Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №640/5273/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5273/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України, в якому просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Мін`юсту та зобов`язати Мін`юст здійснити контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій стосовно встановлення обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень;

2) визнати протиправною бездіяльність Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі та зобов`язати Довгинцівський ВДВС у м. Кривому Розі здійснити реєстраційні дії щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рамках виконавчого провадження №13315879 був накладений арешт на все нерухоме майно, що належить позивачу. Вказане виконавче провадження є закінченим, проте, незважаючи на чисельні звернення позивача, відповідачами не вчинено жодних дій щодо виключення з реєстру обтяжень записи про арешт нерухомого майна №13512 та №8905770.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року - скасовано та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та зобов`язано Міністерство юстиції України здійснити контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій стосовно встановлення обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

31.01.2023 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у зв`язку з невирішенням питання щодо розподілу судових витрат.

Розглянувши вказану заяву щодо розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість такої заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, з аналізу змісту вказаної статті вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

У силу вимог до частини першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною четвертою вказаної статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Посилання відповідача про те, що позивач не заявляв вимоги про розподіл судових витрат при зверненні до суду з даним позовом колегія суддів не приймає до уваги з огляду на положення частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що такі витрати підлягають відшкодуванню без подання позивачем відповідної заяви про їх стягнення.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

У силу вимог вказаного Закону розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VІ при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно пункту 2 частини третьої статті 4 Закону (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи, що позовна заява подана у 2021 року, тому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 визначався відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та становив 2270,00 грн.

Відтак, розмір судового збору, що було сплачен до суду першої інстанції становив (2270*0,4) = 908,00 грн, а до суду апеляційної інстанції (2270*0,4)150%)= 2179,20 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір в розмірі 908,00 коп., що підтверджується квитанцією 78584 від 14.03.2021 року та до суду апеляційної інстанції сплачено судовий збір у розмірі 3036,74 грн., що підтверджується квитанцією 2050711605 від 07.08.2022 року.

При цьому колегія суддів враховує, що за подання апеляційної скарги належало сплатити судовий збір у розмірі 2 179,20 грн, тоді як апелянтом сплачено 3 036,74 грн. Отже, частина судового збору була сплачена понад встановлений законом розмір. Разом з тим питання повернення надмірно сплаченого судового збору підлягає вирішенню в окремому порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір», та не впливає на вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі.

Однак, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року апеляційну скаргу було задоволено, та позовні вимоги було задоволено, тому колегія суддів вважає за необхідне встановити розподіл судових витрат та визначити розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень саме у розмірі 3087,20 грн.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України у розмірі 3087,20 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 252, 322, 328, 329 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат - задовольнити.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3087 грн (три тисячі вісімдесят сім ) 20 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко