Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №640/5414/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Шуляк Л.А.,

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Справа № 640/5414/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Чуприна О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Водафон Ентерпрайз Юкрейн"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Водафон Ентерпрайз Юкрейн" (далі – Позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – Відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.12.2019 №0368980408.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що технічна помилка Товариства у податковій декларації не призвела до неправильного визначення зобов`язання з податку на прибуток та не вплинула на порядок розрахунків Позивача з бюджетом та наполягав на тому, що у діях Товариства відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона складу правопорушення.

Окрім того, Позивач стверджував, що правомірно подав уточнюючий розрахунок у зв`язку з самостійно виявленими помилками і ПК України не передбачає відповідальності при поданні уточнюючих розрахунків за відсутності у платника податків суми недоплати

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при поданні декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2019 року допущено арифметичну помилку у рядку 19 неправильно зазначено суму податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду. Замість суми 0 грн вказано суму, яка була сплачена за результатами першого кварталу 2019 року 277 646 грн.

При цьому, суд також відзначив, що факт реального заниження податкових зобов`язань зі сплати податку, що є умовою застосування штрафу.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову - відмовити повністю, наполягаючи на правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, Апелянт стверджує, що уточнююча податкова декларація був поданий контролюючому органу вже після складення спірного податкового повідомлення-рішення і подання такої уточнюючої декларації не усунуло порушення належним чином, оскільки Товариством не було нараховано штрафну санкцію у розмірі 3% від суми заниженого податкового зобов`язання та не сплачено суму недоплати та штрафу.

Також контролюючий орган стверджує, що Позивачем було занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 277646 грн.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 та від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, наполягаючи на законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції та безпідставності доводів Апелянта.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2019 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2019 №1458/26-15-04-08-21/37923501.

На підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2020 року № 0368980408 на суму 416469,00 грн, зокрема збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 277 646 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 138 823 грн (50%) згідно із п.123.1 ст.123 ПК України.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Водафон Ентерпрайз Юкрейн» 01.11.2019 року подано звітну податкову декларацію за три квартали 2019 року (№ 9256579628), в якій задекларовано податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року) (р.18) в сумі 277646 грн.

При цьому, відповідно до декларації за півріччя 2019 року (від 26.07.2019 року №9163610209) задекларовано рядок 17 (податок на прибуток за звітний (податковий) в сумі 0 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що товариством було занижено значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 277 646 грн.

Водночас, судом встановлено, що при поданні декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2019 року допущено арифметичну помилку у рядку 19 неправильно зазначено суму податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду. Замість суми 0 грн вказано суму, яка була сплачена за результатами першого кварталу 2019 року 277 646 грн.

Слід врахувати, що зобов`язання з податку на прибуток у сумі 277 646 грн, які було задекларовано у податковій декларації за перший квартал 2019 року 15.05.2019 були сплачені позивачем, що підтверджується банківською випискою від 15.05.2019. Станом на день подання податкової декларації № 9256579628 за три квартали 2019 року (01.11.2019) у позивача були відсутні податкові зобов`язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду у сумі 277 646 грн.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі – ПК України)

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі -податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПК України, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2015 № 897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860, затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток підприємств, згідно з якою: в рядку 17 декларації зазначається Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 - рядок 16 ЗП); в рядку 18 зазначається Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року); в рядку 19 зазначається Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+, -).

В рядку 19 декларації з податку на прибуток зазначається різниця між сумою загалом нарахованого податку на прибуток та сумою вже сплаченого податку у попередньому податковому періоді.

Пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що умовами застосування штрафу за пунктом 123.1 ПК України є: наявність діяння платника податків, яке призвело до самостійного визначення контролюючим органом суми грошового зобов`язання (заниження, неподання декларації тощо); визначення контролюючим органом конкретної суми недоплаченого податку, що відрізняється від самостійно задекларованої; обчислення штрафу у відсотковому розмірі саме від цієї суми недоплати.

11. Як правильно зазначив суд першої інстанції та не спростовано Апелянтом, при поданні декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2019 року, Товариством було допущено арифметичну помилку, оскільки у рядку 19 неправильно зазначено суму податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду, а саме: замість суми 0 грн було вказано суму, яка була сплачена Позивачем за результатами першого кварталу 2019 року 277 646 грн.

12. Колегія суддів також приймає до уваги, що зобов`язання з податку на прибуток у сумі 277 646 грн, які було задекларовано у податковій декларації за перший квартал 2019 року 15.05.2019 були сплачені Позивачем, що підтверджується банківською випискою від 15.05.2019 /т.1 а.с.32/.

13. Отже, станом на день подання податкової декларації № 9256579628 за три квартали 2019 року (01.11.2019) у Позивача були відсутні податкові зобов`язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду у сумі 277 646 грн. Зворотного Апелянтом не доведено.

14. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

15. Втім, Апелянтом ані в суді першої, ані апеляційної інстанції не доведено факт заниження Позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток.

16. Колегія суддів приймає до уваги твердження Апелянта про те, що уточнююча податкова декларація була подана Товариством вже після складення спірного податкового повідомлення-рішення, а отже виправлена помилка не може бути самостійно виявленою платником податку у розумінні приписів пункту 50.1 ст. 50 ПК України.

17. Однак, на переконання колегії суддів, такі обставини не спростовують правильність рішення суду першої інстанції, оскільки факт заниження Товариством податкового зобов`язання контролюючим органом не доведено, а подача Позивачем уточнюючої декларації є коригуванням показників сум податкових зобов`язань з податку на прибуток в сторону їх зменшення, а тому таке податкове зобов`язання не може бути джерелом нарахування пені та виникнення податкового боргу.

18. Твердження Апелянта про те, що Товариством, навіть в результаті подання уточнюючої податкової декларації, не було усунуто порушення, оскільки не сплачено суму заниженого податкового зобов`язання та штрафу у розмірі 3% від такої суми колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на викладене вище.

19. Переглядаючи оскаржуване рішення суду, колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 08.05.2025 у справі № 320/23666/23, у якій суд констатував, що податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством.

20. Також слід врахувати позицію Верховного Суду щодо правомірності застосування штрафу у разі відсутності заниження податкового зобов`язання. Зокрема, суд вказав, що умовою для сплати штрафу є факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, тому при виявленні помилок у податковій звітності, які не призвели до недоплати податкових зобов`язань штраф не сплачується (постанови від 06.02.2018 у справі № 805/9134/13-а, від 31.01.2018 у справі № 826/20009/13-а, від 27.06.2023 у справі №200/7617/21).

21. Проаналізувавши наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування податкових санкцій можливе лише за наявності об`єктивного складу правопорушення; необхідним є фактичне порушення обов`язку платника, яке спричинило негативні наслідки для бюджету або створює реальний ризик таких наслідків; формальна помилка без реальної шкоди бюджету не утворює складу податкового правопорушення.

22. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях позивача був відсутній об`єктивний склад правопорушення, оскільки ним не було занижено податкові зобов`язання зі сплати податку, а допущено формальну помилку, яка не спричинила негативних наслідків для бюджету, відповідно відсутні підстави для донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 277 646 грн та застосування штрафні санкції у розмірі 138 823 грн на підставі п.123.1 ст.123 ПК України.

23. Надаючи оцінку доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

24. Отже, суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи та дійшов правильного висновку за наслідками розгляду заяви Позивача з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

25. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року – без змін.

27. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають, з огляду на кінцевий результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлений 10 червня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

О.В. Чуприна