Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №753/16697/17 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16697/17

провадження № 1-кп/753/63/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого кримінальне провадження № 42016010000000249 від 18.11.2016 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року представниками органів державної влади Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим організовано введення пропагандистської підривної діяльності, за наслідками якої, всупереч Конституції України та Законів України, відбулась тимчасова окупація зазначеної території.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Згідно з вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим, який здійснює свої повноваження на підставі Конституції України і законів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії та вирішенню питань життєдіяльності регіону. Діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, цим Законом, Конституцією Автономної Республіки Крим, регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її повноважень.

На підставі п. п. 1, 3, 21 ч. 2 ст. 9, ч. 9 ст. 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить прийняття Конституції Автономної Республіки Крим та подання її на затвердження Верховної Ради України, внесення у встановленому порядку змін до неї, а також прийняття нормативно-правових актів, контроль за їх виконанням; прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Разом з цим, 06.03.2014 у приміщенні Верховної Ради АР Крим, у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п.2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума» з визначенням 16.03.2014 датою такого волевиявлення, на яке одним з питань виносилося, зокрема, питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб?єкта.

Крім того, 11.03.2014 в порушення вищезазначених вимог законодавства України, в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, проведено засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, на якому прийнято незаконну постанову № 1727-6/14 «О Декларации о независимости Автономной Республики Крым и города Севастополя», відповідно до якої, «в случає если в результате предстоящего 16 марта 2014 года прямого волеизъявления народов Крыма будет принято решение о вхождении Крыма, включая Автономную Республику и города Севастополь, в состав России, Крым после референдума будет объявлен независимым и суверенным государством с республиканской формой правления», «Республика Крым как независимое и суверенное государство в случае соответствующих результатов референдума обратится к Российской Федерации с предложением о принятии Республики Крым на основе соответствующего межгосударственного договора в состав Российской Федерации в качестве нового субъекта Российской Федерации».

Відповідно до вищезазначених незаконних постанов 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Крім того, у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим, повноваження якої припинено постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII, прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», пунктом 1 якої передбачено «провозгласить Крым независимым суверенным государством - Республикой Крым, в которой город Севастополь имеет особый статус», тобто створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

В цей же день депутатами Верховної Ради АР Крим з метою створення незаконного органу прийнято постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

У подальшому, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

Крім того, 11.04.2014 в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 відбулось позачергове засідання незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», на якому 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим одноголосно прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», відповідно до якої «Республика Крым является демократическим правовым государством в составе Российской Федерации, а территория Республики Крым является единой и неделимой и составляет неотъемлемую часть территории Российской Федерации».

Так, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, повноваження якої припинено постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, перебуваючи у сесійній залі Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, 11.04.2014, точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у сесійній залі Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», чим забезпечив його функціонування, та проголосував за так звану «Конституцию Республики Крым», відповідно до якої Республіка Крим є невід`ємною частиною території Російської Федерації.

Результатом прийняття депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим за безпосередньої участі ОСОБА_5 зазначеного рішення стало входження території Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою проведення підривної діяльності проти України, будучи обізнаним з питань виборчого процесу, який встановлено на території України чинною Конституцією України та законами України, для надання законного вигляду протиправним діям представників органів державної влади Російської Федерації, у період з липня по вересень 2014 ОСОБА_5 взяв участь у незаконно організованих ними на території Автономної Республіки Крим виборах до незаконно створеного органу, «Государственный Совет Республики Крым», від Кримського регіонального відділення Всеросійської політичної партії «Единая Россия» по республіканському виборчому округу.

За результатами участі у вищевказаних незаконних виборах, які проводилися представниками органів державної влади Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 обрано депутатом незаконно створеного «Государственного Совета Республики Крым» першого скликання.

Створення та діяльність на території України представницького органу іноземної держави, у якому працював ОСОБА_5 , призвели до зміни меж території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконно створених органів влади та правоохоронних органів.

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв та клопотань на адресу суду також від останнього не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути присутнім в судовому засіданні і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійснені всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та ретельно перевіреними і дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:

Так, 06.03.2014 у приміщенні Верховної Ради АР Крим, у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п.2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума» з визначенням 16.03.2014 датою такого волевиявлення, на яке одним з питань виносилося, зокрема, питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта.

11.03.2014 в порушення вищезазначених вимог законодавства України, в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, проведено засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, на якому прийнято незаконну постанову № 1727-6/14 «О Декларации о независимости Автономной Республики Крым и города Севастополя», відповідно до якої «в случае если в результате предстоящего 16 марта 2014 года прямого волеизъявления народов Крыма будет принято решение о вхождении Крыма, включая Автономную Республику и города Севастополь, в состав России, Крым после референдума будет объявлен независимым и суверенным государством с республиканской формой правления», «Республика Крым как независимое и суверенное государство в случае соответствующих результатов референдума обратиться к Российской Федерации с предложением о принятии Республики Крым на основе соответствующего межгосударственного договора в состав Российской Федерации в качестве нового субъекта Российской Федерации».

Відповідно до вищезазначених незаконних постанов 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Крім того, у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим, повноваження якої припинено постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII, прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», пунктом 1 якої передбачено «провозгласить Крым независимым суверенным государством - Республикой Крым, в которой город Севастополь имеет особый статус», тобто створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

В цей же день депутатами Верховної Ради АР Крим з метою створення незаконно створеного органу прийнято постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1, якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

У подальшому, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

Крім того, 11.04.2014 в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 відбулось позачергове засідання незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», на якому 88-и колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим одноголосно прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», відповідно до якої «Республика Крым является демократическим правовым государством в составе Российской Федерации, а территория Республики Крым является единой и неделимой и составляет неотъемлемую часть территории Российской Федерации».

Указом Президента України від 07.03.2014 № 261/2014 дія Постанови Верховної Ради АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 06.03.2014 зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною. ( т.2 а.с. 179-181).

Указом Президента України від 14.03.2014 №296/2014 зупинена дія Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 14727-6/14 «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною. ( т.2 а.с. 182 -184).

Постановою Верховної Ради України від 22.02.2014 № 757-VII, встановлено, що Президент України ОСОБА_9 у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов`язки, та відповідно до п.7 частини першої статті 85 Конституції України призначено позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року (т.2 а.с.189).

Постановою Верховної Ради України від 23.02.2014 № 764-VII покладено на Голову Верховної Ради України ОСОБА_10 виконання ним обов`язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України. ( т.2 а.с. 190).

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена. ( т.1 а.с. 25).

Відповідно листа від 02.03.2015 р. № 21-22-376, який надійшов від Центральної виборчої комісії, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.11.2010 обрано депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Севастопольської міської ради, який мав відповідні повноваження в лютому - березні 2014 року (т.1 а.с. 27-41).

Згідно довідки УДМС в м. Севастополі, останнім місцем проживання ОСОБА_5 є: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 75).

Відповідно до дослідженого протоколу огляду інтернет видань від 24.02.2015 р. проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, щодо діяльності депутата Верховної Ради АР Крим ОСОБА_5 . Через пошукову систему «Google Chrome» здійснено пошук інформації за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Після відкриття зазначеної інтернет-адреси встановлено, що на вказаному інформаційному агентстві міститься стаття під назвою « ОСОБА_5 » з текстом «избран по республиканскому избирательному округу от Крымского регионального отделения Всероссийской политической партии "ЕДИНАЯ РОССИЯ" с 14 декабря 2014 года депутатом государственного Совета Республики Крым первого созыва» (т.1 а.с. 17-19).

Відповідно до дослідженого протоколу огляду інтернет видань від 29.07.2015 р., встановлено, що оглянуто інтернет -ресурс, який знаходиться з адресою: «https:/www.youtube.com», відповідно до якого встановленого відео служби новин «Волна» репортаж під назвою «Принята Конституция Республики Крым», що було опубліковано 13 квітня 2014 р. В даному сюжеті ведучим прокоментовано, що «Новая Конституция Крыма принятая 11 апреля и состоит из 10 глав и 95 статей основные положения документа схожи со статьями Конституции Российской Федерации. В тексте указано что Республика Крым является демократичным правовым государством в составе Российской Федерации и равноправным субъектом России. За этот законопроект единогласно проголосовали все 88 депутатов». Далі на відео відображені учасники позачергового пленарного засідання «Государственного Совета Республики Крым» та результати голосування депутатів позачергового пленарного засідання «Государственного Совета Республики Крым» за законопроект «О Государственному Совете Республики Крым» (т.2 а.с. 1-7).

Відповідно до дослідженого протоколу огляду інтернет видань від 30 грудня 2026 р., проведено огляд Інтернет ресурсу, який знаходиться з Інтернет адресою: «http://www.cikrf.ru/». При огляді вказаної сторінки встановлено, що там розміщені відомості про вибори «депутатов Государственного совета Республики Крым», призначених 11.06.2014 із датою голосування 14.09.2014. Також на даній сторінці містяться «результати виборов и сводная таблица результатов виборов по единому округу», де вказано перелік депутатів із прізвищами, серед яких під номером 50 міститься запис « ОСОБА_5 », далі при переході на іншу інтернет сторінку за цим же посиланням, вказано відомості щодо кандидата на вибори депутатів «Государственного Совета Республики Крым первого созыва» ОСОБА_5 , в тому числі, що останній є депутатом «Государственного Совета Республики Крым» (т.4 а.с. 48-54 ).

Відповідно до дослідженого протоколу огляду предметів від 01.08.2017, де об?єктом огляду є DVD-R диск із надписами чорними чорнилами маркера «Депутати ВР АР Крим». При відкритті диску на екрані відобразилось контекстне вікно в якому містяться 4 папки під назвою: «1+1», «ATR», «Интер Подробности», «СТБ». В подальшому об?єктом огляду є папка «СТБ», в якій містяться 3 репортажі новин телеканалу «СТБ», під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5». При огляді вказаних відео сюжетів встановлено, що вони є частиною новин телевізійного каналу «СТБ» і стосується обставин прийняття так званої «конституції Республіки Крим» та проведення незаконного референдуму на півострові. Також у сюжетах під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_6» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» з`являється особа, ззовні схожа на депутата ВР АР Криму ОСОБА_5 . Вказані додатки долучені до протоколу ( т.4 , ст.66-68).

Відповідно до дослідженого протоколу огляду інтернет видань від 27 липня 2016 р., де предметом огляду був Інтернет-ресурс, що знаходиться за адресою: «http://www.crimea.gov.ru/», де за вказаною інтернет адресою, на офіційному порталі «Государственный Совет Республики Крым» у розділі «Структура ГС РК» розміщено вкладку під назвою «Депутатский корпус», де знаходиться список депутатів так званого «Государственного Совета Республики Крым» із зазначенням їх прізвищ, ім?я, по батькові, партійної приналежності. Після переходу за посиланням « ОСОБА_5 », з`являється фотографія та інформація відносно депутата так званого «Государственного Совета Республики Крым» « ОСОБА_5 » (Т.3 ст. 140-143).

Відповідно до дослідженого протоколу огляду інтернет видань від 01.08.2017 р., де об`єктом огляду є Інтернет ресурс, який знаходиться за Інтернет адресою:http://crimea.gov.ru//, за якою здійснено пошук інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Государственный совет Республики Крым, на якому, міститься вкладка «Нормативные правове и иные акти ГС РК», далі при переході за посиланням міститься інформація «О проведении общекрымского референдума», з датою розміщення на сайті 06.03.2014, також зазначено, що «Председателем Верховной Рады АР Крым ОСОБА_13 », розміщено документ під назвою «Бюллетень для голосования на общекрымском референдуме 16 марта 2014 года» ( т. 4 ст. 70-79).

Дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.2016 та фототаблицею до нього, громадянин ОСОБА_14 у присутності понятих впізнав депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання - ОСОБА_5 (т.3 а.с. 172-174).

Також, судом безпосередньо у судовому засіданні досліджено копії документів, зокрема:

- протокол огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого проведено огляд копії ефірної версії відео-сюжету телеканалу «СТБ» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» передачі «Вікна-новини» від 27.02.2014, де міститься сюжет з приводу подій, які відбувалися у Верховній Раді Автономної Республіки Крим 27.02.2014 (т.3 а.с. 17-21).

- протокол огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого проведено огляд копії ефірної версії відео-сюжету телеканалу «СТБ» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8» передачі «Вікна-новини» від 17.03.2014, де міститься сюжет з приводу подій, які відбувалися у Верховній Раді Автономної Республіки Крим 17.03.2014; (т.3 а.с. 22-32).

- протокол огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого проведено огляд копії ефірної версії відео-сюжету телеканалу «СТБ» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9» передачі «Вікна-новини» від 11.04.2014, де міститься сюжет з приводу Криму, те що самопроголошена влада в цей день затвердила новий основний закон півострова на позачерговому засіданні кримського парламенту. За новою конституцією відтепер Крим є демократичною правовою республікою у складі Російської Федерації, територія якої є єдиною, неподільною і складає невід`ємну частину території Росії» (т.3 а.с. 33-40 ).

- протокол огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого проведено огляд копії ефірної версії відео-сюжету телеканалу «1+1» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_10» передачі «ТСН» від 19-30 06.03.2014, де міститься сюжет з приводу подій, які відбувалися у Верховній Раді Автономної Республіки Крим 06.03.2014 під час прийняття кримським парламентом постанови про приєднання Криму до Росії (т.3 а.с. 48-53).

- протокол огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого проведено огляд копії ефірної версії відео-сюжету телеканалу «1+1» під назвою проведено огляд ефірної версії відео-сюжету телеканалу «1+1» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» передачі «ТСН» від 16:45 11.04.2014 і стосується прийняття так званої «конституції Республіки Крим», відповідно до якої Крим є державою у складі РФ, за вказане рішення проголосували 88 депутатів (т.3 а.с. 54-61).

- протокол огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого проведено огляд копії ефірної версії відео-сюжету телеканалу «1+1» під назвою ІНФОРМАЦІЯ_12» передачі «ТСН» від 19:30 11.04.2014 і стосується прийняття Верховною радою АР Крим «нової конституції», у відповідності до якої АР Крим входить до складу РФ (т.3 а.с. 62-75).

- протокол огляду відеозаписів від 22.07.2016, відповідно до якого проведено огляд копій відеоматеріалів наданих ТОВ «Національні інформаційні мережі» під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_13», «ІНФОРМАЦІЯ_14», ІНФОРМАЦІЯ_15» створені для ефіру телеканалу «Інтер»; (т.3 а.с.81-103).

- протоколу огляду інтернет видань від 01.08.2017, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу на офіційному веб-сайті «Министерство образования, науки и молодежи Республики Крым» у вкладці «Нормативные правовые документы» розміщено документ «Конституция Республики Крым» (т.4 а.с.118-121).

Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа згідно ст.99 КПК України, а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність Верховної Ради АР Крим та «Державної ради Республіки Крим» за участю ОСОБА_5 , як депутата Верховної Ради АР Крим, шостого скликання, достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку.

Більш того, всі вказані дані узгоджуються між собою та відомостями, які суд вважає загальновідомими.

Суд вважає , що подання окремих протоколів огляду в копіях є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень. Більш того, це не вплинуло на зміст самих доказів, та інформацію, яка в них зафіксована.

Крім того, надані стороною обвинувачення та досліджені судом інші процесуальні документи у даному кримінальному провадженні за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення, ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а тому, суд, у розумінні ст. 84 КПК України, процесуальним документам оцінки не надає.

Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.

Об`єктивними ознаками злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак складу злочину не утворюють.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014) державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За результатами оцінки доказів суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, депутатом Верховної Ради АР Крим шостого скликання, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія АР Крим є невід`ємною частиною України, взяв участь у засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим та проголосував за незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», за незаконну постанову № 1727-6/14 «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», за незаконну постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым», за незаконну постанову № 1748-6/14 «О правопреемстве Республики Крым», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є «Государственный Совет Республики Крым», взяв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», чим забезпечив його функціонування, та проголосував за так звану «Конституцию Республики Крым», відповідно до якої Республіка Крим є невід`ємною частиною території Російської Федерації.

У суду не виникає сумніву у тому, що ОСОБА_5 діяв з метою надання допомоги російській федерації в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України.

Вказані дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року), оскільки він, будучи громадянином України, вчинив державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України у виді надання іноземній державі (російській федерації) та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.

За таких обставин, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги характер, високу ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 111 КК України з конфіскацією майна (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року), оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Крім того відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягає стягненню із обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави вартість проведення експертизи, що становить 1584 гривень.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять ) років з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 вартість проведення експертизи, що становить 1584 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири ) гривні 00 коп. на користь держави.

Речові докази, які знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя