Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №260/7203/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7203/25 пров. № А/857/47345/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Гінди О. М., Заверухи О. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (суддя Скраль Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області № 071750002220 від 03 вересня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії, зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи з 20 серпня 1987 року по 09 серпня 2025 року в органах Митної служби України та з 27 серпня 2025 року перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з врахуванням довідок Закарпатської митниці від 12 серпня 2025 року № 7.7-22/33-1234 та № 7.7-22/33-1235.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року вказаний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області № 071750002220 від 03 вересня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління ПФУ в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 20 серпня 1987 року по 09 серпня 2025 року в органах Митної служби України та перевести позивача з 27 серпня 2025 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з врахуванням довідок Закарпатської митниці від 12 серпня 2025 року № 7.7-22/33-1234 та № 7.7-22/33-1235.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Запорізькій області судові витрати у розмірі 1211,20 грн сплаченого судового збору.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління ПФУ в Запорізькій області просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Зазначає, що періоди роботи посадових осіб в митних органах на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Отже, станом на 01 травня 2016 року позивач не має стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби згідно із ст. 25 Закону № 3723-ХІІ

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про перехід на пенсію за Законом України "Про державну службу".

Рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області № 071750002220 від 03 вересня 2025 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до ст. 154 Митного кодексу України передбачено присвоєння службовим особам митних органів України персональних звань відповідно до займаної посади і стажу роботи, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 839 "Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів". Відтак періоди роботи посадових осіб в митних органах на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII. За даними трудової книжки від 07 липня 1976 року, позивач в період з 20 серпня 1987 року по 09 серпня 2025 року працював в органах Державної митної служби України на посадах з присвоєнням спеціального звання. Оскільки на день набрання чинності Закону № 889-VIII (01 травня 2016 року) позивач не має стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби зігдно із ст. 25 Закону № 3723-XII, слід відмовити у перерахунку пенсії "Перехід на пенсію за іншим Законом (з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу")".

Не погодившись із рішенням про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 1 ст. 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" № 889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктами 10, 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відтак після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, та передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу" є недостатній стаж державної служби, що пояснюється незарахуванням до трудового стажу позивача роботи на посадах в органах митної служби, оскільки, на думку відповідача, ці посади не відносяться до категорій посад, визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

У зв`язку з цим необхідно зазначити, що пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ (який діяв на момент роботи позивача в органах митної служби у період до 01.05.2016).

Відповідно до статей 1, 9 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17.

Отже, у даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, відповідно до пункту 2 якого, зокрема, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб митних органів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб митних органів в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", передбачені і Митним кодексом України.

Згідно зі статтею 569 Митного Кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше прийняті на службу до митних органів і раніше не перебували на державній службі, складають Присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Відносини, що виникають у зв`язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 573 Митного Кодексу встановлено, що посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник митної служби; 2) державний радник митної служби I рангу; 3) державний радник митної служби II рангу; 4) державний радник митної служби III рангу; 5) радник митної служби I рангу; 6) радник митної служби II рангу; 7) радник митної служби III рангу; 8) інспектор митної служби I рангу; 9) інспектор митної служби II рангу; 10) інспектор митної служби III рангу; 11) інспектор митної служби IV рангу; 12) молодший інспектор митної служби.

Спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної митної служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведеними нормами підтверджується, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - митного органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної митної служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

Додатком 13 до Постанови № 306 передбачено, що спеціальні звання прирівнюються до рангів державного службовця.

Отже, посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 20 серпня 1987 року по 09 серпня 2024 року працював в органах Митної служби України.

09 серпня 2024 року позивачу припинено державну службу та звільнено із займаної посади у зв`язку із досягненням 65-річного віку відповідно до п. 7 ч. 1 ст.83 Закону України "Про державну службу" (запис 68 трудової книжки № НОМЕР_1 ).

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені мотиви, суд апеляційної інстанції констатує, що періоди роботи позивача у митних органах з 20 серпня 1987 року по 09 серпня 2024 року згідно з відомостями трудової книжки підлягають зарахуванню до стажу державної служби, що враховується при призначенні пенсії.

Присвоєння посадовим особам митних органів спеціальних звань, а не рангів державного службовця, не скасовує викладених вище положень щодо включення спірних періодів роботи до стажу державної служби.

Таким чином, оскільки відмова у зарахуванні періоду роботи в митних органах була єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 стаж роботи в органах митної служби та перевести позивача з 27 серпня 2025 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з врахуванням довідок Закарпатської митниці від 12 серпня 2025 року № 7.7-22/33-1234 та № 7.7-22/33-1235.

При цьому колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які б свідчили про те, що вказані довідки не можуть бути враховані при призначенні пенсії позивачу.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2026 року у справі № 160/10192/21 наголосив на тому, що процесуальним законодавством встановлено обмеження щодо меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, а саме - щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, встановлено пряму процесуальну заборону щодо розгляду апеляційним судом позовних вимог та підстав позову, які не були заявлені в суді першої інстанції. Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

З огляду на викладене колегією суддів не надається сутнісна оцінка питанню щодо врахування при переведенні позивача на пенсію державного службовця довідок Закарпатської митниці від 12 серпня 2025 року № 7.7-22/33-1234 та № 7.7-22/33-1235.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною четвертою статті 317 КАС України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 260/7203/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха