Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №755/2672/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2672/26

Провадження №: 3/755/1375/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Мельниченко Л.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу «Служби освітньої безпеки» Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

З 03 листопада 2025 року по 10 лютого 2026 року в Гімназії №228, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , малолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив булінг (цькування) психологічного характеру відносно малолітнього однокласника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виражалося у систематичних словесних образах, зневажливому ставленні та приниженні у тому числі публічного характеру, чим заподіяв шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , що призвело до не бажання останнього відвідувати гімназію.

Оскільки ОСОБА_2 не досягнув віку притягнення до адміністративної відповідальності, до відповідальності притягується його матір ОСОБА_1 і її дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

ОСОБА_1 була обізнана про те, що Дніпровським районним судом міста Києва здійснюється розгляд справи відносно неї та, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судових засідань, а саме: 13 березня, 20 березня, 31 березня, 06 квітня, 16 квітня, 20 квітня, 23 квітня, 29 квітня, 08 травня, 14 травня, 05 червня 2026 року, своїм правом бути присутньою у судовому засіданні не скористалася, клопотань про відкладення розгляду справи не надавала, передала через адвоката свої пояснення.

Таким чином, суд здійснив усі можливі заходи для дотримання прав ОСОБА_1 .

У судовому засіданні адвокат Ковальова О.О. повідомила, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 174-4 КУпАП, не визнає, не заперечує щодо розгляду справи за її відсутності, за участі її представника.

На визначені суддею дати виклику у судові засідання для надання пояснень ОСОБА_1 не з`явилася, адвокат повідомила, що її довірительниця хворіє, документів на підтвердження неможливості явки ОСОБА_1 у судові засідання надано не було. У наступні дати ОСОБА_1 також у судові засідання не з`явилася. Суддею було роз`яснено адвокату, що ОСОБА_1 може прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів. Відповідного клопотання до суду не надходило. У судовому засіданні адвокатом були надані письмові пояснення ОСОБА_1 .

У судовому засіданні були оголошені письмові пояснення ОСОБА_1 , які суддя отримала 20 квітня 2026 року про те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її син навчався у Гімназії №228 Дніпровського району міста Києва. Після закінчення четвертого класу, його клас був розформований, а він переведений до 5-А класу. Син має загострене почуття справедливості та негативне відношення до розставляння будь-яких пріоритетів, він скаржився, що діти у класі оцінюють один одного за рівнем доходів батьків, глузують з дешевого одягу та мобільних телефонів. Син перестав приділяти належну увагу навчанню, просив купувати більш дорогі речі. Вона пояснювала сину, що придбані батьками речі не роблять його особливим, у відповідь він казав, що хоче бути «як всі». У 6-му класі вона побачила у сина синці, він поскаржився на конфлікт з однокласниками, які ображали дівчат. Про цей факт вона повідомляла вчителя, більше нікуди не зверталася, сподіваючись, що діти переростуть свій вік. У 7-му класі вона зрозуміла, що поведінка дітей не змінилася. Через хворобу син після зимових канікул вийшов на заняття лише на початку лютого. Він одразу почав скаржитися, що вчителі вимагають від нього написання контрольних, самостійних робіт, попри те, що тривалий час навчання не було. 10 лютого 2026 року вранці їй зателефонувала дівчина, представилася співробітником поліції та повідомила, що її син вчинив булінг відносно однокласника ОСОБА_4 та викликали її до школи для надання пояснень. Вона не могла приїхати, зателефонувала сину, той повідомив, що поліція розглядає скаргу мами ОСОБА_5 , у однокласників розпитують хто його ображав. Ввечері син розповів, що на уроці алгебри під час контрольної він звернув увагу всіх на те, що ОСОБА_4 користується мобільним телефоном, а вчителька на це не реагує. Він розповів поліції про ставлення ОСОБА_4 до однокласників, що той його колись побив та підписав якийсь папірець. На наступний день у школі відбулося засідання комісії, на якій були присутні вчителі, поліція, представники служби у справах дітей. Вона пояснювала, що їй важко впливати на поведінку сина, він наче і дослухається до неї, але робить по-своєму. Її звинуватили у тому, що вона погана матір та фактично змусили перевести сина в інший навчальний заклад. Вона не вважає, що в діях сина є ознаки булінгу відносно ОСОБА_3 . Навіть якщо він колись і образив його, це не було свідомо, умисно, систематично та з метою нанесення йому будь-якої шкоди. Вона на засіданні комісії принесла вибачення батькам ОСОБА_4 і вважає, що конфлікт вичерпано. Вона перевела сина в іншу школу. У новому учбовому закладі син став спокійніше, не має зауважень, інша атмосфера у школі. Тому вона просить закрити провадження щодо неї на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Адвокат Ковальова О.О. у судовому засіданні надала заперечення та подала до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, обґрунтоване тим, що: протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації про місце його складання, перелік доданих матеріалів, складений щодо іншої дитини, оскільки ім`я ОСОБА_2 ; булінг, це дії які вчиняються систематично з відповідними ознаками, тобто для встановлення складу адміністративного правопорушення має бути підтверджено повторюваність відповідних вчинків кривдником, проте, в справі зафіксовані лише події, які мали місце 09 лютого 2026 року, будь-які інші належні і допустимі докази протиправних дій будь-кого відносно ОСОБА_3 , або будь-якої іншої особи в матеріалах справи відсутні; матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу тому, що син ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , свідомо, умисно і систематично вчиняв відносно ОСОБА_3 психологічне насильство з метою заподіяння останньому шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який навчається у 7-А класі Гімназії № 228. Вже тривалий час його однокласник ОСОБА_2 постійно та систематично ображає її сина, навіть у присутності вчителів. З цього приводу вона неодноразово зверталася до матері ОСОБА_2 з метою врегулювання ситуації та її втручання. Крім того, вона зверталася до класного керівника з проханням захисту її дитини. Вчитель проводила спілкування з дітьми, залучала шкільного психолога, спілкувалася з батьками. Однак, ситуація лише погіршувалася. Фактично, ОСОБА_2 прийшов у сформований колектив у 5-му класі. Цей навчальний рік між хлопцями були нормальні стосунки. Наприкінці 6-го класу ОСОБА_2 звинуватив її сина у розкиданні речей дівчат, а потім у його побитті. За допомогою батьків та класного керівника розібралися у ситуації та встановили, що речі розкидав ОСОБА_2 , а її сина обмовив. Саме він побив її сина. Вони з ОСОБА_1 обговорювали цю ситуацію, намагалися розібратися власними силами, ОСОБА_2 визнав, що він обмовив ОСОБА_4 , просив пробачення. Однак, цих домовленостей вистачило на декілька тижнів, син знову приходив пригнічений, але до кінця не розповідав, що відбувалося. Вона неодноразово повідомляла про це вчителя, яка розмовляла з дітьми, залучала психолога та батьків. 03 листопада 2025 року син повернувся зі школи пригніченим, повідомив, що ОСОБА_2 при однокласниках його знову ображав та принижував. Вона зателефонувала класному керівнику та просила розібратися. Пізніше ОСОБА_7 у месенджері по мобільному телефону надіслала їй повідомлення з вибаченнями та обіцянками виправити ситуацію. Потім між ними відбулася телефонна розмова, вони домовилися поговорити зі своїми синами. 04 листопада 2025 року ОСОБА_2 пообіцяв більше не ображати ОСОБА_4 . Під час цих подій хлопці лайкою висловилися один на одного, тому за ці дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили один у одного вибачення. Вдома вона також з цього приводу провела виховну бесіду із сином. Через тиждень вона звернула увагу, що у її сина знову пригнічений стан, тому 30 листопада 2025 року звернулась до психолога, бо зрозуміла, що син не договорює. Висновок психолога був невтішний. У кінці першого семестру сьомого класу син знову вдома розплакався та пояснив, що ОСОБА_2 продовжує його ображати та принижувати. На зимових канікулах психологічний стан сина значно покращився, однак, коли настав час йти до школи, він знову не хотів, бо був упевнений, що продовжаться образи. 09 лютого 2026 року ОСОБА_4 прийшов додому зі школи та на запитання чи все у нього гаразд, розплакався і повідомив, що ОСОБА_2 на уроці алгебри в присутності вчителя та однокласників висловив на його адресу образливі та принизливі слова, чіплявся до нього. Вона заспокоїла сина, пообіцяла розв`язати цю ситуацію, а син просив нічого не робити та перевести в іншу школу. Наступного дня вона вмовила сина піти до школи. Розуміючи ситуацію, вона через деякий час зателефонувала сину, у відповідь вона почула плач. Він передав мобільний телефон класному керівнику, яка повідомила, що ОСОБА_4 не хоче через ОСОБА_2 заходити до класу. Після цього вона одразу приїхала до гімназії та написала заяву директору. Вона приймала участь у проведенні засідання комісії за її заявою. ОСОБА_1 погоджувалася з діями сина та визнавала свою вину. Батьки перевели ОСОБА_2 в іншу школу, у них в класі спокій, закінчилися проблеми, син у нормальному стані ходить до гімназії.

У судовому засіданні, викликана за клопотанням адвоката ОСОБА_8 , класний керівник 7-А класу ОСОБА_9 пояснила, що до неї неодноразово зверталися з повідомленнями про те, що ОСОБА_2 постійно ображав саме ОСОБА_3 . Вона неодноразово спілкувалась з батьками для врегулювання ситуації, говорила з дітьми, залучала шкільного психолога. Між хлопцями відбувалися і звичайні конфлікти, які присікалися вчителями чи закінчувалися самостійно. Дійсно відбувалася ситуація, коли ОСОБА_2 розкидав речі дівчат, а звинуватив у цьому ОСОБА_3 .. ОСОБА_10 ображав ОСОБА_4 принизливими словами, наговорював на нього. Також ОСОБА_10 казав ОСОБА_4 , що йому усе можна та нічого не буде. У день події її не було на роботі, але зі слів дітей вона знала, що за ініціативою ОСОБА_2 відбувся конфлікт на уроці математики. Зранку вона побачила ОСОБА_3 , який в пригніченому стані прийшов до школи та не заходив до класу. На її запитання, ОСОБА_4 розплакався та повідомив, що ОСОБА_10 його обзивав та ображав. Вона одразу взяла ОСОБА_4 та пішла до директора. Потім прийшла ОСОБА_6 та написала заяву директору. Була зібрана комісія, працівники поліції опитували дітей в присутності завуча та психолога. На сьогоднішній день ОСОБА_2 пішов з їх гімназії, більшість учнів класу кажуть що добре, що він від них пішов.

У судовому засіданні були досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2026 року Серії ВАД №845360 : « з 03 листопада 2025 року по 10 лютого 2026 року в гімназії № 228 за адресою АДРЕСА_2 , син ОСОБА_1 малолітній ОСОБА_2 , 22 грудня 2012 року, вчинив булінг (цькування ) психологічного характеру стосовно малолітнього однокласника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке виразилося в систематичних словесних образах, зневажливому ставленні та приниженні в тому числі, публічного характеру, чим завдав шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_3 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-4 КУпАП». До цього протоколу були внесені уточнення рапортом працівника поліції щодо анкетних даних ОСОБА_2 та зазначено прізвище працівника поліції, яка складала протокол - ОСОБА_11 .

Крім того, у протоколі зазначено, що до нього долучено 9 пояснень, довідка за результатами консультативної роботи психолога, копії скринів, протокол засідання комісії, копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копії свідоцтва про шлюб та про народження дитини.

12 лютого 2026 року ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом цього протоколу, про що свідчать її власноручні підписи. У графі пояснення вона зазначила, що «провину сина визнаю і зроблю все можливе щоб ця ситуація ніколи не повторилася».

Згідно розділу заяви та клопотання, від ОСОБА_1 не надходило заяв та клопотань.

10 лютого 2026 року ОСОБА_6 звернулася до директора Гімназії № 228 з проханням розібратися з ситуацією, яка систематично відбувається в навчальному закладі. Учень 7-А класу, однокласник її сина, ОСОБА_2 постійно ображає її сина ОСОБА_3 , дозволяє собі навіть у присутності вчителя висловлювати принизливі та ображаючі слова в бік її сина. Це відбувається систематично, оскільки з початку навчального року вона вже зверталася до класного керівника та матері ОСОБА_12 . Однак ситуація не вирішилася, а навпаки погіршилася. Її син систематично піддавався приниженню з боку однокласника ОСОБА_12 , тому вона просить розібратися у цій ситуації згідно законодавства.

З доповідної класного керівника 7-А класу ОСОБА_9 вбачається, що 10 лютого 2026 року вона звернулася до директора Гімназії № 228 з доповідною про те, що учень 7-А класу ОСОБА_13 їй повідомив, що вчора на уроці алгебри його обзивав однокласник ОСОБА_2 . ОСОБА_4 був дуже схвильований, розповідав ситуацію зі сльозами на очах, говорив, що хоче перейти в іншу школу.

Другою доповідною ОСОБА_9 довела до відома директора Гімназіїї №228, що ОСОБА_14 звертався до неї зі скаргами, що ОСОБА_2 обсипав його листями та обзивав. По цьому факту з хлопцями була проведена бесіда, хлопці між собою обговорили ситуацію та пообіцяли один одного не чіпати. Однак, виявилося, що ОСОБА_10 не дотримав слова та продовжував ображати ОСОБА_4 , але так, щоб вона цього не бачила. Після повідомлень ОСОБА_6 про ці факти, вона їх довела до ОСОБА_1 . З учнями класу проводилися бесіди, практичні заняття з психології, профілактичні бесіди з працівниками ювенальної поліціії. Вона спостерігала за дітьми та звернула увагу, що у відсутність у школі ОСОБА_10 , ОСОБА_4 нормально спілкувався з однокласниками.

З пояснювальної записки директору Гімназії №228 від вчителя математики ОСОБА_15 від 10 лютого 2026 року вбачається, що 09 лютого 2026 року учні 7-А класу за планом уроку писали самостійну роботу. Деякі учні використовували мобільні телефони. На її зауваження всім учням з цього приводу, ОСОБА_2 , в образливі формі зробив зауваження лише ОСОБА_16 . Вона зробила зауваження ОСОБА_10 , а ОСОБА_4 попросила не реагувати і виконувати завдання.

Як вбачається з довідки за результатами консультативної роботи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеної ОСОБА_17 ( практикуюча психологиня, диплом АР N? 41170321 від 30.06.2011 р., докторка філософії у галузі права, диплом H23 N? 001088, сертифікована учасниця програм ЮНІСЕФ щодо проведення процесуальних дій за участі дитини в умовах збройного конфлікту та воєнного стану, досвід роботи з дітьми - 8 років, загальний стаж психологічної практики - 20 років), за результатами дослідження у дитини наявні основні ознаки підвищеної тривожності та емоційного виснаження, що проявляються через тілесні реакції стресу та уникання шкільного середовища «...просто вдягаю навушники і ігнорую...». Виявлена потреба у захисті, підтримці з боку дорослих та допомозі у подоланні наслідків психотравмувальної ситуації. Отже, дитина ОСОБА_3 , учень гімназії №228 Дніпровського району м. Києва, має ознаки психотравмування, внаслідок систематичних випадків булінгу з боку Павла (однокласника), а саме: словесні образи, приниження, зневажливе ставлення, публічний характер принижень, залучення інших дітей до підтримки поведінки і потребує подальшого поглибленого вивчення.

Рекомендовано:

1. Негайно проінформувати адміністрацію Гімназії № 228 Дніпровського району м. Києва про результати психологічного обстеження дитини з метою належного реагування на встановлені факти булінгу (цькування) та ініціювати створення комісії з розгляду ситуації булінгу, відповідно до чинного законодавства.

2. З метою належного реагування на встановлені факти булінгу (цькування), профілактики повторних випадків та створення безпечного освітнього середовища, рекомендується залучити практичного психолога закладу освіти (за потреби - із залученням фахівців зовнішніх спеціалістів) до системної роботи з учасниками освітнього процесу.

3. Батькам забезпечити безпечне начальне середовище для дитини, зокрема, через зміну навчального закладу освіту, з метою уникнення подальшого травмування.

4. ???У разі збереження або посилення психосоматичних проявів (тремтіння, відчуття холоду, емоційне виснаження, порушення самопочуття) рекомендувати батькам звернення за консультацією до дитячого психіатра для проведення додаткової оцінки стану дитини та виключення розвитку тривожних розладів або посттравматичного стресового розладу.

5. ???Забезпечити дитині регулярні індивідуальні консультації з психологом або психотерапевтом з метою стабілізації емоційного стану, опрацювання наслідків психотравмувального досвіду, зниження рівня тривожності та формувати соціальній взаємодії.

У долучених скріншотах з месенджера від 03 листопада 2025 року знаходиться переписка ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , де остання просить вибачення за поведінку свого сина, пояснює, що у них була серйозна розмова вдома, просить вибачитися перед ОСОБА_4 , просить повідомити, якщо син ще раз образить ОСОБА_4 . ОСОБА_6 просить вплинути на сина, оскільки такі події не можуть відбуватися систематично. Син сам говорив з ОСОБА_10 та повідомив про ситуацію вчителю, але нажаль для ОСОБА_10 ці розмови нічого не означають. Пояснила, що не хоче ці питання піднімати на інший рівень, оскільки хлопцям ще разом навчатися. Також, долучено скріншот за 11 березня 2025 року, яким ОСОБА_6 повідомляють про те, що в ситуації розібралися, ці дії вчинив не ОСОБА_4 .

З опитувальника вчителів щодо навчання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що хлопці характеризувалися позитивно.

На виконання вимог Закону України «Про освіту» та Наказу Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 про затверджено «Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)», який визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти, директором Гімназії №228 Дніпровського району міста Києва Ю. Семирековою І.В., з метою розгляду заяви ОСОБА_6 від 10 лютого 2026 року, було видано наказ № 9 від 10 лютого 2026 року про скликання та проведення протягом трьох робочих днів засідання постійно діючої комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти у складі: голови комісії ОСОБА_18 , членів комісії: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

Як вбачається з даних, що містяться у протоколі № 2 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) гімназії № 228 Дніпровського району м. Києва від 11 лютого 2026 року, була розглянута заява ОСОБА_6 щодо можливості неправомірних дій ОСОБА_2 , учня 7-А класу, стосовно ОСОБА_3 , учня 7-А класу. Крім членів комісії, на засіданні були присутні: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_1 , ОСОБА_25 (фахівець Управління соціальної роботи служби соціально-психологічної підтримки центру соціальних служб Дніпровського району м. Києва), Науменко І.І. (головний спеціаліст відділу захисту прав дітей Служби у справах дітей Дніпровського районної в місті Києві державної адміністрації), ОСОБА_26 (старший інспектор сектору ювенальної превенції Дніпровського районного управління Національної поліції України), ОСОБА_11 (т.в.о. інспектор відділу служби освітньої безпеки управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції), ОСОБА_9 - класний керівник 7-А класу.

На засіданні комісії встановили: У ході розгляду матеріалів справи, заслухавши директора гімназії, класного керівника, батьків учнів та представників Національної поліції, комісія встановила, що факти систематичних словесних образ на адресу учня ОСОБА_3 з боку однокласника ОСОБА_12 - ОСОБА_27 мали місце та підтверджуються поясненнями свідків і результатами опитування однокласників. Мати учня, який вчиняв образи, підтвердила обізнаність про ситуацію та зазначила, що проводила з сином виховні бесіди. Класним керівником здійснювалися заходи превентивної роботи щодо нормалізації психологічного клімату в класі.

За результатами проведення даного засідання відповідної комісії членами комісії було ухвалено рішення:

1. Визнати дії учня 7-А класу ОСОБА_2 щодо учня 7-А класу ОСОБА_3 такими, що мають ознаки булінгу (цькування), та визнати дії учня ОСОБА_2 ознаками психологічного булінгу, відповідно до чинного законодавства України.

2. Повідомити представників уповноважених органів: начальника відділу ювенальної превенції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві М. Тюкову, директора Дніпровського районного у м. Києві центру соціальних служб ОСОБА_28 , начальника служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації О. Полішука та начальнику відділу Служби освітньої безпеки управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Ю. Радчук про результати опитування однокласників відповідно до вимог чинного законодавства.

3. Рекомендувати батькам учня, який вчинив дії булінгу, посилити контроль за поведінкою дитини та забезпечити проведення корекційної роботи зі спеціалістами (практичним психологом/соціальним педагогом).

4. Класному керівнику спільно з психологічною службою продовжити профілактичну та виховну роботу з учнями класу щодо формування безпечного освітнього середовища.

5. Забезпечити соціально-педагогічний та психологічний супровід постраждалої сторони.

6. Провести додаткові превентивні заходи в класному колективі.

7. Адміністрації гімназії здійснювати моніторинг ситуації у класному колективі.

8. Рекомендувати батькам розглянути можливість зміни освітнього середовища (закладу освіти або класного колективу) з метою стабілізації психологічного стану дітей - за їхньою згодою.

9. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_19 .

До протоколу долучені матеріали, які були предметом дослідження засідання: пояснення ОСОБА_6 від 11 лютого 2026 року (мати), пояснення учнів 7-А класу ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 (надані у присутності психолога ОСОБА_33 ), ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_2 (надані у присутності заступника директора ОСОБА_19 ), ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_6 , - які підтверджують факт того, що ОСОБА_2 систематично ображає та принижує ОСОБА_3 .

Також учасники судового розгляду ознайомилися з відеозаписами відібрання пояснень, проведення засідання комісії, складання та вручення ОСОБА_1 протоколу.

Згідно пояснень наданих ОСОБА_2 , він відчуває особисту неприязнь до ОСОБА_3 і випадки образливого чіпляння з його боку до ОСОБА_4 присутні, вони відбуваються не кожного дня, але відбуваються. Раніше вони товаришували, а потім він почав помічати, що ОСОБА_4 поводиться зверхньо щодо однокласників. ОСОБА_4 його цькував та одного разу на прикінці 6 класу побив. Тепер він до ОСОБА_4 образливо чіпляється. Наразі до нього ОСОБА_4 образливих проявів не здійснює. 09 лютого 2026 року на уроці математики він сказав ОСОБА_4 , що «він не любить ходити на фізру», назвав «жирним». Наразі він розуміє, що не правий.

У своїх поясненнях ОСОБА_3 пояснив, що з приходом до їх класу ОСОБА_10 , змінилися відносини в їх дружньому класі. ОСОБА_10 заважав на уроках, чіплявся до дітей, на зауваження вчителів не реагував. Він почав вчиняти погані вчинки щодо інших дітей, а при вчителях усе звертав на нього. ОСОБА_10 постійно його принижував, ображав принизливими словами, називав «жирним», «м`ясокомбінатом» та іншими словами. Це було неприємно та боляче. Він спочатку намагався вирішити проблему сам, потім був вимушений звертався до класного керівника та до мами. ОСОБА_36 не раз з`ясовувала, що ОСОБА_10 його оговорював. Однак, ОСОБА_10 продовжував його ображати та оговорювати. З початку навчального року у 7-му класі ОСОБА_10 підбивав його друзів з ним не спілкуватися, ще більше ображав та принижував, при цьому робив це при однокласниках. Він був дуже пригнічений, йому було погано, він іноді навіть плакав, просив матір змінити школу. Його матір приходила до класного керівника, зустрічалася з матір`ю ОСОБА_10 . На канікулах після першого семестру у нього були прекрасні стосунки з друзями та на початку навчання, поки у гімназію не вийшов ОСОБА_37 09 лютого 2026 року на самостійній роботі на уроці алгебри ОСОБА_10 почав висловлювати в його сторону принизливі та нецензурні слова, вчитель йому зробила зауваження. Також, вчитель сказала, що він ( ОСОБА_38 ) правильно робить, що не реагує на образи, так і потрібно себе вести - ігнорувати. Йому було дуже боляче і неприємно, він одягнув капюшон, щоб діти не бачили, що він плаче, та одягнув навушники, щоб не чути образ ОСОБА_10 . Вечері він усе розповів матері та просив перевести його в іншу школу, бо не може більше витримувати знущань ОСОБА_10 . Мама вмовила його на наступний день піти до гімназії. У коридорі він зустрів класного керівника, яка запитала чому він без настрою та засмучений? Він не стримався, розплакався і все їй розповів. У цей час йому зателефонувала мама і він попросив його забрати зі школи.

Будь-яких інших клопотань та доповнень не надходило, тому суддя приймає рішення за наявними матеріалами у справі про адміністративне правопорушення.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 173-4 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, та тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Згідно Закону України «Про охорону дитинства», булінг (цькування) - це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

Відповідно до пункту 4 Розділу I «Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:

- умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

- словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;

- будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;

- будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;

- інші правопорушення насильницького характеру.

Тобто, систематичність (повторюваність) діяння є однією з ознак булінгу, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості чи недисциплінованості.

Згідно п. 2 цього Порядку, кривдником (булером) є учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу; потерпілим (жертвою булінгу) є учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту», керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі освіти протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 було затверджено «Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)», який визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти.

Розділом II Порядку, визначено механізм подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, згідно якого учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб`єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Згідно з пунктом 2 цього Розділу, керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) зобов`язаний невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомити територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать, зокрема визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування).

Під час розгляду цієї справи суддя виходить із того, що булінг (цькування) тривожна тенденція, особливо для сучасного дитячого і молодіжного середовища. Вирішальна роль у протидії насильству і булінгу належить педагогам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки завдяки системному підходу та підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій, а також із залученням та участі дітей та молоді.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною першою статті 16 Конвенції про права дитини передбачено, що жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

У даному випадку, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення учасник освітнього процесу малолітній ОСОБА_2 самостійно вчинив дії щодо булінгу (цькування) іншого малолітнього учасника освітнього процесу ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.3 ст. 173-4 КУпАП, відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років несуть батьки, або особи, які їх замінюють, тобто в даному випадку ОСОБА_1 .

Щодо заявленого стороною захисту клопотання про повернення справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання органу, який його склав, то воно було вирішено під час судового засідання. Так, КУпАП не передбачено можливості судді самостійно збирати та уточнювати наявні докази, як і не передбачена можливість направлення справи на дооформлення (доопрацювання). Статтею 278 КУпАП визначено лише коло питань, які вирішує орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи. У цій справі суддею було прийнято рішення про призначення судового засідання на 13 березня 2026 року. Тому адвокату було відмовлено у задоволенні клопотання, яке було заявлено у судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про закриття провадження у цій справі у зв`язку з неточностями, допущеними при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суддя враховує, що вказане не може слугувати підставою для безумовного закриття провадження у справі, оскільки даний протокол було складено та оформлено компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, у змісті протоколу викладено повно, логічно та послідовно суть адміністративного правопорушення, дані доводи не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення, що доведено сукупністю належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи.

Крім того, уточнення до протоколу були зазначені у відповідних рапортах, а саме щодо анкетних даних малолітньої особи: визначено, що він за документами має подвійне ім`я ОСОБА_39 ( при цьому у школі його усі називають ОСОБА_10 ); у протоколі було зазначено посаду особи яка його складала, але не зазначено прізвище. У той же час, встановлено, що протокол було складено особою, яка збирала матеріали цього провадження, т.в.о. інспектора «Служби освітньої безпеки» управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліцїї Наталією Авласенко.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, технічні неточності в протоколі, які не впливають на суть правопорушення та не порушують права особи, не є підставою для закриття провадження.

Крім того, ОСОБА_1 була ознайомлена з протоколом, зауважень та доповнень у неї до його змісту не було, правом надати пояснення вона не скористалася. У той же час, власноручно зазначила про свою згоду з викладеними обставинами. З відозапису з цієї процесуальної дії вбачається, що ОСОБА_1 повністю погодилася з протоколом, з обставинами за якими він був складений, повідомила, що вона негайно буде шукати нову школу для дитини, що вчителі у цій школі не дотримуються правил належного поводження з дітьми, ображають їх, але повідомила, що не буде писати ніяких офіційних заяв з цього приводу, бажає забрати дитину та піти зі школи.

Щодо клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів системності, повторюваності відповідних вчинків кривдника, то дане правопорушення є триваючим, оскільки воно розпочалося фактично з початку навчального року та тривало до моменту складення протоколу.

Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність систематичності, як ознаки булінгу, повністю спростовуються вищенаведеними доказами. У тому числі, у своїх поясненних їх фактично підтверджує ОСОБА_1 .

Щодо тверджень сторони захисту, що між хлопцями іноді відбувалися конфлікти, то двосторонній характер конфлікту не спростовує факту булінгу, оскільки матеріали справи не містять доказів провокаційних дій з боку ОСОБА_3 .

Щодо тверджень сторони захисту, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо вчинення будь-яких протиправних дій і нанесення шкоди потерпілій особі ОСОБА_3 , то наявність ознак заподіяння психологічної шкоди, приниження, страху, тривоги потерпілому, підтверджуються зібраними у справі та дослідженими у судових засіданнях доказами, у тому числі, наявним в матеріалах справи висновком психолога, за результатом бесід з ОСОБА_3 .

Підстав ставити під сумнів професійний рівень психолога чи його висновків у судовому засіданні не встановлено.

Щодо тверджень адвоката про те, що суддею відмовлено у витребуванні доказів, а саме відеозаписів, зроблених співробітниками поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, то необхідно зазначити, що до матеріалів справи долучені відеозаписи проведених дій, з якими ознайомленні учасники судового розгляду. Крім того, провадження у суді здійснюється на підставі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання учасниками судового провадження їхніх правових позицій, всі учасники мають рівні права на збирання та подання до суду доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених діючим законодавством. Суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації цих процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Оскільки суддя позбавлений права самостійно відшукувати та збирати докази, а адвокатом не було надано документів про те, що вона зверталася з відповідними запитами в інтересах ОСОБА_1 та їй відмовили в отриманні цієї інформації, у задоволенні клопотання їй було відмовлено.

Щодо тверджень адвоката про повторну відмову у задоволенні клопотання, то необхідно зазначити наступне. Це клопотання було подано 20 квітня 2026 року, у той же час до нього було долучено адвокатський запит, датований лише 07 квітня 2026 року, який згідно повідомлення був отриманий у поштовому відділенні «Укрпошти» для відправлення 13 квітня 2026 року. 15 квітня 2026 року цей лист тільки надійшов до відділення. Тобто, станом на 20 квітня 2026 року адвокат не могла отримати відповідь на запит, який направила 13 квітня 2026 року.

У подальшому адвокат не заявляла будь-яких клопотань з цього приводу, відеозаписів не долучала, документів реагування, відповідно до діючого законодавства, на відсутність відповіді на адвокатський запит не надала.

Щодо посилань сторони захисту, що зміст пояснення опитаних осіб на наявних відеозаписах не дослівно перенесений на папір при викладенні цих пояснень, то це пояснення учнів 7-А класу, надані за участі психолога та заступника директора, суть яких викладено відповідно до наданих пояснень. Крім того, ці докази не були визначальними для висновку про булінг щодо ОСОБА_3 , а лише підтверджували систематичність поведінки ОСОБА_2 у класі, що є додатковим доказом на користь кваліфікації.

Щодо тверджень сторони захисту, що ОСОБА_2 надавав свої пояснення у відсутність батьків та не читав аркуш, який він підписав, то ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях підтвердила факт повідомлення їй про події, що сталися, та виклик до школи 10 лютого 2026 року. Вона сама підтвердила, що у цей день до школи не приходила. ОСОБА_2 був опитаний т.в.о. інспектора відділу «Служби освітньої бещпеки» старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 у присутності заступника директора Гімназії №228 з навчально -виховної роби ОСОБА_40 .. Крім того, у його поясненні викладені події, які могла знати тільки особа, яка була їх учасником. Ці факти були підтвердженні і в письмових поясненнях ОСОБА_1 .

Крім того, у судовому засіданні не було надано доказів та не робилися заяви, що ці пояснення неповнолітня особа надавала під примусом. Також, не були надані додаткові пояснення ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 неодноразово викликалася у судові засідання для надання пояснень, для можливості вислухати її позицію щодо обставин справи, для реалізації права учасників розгляду на постановку їй питань. ОСОБА_1 жодного разу у судові засідання не з`явилася.

Наведені стороною захисту факти не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 фактично встановленого адміністративного правопорушення, відтак відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката про закриття цього провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Наведені вище докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своєму взаємозв`язку - достатності для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-4 КУпАП.

Однак, відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 12 лютого 2026 року та адміністративне правопорушення мало місце з 03 листопада 2025 року по 10 лютого 2026 року, суддя приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

В свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення, з урахуванням норм статей 287-279 КУпАП, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Л.А. Мельниченко