Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №914/3496/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3496/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді Р.В. Міліціанов

В.О. Ржепецький,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Мороза Миколи Васильовича за вих.№111111 від 24.03.2026 року (вх. № 01-05/869/26 від 24.03.2026 року)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 року (суддя О.Ю.Бортник; повну ухвалу складено 16.03.2026 року) про закриття провадження

у справі № 914/3496/25

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Виконавчого комітету Шептицької міської ради

про зобов`язання до вчинення дій,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Мороз М.В.;

від відповідача: Душна М.І. (самопредставництво юридичної особи),

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Шептицької міської ради, в якому просив суд зобов`язати Виконавчий комітет Шептицької міської ради:

- запровадити фіксовані ціни оренди та платних послуг Комунальному підприємству «Центральний ринок» Шептицької міської ради (стара назва КП «Червоноградський ринок») відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»;

- формування тарифів здійснити прозоро у відповідності із визначених процедур з законодавством та Регламентом Шептицької міської ради;

- тарифи виконати згідно: а) Національного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерством Фінансів України №318 31.12.1299 року (реєстр Міністерства юстиції України від 19.01.2000 року №27/4248), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства по об`єктам витрат (продукції, робіт та послуг); б) Національного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.07. 2000 року №181 (реєстр Міністерства юстиції України 10.08.2000 року за № 487/4708) для визначення ціни оренди одного квадратного метра площі торгового місця.

За наслідками розгляду вищезазначеного позову ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у справі № 380/22053/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шептицької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Зокрема у вказаній ухвалі судом зазначено, що даний спір носить приватно-правовий (договірний) характер та не стосується здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій відносно позивача.

Також в ухвалі судом роз`яснено, що з огляду на характер спірних правовідносин дана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

13.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з аналогічними позовними вимогами до Виконавчого комітету Шептицької міської ради.

Поданий позов обґрунтований тим, що підприємці (в тому числі позивач) ведуть господарську діяльність з продажу одягу і взуття на правах оренди торгових місць на КП «Центральний ринок» Шептицької міської ради. Позивач зазначає про те, що відповідач не встановив фіксованих цін, обов`язкових для застосування суб`єктом господарювання КП «Центральний ринок» Шептицької міської ради, та порушує законодавство про захист економічної конкуренції, Закон України «Про ціни та ціноутворення». На переконання позивача, самостійно встановлені комунальним підприємством «Центральний ринок» тарифи на оренду торгових місць і послуги є завищеними та необґрунтованими.

У позовній заяві позивачем зазначено, що такий позов подавався до Львівського окружного адміністративного суду та додано копію ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у справі №380/22053/25 про відмову у відкритті провадження.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 року у справі №914/3496/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 року закрито провадження у справі №914/3496/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шептицької міської ради.

Ухвала суду мотивована тим, що державне регулювання цін та запровадження державних регульованих цін органами виконавчої влади місцевого самоврядування не є господарською діяльністю відповідача у справі. Правовідносини між сторонами у справі не належать до діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Місцевий господарський суд констатував, що позивач звернувся з позовом до відповідача як спеціального органу виконавчої влади, який встановлює тарифи.

В ухвалі судом першої інстанції зазначено, що запровадження відповідачем на вимогу позивача на підставі ч.1 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» фіксованих цін оренди та платних послуг Комунальному підприємству «Центральний ринок» Шептицької міської ради (обов`язкових для підприємства) належить до його повноважень у сфері цінової політики та здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Місцевий господарський суд виснував, що відносини сторін у даній справі засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а тому цивільне законодавство до таких відносин не застосовується.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (з огляду на характер спірних правовідносин), та на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України закрив провадження у справі за поданим позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 року у справі №914/3496/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема апелянт зазначає, що до подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області напередодні подавав до Львівського окружного адміністративного суду позов з аналогічними позовними вимогами. Вказує на те, що суд постановив ухвалу від 10.11.2025 року у справі №380/22053/25 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. Покликаючись на ухвалу від 10.11.2025 року в адміністративній справі скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що даний спір носить приватно-правовий (договірний) характер та не стосується здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій відносно позивача. Звертає увагу суду на те, що вказану ухвалу в адміністративній справі позивач долучив додатком до поданої позовної заяви до господарського суду. Апелянт стверджує, що на основі доводів і роз`яснення адміністративним судом скаржник звернувся із тією ж позовною заявою до господарського суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши заявлені позовні вимоги, обґрунтовано дійшов висновку щодо правової природи спірних правовідносин та правильно визначивши їх характер. Вважає, що суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.

24.05.2026 року позивач подав через систему «Електронний суд» заперечення (вх.№01-04/4344/26 від 25.05.2026 року), в якому підтримав доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Поняття «суд, встановлений законом», зазначений у Конвенції, містить, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає перелік справ, котрі відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, у пункті 10 частини 1 вказаної статті ГПК України (в редакції Закону № 4196-ІХ від 09.01.2025) зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 КАС України).

В статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України наведено перелік спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб`єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Водночас, правила юрисдикції, встановлені у процесуальному законодавстві, не повинні перешкоджати праву особи на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод.

Як було вказано вище, Мороз М.В. звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Шептицької міської ради в якому просив суд зобов`язати Виконавчий комітет Шептицької міської ради: - запровадити фіксовані ціни оренди та платних послуг Комунальному підприємству «Центральний ринок» Шептицької міської ради (стара назва КП «Червоноградський ринок») відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»; - формування тарифів здійснити прозоро у відповідності із визначених процедур з законодавством та Регламентом Шептицької міської ради; - тарифи виконати згідно: а) Національного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерством Фінансів України №318 31.12.1299 року (реєстр Міністерства юстиції України від 19.01.2000 року №27/4248), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства по об`єктам витрат (продукції, робіт та послуг); б) Національного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.07. 2000 року №181 (реєстр Міністерства юстиції України 10.08.2000 року за № 487/4708) для визначення ціни оренди одного квадратного метра площі торгового місця.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у справі № 380/22053/25, яка набрала законної сили, було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шептицької міської ради, з тих підстав, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Згодом ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з аналогічними позовними вимогами до Виконавчого комітету Шептицької міської ради.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції закрив провадження у справі №914/3496/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шептицької міської ради, мотивуючи тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Вказане завдання судочинства повинно превалювати над будь-якими іншими міркуваннями.

Згідно з положеннями частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

З урахуванням наведеного, попри те, що поданий позов містить ознаки публічного спору, закриття провадження у справі №914/3496/25 місцевим господарським судом після відмови у відкритті провадження у справі №380/22053/25 судом адміністративної юрисдикції за аналогічними позовними вимогами, перешкоджає повторному зверненню до суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, і ставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту.

Таким чином, з огляду на наявність ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у справі № 380/22053/25 про відмову у відкритті провадження, яка набрала законної сили, а також з урахуванням положень ч. 5 ст. 170 КАС України, колегія суддів вважає, що розгляд цього спору має завершитися за правилами господарського судочинства.

В протилежному випадку позивач буде позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав, закріплених в Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищеописані правові норми, встановлені у справі №914/3496/25 обставини та мотиви, викладені у цій постанові, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду у цій справі.

Відповідно до статі 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За приписами частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 року про закриття провадження у справі №914/3496/25 підлягає скасуванню в порядку частини 3 статті 271, пунктів 1, 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України з направленням справи на розгляд суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки в цьому випадку справа передається на розгляд місцевого господарського суду, розподіл судових витрат апеляційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мороз Миколи Васильовича за вих. № 111111 від 24.03.2026 року (вх. № 01-05/869/26 від 24.03.2026 року) задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 року про закриття провадження у справі №914/3496/25 скасувати.

Справу №914/3496/25 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Р.В. Міліціанов

Суддя В.О. Ржепецький