Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №500/6572/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/6572/24 пров. № А/857/7393/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції – Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 20 січня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради, в якому просила: визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; зобов`язати призначити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з моменту подання заяви – з 16 вересня 2024 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що листом відповідача від 28 жовтня 2024 року № 11-01/1347 їй було відмовлено у призначенні допомоги на підставі того, що середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (9 444 грн). Вказує, що відповідач розрахував середньомісячний сукупний дохід сім`ї, включивши до нього грошове забезпечення її чоловіка, ОСОБА_2 , військовослужбовця Збройних Сил України, у розмірі 175 245,60 грн за II квартал 2024 року, а також допомогу при народженні дитини у розмірі 2 580,00 грн. Не погоджується із прийнятим рішенням відповідача та вважає його протиправним, оскільки відповідач неправомірно включив до сукупного доходу сім`ї грошове забезпечення чоловіка та допомогу при народженні дитини, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при визначенні права позивача на продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам орган соціального захисту правомірно врахував дохід її сім`ї, зокрема грошове забезпечення чоловіка-військовослужбовця та допомогу при народженні дитини. Суд першої інстанції встановив, що надані позивачем довідки лише підтверджують проходження її чоловіком військової служби, однак не містять доказів його безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі збройної агресії РФ у період, за який обчислювався дохід сім`ї. Відтак відсутні підстави для виключення його грошового забезпечення із середньомісячного сукупного доходу відповідно до Порядку № 632. Крім того, суд першої інстапнції дійшов висновку, що отримана позивачем допомога при народженні дитини є соціальною виплатою, яка відповідно до законодавства підлягає врахуванню при обчисленні сукупного доходу сім`ї. З огляду на це суд визнав правильним розрахунок доходу сім`ї, здійснений відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 8 Порядку № 632 та безпідставно включив до сукупного доходу сім`ї грошове забезпечення її чоловіка – військовослужбовця ЗСУ. Стверджує, що надані довідки військової частини підтверджують проходження ним військової служби під час воєнного стану, що, на її думку, є достатнім доказом участі у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, а тому такі виплати не повинні враховуватися при визначенні права на допомогу ВПО. Крім того, вважає, що суд неповно з`ясував обставини справи та неналежно оцінив докази, оскільки не витребував додаткової інформації щодо характеру служби військовослужбовця. Також зазначає, що саме врахування грошового забезпечення чоловіка призвело до перевищення граничного доходу сім`ї, тоді як без цього доходу сім`я відповідала б критеріям для призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради як внутрішньо переміщена особа разом із дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується виданими довідками від 28.03.2022 року № 6119-5000517560 та № 6119-5000517658.

16.09.2024 позивач звернулася до Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332.

Рішенням відповідача № 1543811690-2024-2 від 16.09.2024 позивачу відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та зазначено, що позивач не відповідає вимогам п.13.2-13.4 Порядку, оскільки середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також, листом Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради від 28.10.2024 № 11-01/1347 позивачу повідомлено про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, у зв`язку із тим, що середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зокрема, відповідач вказав, що на момент звернення до складу сім`ї ОСОБА_1 , згідно з відомостями вказаними у заяві про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам поданої 16.09.2024 № 282 (копія додається) входять: ОСОБА_2 (чоловік), 13.05.1994 р., ОСОБА_3 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, згідно даних отриманих від ДПС розмір доходу сім`ї за II квартал поточного року становить 177 825,60 грн., а саме: - грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 175 245,60 грн., допомога при народжені дитини ОСОБА_1 – 2 580,00 грн., відповідно середньомісячний сукупний дохід па одного члена сім`ї становить (177 825,60:3:3) 19 758,40 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Відповідно до п. 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 20.03.2022 року № 332 (далі – Порядок № 332) з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі – уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей – 3 000 гривень; для інших осіб – 2 000 гривень. Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі – отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з Постановою КМУ «Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій осіб» від 26.01.2024 року № 94 виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам продовжується автоматично з 1 лютого 2024 р. на один місяць без додаткового звернення для осіб, у яких у січні 2024 р. закінчився шестимісячний період отримання такої допомоги; подання заяви для продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які мають право на її продовження після 1 березня 2024 р. відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, може бути здійснено з 1 лютого 2024 р.; допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, які мають на неї право та звернулися за продовженням її виплати з особисто поданою заявою у лютому – квітні 2024 р., призначається і виплачується починаючи з 1 березня 2024 року.

Відповідно до пункту 13-2 Порядку № 332 для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.

Порядком № 332 передбачено, що до складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, та ін.

Механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу для призначення усіх видів державної соціальної допомоги визначено Порядком обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 22.07.2020 № 632 (далі – Порядок № 632).

Пунктом 8 Порядку № 632 передбачено, що до середньомісячного сукупного доходу осіб, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, не враховуються отримані ними у період безпосередньої участі у зазначених заходах грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги, передбачені законодавством для працівників правоохоронних органів, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, інших військових формувань, утворених відповідно до закону.

Зміст такої норми зводиться до правила, за якого особа, яка бере (брала) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, має право на виключення під час визначення середньомісячного сукупного доходу таких осіб або за участю таких осіб грошового забезпечення, інших виплат і видів соціальної допомоги, отриманих ними у період такої безпосередньої участі у вказаних заходах.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, до складу сім`ї позивача входять чоловік – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При здійсненні обміну даними з органами ДПС та ПФУ, до Управління було направлено дані щодо розміру доходу сім`ї за ІІ квартал поточного року, який становив 177825,60 грн, з яких 175 245,60 грн – грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 та 2 580,00 грн – допомога при народжені дитини ОСОБА_1 .

Спірним у цій справі є питання чи потрібно враховувати до середньомісячного сукупного доходу сім`ї доходи чоловіка позивача – військовослужбовця.

Так, згідно довідок військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2024 № 8/1460 та від 31.10.2024 № 8/3947, чоловік позивача – ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані довідки не підтверджують період участі чоловіка позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації протягом періоду, за який враховано доходи, а лише підтверджують факт проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Доказів того, що за спірний період ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_1 ) брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації матеріали даної адміністративної справи не містять.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що пп.5 п.4 Порядку № 632 визначає, що до середньомісячного сукупного доходу враховуються доходи, а саме соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі – органи соціального захисту населення).

З матеріалів даної адміністративної справи судом першої істанції встановлено, що позивач отримала 2 580,00 грн (860,00 грн. за кожен місяць) як допомогу при народженні дитини, що є частиною допомоги при народженні дитини, виплата якої проводиться одноразово.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача з приводу того, що така допомога повинна включатися до сукупного доходу сім`ї.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 500/6572/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська