Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №500/7008/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7008/25 пров. № А/857/23627/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про закриття провадження у справі № 500/7008/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Юзьків М.І.,

час ухвалення рішення 08.04.2026 року,

місце ухвалення рішення м.Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 08.04.2026 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Козівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Позивач оскаржує до суду рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Козова»

Судом встановлено, рішенням Козівської селищної ради від 27 липня 2023 року №2233 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Козова, Тернопільського району, Тернопільської області» затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах населеного пункту смт. Козова Тернопільського району Тернопільської області, яка вступає в дію 01.01.2025.

У рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст.46, ч.ч. 1,10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України навів такі мотиви:

"Системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

З наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржене позивачем рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Козова» втратило чинність 01.01.2025, у зв`язку із введенням в дію нової нормативної грошової оцінки населеного пункту смт. Козова.

Згідно з частиною третьою статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 816/2487/17 зазначив, що обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно враховувати наступне:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17.

Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Підсумовуючи вищенаведені узагальнення, Верховний Суд підкреслив, що ключовим у можливості оскарження нормативно - правового акту суб`єкта владних повноважень є саме його чинність, станом на момент звернення позивача до суду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 826/5493/16 проаналізовано наведену процесуальну норму та зроблено висновки, що «оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, якщо нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів».

Згідно з висновками Верховного Суду, які наведені у постанові 11 лютого 2021 року у справі № 640/10315/20 чинним законодавством не передбачено можливості оскарження нормативно-правового акта після втрати ним чинності. Подання позовної заяви щодо оскарження такого нормативно-правового акта забороняється імперативними приписами частини третьої статті 264 КАС України і не ставиться в залежність від того з поважних чи неповажних причин особа не звернулася до суду з відповідним позовом у період його чинності.

В рамках спірних правовідносин, рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 втратило чинність 01.01.2025 на підставі рішення від 27 липня 2023 року №2233. Водночас, позивач, звернувся до суду із вказаним позовом 10.12.2025, коли оскаржуване рішення №1217 вже втратили свою чинність.

Таким чином, втрата чинності рішенням Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 свідчить про відсутність предмета спору (об`єкта спірних правовідносин), а відтак і про відсутність можливості оскаржувати таке рішення до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Разом з тим, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №9901/56/19, від 05 лютого 2020 року у справі №826/6872/16, від 04 березня 2020 року у справі №9901/524/19 та у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 803/642/17 висловлювався правовий висновок про те, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому правильним є незазначення суду, до юрисдикції якого належить розгляд справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний підхід щодо закриття провадження у справі у зв`язку із втратою чинності нормативно-правовим актом застосовано Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 816/2487/17.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про закриття провадження у справі № 500/7008/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.