове виконання обов`язку в натурі (5); зміна правовідношення (6); припинення правовідношення (7); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (8); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (9); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (10).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом установленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно ст. 388 ЦК України власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного користувача.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: «…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності».

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно виснував, що витребування спірної земельної ділянки у відповідача Остерської міської ради є ефективним способом захисту порушених прав власника, вказавши, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 116,2337 га, оскільки спричинить втручання у право на ту частину земельної ділянки, щодо якої немає спору, а отже вимога про витребування може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, зробила висновок, що частина земельної ділянки, межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою ділянкою. Велика Палата у згаданій постанові (пункти 122, 127) зазначила, що для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 (пункти 135 - 139) підтримала власні правові висновки, викладені в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, про те, що частина земельної ділянки, межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою ділянкою. При цьому, зазначила, що реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається з ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законно права не має, що виключає можливість збереження за Товариством права власності на цю ділянку в цілому. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об`єкт цивільних прав не може належати ТОВ "Нива фарм", має наслідком скасування її державної реєстрації. ВП ВС у цій постанові також звертала увагу (п. 286), що витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали йому до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені всі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у ДЗК у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, стверджує про те, що земельна ділянка з ка-дастровим номером 7422087400:29:065:0001 має частковий перетин з межами кварталу 112 ДП "Козелецьрайагролісгосп", площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 з межами кварталу 112 Козелецького районного ДАСП "Козелецьрайагролісгосп" становить 110,2685 га із загальної площі ділянки 116,2337 га, в доказ чого надає інформацію ВО "Укрдержліспроект" від 31.05.2024 № 02-660 та лист ПП "Елітзем" від 25.08.2025 №76, план - схему, каталог координат.

Відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету. Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання (ВО "Укрдержліс-проект") засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО "Укрдержліспроект", окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, інформація, надана ВО "Укрдержліспроект" щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення ДАСП "Козелецьрайагролісгосп" з доданою схемою є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів (аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 19.09.2018 у справі №362/6014/16-ц).

З інформації ВО "Укрдержліспроект" від 31.05.2024 № 02-660 та доданого фрагменту ортофотоплану з нанесеними межами 112 кварталу ДП "Козелецьрайагролісгосп" та межі земельної ділянки згідно наданих координат поворотних точок, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 частково накладається на межі 112 кварталу ДП "Козелецьрайагролісгосп".

Приватне підприємство "ЕЛІТЗЕМ", зіставивши матеріали, надані ВО "Укрдержліспроект" щодо межі лісового фонду кварталу 112 кварталу ДП "Козелецьрайагролісгосп" та даних ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, визначило площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться в межах спірної земельної ділянки, яка складає 110,2685 га, а також встановило координати окружної межі земельної ділянки лісового фонду ДП "Козелецьрайагролісгосп".

Отже, площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 з межами кварталу 112 Козелецького районного ДАСП "Козелецьрайагролісгосп" становить 110,2685 га із загальної площі ділянки 116,2337 га.

З огляду на вказане належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування з незаконного володіння Остерської міської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 110,2685 га, що перебуває в постійному користуванні ДСАП "Козелецьрайагролісгосп", належить до земель спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, розпорядником яких є Чернігівська обласна рада, та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння Остерської міської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 110,2685 га, що належить на праві постійного користування ДСАП "Козелецьрайагролісгосп", є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 та має 56 поворотних точок з координатами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 10 статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що земельна ділянка лісогосподарського призначення в межах координат поворотних точок меж площею 110,2685 га не існує як об`єкт цивільних прав, тому рішення суду про її витребування не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за Остерською міською радою наразі зареєстроване та не оспорюється право на невитребувану частину земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно із пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором для проведення реєстраційних дій щодо цього об`єкту за умови наявності таких відомостей у ньому.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 дійшов висновку, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Як встановлено вище, формування земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 лісогосподарського призначення у межах 112 кварталу відбулось на замовлення Остерської міської ради та здійснено, у тому числі і за рахунок земель, які не входять в межі вказаного кварталу та не відносяться до земель лісогосподарського призначення, що свідчить про незаконність її формування та реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за відповідачем.

За приписами частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі (земельна ділянка з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 110,2685 га в межах кварталу 112 ДАСП "Козелецьрайагролісгосп", яка знаходиться в постійному користуванні останнього, у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі обласної ради та протиправно набута відповідачем), з урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 та вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, призведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/ 16).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 (пункти 135 - 139) підтримала власні правові висновки, викладені в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, про те, що частина земельної ділянки, межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою ділянкою. При цьому, зазначила, що реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається з ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законно права не має, що виключає можливість збереження за Товариством права власності на цю ділянку в цілому. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об`єкт цивільних прав не може належати ТОВ "Нива фарм", має наслідком скасування її державної реєстрації. ВП ВС у цій постанові також звертала увагу (п. 286), що витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали йому до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені всі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у ДЗК у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у спірних правовідносинах за жодних умов такі згадані способи захисту, як припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, не можуть бути застосовані окремо як самостійні способи, бо їхнє призначення полягає в забезпеченні реалізації віндикації як основного способу відновлення порушеного права (п. 145).

Фактичні обставини справи № 911/906/23 є відмінними від цієї справи, проте спільним фактором є реєстрація за відповідачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001, частина якої (110,2685 га із загальної площі ділянки 116,2337 га, лісовий квартал 112) належить територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Чернігівської обласної ради, що виключає можливість збереження за відповідачем права власності на цю ділянку в цілому.

Суд першої інстанції цілком вірно зауважив на тому, що:

- лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 у Державному земельному кадастрі, а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речових прав на неї буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час як у кадастрі, так і в реєстрі речових прав зазначені неправильні відомості як про власника земельної ділянки, так і її цільового використання (в тій частині, на яку відповідач має законне право);

- такий підхід дозволить поновити право власника землі наскільки це можливо, не породжуючи стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, не вимагаючи від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів, а також створить і для відповідача, Остерської міської ради, передумови для формування та реєстрації нової земельної ділянки (в тій частині, на яку він має законне право).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначила про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Чернігівської обласної ради задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 та вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001.

Щодо посилань апелянта на те, що позовні вимоги прокуратури про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861071374220) та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га вже були предметом розгляду у справі №927/754/24, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду у справі № 927/745/24 були позовні вимоги в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області (прокурор) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради (позивач) до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (відповідач) про:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861071374220);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:065:0001 площею 116,2337 га.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2024 у справі № 927/754/24 позов задоволено повністю.

Водночас, постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2024 у справі № 927/754/24 - скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з володіння відповідача, а відтак в задоволенні позову слід відмовити через неналежність обраного способу захисту прав Чернігівської обласної ради.

З огляду на те, що у задоволенні позову у справі № 927/147/24 було відмовлено через неналежність обраного способу захисту прав, а також враховуючи висновки, які викладені вище, наявність судового рішення у справі № 927/147/24 не впливає на вирішення спору у цій справі № 927/1051/25.

Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 у справі № 927/1051/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 09.06.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

П.В. Горбасенко