Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №620/12701/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/12701/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з заявленими позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 :

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати «індексації-різниці» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 3 802,30 грн в місяць за період подальшого проходження військової служби у зв`язку з переміщенням з 18.04.2025 року по 31.08.2025 року за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату «індексацію-різницю» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 3 802,30 грн в місяць за період подальшого проходження військової служби у зв`язку з переміщенням з 18.04.2025 року по 31.08.2025 року за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року залучено в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 .

Суд вказав, що звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, водночас суд вважав, що відповідачем у даній справі має бути Військова частина НОМЕР_2 .

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року зупинено провадження у справі № 620/12701/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/12702/25.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу про зупинення провадження в адміністративній справі.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 1 травня 2026 року.

Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2026 року справу на підставі частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між справами № 620/12702/25 та № 620/12701/25 існує вмотивований зв`язок, оскільки розмір індексації грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру грошового забезпечення. Відтак, існує об`єктивна неможливість розгляду справи №620/12701/25 до вирішення іншої справи №620/12702/25 - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Підстави зупинення провадження у справі визначені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Перелік цих підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі №9901/314/19 у питанні застосування пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України сформувала наступні висновки:

«Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.».

У справі, що розглядається, предметом спору позивач визначив питання збереження виплати індексації-різниці грошового забезпечення, передбаченої нормами абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, визначеної на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №620/12711/21, за період подальшого проходження служби у зв`язку з переміщенням з 18 квітня 2025 року по 31 серпня 2025 року.

Таким чином, позивач оскаржує невиплату Військовою частиною НОМЕР_1 індексації-різниці грошового забезпечення у 2025 році, визначеної у березні 2018 року.

Як встановлено судом, позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу від 31 серпня 2025 року № 261.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

З 01.12.2015 норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Отож, з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 620/12711/21 зобов`язано Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 1 березня 2018 року по 16 травня 2019 року в частині виконання вимог абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індекси споживчих цін протягом спірного періоду у 2025 складав: лютий -100,8%; березень- 101,5 %; квітень -101,7%.

Враховуючи, що відповідно до Закону № 4059 ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

За даними Держстату ІСЦ за лютий 2025 року становив 100,8 %, за березень 2025 року - 101,5 %, за квітень 2025 року - 100,7 відсотка.

Тобто за лютий - квітень 2025 року ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, становив 103,0 % (1,008*1,015*1,007*100).

Колегія суддів встановила, що у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом № 620/12702/25 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату усього грошового забезпечення за період з 18 квітня 2025 року по 17 червня 2025 року, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших належних виплат виплат) з урахуванням величини 2 684,00 гривні (застосовувалась до 20 травня 2023 року) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату усього грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 31 серпня 2025 року, у тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та інших виплат) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 гривні за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Провадження у справі № 620/12702/25 відкрито 18 грудня 2025 року.

Таким чином, у межах наведеної справи спірним є питання нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року (2025 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704.

Як встановлено вище, звертаючись до суду у даній справі (№620/12701/25) позивач наполягає на збереженні виплати індексації-різниці грошового забезпечення, встановленої та визначеної на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 620/12711/21, за період подальшого проходження служби у зв`язку з переміщенням у 2025 році.

Як наголошує апелянт, розмір індексації-різниці його грошового забезпечення визначено у березні 2018 року та зафіксовано рішенням суду у справі № 620/12711/21.

Так, суму належної позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення в березні 2018 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу встановлено у розмірі 3 802,30 грн. На думку позивача, такий розмір індексації-різниці повинен зберігатися і за період подальшого проходження служби у зв`язку з переміщенням у 2025 році.

Наведене свідчить про те, що оспорювання позивачем у межах справи № 620/12702/25 розміру грошового забезпечення у 2025 році не впливає на зміст та обсяг нарахувань індексації-різниці його грошового забезпечення, визначеного станом на березень 2018 року.

Суд першої інстанції при вирішенні питання наявності підстав для зупинення провадження в справі не з`ясував всіх обставин справи та дійшов помилкового висновку, що розгляд даної адміністративної справи №620/12701/25 є об`єктивно неможливим до вирішення адміністративної справи №620/12702/25, пов`язуючи це з необхідністю встановлення обставин нарахування грошового забезпечення позивача у 2025 році.

Колегія суддів акцентує увагу, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15.

Поряд із цим, із змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, яким чином розгляд справи №620/12702/25 перешкоджає вирішенню даної справи, адже питання щодо можливості вирішення спору в порядку адміністративного судочинства вирішується у кожній адміністративній справі індивідуально.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року про зупинення провадження у справі № 620/12701/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан