Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №460/4239/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4239/24 пров. № А/857/1649/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Борискін С.А.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні: відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки; щорічної основної та додаткової відпусток за 2020, 2021 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 15 лютого 2023 року; зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні: відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки; щорічної основної та додаткової відпусток за 2020, 2021 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 15.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні в 2023 році з поліції відповідачем не проведено з ним повного розрахунку, оскільки не виплачено йому компенсацію за невикористані дні відпусток за 2020-2022 роки. Стверджує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані у попередніх роках, що виражається у праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Рівненській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2020-2022 роки. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати тa виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, щорічної основної та додаткової відпусток за 2020, 2021 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 16.06.2023. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, будучи звільненим зі служби в Національній поліції України, не втратив права на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних основних, додаткових відпусток та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII та Порядку № 260 не містять заборони щодо виплати такої компенсації за відпустки попередніх років. Суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності спеціального правового регулювання до спірних правовідносин підлягають застосуванню стаття 83 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про відпустки», які гарантують виплату компенсації за всі невикористані дні відпустки при звільненні. При цьому суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, відповідно до яких поліцейські та учасники бойових дій мають право на отримання компенсації за всі невикористані відпустки незалежно від року набуття права на них. Встановивши, що відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані відпустки за 2020– 2022 роки та додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022– 2023 роки, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність такої бездіяльності та зобов`язав відповідача провести відповідні нарахування і виплату, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на дату звільнення позивача - 16.06.2023.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 93 Закону України № 580 VIII «Про Національну поліцію», якою встановлено порядок обчислення та надання відпусток поліцейським. Відповідно до цієї норми, поліцейському дозволяється використовувати відпустку частинами, а у разі звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи інші підстави — надається чергова відпустка пропорційно часу служби в році звільнення. За невикористану відпустку поліцейському, який звільняється, виплачується грошова компенсація згідно із законом. Суд, ухвалюючи рішення, не врахував зазначені положення, що призвело до порушення права позивача на отримання належної компенсації при звільненні зі служби. Крім того, судом не було застосовано частину другу статті 94 Закону № 580, яка визначає порядок грошового забезпечення поліцейських, що також вплинуло на правильність висновків щодо розміру належних виплат.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником бойових дій, з листопада 2015 року перебував на службі в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 15.02.2023 № 31о/с ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції – 15.02.2023.

Під час звільнення позивачу виплачено компенсацію за 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік та за 3 календарні доби щорічної основної оплачуваної відпустки пропорційно відпрацьованого часу в 2023 році, що не є спірним у справі.

У відповідь на заяву позивача від 22.02.2024, відповідач листом від 12.03.2024 повідомив, про невикористані позивачем дні відпусток за 2020-2022 роки. Зазначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація. Відповiдно до наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 15.02.2023 № 31о /с пiд час звільнення зі служби в поліції позивачу виплачено компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку та за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку пропорційно відпрацьованого часу в році звільнення за 2023 рік.

Згідно з довідкою від 12.03.2024 № 626/116/12/01-2024, виданою ОСОБА_1 відповідачем, під час проходження служби в ГУНП в Рівненській області додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати, як учасник бойових дій, за 2022 та 2023 роки позивач не використав.

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 18.09.2024 № 247 о/с внесено часткові зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 15.02.2023 № 31/о/с:

в абзаці першому цифри "15.02.2023" замінити цифрами "16.06.2023";

абзац другий викласти у новій редакції: "Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні для виплати одноразової допомоги становить 30 років 00 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні - 38 років 07 місяців 09 днів";

в абзаці третьому слова та цифри "за 3 календарних доби щорічної оплачуваної відпуски пропорційно відпрацьованого часу в 2023 році" замінити на "за 13 календарних діб щорічної основної оплачуваної відпустки пропорційно відпрацьованого часу в 2023 році". Підстава: постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 460/8996/23.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно з ст.74 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі також – Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст.24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.83 КЗпП України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч.1 ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ст.92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 Закону № 580-VIII встановлено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Положення Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Абзацами 7-8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що нормами Закону № 580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до вже зазначених ч.1 ст.24 Закону № 504/96-ВР і ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19. В подальшому, позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 23.09.2021 у справі № 520/12296/2020, від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20, від 29.04.2021 у справі № 200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20.

Що стосується додаткової оплачуваної відписки учасникам бойових дій, то в силу норм Законів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про відпустки", ця відпустка із збереженням заробітної плати надається тривалістю 14 календарних днів на рік (тобто із прив`язкою до календарного року).

При вирішенні питання щодо надання позивачу компенсації за невикористані дні відпустки як учасника бойових дій суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.05.2019 за результатом розгляду зразкової справи № 620/4218/18, переглянутою Великою Палатою Верховного Суду та залишеною без змін, згідно якої касаційний суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. При цьому суд вважав, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Щодо доводів скражника, що у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин через внесення змін до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII та її викладення в іншій редакції, застосуванню підлягають виключно положення цього Закону як спеціального, та якими не визначено права поліцейських на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, суд апеляційної інстанції відхиляє їх як необґрунтованими, оскільки редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05.10.2023, також не визначала права поліцейських учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у наведених вище постановах таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав. Відтак, зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою не врегульовано спірне питання, не нівелює правові висновки Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.

За встановлених обставини, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції у Рівненській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки позивачу за 2020 – 2022 роки, а тому слід зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати тa виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, щорічної основної та додаткової відпусток за 2020, 2021 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 16.06.2023.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 460/4239/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Л. Я. Гудим