Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №302/418/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 302/418/26 пров. № А/857/23519/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Повідайчик О.І. у селищі Міжгір`я, повне судове рішення складено 10 квітня 2026 року) у справі № 302/418/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969, якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він не вчиняв інкримінованого правопорушення й не визнає себе винним, оскільки не здійснював будь-якого переобладнання транспортного засобу. Зазначена в постанові наявність пасажира на місці призначеному для відпочинку водія могла б кваліфікуватись за ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.04.2026 позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969 від 18.03.2026 за ч. 1 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що не будь-яка невідповідність технічного стану транспортних засобів досягає такого ступеня суспільної шкідливості, щоб вказані дії містили ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 121 КУпАП. Натомість законодавцем врегульовано, що подія інкримінованого правопорушення матиме місце у випадку вчинення водієм порушення п. 31.6 ПДР, а саме допущення такого технічного стану транспортного засобу, за якого його експлуатація забороняється та п. 31.4 ПДР, при невиконанні вимог п. 31.5 ПДР.

Разом з тим у порушення положень ст. 280, 283 КУпАП, під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 та винесення постанови серії ЕНА №6859969 інспектор відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант Афонін Артем Валерійович зазначених вимог закону не дотримався, не у повній мірі встановив обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та невірно і не конкретно кваліфікував дії останнього.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що на відео з нагрудної камери поліцейського зафіксовано як пасажири, яких перевозив ОСОБА_1 у транспортному засобі сидять на переобладнених місцях, які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу передбачено, як спальне місце.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 18.03.2026 інспектор відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом Афоніним Артемом Валерійовичем постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969 притягнув позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугувало те, що 18.03.2026 о 14 год 55 хв у селі Сойми ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mercedes Sprinter ДНЗ НОМЕР_1 , у який вніс зміни в конструкцію даного транспортного засобу, а саме на спальному місці для відпочинку перевозив пасажирів. Дане порушення зафіксовано нагрудним реєстратором бодікамера 2121, чим порушив пункт 31.1. ПДР – технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 31.3 ПДР України регламентовано, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Згідно ч.1 ст.121 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відтак, згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом переобладнаним з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується внесення зміни в конструкцію транспортного засобу, а саме на спальному місці для відпочинку перевозив пасажирів. Перевезення пасажирів не є втручанням у конструкцію транспортного засобу, водночас яким саме способом та які зміни були внесені в конструкцію й до яких елементів транспортного засобу постанова не містить. З урахуванням системного аналізу зазначених вище положень закону перевезення на спальному місці для відпочинку пасажирів не може бути віднесено до переобладнання транспортного засобу.

Відповідно до п. 31.1. ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Водночас п. 31.3 ПДР України регламентовано, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 31.4. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: п. 31.4.1. гальмові системи, п. 31.4.2. рульове керування, п. 31.4.3. зовнішні світлові прилади, п. 31.4.4. склоочисники і склообмивачі вітрового скла, п. 31.4.5. колеса і шини, п. 31.4.6. двигун, п. 31.4.7. інші елементи конструкції.

Пунктом 31.5 ПДР України встановлено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

Відповідно до п. 31.6 ПДР України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;

б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;

в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;

г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.

Системне тлумачення зазначених норм дозволяє дійти висновку, що не будь-яка невідповідність технічного стану транспортних засобів досягає такого ступеня суспільної шкідливості, щоб вказані дії містили ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 121 КУпАП. Натомість законодавцем врегульовано, що подія інкримінованого правопорушення матиме місце у випадку вчинення водієм порушення п. 31.6 ПДР, а саме допущення такого технічного стану транспортного засобу, за якого його експлуатація забороняється та п. 31.4 ПДР, при невиконанні вимог п. 31.5 ПДР.

Разом з тим у порушення положень ст. 280, 283 КУпАП, під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 та винесення постанови серії ЕНА №6859969 інспектор відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант Афонін Артем Валерійович зазначених вимог закону не дотримався, не у повній мірі встановив обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та невірно і не конкретно кваліфікував дії останнього.

Незважаючи на вимоги КУпАП, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не перевірено вказані обставини та не представлено суду належних доказів на підтвердження викладеного інспектором поліції у постанові.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Щодо долученого відеозапису для підтвердження правомірності винесеної постанови то суд зазначає таке.

Відповідно до практики Верховного Суду приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанови від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а).

Водночас, як згадувалось вище, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем не зазначено технічного засобу, яким здійснено відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, як і не зазначено, що додається будь - який відеозапис.

Таким чином, відеозапис, на який покликається відповідач, та який не зазначений в оскаржуваній постанові, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

За таких обставин, враховуючи все викладене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження здійснення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2026 року у справі № 302/418/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року